Viiі. Методики активізації процесу навчання

 

Вибір методів активізації процесу навчання здійснюється у залежності від поставленої мети навчальних занять, кількісного складу академічних груп, рівня підготовки студентів. Активізація процесу вивчення студентами дисципліни “Аграрне право” передбачає:

– проведення дискусії з теми занять;

– аналіз конкретних проблемних ситуацій;

– тестування;

– розробка проектів процесуальних документів;

– інсценізація, рольова гра;

– метод мозкової атаки.

 

1. Лекція є головною формою навчального процесу, основним методом навчальних занять і придбання знань студентами.

Кожна лекція читається з урахуванням теоретичних принципів науки, вчить студентів теоретично мислити, з огляду при цьому на те, що в сучасних умовах великого потоку інформації, проблема навчання студентів полягає не стільки в обсязі знань, скільки, насамперед, у рівні і принципах мислення. Лекція дає не тільки обсяг знань, а об'єднує знання про оцінку предмета вивчення, розвиває оціночне мислення у студентів, і тим самим, перетворює знання в правову поведінку і правову культуру в повсякденному житті, стимулює суспільну і правову активність студентів.

З методологічної сторони кожна лекція сприяє виробленню у студентів творчого і самостійного мислення при вирішенні наукових і практичних питань, викликає в них постійну зацікавленість у поповненні знань, інтерес до теоретичного осмислювання державно-правових процесів, вміння оцінювати їх.

У лекціях висвітлюються практичне значення наукових висновків.

Лекції містять центральну ідею, на якій викладач зосереджує увагу.

Основна ідея підкріплюється добре продуманими доказами, що обґрунтовують теоретичні висновки й узагальнення викладача щодо цієї ідеї.

У кожній лекції викладається історія розвитку наукових поглядів, досягнення сучасної науки, відзначаються шляхи, якими юридична наука прийшла до даних наукових результатів з висвітлюваних питань, пам'ятаючи про те, що без історії науки немає самої науки, а також викладається історія розвитку наукових поглядів, досягнення сучасної науки, відзначаються шляхи, якими юридична наука прийшла до даних наукових результатів з висвітлюваних питань, пам'ятаючи про те, що без історії науки немає самої науки.

У сучасній освіті перевага надається концептуально аналітичним проблемним, оглядовим лекціям.

Широко використовуються такі типи лекцій: міні-лекції, лекції – бесіди (діалог з аудиторією), гостьові лекції, дискусії (лекції з елементами колективного дослідження), лекції з аналізом конкретних ситуацій (зведений виклад) та ін.

Застосування прийомів активізації навчальної діяльності студентів під час лекційних занять дає змогу виявити наявний рівень знань і досвіду, підвищити ефективність сприйняття, забезпечує розвиток аналітичного мислення, зв'язок теорії з практикою.

Зупинимося на деяких з типів лекцій:

Міні-лекція як один із словесних методів навчання передбачає усний виклад словесного матеріалу за короткий проміжок часу і характеризується значним обсягом інформації та складністю логічних побудов, образів, доказів та узагальнень.

Міні-лекції як частина заняття-дослідження рекомендуються для:

• проходження нового матеріалу, мало пов'язаного або не пов'язаного з попереднім;

• узагальнення різних розділів пройденого навчального матеріалу (у кінці вивчення кожної великої теми);

• повідомлення слухачам відомостей про практичне застосування вивчених матеріалів.

Мета проведення міні-лекцій – подання навчальної інформації, установлення прямого зв'язку між викладачем і слухачем, визначення напрямків самостійної роботи практичного значення.

У ході міні-лекцій викладач повинен виділити і розкрити основні питання теми, мотивувати необхідність засвоєння матеріалу.

Використовуючи всі переваги усного викладу, зробити акценти на основних положеннях теми, наголосити на основних питаннях. Викладач має порадити слухачам, як правильно користуватися теоретичними положеннями чи нормативними актами, на що саме необхідно звернути увагу, які питання потрібно проаналізувати, що слід вивчити в процесі самостійної роботи.

Лекції з аналізом конкретних ситуацій („зведений виклад”). Це один із методів реалізації проблемного навчання, який забезпечує високий рівень активізації студентів на лекційних заняттях. Полягає він у тому, що пояснення нового матеріалу на занятті здійснюється не лише у формі монологу викладача. Поряд з наданням навчальної інформації викладач пропонує студентам запитання й завдання теоретичного та практичного характеру. Після їх виконання.викладач продовжує своє пояснення. Така процедура може повторюватися кілька разів протягом заняття.

Особливою формою заняття, яка поєднує елементи лекції та семінару є дискусія.

Дискусія - передбачає дослідження, колективне обговорення на лекції спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.

Мета дискусії — виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної думки. Дискусії можуть бути вільними та керованими. Дискусія є доцільною й ефективною тоді, коли вона виникає на базі знань учасників з теми, яка розглядається.

Завдання дискусії:

• поглиблювати знання слухачів з теми, яка розглядається;

• виявити заплутані питання;

• розвивати вміння учасників аргументовано обстоювати свою думку, уміння уважно та зважено вислуховувати думку опонентів;

• формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.

Дискусія як спосіб передачі знань входить до групи проблемних методів і має кілька різновидів:

- дискусія круглого столу;

- дискусія групова;

- дискусія оглядова (загальна);

- мозкова атака.

Етапи дискусії:

• вступ, формулювання проблеми в такий спосіб, щоб спонукати до мислення та виступів згідно з темою дискусії;

• власне дискусія, суть якої підвести до розв'язання проблеми;

• підсумки, які підбиває викладач.

Метод навчання, який називають "дискусія групова", у своїй основній частині передбачає проведення дискусії в малих групах, при цьомуна обговорення може бути винесено певну тему або окремі її питання для кожної групи.

Мозкова атака - це метод розв'язування складних завдань за обмежений час. Суть методу полягає в тому, що необхідно висловити найбільшу кількість ідей за невелику кількість часу, обговорити та здійснити їх відбір.

Цей метод використовується для розв'язання складних проблем та розвитку творчих здібностей. Метод "мозкова атака" можна використовувати у роботі з малими групами, індивідуальній роботі.

Умови ефективності мозкової атаки:

• максимальна зацікавленість усіх учасників у досягненні результату;

• абсолютний авторитет керівника в організації роботи;

• чітке дотримання правил проведення мозкової атаки.

Метод мозкової атаки відомий також під багатьма іншими назвами, серед них такі: метод Осборна, мозковий штурм, фабрика ідей, ярмарок ідей, серія нових ідей, конференція ідей та ін.

Використання цього методу в процесі навчальних занять потребує модифікації та адаптації окремих організаційних аспектів і передбачає пошуки найкращого розв'язання проблеми, яку винесено для вивчення. При цьому важливо, щоб було якнайбільше оригінальних ідей. Для реалізації занять цим методом необхідно створити для студентів такі умови, у яких вони б могли висловлювати сміливі, нестандартні ідеї.

Суть мозкової атаки полягає в тому, що студенти отримують тільки одну проблему для розв'язання, а їхнім завданням є генерація якнайбільшої кількості різних неординарних ідей для її вирішення. Найважливішім при цьому є створення вільного середовища для висловлювання ідей і навіть недоречних пропозицій.

В процесі реалізації навчального плану та формування спеціаліста особливе значення має підготовка і проведення практичних і семінарських занять.

Семінар є одним із видів практичних занять з гуманітарних дисциплін і є ефективним засобом розвитку в студентів культури наукового мислення. Семінарські заняття - активна форма навчальних занять, яка має на меті вдосконалення, оновлення та доповнення теоретичних знань, розвиток умінь, творчого мислення, навичок узагальнення і аналізу, вирішення конкретних управлінських завдань.

Викладач у ході семінарського заняття може вирішувати такі завдання:

• повторення і закріплення знань;

• контроль знань;

• педагогічне спілкування, безпосередній контакт зі студентами, взаєморозуміння та творча співпраця «викладач - студент»;

• узагальнення і оцінювання знань студентів.

Основне в підготовці і проведенні семінарських занять - це самостійна робота студентів над вивченням матеріалів семінару.

Підготовка студентів до семінарів складається з наступних основних елементів:

1.Лекції з питань семінару повинні бути закінчені до семінарського заняття не пізніше як за тиждень і не раніш як за 15 днів.

2. Між семінарами повинний бути проміжок не менш одного тижня.

3. Плани семінарських занять по кожній темі, складені і затверджені на засіданні кафедрі, повинні бути доведені до студентів не пізніше як за тиждень до семінарських занять.

4. У порядку підготовки семінарських занять керівники семінарів проводять 1-2 консультації з питань семінару.

На першій консультації дається загальний напрямок студентам до їхньої самостійній роботі з теми (вказати основну задачу семінару, звернути увагу на більш складні питання, дати характеристику літературі, познайомити студентів з обсягом програмних вимог по темі).

На другій консультації, крім питань студентів по прочитаній літературі, керівник семінару сам ставить питання на вирішення студентів при подальшому вивченні теми, перевіряє вибірковим порядком 1-2 конспекту студентів виявляє загальну готовність студентів до семінарських занять, дає вказівку окремим студентам про більш детальне вивчення питань і вивченні тих чи інших джерел. Конспект студента по темі чергового семінару повинний містити не тільки виписки з рекомендованих джерел, але і розгорнутий план виступу студента на семінарі.

Консультація є обов'язковою для не встигаючих студентів і для тих, які на попередніх семінарах виявили незадовільні знання.

Керівник семінару робить виклик на консультації і веде облік студентів, які консультуються. Консультація є не тільки видом допомоги студентам, але й одним з видів контролю за самостійною роботою студентів.

5. У плані семінарських занять вказується:

1) назва теми семінарського заняття;

2) перелік основних питань, що підлягають розгляду на семінарі.

3) список літератури;

У плані повинні бути закріплені вузлові питання теми.

Дозволяється проводити семінарські заняття у виді резензування книг і їхнього обговорення.

Семінарські заняття проводяться шляхом заслуховування невеликих 10-15 хвилинних зв'язаних доповідей студентів по вузлових питаннях плану занять, доповідачі призначаються тут же на заняттях. Для цього кожен студент готує план виступу по кожному питанню плану. Доповіді робляться усно, дозволяється звертатися до конспекту, але потрібно уникати суцільного читання, потрібно розвивати в студентів здатність виражати думки своїми словами. У доповідях повинна відображатися прочитана література, доповідачу задаються питання.

Після доповіді необхідно заслухати бажаючих внести корективи і доповнення. Керівнику семінару дозволяється викликати студентів для відповіді на окремі питання під час обговорення доповіді.

По доповідях обов'язково потрібно розвивати творчу дискусію.

Керівник семінару повинний забезпечити розгляд усіх вузлових питань плану семінару.

Керівник семінару робить загальні зауваження на 10-15 хвилин наприкінці семінару.

Кожна значна помилка студента і нерозуміння їм питання повинні бути відзначені і роз'яснені керівником семінару в його заключному виступі.

Керівник семінару веде облік відвідувань студентами семінарів, заносить у журнал, оцінює доповіді по п‘ятибальній системі. Оцінки виступам виставляються в тих випадках, коли вони носять цільний характер і виявляють знання студентів. Інакше відзначається тільки - "виступив".

Відмова від доповідей і відповідей на питання при обговорення внаслідок непідготовленості, оцінюються як незадовільні знання.

Семінарські оцінки формального значення не мають, носять внутрішній поточний характер і служать лише формою обліку роботи студентів, їхньої активності на семінарі і є підставою для виклику студентів на консультації. Якщо студенти курсу і групи зацікавляться оцінкою, керівник семінару повідомляє їм цю оцінку.

Студент, що одержав незадовільну оцінку на семінарському занятті, зобов'язаний його підготувати і відзвітуватися в цьому на найближчій консультації. Студент не допускається до іспиту при пропуску чи непідготовленості по одній третині семінарських занять.

Проведення семінарських занять повинне бути підпорядковано поглибленню звань студентів, розгляду теоретичних питань з огляду на сучасність, ув'язуванню теоретичних питань із практикою.

Форми семінарського заняття:

1. «Круглий стіл» – активна форма семінарських занять, яка полягає в обговоренні певної актуальної проблеми за активної участі в діалозі учасників (керівників і слухачів) зустрічі.

Основні етапи підготовки та проведення круглого столу:

· Добір складукерівників та учасників зустрічі та проведення попередньої методичної наради керівників;

· Проведення "круглого столу":

- створення атмосфери ділового обговорення, взаімної зацікавленості всіх учасників;

- представлення учасників зустрічі (керівників і слухачів);

- вплив вступного слова на створення конструктивної ділової атмосфери зустрічі;

- послідовність, зміст, методика обговорення проблеми;

- рівень науковості обговорення дискусійних питань;

- стан та ефективність застосування дидактичного матеріалу.

· Підбиття підсумків:

- загальна оцінка проведення "круглого столу" та результатів обговорення проблеми, активності учасників;

- з'ясування наявності та науковості практичних рекомендацій для подальшої роботи слухачів над вивченням проблеми.

2. Термінологічний диктант. Цю форму краще застосовувати на початку заняття, коли необхідно уточнити понятійний апарат, перевірити рівень готовності студентів до занять. Використовуються терміни, які зустрічалися під час підготовки матеріалу з конкретної теми і при читанні обов'язкової літератури, рекомендованої до семінару. Бажано давати невеликі за обсягом завдання (4-5 термінів) з фіксованим часом на відповідь.

3. Взаєморецензування відповідей. Студент після закінчення роботи передає її другому студенту, який знайомиться з роботою, робить свої помітки на чистій стороні листка і ставить свій підпис. Тобто останній не оцінює роботу однокурсника, а доповнює її, пропонує свій варіант відповіді. Рецензування обмежується часом і проходить динамічно. Потім роботи передаються викладачеві для остаточної перевірки. Він оцінює і коментує роботи на наступному занятті.

При проведенні семінарських занять застосується також метод випадків, який сприяє у студентів творчо використовувати здобуті знання для прийняття правильних рішень. Також цей метод є важливим для вирішення конкретних практичних завдань.

Для вироблення вміння вчитися використовується і навчальна гра з дидактичними текстами.