Договірне регулювання відносин у сфері використання науково-технічної продукції у сільському господарстві.

Потреба в рентабельному й конкурентоспроможному вітчиз-няному виробництві продуктів харчування та сировини змушує аграрних підприємців активно використовувати досвід вітчизняної та закордонної аграрної науки й новітні енергозберігаючі, екологобезпечні технології. Саме застосування цих досягнень і технологій є одним із важливих факторів збільшення обсягів і здешевлення такого виробництва. Завдяки цьому аграрні підпри-ємці можуть утримуватись на ринку, уникати загрози неплатоспроможності.

Сучасне суспільне виробництво не може бути ефективним без належного науково-технічного забезпечення. Тому в умовах ринкової економіки дедалі більшого значення набувають договори на створення і використання результатів науково-технічної діяльності.

У Законі України від 25 червня 1993 р. "Про науково-технічну інформацію", яким регулюються ті правові економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформації, а також визначаються правові форми міжнародного співробітництва в цій галузі, науково-технічна інформація є документована або публічно оголошувана відомість про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки й виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності (ст. 1).

Легальне визначення науково-технічної діяльності міститься у ст. 1 Закону України від 13 грудня 1991 р. "Про наукову й науково-технічну діяльність", що розглядається як інтелектуальна творча діяльність, яка спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки й технологій, і має такі форми (види): науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії їх практичного застосування. Отже, науково-технічна діяльність є не лише науково-дослідною творчістю, а й роботами у сфері дослідно-конструкторської, технологічної та ін., а також перетворенням результатів цієї творчості в безпосередню продуктивну силу.

Найвищими досягненнями наукових досліджень є відкриття, а також так звані результати технічної творчості — винаходи, раціо­налізаторські пропозиції, промислові зразки, ноу-хау, непатентовані технічні рішення, селекційні досягнення, науково-технічна ін­формація та інші об'єктивні результати науково-технічної творчості людини.

Через свою складність більшість наукових і науково-технічних досліджень та розробок провадяться спеціалізованими установами, які займаються виключно або переважно науково-дослідними, пошуковими, дослідно-конструкторськими та іншими роботами. (Щодо науково-технічної діяльності треба враховувати, що вона охоплює не тільки суто науково-технічні, а й біологічні та інші види досліджень).

Саме діяльність названих організацій, мета якої є задоволення відповідного попиту з боку виробників сільськогосподарської продукції та інших учасників сільськогосподарського галузі економіки, має формувати ринок науково-технічної продукції та визначати його структуру. Наявність ринку результатів науково-технічної творчості сприяє визнанню як товару, хоча й наділеного специфічними особливостями. Тому результати науково-технічної творчості, що виступають як товари, називають науково-технічною продукцією.

Велика увага приділяється дослідженням у сфері рослинництва та тваринництва, використанням сучасних методик ведення сіль­ського господарства. З розвитком аграрного виробництва має зрости значення договорів про використання ноу-хау, непатентованих технічних рішень та ін.

Причому договори на використання науково-технічної інформації охоплюють не лише ті, які мають на меті забезпечити використання вже готової науково-технічної продукції, наприклад певного сорту культурної рослини, а й ті, що опосередковують виконання певних науково-дослідних, пошукових, дослідно-конструкторських робіт виконавцем на замовлення аграрних підприємців. Такі роботи мають здійснюватись відповідно до завдання наукового дослідження, з метою створення певного зразка нового виробу, конструкторської документації на нього. Аграрний підприємець може так сформувати своє замовлення на здійснення певної науково-технічної діяльності, що її результатом буде створення виконавцем нової технології виробництва, іншого нововведення.

 

Договірне регулювання відносин у сфері надання дорадчих послуг суб’єктам аграрного підприємництва.

Є ЗУ «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»від 17.06.2004 № 1807-IV

сільськогосподарська дорадча діяльність (далі - дорадча діяльність) - сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських
господарств, господарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства.

 

121. Загальні засади правового регулювання оподаткування господарської діяльності у сільському господарстві
Істотний вплив на розвитої сiльського господарства справляє система законодавства щодо оподаткування, яка теж має певну специфiку в аграрнiй сферi. В цiлому вона згiдно з проголошеними цiлями повинна бути справедливою, ефективною i простою. Принцип справедливостi розуміється як встановлення однакового податкового тягаря за однакових обставин, або збiльшення податкового тягаря при зростанні бази оподаткування окремої особи. Порушення цього принципу майже завжди призводить до саботажу i боротьби прав проти несправедливого оподаткування. В цiлому якщо оподаткування сiльськогосподарського виробника визнається справедливим, то це багато в чому сприяє добровiльнiй згодi сплачувати такi податки. Економiчними параметрами справедливостi при оподаткуваннi вважаються норми оподаткування з особистого прибуткового податку до 30-40 вiдсоткiв, а ставки податку з корпорацiй вiд 35 вiдсоткiв до 50 вiдсоткiв. Ефективнiсть як мета означає зведення до мiнiмуму перекручень економiчної дiяльностi, викликаної нерозмiрнiстю високих податкiв до доходiв i спрямованої на вирівнювання сприятливих i несприятливих, з точки зору оподаткування, секторiв економiки, а також створення такої системи, яка полегшує процес запровадження i стягнення податкiв. Просте стягнення податкiв - це доступнiсть для розумiння системи i її вимог та контроль з боку платникiв податкiв. Як правило, системи оподаткування у федеративних державах мають кiлька рiвнiв, включаючи федеральнi податки, податки земель або штатiв i мiсцевi податки. У бiльшостi країн оподаткування сiльського товаровиробника с бiльш пiльговим або бiльш орiєнтованим на сприятливий розпиток цiєї галузi, стратегiчно важливої для забезпечення економiчної безпеки держави. Податкове законодавство у сiльському господарствi подiляється на законодавство про оподаткування доходiв i на оподаткування майна. Воно багато в чому залежить вiд форми органiзацiї i управлiння виробництвом. Незважаючи на спроби його спростити, податкове законодавство надто обємне (закони про податки займають як правило сотнi i навiть тисячi сторiнок) i складне. Воно виділяє багато субєктiв оподаткування, надаючи їм ряд привiлеїв, можливiсть вибрати ту чи iншу систему оподаткування, той чи iнший метод обчислення вартостi доходiв i майна, якi оподатковуються. Частина цього законодавства спецiалiзована i присвячена безпосередньо регулюванню фермерського оподаткування, iнша - являє собою загальнi норми, якi застосовуються й до iнших галузей i сфер.