Зміст загальної освіти. Програмно-нормативні основи

Форми організації навчального процесу у школі

В даний час в практиці роботи з молодшими школярами склалися i широко застосовуються урочні, позаурочні, позашкільні та індивідуальні форми занять фізичними вправами

Позаурочні форми занять фізичними вправами проводяться як в режимі учбового, так i в режимі подовженого дня школи, а також у вільний час. До основних форм занять в режимі учбового дня відносяться: гімнастика до занять; фізкультурні хвилини i фізкультурні паузи; фізичні вправи і рухливі ігри під час великих (подовжених) перерв і в режимі продовженого дня; години здоров’я.

Позакласна робота з фізичного виховання в школі здійснюється проведенням наступних форм: секції за видами спорту; групи загальної фізичної підготовки (ЗФП); некласифікаційні змагання; фізкультурно-художні свята та спортивно-художні ранки; дні здоров’я.

До позашкільних форм занять відносяться: фізичне виховання за місцем проживання; фізичне виховання в таборах відпочинку; індивідуальні самостійні заняття фізичними вправами.

До індивідуальних форм занять відносяться: індивідуальна гігієнічна гімнастика (зарядка); виконання домашніх завдань; індивідуальні тренування.

Таким чином, для школи характерна велика різновидність форм занять фізичними вправами, які покликані задовольнити потреби учнів у рухах.

Методи навчання у школі

Метод навчання — це спосіб, за допомогою якого учитель передає, а учні засвоюють знання, уміння і навички. Метод навчання — процес двосторонній. З одного боку — це діяльність вчителя по передачі знань, керівництву процесом формування умінь і навичок учня, а з другого боку — діяльність учня по засвоєнню знань, виробленню умінь і навичок.

Методичні прийоми — це шляхи реалізації методів. Вони є допоміжними засобами в реалізації методу, оскільки не можуть самостійно виконувати функції по передачі і засвоєнню учнями знань, умінь і навичок.

Словесні методи відіграють важливу роль у навчанні фізичних вправ, оскільки практично усі основні сторони діяльності вчителя пов’язані з ними. Залежно від цих різноманітних функцій слова користуються тими або іншими методами його застосування – розповідь, опис, інструкції і вказівки бесіди, розбір.

Словесні оцінки — це мовне схвалення або осуд діяльності учнів. Поряд зі своїм основним призначенням — бути мірою досягнутих успіхів — є прийомом корекції їх дій в ході виконання завдань.

«Наочність» у фізичному вихованні здійснюється за допомогою багатьох органів чуттів (зору, слуху, вестибулярного апарату, рецепторів м’язів і т. д.). Безпосередній показ є найдоступнішим методом навчання. Він дає змогу створити в учнів конкретне уявлення про вправу, яка вивчається.

Практичне виконання фізичних вправ спрямовується безпосередньо на вирішення основних завдань фізичного виховання — сприяння фізичному розвитку, формування рухових умінь і навичок, розвиток фізичних (рухових) якостей. У практиці фізичного виховання використовують різні методи і прийоми - метод розучування, змагальний метод.

Засоби навчання

Для вирішення оздоровчих, освітніх та виховних завдань фізичного виховання використовують такі засоби:

1. фізичні вправи;

2. природні;

3. гігієнічні чинники.

Кожна група засобів має свій вплив на організм людини.

Фізичні вправи – основний засіб у фізичному вихованні. Фізичними вправами можуть називатися рухові дії, які виконуються багато разів і за допомогою яких розвивають фізичні якості. Фізичні вправи можуть мати оздоровче, освітнє та виховне значення.

Використовуючи у фізичному вдосконаленні особистості фізичні вправи, потрібно завжди правильно реалізувати природні чинники (сонце, повітря і вода) та гігієнічні чинники (раціональний режим дня, харчування, гігієна особиста і громадська тощо).

Комплексне і грамотне поєднання всіх засобів фізичного виховання дозволяє досягати найбільшого ефекту у процесі фізичного вдосконалення особистості. У цьому основна суть побудови навчально-тренувального процесу у будь-якому виді спорту, а також у проведенні всіх форм занять з фізичного виховання в навчальному закладі.

 

Аналіз і самооцінка уроку

Якість і ефективність уроку багато в чому залежить від уміння вчителя аналізувати свої і чужі успіхи і помилки. Тому важливим елементом педагогічної творчості є аналіз і самооцінка свого уроку. Аналіз власної роботи - один з найбільш продуктивних заходів підвищення кваліфікації. Його якість залежить від багатьох факторів, і насамперед від звички вчителя до вдумливого розбору своїх дій і тих наслідків і результатів, до яких вони призвели або можуть призвести. Аналіз корисно проводити відразу після відбувся уроку і до початку наступного, тобто тоді, коли підготовлений в своїй основі конспект уроку. У цьому випадку учитель продумує, чи все їм Враховано при підготовці до уроку з урахуванням результатів попереднього уроку.

Самооцінка базується на аналізі вже проведеного уроку, коли вчитель ще раз аналізує намічений їм план, дивиться, що йому вдалося, а що не вдалося, намагається знайти причини невдачі і закріпити те, що пройшло успішно. У педагогічній літературі описані різні підходи до аналізу уроку.

Серед безлічі цих підходів можна рекомендувати як найбільш оптимальний для самоаналізу і самооцінки уроку підхід, описаний Т.А. Ільїної. Вона виділяє десять параметрів, за якими вчитель може провести самоаналіз та самооцінку уроку(Додаток Д).

 

 

РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНИЙ ПРОСТІР НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

 

Основна

18. Болонський процес: Документи / Укладачі: З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гапон, Ю.І. Пелеха. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 169 с.

19. Дзєжґовська І. Навчання вчителів. Підручник для викладача-тренера. - К.: Літопис, 2006.

20. Практика в системі фізкультурної освіти. Навчальний посібник (М.І. Воробйов,Т.Ю. Круцевич – Київ: Олімпійська література, 2006);

21. Методика фізичного виховання школярів: форми, зміст, організація. Навчальний посібник (Папуша В.Г. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010);

22. Фізична культура в школі 1-4 кл. Методичний посібник. (за заг. ред.

М. Дятленка - К.: Літера ЛТД, 2011);

Додаткова

23. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред.О.Г. Мороза. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. - 337 с.

24. Практичний посібник - Оздоровчі рухові програми самостійних занять фізичною культурою і спортом (Суббота Ю.В. Випуск1.–Київ: «Кондор», 2006).

25. Фізичне виховання учнів з відхиленнями у стані здоров’я 1-11кл. Методичний посібник (за заг. ред. Л.І.Іванової – К.: Літера ЛТД, 2012);

Ресурси Интернет

26. www.education.gov.ua - сайт Міністерства освіти і науки України.

27. www.nbuv,gov.ua - сайт бібліотеки ім. Вернадського.

 

ДОДАТКИ

 

Додаток А

Копія

Міжнародні зв'язки

Розвиток фізичного виховання дітей і молоді в системі освіти, виведення його на світовий рівень має здійснюватися в контексті широкої інтеграції в міжнародну систему освіти та обмін передовим зарубіжним досвідом.. Міжнародне спів­робітництво в галузі фізичного виховання дітей і молоді має за мету: використання загальнолюдських цінностей сфери фізичної культури і спорту; інтеграцію навчальних закладів України у світову культуру, олімпійський рух; гуманізацію міжнародних спортивних відносин, утвердження загально­людської етики співробітництва націй і культур; обмін но­вими технологіями у сфері фізичного виховання і спортивного вдосконалення; широку участь у світовому фізкультурному русі і міжнародних змаганнях; прямі зв'язки учнів, сту­дентів, спортсменів, вихователів, учителів фізкультури, ви­кладачів фізичного виховання, вчених і тренерів із зарубіжними колегами. Міжнародні зв'язки у сфері фізичного виховання і спорту мають розвиватися шляхом: проведення спільних зборів, мат­чевих зустрічей з командами зарубіжних навчальних за­кладів; організації стажування вихователів, учителів, ви­кладачів, тренерів, вчених за кордоном, обміну спортивними делегаціями; обміну вихователями, учителями фізкультури, викладачами фізичного виховання на контрактній основі; створення з навчальними закладами та організаціями інших країн спільних оздоровчо-спортивних центрів і таборів; укладання угод про співробітництво у сфері фізичного вихо­вання і спорту з навчальними закладами інших країн; обміну з іншими державами спортивною інформацією, науковою та навчально-методичною літературою, періодичною пресою; участі вихователів, учителів, викладачів, тренерів, вчених, аспірантів і студентів у міжнародних науково-практичних конференціях, симпозіумах з проблем фізичного виховання і спорту; спільного проведення наукових досліджень проблем фізичного вихо­вання і спортивного тренування учнівської і студентської молоді; участі у реалізації міжнародних фізкультурно-оздо­ровчих програм; підготовки і перепідготовки вихователів, учителів, викладачів і тренерів з інших країн; проведення на комерційній основі курсів і семінарів для іноземних ви­хователів, учителів, викладачів і тренерів; створення спільних банків даних фізичної підготовленості дошкільників, учнівської і студентської молоді; створення із зарубіжними партнерами спільних підприємств для розробки комп'ютерних технологій, тренажерів, спортивної діагностичної апаратури, фізкультурно-оздоровчих програм тощо. Ключові терміни і поняття: концепція фізичного ви­ховання; система фізичного виховання; фізкультурна освіта, фізичний розвиток; фізичне вдосконалення; фізична підготовка; фізична підготовленість; фізична культура; лікувальна фізична культура; фізичне виховання; спорт; спортивне тренування; спортивна підготовка; спортивне вдосконалення; здоров'я; здо­ровий спосіб життя; ідеологічні й організаційно-педагогічні основи фізичного виховання; програмне, нормативне, мето­дичне, лінгвістичне, наукове, медичне, кадрове, матеріально-технічне забезпечення системи фізичного виховання; уп­равління системою фізичного виховання; міжнародні спор­тивні зв'язки.

 

Додаток Б

Копія

План заняття з фізичної культури

Клас

Дата проведення

Тема заняття:

об'єкти навчальної діяльності:

Цілі: освітня:

виховна:

розвивальна:

Обладнання, матеріали, інструменти, наочні посібники:

Міжпредметні зв'язки: (назва предмету і теми)

Тип заняття:

Структура заняття

І. Організаційна частина (3-4 хв.)

1. Перевірка наявності учнів.

2. Перевірка готовності учнів до заняття.

3. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Повторення вивченого матеріалу і набутих умінь (актуалізація опорних знань) (7-8 хв.)

1. Фронтальне опитування (запитання до учнів).

2. Індивідуальне опитування (запитання).

1. Виставлення й мотивація оцінок.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (див. навчальну 20 мету заняття)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань заняття

V. Вивчення нового матеріалу (основні поняття заняття) (20-25 хв.)

VІІ. Практична робота учнів (2 год. 20 хв-2 год.40 хв.)

Вступний інструктаж (5-7 хв.)

1. Призначення і характеристика фізичної вправи.

2. Аналіз навчальної документації.

а) інструкційної карти на виконання вправ;

3.Демонстрування фізичних рухів і прийомів виконання.

4. Правила безпеки на занятті..

5. Аналіз можливих помилок і шляхи їх попередження, види і причини можливих помилок, способи самоконтролю в процесі виконання фізичних вправ.

6. Закріплення навчального матеріалу (запитання).

7. Розподіл учнів і видача завдання.

Поточний інструктаж

8. Обхід учнів з метою проведення індивідуального і фронтального інструктажів.

9. Контроль за виконаням вправ учнями та правил безпеки праці.

10. Збирання даних для підведення підсумків заняття.

Заключний інструктаж

VІІІ. Підведення підсумків заняття (8-10 хв.)

1. Рефлексія.

2. Підсумки роботи класу і ступінь поставленої на занятті мети.

3. Аналіз роботи окремих учнів.

4. Аналіз характерних помилок при виконанні прийомів, операцій, причини їх виникнення і шляхи попередження.

5. Виставлення і мотивація оцінок учнів.

Завдання додому:

Додаток Д

 

Додаток К

Конспект виховного заходу

Конспект будь-якого виховного заходу рекомендується складати за такою схемою.

1. Назва заходу.

2. Тема.

3. Мета навчальна, виховна, розвиваюча.

4. Обладнання, наочне оформлення заходу.

5. Література, що використовується під час

підготовки заходу.

6. План проведення (із зазначенням основних

етапів).

7. Хід і зміст заходу (з аналізом основних етапів).

До переліку позаурочної роботи входять такі види: керівництво роботою предметного гуртка організація і проведення профорієнтаційних екскурсій, тематичних вечорів, вікторин, турнірів з науки і техніки, випуск стінних газет, підготовка звітних виставок технічної творчості, олімпіад з професійного навчання, конкурсів професійної майстерності і т. д.

Загальний порядок підготовки і проведення позаурочного заходу такий:

1. Проконсультуватися у викладачів або представника адміністрації навчального закладу про мету позакласного заходу (пізнавальну, профорієнтаційну, виховну, розвиваючу).

2. Для кожного заходу визначається зміст роботи, яким практикант повинен добре оволодіти. Необхідно повторити за конспектом і літературою все те, що було вивчено з даної проблеми у курсі відповідного предмету, а також педагогіки, психології і методики викладання.

3. Вивчити і узагальнити досвід кращих викладачів, майстрів виробничого навчання даного навчального закладу, а також ознайомитися з методичною літературою.

4. Планування позакласного заходу рекомендується здійснювати за такою схемою:

Дата, прізвище, ім'я, по-батькові студентів, що проводять захід з позакласної роботи, склад учнів; ii. тема позакласної роботи, її місце в системі інших видів роботи, мета і навчально-виховні завдання; iii.підготовка заходу (обладнання, інструменти, матеріали, досліди, демонстрації, доповіді, повідомлення та інше);

5. Структура (план) позакласного заходу;

6. Проведення заходу, час, перевірка відсутніх, актуалізація уваги учнів;

7. Проведення заходу, його зміст, виховна і наукова спрямованість, методика проведення.

 

Яку дидактичну роль відіграють уроки-семінари та їх різновиди в системі уроків по темі?

10. Дайте характеристику системи уроків по темі й визна літе її функції в активізації навчання школярів.

П. Складіть план проведення екскурсії і визначте, яким дидактичним вимогам має задовольнятися її проведення.

 

 

Зміст загальної освіти. Програмно-нормативні основи

Одним із основних завдань держави у галузі освіти є турбота про здоров’я нації, виховання фізично загартованого підростаючого покоління. Цим зумовлена необхідність посилення навчально-виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах України та обґрунтування ефективних методик виховання учнів. Це засвідчено Конституцією України, Законами України „Про освіту”, Концепцією фізичного виховання в системі освіти України (Додаток А).

Вагомих успіхів у розвитку фізичної культури можна досягти лише за умови надійного правового, програмового та нормативного забезпечення, що виражається у певних документах і матеріалах. До них належать:

1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт”;

2. Цільова комплексна програма розвитку фізичної культури;

3. Державні вимоги до фізичного виховання;

4. Навчальні програми для всіх ланок системи;

5. Національна спортивна класифікація;

6. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України.

1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” введено в дію Постановою Верховної Ради України 24 грудня 1993 року. Законом гарантується права громадян на заняття фізичною культурою і спортом, визначаються і характеризуються сфери та напрямки впровадження фізичної культури.

2. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації” затверджена Указом Президента від 1 вересня 1998 р. Програма розкриває основні напрямки державної політики в галузі фізичної культури і спорту, визначає роль фізичної культури і спорту у житті суспільства, показує тенденції розвитку фізкультурно-спортивного руху та накреслює практичні заходи щодо впровадження фізичної культури в побуті громадян.

3. “Державні вимоги до фізичного виховання” – містять основні положення фізичного виховання, характеристику рівнів, зміст та форми фізичного виховання, оцінку діяльності тих, хто організовує і проводить фізичне виховання, кадрове забезпечення та керівництво фізичним вихованням.

4. Навчальні програми – визначають обсяг знань, умінь і навичок виконувати рухові дії, що підлягають засвоєнню за роками навчання і сприяють розвитку особи відповідно до державних вимог. Сьогодні розробляються програми трьох рівнів: базові програми, регіональні навчальні програми, робочі програми.

Базові програми визначають мінімальний рівень фізкультурної освіти, яку держава зобов’язується забезпечити всім дітям, учням, студентам і військовослужбовцям незалежно від типу і форми власності навчально-виховного закладу, в якому вони навчаються, регіону проживання, національності, індивідуальних особливостей.

Регіональні навчальні програми враховують регіональні і національні особливості та традиції, кліматичні та екологічні умови, визначають рівні рухової підготовленості учнів та студентів у навчальних закладах різних регіонів України.

Робочі програми – їх зміст визначають викладачі конкретного навчального закладу, враховуючи місцеві кліматичні та екологічні умови, традиції і матеріальну базу навчального закладу, інтереси учнів і рівень їх підготовленості, кількість уроків, відведених на предмет у кожному навчальному закладі.

5. Національна спортивна класифікація. Єдина спортивна класифікація України видається на 4 роки (олімпійський цикл) і є нормативним документом галузі фізичної культури і спорту. Вона забезпечує єдину систему оцінки рівня спортивної майстерності і спортивних досягнень та встановлює нормативи і вимоги для присвоєння спортивних розрядів і звань.

6. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 року). Загальні нормативи фізичної підготовленості повинні бути доступні кожному за умови певної підготовки для їх досягнення. Тестування фізичної підготовленості населення включає виконання комплексу рухових дій, що дозволяють визначити і оцінити рівень розвитку основних рухових якостей – витривалості, сили, бистроті, спритності, гнучкості, що мають суттєве значення для життєдіяльності людини, її фізичного стану і здоров’я.

Міністерство освіти і науки України, його структурні підрозділи з питань фізичного виховання та спорту забезпечують організацію та управління роботою з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в навчальних закладах усіх типів, незалежно від форм власності здійснює науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчально-виховного процесу.

Система фізичного виховання має мету – на основі повного використання засобів фізичної культури та спорту реалізувати можливості всебічного розвитку дитячого та дорослого населення України, удосконалити їхні рухові здібності і водночас сформувати моральні та вольові якості, які характеризують суспільно активну особистість; забезпечити на цій основі підготовленість кожної людини до плідної праці та інших важливих для суспільства видів діяльності.

Зміст мети розкривається у завданнях. з урахуванням специфічних аспектів фізичного виховання та його взаємозв'язку з іншими видами виховання визначають три групи основних завдань: оздоровчі, освітні, та виховні.

Успішне розв'язання завдань фізичного виховання молодших школярів можливе лише в тому разі, якщо воно стане органічною частиною всього навчально-виховного процесу школи, предметом спільної турботи педагогічного колективу, учнівських організацій, батьків, громадськості, коли кожний педагогічний працівник виконуватиме свої обов'язки відповідно до "Положення про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи".

 

1.2. Вимоги до фахівця (молодшого спеціаліста) з фізичного виховання

Здібності фахівця з фізичного виховання мають відповідати фаховій освітньо-професійній характеристиці. Він повинен володіти знаннями і практичними навичками з собливостей організаційно-управлінської діяльності у різних ланках фізкультурного руху, формами масової фізкультурно-оздоровчої роботи серед населення, проведенням занять у різних фізкультурно-спортивних організаціях, фізкультурно-оздоровчої роботив різних ланках фізкультурного руху.

Молодший спеціаліст з фізичного виховання (згідно Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Спортивна діяльність) може займати такі посади як: інструктор з фізкультури,інструктор-методист з альпінізму, інструктор – методист з виробничої гімнастики, інструктор – методист з туризму, інструктор – методист з фізичної культури і спорту, масажист спортивний, механік з технічних видів спорту, спортсмен – інструктор.

При здобутті вищої освіти фахівець з фізичного виховання (згідно з посадовою інструкцією учителя фізичної культури) може присвятити своє життя педагогічній діяльності. Згідно з положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи учитель з фізкультури має нести відповідальність за виконання навчальної програми, за опановування учнями необхідними знаннями, уміннями і навичками на уроках фізичної культури; вести систематичний облік фізичної підготовленості учнів; залучати якомога більше школярів до фізкультурних гуртків, спортивних секцій, а також до різних фізкультурно-масових заходів; організовувати позакласну фізкультурно-масову і спортивну роботу в школі; спрямовувати роботу шкільного колективу фізичної культури підтримує зв'язки з позашкільними навчальними закладами з метою залучення учнів навчального закладу до систематичних занять фізкультурою і спортом; проводить пропагандистську роботу серед учнів, їх батьків, вчителів щодо здорового способу життя (Додаток Б).

 

1.3. Організація діяльності педагогічного колективу - методична робота у школі та планування навчального процесу

Методична робота є частиною системи безперервної освіти викладачів. Метою методичної роботи є підстава вдосконалення професійних знань і умінь педагогів, розвиток їхньої творчої потенціалу, зрештою - підвищення ефективності і забезпечення якості педагогічного процесу.

Основні завдання методичної роботи:

1. Забезпечення оперативного інформування педагогів про новий зміст освіти, інноваційні освітянські та виховні технологіяї, передовому вітчизняному і зарубіжному досвіді, досягнення психолого-педагогічних наук з упровадження їх у своїй роботі.

2. Стимулювання та розвиток творчого дослідницького підходу до навчально-виховного процесу, забезпечення постійного зростання професійної майстерності через колективну і індивідуальну діяльність.

3. Виявлення, узагальнення і розповсюдження передового педагогічного досвіду в навчальному закладі.

4. Организаційно-методичне забезпечення атестації педагогічних кадрів.

Розрізняють дві взаємодоповнюють форми методичної роботи - колективну і індивідуальну. Колективна методична робота виявляється у активної участі членів педагогічного колективу, у роботі педагогічної ради - вищого органу навчального закладу. До колективних видів методичної діяльності належить участь у роботі методичних комісій, у інструкційно-методичних нарадах, педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях,семінарах-практикумах.

Методична комісія школи переважно охоплює всі напрямки у роботі:

1) вивчення і розробка навчально-методичної документації;

2) підвищення якості навчально-виховної роботи;

З) підвищення педагогічної кваліфікації викладачів.

Самостійна методична робота педагога - це особиста, дуже індивідуальна частина систематичної праці з самоосвіти і самовдосконалення. Вона повинна стати постійною потребою вчителя.

Планування фізичного виховання - це попередня розробка і визначення на майбутню діяльність цільових настанов і задач, змісту, методики, форм організації і методів навчально-виховного процесу з конкретним контингентом що займаються. По строках планування розрізняють наступні його види: перспективне, поточне (етапне) і оперативне. Перспективне планування -- це планування на тривалий строк (наприклад, у загальноосвітній школі на кілька років з розподілом програмного матеріалу по роках навчання). Поточне планування охоплює етапи роботи (наприклад, у загальноосвітній школі -- це планування на навчальну чверть). Оперативне планування здійснюється на найближчий час (на майбутнє заняття). Основними документами планування у фізичному вихованні є: навчальний план, навчальна програма, план-графік навчального процесу, робітник (тематичний) план, розклад занять, плани-конспекти занять. Всі документи планування логічно й змістовно зв'язані між собою. Кожний наступний документ більше приватного характеру розробляється відповідно до попереднім. Разом з тим кожний документ має своє призначення в системі планування, виконує певну функцію.

По своєму функціональному призначенню всі документи планування діляться на три типи.

1. Документи, що визначають основну спрямованість і зміст навчального процесу в загальноосвітніх школах, коледжах професійної освіти, середніх і вищих спеціальних навчальних закладах. До них відносяться навчальний план і навчальна програма. Ці документи є державними і обов'язковими для виконання.

2. Документи, що визначають порядок організації процесу фізичного виховання (план-графік навчального процесу та розклад занять).

3. Документи методичного характеру, у яких переважно відбита методика фізичного виховання - робочий план і план-конспект заняття (Додаток В).

Планування вимагає глибоких різнобічних професійних знань і практичного досвіду, завжди передбачає творчий підхід, тому що воно не визначається твердими рамками методичних приписань. Таким чином, планування носить послідовний характер і здійснюється по ознаці від узагальненого до більше детального.

 

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ШКОЛІ