Законодавчі основи аграрного права України.

До системи АП належать різні норми комплексного характеру, а також первинні норми, які регламентують суспільні відносини, комплексний характер яких лише генетично підходить до основних профільних галузей.

Законодавчу основу АП можна звести до наступних позицій:

1) людина, її життя, здоровя, честь, гідність, безпека є найвищою цінністю (ст.3 КУ),

2) держава гарантує набуття та захист права власності на землю СГ призначення особою з метою створення капіталу (ст..13-14, 41 КУ),

3) держава гарантує і забезпечує особі здійснення вільної підприємницької діяльності на землі (ст..42 КУ),

4) держава забезпечує виробникам СГ продукції можливості конкурентоздатної виробленої СГ продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках (42 КУ),

5) держава створює для СГ товаровиробників умови пільгової системи оподаткування.

Це базові положення, на яких має базуватися аграрне законодавство.

Законодавчі основи АП також утворюють норми, які регламентують державну аграрну політику:

- ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18.09.2005. Державна аграрна політика базується на національних пріоритетах і враховано необхідність інтеграції України до ЄС та світового економічного простору.

Мета – 1) гарантування продовольчої безпеки держави,

2) перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави,

3) збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації,

4) комплексний розвиток сільських територій та розв’язання сільських проблем на селі.

+++

Джерела АП – це вираження державної волі в уніфікованих та діференційованих нормативно-правових актах, які приймаються компетентними органами держави, ораганами місцевого самоврядування та сільськогосподарськими організаціями, їхнімі об’єднаннями, і регулюють аграрні відносини в сфері сільськогосподарської діяльності.

Класифікувати джерела АП можна залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, якими регламентуються аграрні відносини:

-закони (це нормативно-правові акти вищого представницького органу держави, які регулююь найбільш важливі суспільні відносини, мають найвищу юридичну силу щодо всіх інших нпа)

групи законів України, що стосуються АПК:
1) уніфіковані акти про організаційно-правову перебудовуструктури АПК, аграрну реформу й створення ефективних товаровиробників сільськогосподарської продукції. "Про колективне сільськогосподарське підприємство" "Про сільськогосподарську кооперацію"Про особисте селянське господарство", а також закони України від 10 квітня 1992 р. "Про споживчу кооперацію і від 20 грудня 2001 р. "Про кредитні спілки" “Про фермерське господарство”, 2) уніфіковані акти законодавства про правовий режим земель сільськогосподарського призначення й земельну реформу;
3) уніфіковані акти законодавства про селекцію, насінництво, тваринництво і меліорацію земель: закони України від 26 грудня 2002 р. "Про насіння і садивний матеріал", від 6 лютого 2003 р. "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них", від 15 грудня 1993 р. "Про племінну справу в тваринництві"(в редакції Закону від 21 грудня 1999 р.), від 25 червня 1992 р. "Про ветеринарну медицину" (в редакції Закону від 15 листопада 2001 р.).
Диференційовані акти аграрного законодавства — це нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів аграрного підприємництва.
До диференційованих актів належать закони: “Про насіння і садивний матеріал”, “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них”, “Про племінну справу в тваринництві”, “Про ветеринарну медицину”, “Про зерно та ринок зерна в Україні”.

- підзаконні нпа (це нпа компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і на його виконання):

а) нормативні акти Президента України та КМУ (укази ПУ, постанови КМУ)

б) відомчі нпа (накази та інструкції Мінагрополітики, Державного комітету земельних ресурсів, МОЗ) в) нпа органів місцевого самоврядування і виконавчої влади на місцях (рішення, розпорядження)г) локальні внутрішньогосподарські нпа (статути, угоди, колективні договори)

+++ Підзаконними нормативними актами є постанови Верховної Ради України, нормативні укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, положення, інструкції, що приймаються Міністерством аграрної політики України, іншими міністерствами й відомствами України, нормативні акти місцевих рад та місцевих державних адміністрацій, локальні нормативні акти аграрних суб´єктів з питань сільськогосподарського виробництва і підприємництва.

Інституційне забезпечення аграрного права АП.

Аграрне право України — це комплексна галузь права, що охоплює сукупність правових норм, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов'язаної з нею сільськогосподарської діяльності під час використання земель сільськогосподарського призначення суб'єктами аграрного господарювання.

Конспект - (Носік):!АПУ – система взаємопов'язаних та узгоджених у Конституції, законах, ін..нп-а, матер/процес. Норм, правових принципів, імперативів, положень, в яких формально виражається суверенна воля укр..народу щодо забезпечення продовольчої безпеки шляхом використ та охор. Грунту, ін..природних ресурсів, живих організмів у с/г, л/г, в/г, а також нормат.закріпл.міра свободи,рівності,справедл.,що має бути юр.забезпечена у сусп..агр.віднос,які виник/змін/прип у сфері вир-ва продукції с/л/в/госп-ва шляхом набуття та реалізації суб'єктивних прав та обов'язків,юр.визнач. роль та місце одв, місц.самоврядування у рег.агр.відносин, вст.. можл-й і допустимі методи правового впливу на учасників агр..відносин,передб.форми/способи/мех.-ми реалізації,конст.гарантії здійсн/зах.здійснення прав всіх суб'єктів агр..відносин, забезпеч.раціонал/ефект використ/охор с/г земель (угідь), зак/правопорядок у сфері с/в/л/госп-ва в межах тер.України.

Інституційне забезпечення здійснюється через чинне законодавство, яке закріплює систему та функції органів, їх структуру, що здійснюють регулювання аграрного сектору економіки.

Указ Президента України «Про оптимізацію системи ЦОВВ» від 09.12.2010.

- було утворено Міністерство аграрної політики та продовольства України та Державну інспекцію СГ України. Цьому Міністерству підпорядковуються Державна ветеринарна і фітосанітарна служба, Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державне агентство рибного господарства України, Державна інспекція сільського господарства України.

До неї входять норми права та інститути.

Інститути АПУ:

1)iнститут права членства в юридичних особах.

2) iнститут права самоврядування в коллективному сiльськогосподарському пiдприємствi, сiльгоспвиробничому кооперативi, спiлцi селян i мiжгосподарському утвореннi (пiдприємствi, органiзацiї, обєднаннi).В ньому закрiплено метод колективного самоврядування.
3) iнститут права засновництва та корпоративного права.

4) З прийняттям Закону "Про селянське (фермерське) господарство" правовим iнститутом даної галузi права слiд вважати правове становище селянських (фермерських) господарств.
5)Своєрiдним iнститутом аграрного права є iнститут правового становища приватних пiдсобних господарств iнших громадян, якi проживають у сiльськiй мiсцевостi.

6) iнститут правового регулювання робочого часу i часу вiдпочинку працiвникiв.
7)У сферi аграрних вiдносин iнститутами аграрного права є iнститут правового регулювання оплати працi, iнститут правового регулювання соцiального забезпечення членiв державних сiльськогосподарських пiдприємств кооперативного типу (мається на увазi доплата до державних пенсiй i соцiальне страхування).