Перевірка і оцінка результатів навчання

Педагогічний контроль -- це система заходів, що забезпечують перевірку запланованих показників фізичного виховання для оцінки застосовуваних засобів, методів і навантажень. Основна мета педагогічного контролю -- це визначення зв'язку між факторами впливу (засобу, навантаження, методи) і тими змінами, які відбуваються в, що займаються в стані здоров'я, фізичного розвитку, спортивної майстерності й т.д. (фактори зміни). На основі аналізу отриманих у ході педагогічного контролю даних перевіряється правильність підбора засобів, методів і форм занять, що створює можливість при необхідності вносити корективи в хід педагогічного процесу. У практиці фізичного виховання використовується п'ять видів педагогічного контролю, кожний з яких має своє функціональне призначення: 1. Попередній контроль проводиться звичайно на початку навчального року (навчальної чверті, семестру). Дані такого контролю дозволяють уточнити навчальні завдання, засоби й методи їхнього рішення. 2. Оперативний контроль призначений для визначення термінового тренувального ефекту в рамках одного навчального заняття (уроку) з метою доцільного чергування навантаження й відпочинку. Дані оперативного контролю дозволяють оперативно регулювати динаміку навантаження на занятті. 3. Поточний контроль проводиться для визначення реакції організму дітей на навантаження після заняття. Дані поточного стану що займаються є основою для планування змісту найближчих занять і величини фізичних навантажень у них. 4. Етапний контроль служить для одержання інформації про кумулятивний (сумарному) тренувальному ефекті, отриманому протягом однієї навчальної чверті або семестру. З його допомогою визначають правильність вибору і застосування різних засобів, методів, дозування фізичних навантажень що займаються. 5. Підсумковий контроль проводиться наприкінці навчального року для визначення успішності виконання річного плану-графіка навчального процесу, ступеня рішення поставлених завдань, виявлення позитивних і негативних сторін процесу фізичного виховання і його складових. Дані підсумкового контролю (стан здоров'я що займаються, успішність виконання ними залікових вимог і навчальних нормативів, рівень спортивних результатів і т.п.) є основою для наступного планування навчально-виховного процесу.

Методи контролю. У практиці фізичного виховання застосовуються наступні методи контролю: педагогічне спостереження, опитування, прийом навчальних нормативів, тестування, контрольні й інші змагання, найпростіші лікарські методи (вимір ЖЄЛ - життєвої ємності легенів, маси тіла, станової сили й ін.), хронометрування заняття, визначення динаміки фізичного навантаження на занятті по ЧСС і ін.

Основним методом контролю за засвоєнням знань є усне опитування, що вимагає відповідей у вигляді: 1) оповідання (наприклад, про значення занять фізичними вправами); 2) опису (наприклад, зовнішньої форми й послідовності рухів, що становлять рухова дія); 3) пояснення (наприклад, біомеханічних закономірностей конкретних рухів); 4) показу варіантів виконання фізичної вправи або його окремих компонентів. У практиці фізичного виховання застосовується письмове опитування за допомогою програм контролю знань із вибірковими варіантами відповідей (програмований контроль знань).

До обліку пред'являють ряд вимог: своєчасність, об'єктивність, точність і вірогідність, повнота, простота й наочність. Розрізняють наступні види обліку: попередній (до початку організації педагогічного процесу), що тече (безперервний у процесі роботи, від заняття до заняття) і підсумковий (по завершенню періоду роботи, наприклад, навчального року). У зміст поточного обліку входить реєстрація: відвідуваності занять; пройденого матеріалу й виконаного обсягу й інтенсивності навантажень; виконання навчальних вимог і норм; даних про оцінки знань, умінь і навичок; відомостей про стан здоров'я що займаються.

Основним документом обліку служить журнал обліку навчальної роботи групи (класу).

Результати, досягнуті учнями протягом навчального року під час визначення їхніх резервних можливостей не оцінюються. Вони є орієнтирами для подальшої корекції роботи учнів для вдосконалення рівня власної фізичної підготовленості й дають учителю можливість вносити корективи з метою ефективного використання різних форм і методів навчання.

Для контролю фізичної підготовленості школярів можна використовувати індекси фізичної підготовленості та листок фізичної підготовленості, який вкладається в щоденник. Для цього на кожного учня заводиться лист контролю фізичної підготовленості, до якого тричі на рік вносяться результати вимірів довжини, маси тіла та рухових тестів, кількість випадків захворювань протягом року та відвідування занять фізичною культурою і спортом у позаурочний час. Якщо учень не виконує біг на витривалість, або не має можливості визначити силу кисті (динамометрія), то фізична підготовленість розраховується за трьома тестами (стрибок у довжину з місця,,біг 30 м, проба Руф’є). Оцінку індексів здійснюють за 12-бальною шкалою.

Відповідно до завдань навчальної програми, підвищення мотивації учнів до самовдосконалення, підхід до оцінювання рівня їхніх навчальних досягнень базується на використанні основних характеристик фізично освіченої особистості, якими необхідно керуватися під час виставлення тематичних, семестрових та річної оцінки:

Оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу здійснюється вербально. Навчальні нормативи і вимоги, представлені у програмі для першого класу, слугують тільки орієнтиром для вчителів і батьків, а також дозволяють вносити корективи у подальшу роботу. Оцінювання навчальних досягнень учнів другого здійснюється за рішенням педагогічної ради навчального закладу (спільний наказ МОН України та АПН України від 12.07.02 № 401/52 „Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи”). Починаючи з другого класу, теоретичні знання оцінюються за дванадцятьма теоретичними тестами, що дає змогу виставити оцінку за дванадцятибальною шкалою – оцінка відповідає кількості правильних відповідей. Виходячи з умов навчального закладу та потреб навчального процесу учитель може сам підбирати запитання для визначення знань учнів. Програма передбачає реалізацію змісту обсягом трьох годин на тиждень. У ній не подається точна кількість годин на вивчення тих чи інших розділів. Враховуючи рівень фізичної підготовленості учнів, їх інтереси та здібності, стан матеріально-спортивної бази навчального закладу, кліматичні умови, вчитель самостійно виділяє певну кількість годин на вивчення складових кожної «школи».

За результатами медичного огляду школярі тимчасово розподіляються на основну, підготовчу і спеціальну медичні групи. Всі вони відвідують обов’язкові уроки, але виконують загальнорозвивальні й коригувальні вправи з різним фізичним навантаженням (індивідуальний підхід) та ті, які їм не протипоказані. Крім цього, для учнів спеціальної медичної групи організуються 2 обов’язкові додаткові заняття за спеціальною програмою, які проводить відповідно підготовлений учитель. Оцінювання навчальних досягнень цих учнів здійснюється відповідно до вимог навчальної програми з фізичної культури для учнів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи.

Для стимулювання мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом в кінці навчального року в класі на стенді вивішується якісна оцінка в балах прогресу досягнень у фізичній підготовленості учнів, розмальована для наочності різними кольорами. “Відмінно” – зелений колір, “добре” – жовтий колір, “задовільно” – жовтогарячий, “незадовільно” – червоний.

 

Аналіз і самооцінка уроку

Якість і ефективність уроку багато в чому залежить від уміння вчителя аналізувати свої і чужі успіхи і помилки. Тому важливим елементом педагогічної творчості є аналіз і самооцінка свого уроку. Аналіз власної роботи - один з найбільш продуктивних заходів підвищення кваліфікації. Його якість залежить від багатьох факторів, і насамперед від звички вчителя до вдумливого розбору своїх дій і тих наслідків і результатів, до яких вони призвели або можуть призвести. Аналіз корисно проводити відразу після відбувся уроку і до початку наступного, тобто тоді, коли підготовлений в своїй основі конспект уроку. У цьому випадку учитель продумує, чи все їм Враховано при підготовці до уроку з урахуванням результатів попереднього уроку.

Самооцінка базується на аналізі вже проведеного уроку, коли вчитель ще раз аналізує намічений їм план, дивиться, що йому вдалося, а що не вдалося, намагається знайти причини невдачі і закріпити те, що пройшло успішно. У педагогічній літературі описані різні підходи до аналізу уроку.

Серед безлічі цих підходів можна рекомендувати як найбільш оптимальний для самоаналізу і самооцінки уроку підхід, описаний Т.А. Ільїної. Вона виділяє десять параметрів, за якими вчитель може провести самоаналіз та самооцінку уроку(Додаток Д).

 

 

РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНИЙ ПРОСТІР НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ