Окиснення до глікарових кислот.

В простих цурках міститься більше число функціональних груп, які можуть бути окислені різними агентами. Азотна кислота окислює альдозу і кетозу до дикарбонових кислот- глікарових (або цукрових) кислот.

 

Так, із D-глюкози утворюється при цьому D-глюкарова кислота.

D-глюкоза D-глюкарова кислота

В результаті подібної реакції відбувається окислення первинних гідроксильних груп і альдегідних груп моносахариди.

Окислення до гліконових кислот.

Якщо взяти більш м’ягкий, ніж азотна кислота, окисняючий агент, окиснення функціональних груп буде більш вибірковим. Бромна вода(Br2/H2О), наприклад, окиснює тільки альдегідні групи альдозу до карбоксильних груп. Монокарбонові кислоти називаються гліконовими або альдоновими.Часто реакцію проводять в присутності невеликої кількості основ.

Утворення гліконової

кислоти

Під дією бромної води, D-глюкоза окислюється до D-глюконової кислоти, вихід який може перевищувати 75%.

 

Насправді, при окисленні утворюється не сама гліконова кислота, а відповідний їй лактон. Відповідно, окисненню підлаштовуються не карбонільні, а півацетальні з’єднання. Роль основ зводиться до утворення алкоксид-аніона, атакуючого бром. Потім відбувається відщеплення бромистого водню по механізму Е2. Нижче наведений приклад подібних реакцій.

D-глюконолактон

α-D-Глюкопіраноза окислюється повільніше β-аномера, через несприятливі аксіальних взаємодій в тому конформері α-аномера,який необхідний для протікання транс-ламінування, В конформері β-аномера, який потрібний для того, щоб ішла ця реакція, подібні взаємодії не відбуваються.Відповідно, β-аномер потребує меншої енергії активації для транс-ламінування,ніж α-аномер.

Конформер α-аномера конформер β-аномеру,

в Е2-реакції в Е2-реакції

Реактиви Бенедикта, Феленга (феленгова рідина) і Толленса окислюють альдоза до гліконових кислот. Кожен з цих реактивів містить кетон металу, який відновлюється альдозами (звідки і назва цих цукрів – відновлюючи цукри),

Реактив Толленса готують, змішуючи розчини їдкого натрія і нітрата срібла, в результаті чого випадає осад оксиду срібла.

2Ag + 2ОН→ Аg2О+ Н2О

При обережному добавленні водного розчину амоніаку осад розчиняється і утворюється іон Аg(NН3)2 (в осад не випадають). Цей розчин являється реактивом Толленса.

Добавлення альдози до реактиву Толленса осаджує металічне срібло, нерідко у вигляді дзеркального покриття на стінках пробірки (звідки і назва-реакція «срібного дзеркала»). В якості прикладу показано окиснення D-глюкози до D-глюконової кислоти.

Ag(NH3)2 + D-глюкоза → D-глюконова кислота + Ag↓

Фруктоза теж дає позитивну реакцію з реактивом Толленса, хоча в ній немає альдегідної групи.Справа в тім, що між глюкозою, манозою і фруктозою існує рівновага, яке каталізується основами. Ця рівновага включає ендиол в якості проміжного продукту, і відомого під назвою перегрупування Лобрі де Брюйна – ван Екенштейна.

D-фруктоза проміжний ендиол D-глюкоза і

D-маноза

Таким чином, з реактивом Толленса реагує не фруктоза, а утворена з неї, під дією лугу, маноза та глюкоза.

Окислення до глікоронових кислот.

Глікуронові (уронові) кислоти-це з’єднання, в яких кінцева первинна гідроксильна група моносахарида окислена до карбоксильної, в той час як карбонільна група не зазнала змін. Їх досить тяжко синтезувати в лабораторії, хоча вони поширені в природніх умовах, особливо ‍D-глюкоронова кислота, яка утворюється від vіvо при ферментативному окисленні складної молекули уридиндифосфат-α-Dглюкози (УДФ-глюкози).Важлива біологічна роль D-глюкоронової кислоти полягає в тому, що багато токсичних речовин виділяється з мочою у вигляді –глюкоронідів.

D-глюкоза урідин

 

УДФ

 

 

α-D-глюкуронова кислота (написана у вигляді півацеталя)

Окиснена дегідратація цукрів. Окиснення діолів перйодат-іоном ІО4, ця реакція часто використовується при аналізі вуглеводнів, приведена нижче.

При окисленні глюкози метаперйодатом натрію, наприклад утворюється 5 молів мурашиної кислоти і 1 моль формальдегіду. Який,з вуглеводних атомів глюкози переходить в формальдегід.