Методи та форми виховного процесу

Проблема вибору методів виховання надзвичайно складна. Не існує універсального чи універсальних методів виховання. Прийом виховання - частина загального методу, окрема дія (вплив), конкретне поліпшення. У педагогіці не існує єдиного визначення поняття "метод виховання".

Однією з найпоширеніших є класифікація методів виховання В. О. Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів:

1. методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, дискусії, переконання, навіювання, приклад;

2. методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: привчання, педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, тренування, створення виховних позицій, прогнозування;

3. методи стимулювання діяльності й поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання;

4. методи самовиховання: самопізнання, самооцінка, саморегуляція.

В педагогічній літературі немає єдиного підходу до класифікації форм виховної роботи. Найбільш поширеною є класифікація організаційних форм виховання в залежності від того, як організовані учні:масові форми (участь всього класу), гурткова (групова) форма та індивідуальна. Кожна з форм виховної роботи вирішує цілком певні виховні за­вдання, використовуючи при цьому ті чи інші важелі розвитку особистості, інтереси та потреби школяра, формує на цій основі ті чи інші якості та вміння. У процесі виховання форми виховної роботи повинні функціонувати в міцній взаємодії і забезпечувати досягнення єдиної мети. При цьому кожна з форм виховання передбачає єдність загального, особливого і одиничного.

Загальне обумовлене тим, що всі форми виховної роботи спрямовані на досягнення загальної мети — виховання та розвиток школярів. Спільність умов і мети визначає і спільність різноманітних форм виховної роботи – всі вони ґрунтуються на основі поваги до особистості, що виховується, визнання її індивідуальності, прав і свобод; спираються на потенційні індивідуальні можливості, внутрішню активність школяра в процесі його формування.

Специфічне, неповторне в організації і здійсненні виховної діяльності передбачає одиничне у змісті конкретної форми виховної роботи. Осмислення одиничного і специфічного в змісті форм виховної роботи має важливе значення для планування та організації виховної роботи в школі. Багатогранність форм виховної роботи, їх система відповідають багатогранності внутрішнього світу особистості, її всебічному розвитку.

Форми виховання (виховної роботи) – це варіанти організації конкретного виховного процесу; композиційна побудова виховного заходу. Вони завжди взаємопов'язані зі змістом. Виховний захід – це організована дія колективу, спрямована на досягнення якої-небудь мети. Виховний захід повинен реалізуватися як цілеспрямована взаємодія вчителя (класного керівника, вихователя) з кожним учнем, дитячим колективом в цілому, спрямована на вирішення визначених виховних завдань. У цьому випадку саме виховний захід є формою виховної діяльності, в якій цілеспрямовано поєднані окремі спроби її організації, що містять у собі мету, завдання, зміст, методи, засоби і прийоми.

Виховний процес складається з ланок неперервних виховних справ. Виховні справи мають колективний і творчий характер і називаються колективними виховними справами (КВС) або колективними творчими справами (КТС). напрямок виховання, а комплексний визначає характер його змісту. У будь-якій виховній справі виділяють наступні етапи: 1) визначення мети і завдань (аналіз ситуації, формування домінуючої і допоміжних виховних завдань); 2) планування; 3) організація і підготовка; 4) безпосередня організація справи; 5) аналіз досягнутих результатів (додато К). Ці етапи визначають основні дії педагога при організації виховного процесу.

При організації фізичного виховання широко використовуються: ігри типу "Веселі старти", малі олімпійські ігри, туристичні походи та естафети, зустрічі з представниками різних видів спорту, спортивні вечори, бесіди про гігієну, здоров'я та фізичну культуру.

Складні й багатогранні завдання виховання можна вирішити тільки шляхом комплексного використання різноманітних форм організації виховного процесу.

 

ВИСНОВКИ

 

1. Пропедевтична (ознайомча) практика поглибила, закріпила знання з фахових і психолого-педагогічних дисциплін.

2. Пропедевтична (ознайомча) практика дала змогу протягом всього періоду практики усвідомити відповідальну роль викладача фізичної культури як фахівця, який повинен мати відповідний організаційний і методичний рівень підготовки проведення уроків і позакласних занять, володіти вміннями визначати рівень фізичної підготовленості учнів, вміти аналізувати особисту роботу і робити висновки за її результатами.

3. Пропедевтична (ознайомча) практика відповідно до знань з педагогіки, психології допоможе проводити навчально-виховну роботу з дітьми молодшої школи, досягати виховного ефекту від проведених занять з фізичної культури.

4. Пропедевтична (ознайомча) практика викликала прагнення вивчати спеціальні та психолого-педагогічні дисципліни у коледжі, вдосконалювати свої педагогічні здібності, розширювати свою ерудицію.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

Законодавчі і нормативні документи:

1. Закон України “Про вищу освіту” // Освіта України. - 2002. - 26 лютого.

2. Закон України “Про освіту” - К., 1996.

3. Збірник основних нормативних документів про вищу освіту, наукову діяльність, підготовку та атестацію наукових кадрів / За ред. проф. М.І. Панова. - Харків: Гриф, 2003. - 336 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти. - К., 2002. - 24 с.

5. Наказ Міністерства освіти і науки від 01.09.2009 № 806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах»

6. Постанова КМУ № 1318 від 08.12.09 року «Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів»

7. Інструкція про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 20.07.2009 № 518/674.

8. Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 01.06.2010 № 521та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2010 р. за N 651/17946

9. Спільний наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2009 р. № 518/674 «Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням у загальноосвітніх навчальних закладах»;

10. Наказ МОН України від 01.06. 2010 р. № 521 «Про затвердження Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах»;

11. Наказ МОНмолодьспорту України від 13.04.2011 № 329 «Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти»;

12. Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. № 63 «Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01»;

13. Лист Міністерства освіти і науки України від 20.03.2009 р. № 1/9-182 «Щодо особливостей застосування контрольних навчальних нормативів і вимог з фізичної культури у загальноосвітніх навчальних закладах»;

14. Лист Міністерства освіти і науки України від 17.03.2010 р. № 1/9-183 «Про обговорення проекту Порядку оцінювання навчальних досягнень учнів основної та старшої школи в системі загальної середньої освіти»;

15. Інструкція про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури, затверджена наказом МОН України, МОЗ України від 20.07.2009р. № 518/674;

16. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою 1-4 класи. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2012);

17. Інструктивно-методичні рекомендації Інституту інноваційних технологій та змісту освіти МОНмолодьспорту України;

Основна

18. Болонський процес: Документи / Укладачі: З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гапон, Ю.І. Пелеха. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 169 с.

19. Дзєжґовська І. Навчання вчителів. Підручник для викладача-тренера. - К.: Літопис, 2006.

20. Практика в системі фізкультурної освіти. Навчальний посібник (М.І. Воробйов,Т.Ю. Круцевич – Київ: Олімпійська література, 2006);

21. Методика фізичного виховання школярів: форми, зміст, організація. Навчальний посібник (Папуша В.Г. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010);

22. Фізична культура в школі 1-4 кл. Методичний посібник. (за заг. ред.

М. Дятленка - К.: Літера ЛТД, 2011);

Додаткова

23. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред.О.Г. Мороза. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. - 337 с.

24. Практичний посібник - Оздоровчі рухові програми самостійних занять фізичною культурою і спортом (Суббота Ю.В. Випуск1.–Київ: «Кондор», 2006).

25. Фізичне виховання учнів з відхиленнями у стані здоров’я 1-11кл. Методичний посібник (за заг. ред. Л.І.Іванової – К.: Літера ЛТД, 2012);

Ресурси Интернет

26. www.education.gov.ua - сайт Міністерства освіти і науки України.

27. www.nbuv,gov.ua - сайт бібліотеки ім. Вернадського.

 

ДОДАТКИ

 

Додаток А

Копія