Характеристика та порядок проведення окремих видів контролю

 

1. Контроль в умовах комплексної діагностики знань передбачає:

визначення ступеню засвоєння матеріалу та якості навчальної роботи студентів;

оцінку знань, набутих у результаті самостійної навчальної діяльності.

Для проведення поточного контролю, який є основним, розробляється комплект навчально-методичних матеріалів (перелік контрольних питань, тести та ключ до них, комплект завдань/вправ/розрахункових задач з теми або питання для індивідуально або для колективного виконання та захисту, перелік нормативно-інструктивних, довідкових матеріалів та ін.).

Поточний контроль охоплює весь процес навчання і виховання, слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу та передбачає постійне удосконалення роботи педагогів та студентів. Поточний контроль здійснюється в щоденній навчальній роботі і виявляється в систематичних спостереженнях педагога за навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Головне його призначення – оперативне одержання об’єктивних даних про рівень знань студентів і якості навчально-виховної роботи. Одержана інформація допомагає застосовувати раціональні методи і прийоми навчальної роботи, правильно дозувати матеріал, знаходити оптимальні форми навчальної роботи тощо. Поточний контроль розв’язує задачі керівництва навчальним процесом.

Завданнями поточного контролю є виявлення:

1) обсягу, глибини і якості сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається;

2) недоліків у знаннях і шляхів їх усунення;

3) ступеня відповідальності студентів і ставлення їх до роботи, причин, які перешкоджають їх роботі;

4) рівня опанування навиків самостійної роботи, шляхів і засобів їх розвитку;

5) засобів стимулювання інтересів студентів до предмета і їх активності у пізнанні.

Форми поточного контролю визначаються навчальним планом спеціальності: виконання студентами контрольних робіт, рефератів, курсових завдань тощо, а також оцінка різних форм навчальної роботи, які проводіться на семінарських (практичних, лабораторних заняттях). Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначаються відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією).

Поточний контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної обробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лекції, встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі для сприйняття студентів розділи з наступним роз'ясненням їх. Контроль на лекції не має віднімати багато часу.

За витратами часу на контроль усне опитування поступається контролю, програмованому за картками.

Поточний контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводиться з метою виявлення рівня готовності студентів до занять у таких формах і включає:

– вибіркове усне опитування перед початком занять;

– фронтальне стандартизоване опитування за карточками, тестами протягом 5-10 хв.;

– фронтальну перевірку виконання домашніх завдань;

– виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді на окремі запитання;

– оцінку активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей та ін.

– Письмову (до 45 хв.) контрольну роботу;

– колоквіум по самостійних розділах теоретичного курсу (темах або модулях).

 

Рекомендовані види аудиторних занять та самостійної роботи, які оцінюються у балах

№ з/п

Вид роботи

Від- по-відь

Тес- ту- вання

Вис- туп з рефе- ра- том

Вико- нання інди- віду- аль- них зав- дань

Вико- нання прак- тич- них робіт

Вико- нання лабо- ратор-них робіт

Вико-нання конт-роль-них робіт

Вико- нання інди- віду- аль- них зав- дань

Вико- нання ко- лек- тив- них зав- дань

Вико- нання твор- чих робіт

Скла- дання конс- пекту

Напи- сання рефе- рату

Напи- сання пере-кладу

Напи- сання звіту, огля- ду літ-ри

Рубіжна атестацяя № 1

Рубіжна атестацяя № 2

В С Ь О Г О

Види робіт та кількість балів за кожний вид визначає викладач перед початком викладання дисципліни і доводить до відома студентів.

 

Рубіжний контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання - сигналізувати про стан процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання. Якщо поточний контроль проводиться лише з метою діагностики першого рівня засвоєння, тобто рівня загального орієнтування у предметі, то рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння отриманих знань через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу. Відповідно змінюється методика контролю, від студентів можна вимагати самостійної конструктивної діяльності, а також виявити взаємозв'язки з іншими розділами курсу.

 

Форма ведення обліку поточних оцінок у балах

 

ПІБ сту-ден- та

Вид роботи

Штраф- ні санкції (-), заохо- чення (+)

В С Ь О Г О

 

Основною формою проведення рубіжного контролю є атестація. Вона має за мету мобілізацію студентів на поглиблене вивчення дисципліни, активізацію їх самостійної роботи та підвищення якості навчального процесу в цілому.

Рубіжна атестація проводиться з усіх дисциплін семестру у вигляді письмової контрольної роботи двічі на семестр за розкладом, затвердженим у встановленому порядку. Результати рубіжної атестації заносяться у відомість встановленого зразка та журнал академічної групи. Атестаційна відомість зберігається у деканаті протягом календарного року.

Поділ навчального матеріалу на модулі встановлюється кафедрою та фіксується в робочій програмі з даної дисципліни. Цю інформацію викладач доводить до відома деканату та студентів протягом перших двох тижнів поточного семестру.

Письмова компонента рубіжного контролю є обов’язковою та проводиться шляхом виконання контрольних завдань. Варіанти контрольних завдань у вигляді тестів, теоретичних питань та окремих завдань, а також критерії оцінювання результатів їх виконання розробляються викладачами кафедри, розглядаються на засіданні кафедри та затверджуються завідувачем кафедри на початку кожного навчального року. Критерії оцінювання результатів виконання контрольних завдань доводяться до відома студентів перед проведенням рубіжної атестації.

До рубіжної атестації допускаються усі студенти академічної групи.

Рубіжна атестація проводиться потягом двох академічних годин.

Студент вважається таким, що складав рубіжну атестаію, якщо він з”явився на контрольний захід та отримав контрольне завдання. Контрольні завдання виконуються кожним студентом індивідуально та самостійно. При виявлені порушень студентом встановленого порядку проведення атестації викладач усуває цього студента від проведення контролю, а його робота не зараховується. У цьому випадку, а також у випадку неявки на атестацію, студент вважається не атестованим.

Результати перевірки письмових контрольних робіт оголошуються студентам не пізніше, ніж через два дні після проведення рубіжної атестації.

Студент, який не погоджується із отриманою оцінкою, може звернутися із письмовою апеляцією до завідувача кафедри не пізніше наступного робочого дня після оголошення результатів. Комісія у складі завідувача кафедри та лектора даної дисципліни повинні розглянути апеляцію у присутності студента протягом двох робочих днів і прийняти остаточне рішення щодо оцінки, яке не підлягає подальшому оскарженню. У результаті апеляції оцінка контрольного завдання студента не може бути зменшена, а тільки залишена без змін або збільшена. Результат розгляду апеляції фіксується на тексті виконаного завдання та у відомості, і підтверджується підписами відповідних викладачів.

Якщо студент не звернувся з апеляцією у встановлений термін, то оцінка викладача є остаточною. Студент не може повторно складати рубіжну атестацію з метою підвищення оцінки.

 

Підсумковий контроль передбачає перевірку знань, умінь та навичок студентів за більш довгий період навчання: за семестр або за рік після його закінчення. Мета його – установити систему і структуру знань студентів. Підсумковий контроль включає семестровий контроль і державну атестацію.

Формами підсумкового контролю є заліки і екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича та педагогічна практика.

Семестровий контроль проводиться у формі екзамену, заліку, диференційованого заліку з метою оцінювання навчання студентів на окремих етапах певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Семестровий контроль проводиться у за окремим розкладом, який підписується завідувачем відділення (деканом) та затверджується директором відповідного навчального підрозділу не пізніше, ніж за місяць до початку заліково-екзаменаційної сесії.

Залік є формою підсумкового контролю знань з дисципліни за семестр та підлягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів його роботи на практичних та семінарських заняттях. Залік виставляється за результатами підсумкової контрольної роботи, співбесіди або як середній бал рубіжних атестацій, проведених протягом семестру, що становить не менше 3,5.

Екзамен – це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої дисципліни у семестрі. Вони мають за мету перевірку знань студентів по теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навичок самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Організація та проведення семестрового екзамену здійснюється відповідно до пункту 6 Положення про організацію навчального процесу МАУП. Остаточним же результатом семестрового контролю є оцінка, виведена як середній бал усіх рубіжних атестацій, що проводилися протягом семестру, та семестрового екзамену. Вона заноситься у заліково-екзаменаційну відомість, залікову книжку та особову картку студента.

 

Система трьохступеневого контролю за якістю знань студентів не передбачає обов’язкового семестрового екзамену для всіх студентів. Студенти, які за результатами рубіжних атестацій отримали середній бал не менше 4,5, атестуються з дисципліни сесії із виставленням їм семестрової оцінки “відмінно” автоматично.

 

Критерії оцінювання СРС на практичному занятті (іспиті) за чотирьохбальною системою:

оцінка “ відмінно ” – студент повно і всебічно розкриває тему, вільно оперує поняттями і термінологією, демонструє глибокі знання джерел, може вільно та професійно вести дискусію, має власну точку зору стосовно теми заняття і може аргументовано її доводити до відома аудиторії;

“ добре ” – у цілому рівень знань студентів відповідає викладеному вище, але мають місце деякі упущення при висвітленні матеріалу, не точні твердження, які не підтверджуються достатньо обґрунтованими доказами;

“ задовільно ” – студент розкрив питання в загальних рисах, розуміє суть питання, пробує робити висновки, але при цьому допускає грубі помилки, матеріал викладає нелогічно і не самостійно;

“ незадовільно ” – студент не в змозі дати відповідь на поставлене запитання чи відповідь не вірна, студент не розуміє суті питання, не може робити висновки.

Непідготовленість студента до практичного заняття чи відсутність його на занятті розцінюється як академічна заборгованість. Незалежно від причин студент зобов’язаний самостійно вивчити тему і в поза навчальний час здати (відпрацювати) її викладачеві з пред’явленням робочого зошиту. Відпрацювання за погодженням з викладачем може здійснюватись в усній формі або у вигляді підготовки реферату.

Наявність академічної заборгованості із практичних (семінарських) занять є підставою для не допуску студента до складання заліку.

Оцінювання тестових завдань:

За кожну правильну відповідь на тестове завдання студент отримує 1 бал.

Кількість набраних балів переводиться на традиційну оцінку.

Студентом надані правильні відповіді на 0 -25 % тесту – оцінка „незадовільно”

26 - 50 % тесту – оцінка „задовільно”

51 - 75% тесту – оцінка „добре

76 – 100 % тесту – оцінка „відмінно”.

Оцінювання заліків:

Найважливішим принципом дидактики у вищій школі є принцип міцності знань, без чого студенти, як майбутні фахівці, не можуть бути підготовлені до майбутньої самостійної практичної роботи. І хоча основна функція заліку - перевірка знань студентів, він, разом з тим, є засобом посилення міцності знань.

Залік - заключна ланка навчального процесу.

Оцінка - "зараховано " виставляється в тому випадку, якщо студент ґрунтовно вивчив підручник і необхідну додаткову рекомендовану літературу, нормативні матеріали й інші першоджерела. При цьому, якщо студент на заліку вичерпно відповів на поставлені питання, чітко і ясно формулював свої думки, дав повні відповіді на додаткові питання і показав у своїх відповідях знання предмета й особливості даної науки.

Оцінка - "незараховано'' виставляється в тому випадку, якщо студент не закінчив вивчення підручника, не розбирається в нормативному матеріалі. При цьому відповідає не по питанням, або не дав зовсім відповідей на два з трьох поставлених питань, включаючи і додаткові, показав погане знання основних понять науки, не засвоїв окремих тем і розділів курсу.

Таким чином, при оцінці знань студентів у якості вихідних даних враховується:

1. Знання навчальної монографічної й інший додатково рекомендованої літератури.

2. Знання нормативного матеріалу і знайомство з практичним рішенням питань.

3. Характер відповідей, їхня повнота, самостійність, свідомість, правильність, обґрунтованість, форма викладу думок.

4. Орієнтація в науці, розуміння її, знання основних понять і призначення науки.

Оцінювання досягнутих успіхів за семестр проводиться в системі оцінювання університету, після чого переводиться в національну шкалу оцінювання та шкалу ЕСТS відповідно до таблиці:

 

Шкала оцінювання Інституту права МАУП (бали)	Націо-нальна шкала оціню-вання	Оцінка із заліку	Шкала ЕСТS
			Сумарна модульна оцінка в балах	Оцінка за шкалою ЕСТ	Визначення
90 - 100	Відмінно	Зарах.	94-100	А	Відмінно— відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
71-89	Добре	Зарах	87-93	Б	Дуже добре— вище середнього рівня з кількома помилками
	Добре	Зарах	70-86	С	Добре— у цілому правильна робота з певною кількістю грубих помилок
50-70	Задо- вільно	Зарах	63-69	D	Задовільно— непогано, але із значною кількістю недоліків
	Задо- вільно	Зарах	50-62	Е	Достатньо— виконання задовольняє мінімальні критерії
0-49	Незадо-вільно	Не зарах.	40-49	FХ	Незадовільно – потрібно ще попрацювати, щоб отримати залік
	Незадо-вільно	Не зарах	0-39	F	Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота

 

Питання, що виносяться на залік

з предмету «Аграрне право»:

 

1. Поняття і предмет аграрного права України. Аграрно-правові відносини.

2. Особливості предмету аграрного права України

3. Методи аграрного права України.

4. Аграрне право у правовій системі України.

5. Система аграрного права України.

6. Принципи аграрного права.

7. Поняття науки аграрного права.

8. Становлення науки сільськогосподарського (аграрного) права в Україні.

9. Джерела аграрного права та їх особливості. Класифікація джерел.

10. Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел аграрного права.

11. Поняття, види і особливості аграрних правових відносин.

12. Внутрішні та зовнішні аграрні правовідносини.

13. Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права України.

14. Загальні засади створення та ліквідації суб'єктів аграрного господарювання.

15. Правове регулювання приватизації в аграрному секторі.

16. Правове регулювання паювання в аграрному секторі.

17. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі.

18. Правове забезпечення формування ринку сільськогосподарської техніки.

19. Правове регулювання ринку зерна.

20. Правове регулювання ринку цукру.

21. Правове регулювання ринку алкоголю й тютюну.

22. Форми й методи регулятивної діяльності державних органів в аграрному секторі.

23. Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання аграрним сектором.

24. Правове становище та повноваження Міністерства аграрної політики України.

25. Правове становище та повноваження Державного комітету України по земельних ресурсах..

26. Органи державного контролю та інспекції в аграрному секторі.

27. Організаційно-правове забезпечення соціального розвитку села.

28. Правовий режим об'єктів соціальної сфери села.

29. Правове забезпечення наукових досліджень, підготовки кадрів для села та зайнятості сільського населення

30. Правове регулювання розвитку житлово-комунального та дорожного господарства на селі.

31. Види та зміст відповідальності за порушення аграрного законодавства.

32. Матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств.

33. Майнова відповідальність за порушення аграрного законодавства.

34. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення та його особливості.

35. Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів.

36. Правові форми використання природних ресурсів у сільському господарстві.

37. Загальна характеристика та правове становище підприємств кооперативного типу в аграрному секторі.

38. Загальна характеристика та правове становище підприємств корпоративного типу в аграрному секторі.

39. Правовий статус агарних акціонерних товариств.

40. Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю в аграрному секторі.

41. Поняття та види сільськогосподарських кооперативів.

42. Загальна характеристика законодавства України про сільськогосподарську кооперацію.

43. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів.

44. Дійсне та асоційоване членство у сільськогосподарських кооперативах.

45. Правовий режим майна та землі сільськогосподарського кооперативу.

46. Правові засади реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу.

47. Органи управління та контролю аграрних підприємств кооперативного та корпоративного типу.

48. Правове становище фермерських господарств за аграрним законодавством.

49. Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності.

50. Земельні та майнові правовідносини у фермерському господарстві.

51. Закон України від 19 червня 2003 року «Про фермерське господарство».

52. Правове регулювання ведення особистих (підсобних) селянських господарств.

53. Правовий режим земель та майна особистого селянського господарства.

54. Загальна характеристика правового становища державних та комунальних підприємств аграрного сектору.

55. Правовий режим майна та особливості здійснення господарської діяльності державними та комунальними аграрними підприємствами.

56. Правове регулювання племінної справи у тваринництві.

57. Наказ Мінагрополітики України і Української академії аграрних наук від 17.07.2001 року № 215/66 «Про затвердження Положення про присвоєння відповідних статусів суб'єктам племінної справи у тваринництві».

58. Правове регулювання бджільництва в аграрному секторі.

59. Правове регулювання виробництва рибної продукції в аграрному секторі.

60. Закон України від 6 лютого 2003 року «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них».

61. Правове регулювання ветеринарної медицини в аграрному секторі.

62. Система та повноваження Державного департаменту ветеринарної медицини при Мінагрополітики України.

63. Процедурний порядок та правові підстави впровадження правового режиму карантину тварин.

64. Правова охорона прав на штами мікроорганізмів. Порядок депонування штамів мікроорганізмів.

65. Правова охорона прав на сорти рослин.

66. Правові підстави та процедурний порядок державного випробування сортів рослин та визначення їх придатності для поширення в Україні.

67. Майнові права власника сорту рослини.

68. Правове регулювання насінництва в аграрному секторі.

69. Наказ Мінагрополітики України від 29.05.2003 року № 152 «Про затвердження Порядку проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу».

70. Система та повноваження Української державної насіннєвої інспекції при Мінагрополітики України.

71. Особливості правового регулювання лісового насінництва в аграрному секторі.

72. Правове регулювання захисту рослин в аграрному секторі.

73. Система та повноваження Державної служби з карантину рослин України.

74. Правові підстави та процедурні правила впровадження особливого режиму захисту рослин.

75. Правові підстави вирощування наркотичних рослин в аграрному секторі.

76. Договірні зобов'язання в аграрному секторі. Особливості правового регулювання та класифікація.

77. Особливості укладення та виконання договорів контрактації в аграрному секторі.

78. Формування державних ресурсів сільськогосподарської продукції на підставі договорів контрактації.

79. Особливості аграрно-правового регулювання ринку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції.

80. Науково-технічна продукція як об'єкт правового регулювання та обігу у сільському господарстві.

81. Порядок виникнення та набуття прав на сорт рослини.

82. Договори на передачу (відчуження) майнового права на сорт і передачу права на використання сорту рослини.

83. Права на селекційні досягнення у тваринництві як предмет договору на використання науково-технічної продукції.

84. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт в аграрному секторі.

85. Правове забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції.

86. Державне регулювання відносин щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції.

87. Права, обов'язки та відповідальність виробників, постачальників і продавців щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції.

88. Загальна характеристика законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сільському господарстві.

89. Правова охорона ґрунтів та інших природних ресурсів у сільському господарстві.

90. Правове регулювання меліорації земель у сільському господарстві.

Х. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

МОНОГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА

1. Аверьянов А.Н. Системное познание мира, М.: Изд-во политической литературы, 1985. - 261 c.

2. Аверьянов В.Б., Пилипенко А.Я. Управление производственным объединением. - К.: Вища школа, 1978. - 53 с.

3. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. - К.: Наукова думка, 1979. - 150 с.

4. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления. - К.: Наукова думка, 1985. - 146 с.

5. Авер’янов В.Б. Забезпечення прав людини в сфері виконавчої влади // Правова держава. - К., 1998. - Вип. дев’ятий. - С. 16-22.

6. Аграрне законодавство України / Під ред. В.В. Янчука - К.: Юрінком. - 1996. - Вип. 1. - С. 11-16.

7. Агропромисловий комплекс: правові питання / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, О.О. Погрібний, В.О. Олійник / За ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Урожай, 1992. - 192 с.

8. Алексеев С.С. Общая теория права. - М.: Юридическая литература, 1981. - Т.1. - 360 с.

9. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. - М.: Юридическая литература, 1983. - 250 с.

10. Алексійчук В.М. Напрями реформування системи кредитного забезпечення в АПК // Економіка АПК. - 1998. - № 1. - С. 40-44.

11. Амбросов В.Я. Економічна основа концепції розвитку АПК регіону // Економіка АПК. - 1995. - № 5. - С. 34-39.

12. Амбросов В.Я., Баланюк І.Ф., Гладій М.В. Регіональні особливості аграрної реформи // Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення. - К., 1996. - С. 386-434.

13. Андрейцев В. И. Правовое обеспечение рационального природо­пользования предприятий и объединений АПК. - К.: Урожай, 1989. - 200 с.

14. Андрєйцев В.І. Екологічне право і проблеми екологічної безпеки. // Право України. - 1990. - № 4. - С. 32-36.

15. Андрєйцев В.І. Концепція правового забезпечення екологічної політики людини // Право України. - 1994. - № 3-4. - С. 27-29.

16. Андрєйцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. - 208 с.

17. Андресюк Б. Державне регулювання: не панацея, а жорстока необхідність // Віче. - 1995. - № 2. - С. 22-27.

18. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. - М.: Полит­издат, 1973. - 346 с.

19. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. - М.: Политиздат, 1977. - 382 с.

20. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание, управление. - М.: Политизат, 1981. - 434 с.

21. Баховкина Л.Н. Государственное управление закупками сельскохо­зяйственных продуктов. - М.: Юридическая литература, 1978. - 228 с.

22. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления. - М.: Наука, 1984. - 236 с.

23. Бачило И.Л. Функции органов управления. - М.: Юридическая литература, 1986. - 197 с.

24. Бейкун А. Державне регулювання діяльності обласного агропромислового комплексу: поняття і суть // Право України. - 1997. - № 9. - С. 26-28, 35.

25. Бейкун А. Проблемні питання впливу кодифікації та систематизації аграрного законодавства на динамізм процесів у сфері АПК // Право України. - 1998. - № 11. - С. 42-46.

26. Бейкун А.Л. Організаційно-правові аспекти державного регулювання господарських відносин в аграрному секторі економіки // Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві. – Вид-во Інституту держави і права ім.. В.М. Корецького НАНУ. - К., 2001. - С. 147-177.

27. Бейкун А. Співвідношення Конституції України та інших нормативно-правових актів з питань регулювання аграрних та земельних відносин // Право України. – 2000. - № 3. – С. 45-48.

28. Бейкун А.Л. Порівняльно-правовий аналіз ряду аспектів, що характеризують державне регулювання як самостійну та універсальну категорію // Збірник наук. праць міжнародної науково-практичної конференції “Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України ХХІ століття” 26-27 червня 2001 року. - С. 307-315.

29. Бейкун А.Л. Реформування структури державного управління АПК // Держава і право. – К., 1998-1999. – Вип. 2. – С. 163-168.

30. Бейкун А.Л. Концептуальні основи правового забезпечення розвитку аграрного сектору національної економіки // Тези доповідей та наукових повідомлень науково-практичної конференції “Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи”. – К., 1997. – С. 117-121.

31. Бейкун А.Л. Аграрно-правова реформа як елемент державно-правової реформи в Україні // Тези доповідей та наукових повідомлень науково-практичної конференції “Державно-правова реформа в Україні” / Вид-во Інституту законодавства ВРУ. – К. - 1997. – С. 44-47.

32. Бейкун А.Л. Розмежування поняття управління соціально-економічними процесами та їх регулювання в АПК України як умова інтеграції національного законодавства з міжнародно-правовими стандартами // Тези доповідей та наукових повідомлень науково-практичної конференції “Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом” / Вид-во Інституту законодавства ВРУ. – К.- 1998. – С. 360-364.

33. Бейкун А.Л. Організаційно-правові аспекти систематизації аграрного законодавства як необхідної умови реформування системи галузевого державного управління // Тези доповідей та наукових повідомлень міжнародної науково-практичної конференції “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” / Вид-во Інституту законодавства ВРУ. – К.- 1999 – С. 415-420.

34. Бейкун А.Л. Систематизація аграрного законодавства як необхідна умова розвитку його інтегрованих властивостей // Збірник наукових праць «Конституція України та проблеми систематизації законодавства». Вип. 5 / Вид-во Інституту законодавства ВРУ - К.- 1999. - С. 164-177.

35. Бейкун А. Поняття державного регулювання діяльності обласної ланки агропромислового комплексу як цілісної правової категорії // Право України. – 1999. - № 9. - С. 35-39.

36. Бейкун А. Структурно-функціональний аспект діяльності органів державного регулювання аграрного сектора національної економіки // Право України. - 2000.-№ 8.- С.28-30.

37. Бейкун А.Л. (у співавторстві) Концептуальні засади формування регулятивних відносин в Україні // Збірник матеріалів Міжнародної ІV науково-практичної конференції УАЗТ 25 травня 2001 року “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах”. – К. - С. 26-29.

38. Бейкун А.Л. Оптимізація теоретичних основ державного регулювання аграрними відносинами в Україні як підгрунтя ефективного функціонування податкової стратегії в аграрному секторі // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” 1-2 грудня 2000 року. - Ч.1. - Вид-во Академії ДПС України. – Ірпінь. – 2001. - С. 80-84.

39. Бейкун А. Правові проблеми теорії державного регулювання в Україні // Право України. - 2001. - № 8. - С. 44-48.

40. Бейкун А. Позитивна тенденція розвитку категорії „система” як елемента структурно-функціональної побудови органів державного управління // Право України. – 2001. - № 12. – С. 51-53.

41. Бейкун А.Л. (у співавторстві) Конструктивний підхід до соціально-правових проблем розвитку малого бізнесу в Україні – важливий елемент ефективності державного регулювання бюджетно-податкових відносин // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку) / Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції 20-22 грудня 2001 року. – Вид-во Академії ДПС України. – 2002. - С. 496-498

42. Бейкун А.Л. (у співавторстві) Нові методологічні підходи державної політики у галузі бюджетно-податкових відносин – фактор економічного зростання // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку) / Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції 20-22 грудня 2001 року. – Вид-во Академії ДПС України. - 2002. - С. 16-18

43. Бейкун А.Л. Формування регулятивних відносин в Україні: концептуальні засади та фактори тенденціоналізму // Зовнішня торгівля: право та економіка / Збірник наукових праць. – Вип. 1 (5). – Вид-во УАЗТ. – К. – 2001. – С. 79-86

44. Бейкун А. Структурні компоненти формування теоретичних основ державних регуляторних заходів щодо впливу на соціально-економічні відносини // Право України. – 2003. - № 7. – С. 21-24.

45. Бейкун А.Л. Організаційно-правові проблеми впровадження державних регулятивних заходів в окремі галузі національної економіки // Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці / Тези доповідей IV міжнародної науково-практичної конференції. - Вид-во НАДПСУ. - Ірпінь – 2003. – С. 141-144

46. Бейкун А.Л. (у співавторстві) Реформаційні процеси у системі оподаткування – важливий фактор оптимізації правового забезпечення в системі функціонування інформаційних технологій // Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці / Тези доповідей IV міжнародної науково-практичної конференції. - Вид-во НАДПСУ. – Ірпінь – 2003. – С. 144-148

47. Бейкун А.Л. Трансформація інститутів державного впливу на соціально-економічні відносини - пріоритетний фактор розбудови правової держави та розвитку соціального партнерства // Соціальне партнерство - механізм реалізації прав людини, розбудови правової держави / Міжвідомчий наук. збірник. - Т. 24. – К. - С. 143-149.

48. Бейкун А.Л. (у співавторостві) Соціально-правові проблеми вдосконалення державної екологічної політики щодо використання, охорони і відтворення природних ресурсів // Розвиток наукових досліджень – 2005 / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 7-9 листопада 2005 р. Том 3. – Вид-во «ІнтерГрафіка». – Полтава – 2006. – С. 13-15

49. Беляева З.С., Панкратов И.Ф. Государственное руководство колхозами в СССР. - М.: Госюриздат, 1961. - 168 с.

50. Бичкова Ц.В. Правове регулювання в умовах різноманітності форм господарювання в АПК // Радянське право. - 1989. - № 6. - С. 28-31.

51. Бичкова Ц.В. Деякі питання правового забезпечення продовольчої проблеми // Економіка АПК. - 1995. - № 5. - С. 14-20.

52. Бичкова Ц. Регулювання сільськогосподарської діяльності і співвідношення цивільного та аграрного законодавства // Право України. - 1996. - № 7. - С. 38-43.

53. Бичкова Ц.В. Основні засади організації державних закупівель сільськогосподарської продукції // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності. - К.: Наукова думка, 1998. - С. 131-140.

54. Бідзюра І.П. Реформування аграрних підприємств на основі приватної власності // Економіка АПК. - 1998. - № 2. - С. 3-5.

55. Боголюбов К.М. Продовольственная программа СССР: содержание и пути реализации. - М.: Политиздат, 1983. - 191 с.

56. Боев В.Р. Государственное регулирование в АПК России // Економіка АПК. - 1995. - № 4. - С. 15-17.

57. Боровик В.А. Организация аппарата управления в сельскохозяйственных предприятиях.- М.: Колос, 1983. - 223 с.

58. Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1984. - 163 с.

59. Большая советская энциклопедия. - 3-е издание. - М.: Сов. энциклопедия, 1975. - Т.20. - С. 588-589.

60. Бычкова Ц.В. Производственно-хозяйственное кооперирование в сельском хозяйстве (правовые вопросы). - К.: Наукова думка, 1985. - 132 с.

61. Буздалов И. Комплексный подход к плановому управлению сельским хозяйством // Междунароный сельскохозяйственный журнал. - 1982. - № 2. - С. 4-6.

62. Бутко І.П., Шемшученко Ю.С. Місцеві Ради і забезпечення законності. - К.: Наукова думка, 1973. - 232 с.

63. Веденин Н.Н. Правовое регулирование производственно-технического обеспечения сельского хозяйства. - М.: Наука, 1988. - С. 172.

64. Вишняков В.Г. Структура и штаты органов советского государственного управления. - М.: Наука, 1972. - 277 с