І. Організація пізнавальної діяльності учнів

Художня культура

Клас

Урок 23

Тема: Спорудження замків, фортець (Меджибіж), Луцьк, Хотин, Камянець-Подільський, одеський, Мукачівський тощо)

 

Мета: ознайомити учнів із архітектурними спорудами української культури ХІУ – ХУІ ст.; розвивати спостережливість, творчу уяву, здатність бачити естетичний бік дійсності. Активізувати память учнів; виховувати відчуття прекрасного, інтерес до культурної спадщини українського народу.

 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Форма уроку: урок-подорож

Обладнання: матеріал лекції, ілюстративний матеріал

 

Хід уроку

І. Організація пізнавальної діяльності учнів

ІІ. Актуалізація опорних знань

Гра «Снігова куля»

- Яка мета діяльності братств?

- Яку роль відігравали братсва у культурному житті українців?

ІІІ. Подання нового матеріалу

Розповідь вчителя

В Україні налічується безліч історико-архітектурних і культурних пам'яток, споруд. Серед них і пам'ятки архітектури, які відносяться до різних епох і історичних етапів, - замки і фортеці, храми і собори, міські укріплення, які займають видатне і значиме місце в українській культурній спадщині.

Найбільша кількість замків збереглася в західній частині України, особливо в Тернопільській області. Цю частину України по праву можна вважати справжньою криницею оборонних споруджень давніх часів. Але і в інших частинах України, як наприклад, в Південній, можна відшукати також немало історичних пам'яток і споруд.

Можна виділити декілька найбільш відомих замків України, серед них замок в Судаку або, як його називають, Генуезька фортеця, Хотинський, Олеський, Острожський, Білгород-Дністровський, Підгорецький, Кам'янець-Подільський замки, Замок Шернборн, Мукачівський або замок «Паланок».

На уроці разом зі мною працюватимуть учні – мистецтвознавці. Які підготували повідомлення

Доповіді учнів

Учень 1.

Замок в Кам'янці-Подільському

Саме місто Кам'янець-Подільський було побудоване як фортеця, яка займала важливе геополітичне положення в християнській і мусульманській культурах, а також на перетині водних і сухопутних маршрутів. Воно є одним з найдревніших міст України і просто пістрявить пам'ятками минулих часів. А частина, яка називається «Старим містом», визнана історико-архітектурним заповідником державного значення. Саме у старій частині міста і знаходиться головна пам'ятка міста - середньовічна фортеця Кам'янця-Подільського. Кам'яний замок був зведений литовськими князями Коріатовичами, проте фортеця на цьому місці існувала ще за часів Київської Русі. А перші письмові згадки про Кам'янець-Подільський зустрічаються в грамоті одного з братів Коріатовичів Юрія, датованій 1374 роком. Сама фортеця розташовувалася біля входу в місто, і служила оборонною будовою.

Учень 2.

Генуезька фортеця в Судаку

Судакська фортеця - цікава споруда, розташована на кримському півострові, побудована генуезцями як оборонний пункт колонії Солдайя в період 1371-1469 років. Проте появу Генуезької фортеці також зв'язують з візантійцями або ж хазарами і датують VII століттям. Проте в різні часи фортеця належала половцям, золотоординцям і туркам. Фортеця розташовується на території площею в 30 гектарів. А особливе її фортифікаційне значення пов'язане не стільки з її потужними будівлями, скільки з її місцерозташуванням, яке забезпечувало її неприступність. Адже біля південної і східної сторін фортеці знаходяться прямовисні гори,які виходять до моря, а із заходу і північного сходу фортеця залишалася важкодоступною імовірно внаслідок розташованого там рову.

Учень 3.

Олеський замок

Олеський замок - архітектурна пам'ятка XIV - XVII століть, що є однією з прадавніх споруджень Галичини - частини територій західної України. На жаль, дата будівництва замку не відома, проте перша згадка про нього зустрічається в 1327, що породило версію спорудження замку сином князя Львовича. Замок відомий ще і тим, що тут на початку XVII століття служив батько Богдана Хмельницького, а в 1629 році в нім був народжений майбутній король Речі Посполитої.

 

 

Проте в 1646 році замок був зруйнований військами кримських татар - союзниками Богдана Хмельницького. Але в 1682 році викуплений народженим в ньому королем Яном III Собеським і відреставрований.

Учень 4.

Замок в Мукачеві

Мукачівський замок, або як його ще називають - Паланок, побудований на високій вулканічній горі високій в 68 метрів. Перші письмові згадки про замок зустрічаються вже в XI столітті, проте точна дата зведення споруди не відома. В період 1396-1414 років власником замку був польський князь Федір Корятович, який значно зміцнив замок і збільшив його. Замок згодом неодноразово добудовувався, знаходячись у володінні різних правителів. Замок служив потужним укріпленням, в оборонній системі якого налічувалося 14 веж. А після захоплення замку австрійцями, якими він був реконструйований, Паланок став однією з найсильніших фортець Австрійської імперії.

Підгорецький замок

Підгорецький замок - палац, побудований в стилі епохи відродження і поєднує в собі риси як замку, так і військової споруди. Замок був побудований по проектах двох різних архітекторів - Гійома Левассера - одного з відомих архітекторів фортифікацій, який розробляв проект палацових укріплень, і Андреа дель Аква - архітектора, що розробляв проект за замовленням коронного гетьмана Станіслава Конецпольського, який викупив замок у Підгорецьких. Будівництво, почате в 1635, тривало 5 років. Підгорецький палац по праву можна вважати одним з прекрасних замків Східної Європи.

Білгород-Дністровський замок

Білгород-Дністровська фортеця - історична пам'ятка XIII - XV століть. Фортеця була зведена в період, коли місто Білгород-Дністровський знаходився у володінні болгар, які почали будову фортифікаційної фортеці для посилення стін міста і забезпечення йому свободи. Замок розташовується на березі Дністровського лиману, покритого скелями. Замок обнесений стінами, загальною довжиною в 2,5 км. В замку налічувалися 34 вежі, які були побудовані через кожні 40-45 метрів. А своїми розмірами Білгород-Дністровський замок перевершує усі інші оборонні спорудження України.

Учень 5.

Острозький замок

Острозький замок розташований на пагорбі, де раніше знаходилося староруське зміцнення з дерева, зруйноване в 1241 році. В період XIV - XVII віків замок був родовим маєтком князів Острозьких. Замок має вигідне оборонне і стратегічне значення, завдяки особливостям своєї будови і місцерозташуванню. Замок складається з двох веж - Мурованої і Круглої, а також Богоявленського собору і надвратної дзвіниці.

Про знання і вміння давньоруських будівельників свідчить Луцький замок, який зберігся до наших днів.Замок луцьких князів, майже неприступний, з усіх боків оточували води річок Стир і Глушець. Спорудження замку розпочалося наприкінці ХІІІ ст. за князювання Мстислава Даниловича на місці, де раніше стояв дерев'яний замок. Для будівництва залучалися не тільки іноземні, а й луцькі будівничі. До 1340р., коли на Волині утвердився литовський князь Любарт, спорудження замку завершилося. Замок являє неприступну твердиню, був зразком фортифікаційних споруд того часу.

Зубчасті стіни замку утворюють неправильний багатокутник. У верхній частині стін є бійниці. Загальна довжина стін понад 240 м., товщина - більше метра, висота - 10 м. Фундамент викладений з каменю, стіни - цегляні. Замок має три високі прямокутні башти. Своєю масивністю і архітектурою виділяється в'їзна башта, або башта Любарта.

У південно-східному кутку замку стоїть Стирова башта (від назви річки). Вона, як і башта Любарта, має 28 м. висоти. У ХVII ст. на першому поверсі її була скарбниця, а на другому і третьому - архів міських актів. З північної сторони на замкових мурах розташована третя башта - Владича.

На території замку розташовувалися палац князя, житлові будинки бояр, церква, будинок єпіскопа та ін. Крім Верхнього, існував Нижній, або Окольний замок, але до наших днів він не берігся. Де-не-де залишилися тільки рештки його стін. Окольний замок оточував головне тогочасне місто. Нижній замок мав сім башт. Усі вони, як і стіни, розібрані у першій половині ХІХ ст.

 

Учень 6.

Хотинська фортеця (рум. Cetatea Hotinului) — фортеця 13 — 18 століття у місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області, Україна. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Одне з семи чудес України.

Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав'ям.
Сьогодні на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник. Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги та знімати фільми.
У 2010 та 2011 роках на території Хотинської фортеці проводився міжнародний фестиваль з історичного середньовічного бою "Битва націй". У 2012 році організатори вирішили провести фестиваль у Варшаві.

 

 

 

Бучацький замок — пам'ятка архітектури всеукраїнського значення, розташований у місті Бучач, Тернопільської області поблизу вулиці Замкової на помітному підвищенні. На сьогодні у поганому стані, потребує відновлення і капітального ремонту.

На сьогодні з часів 14-15 ст. в замку залишилися знайдені в розкопках готичні фрагменти архітектури, можливо, церковної. Решту збережених стін і башт датують XVI ст. Стіни (до 3,5 м товщиною) мають 3 яруси обходів з бійницями для вогнепальної зброї. Найміцніша півкругла стіна з двома вежами по боках виходить в бік міста, на вулицю Замкову. Найстаріша, північна частина фортеці, що лежить на трикутному мисі над Стрипою, зведена з червоного та світлого пісковику з вапном. Дослідники вважають, що ця стіна збереглася ще з останньої чверті XIV ст., на що вказують товсті і колись досить високі оборонні мури. На території фортеці також був палац в стилі Ренесансу, можливо, збудований на місці давнішої житлової споруди, залишки стін якої з‘єднані з збереженими двома

ярусами східної вежі замку. До палацу вела в‘їздна брама на першому поверсі та підйомний міст, перекинутий через рів. Палац прикрашали галереї з аркадами. Посеред двору був фонтан.

 

 

Учень 7.

“Білий лебідь” Поділля на березі біля злиття Південного Бугу та Бужка, площею понад 1300 м2, у плані являє неправильний трикутник з трьома кутовими баштами, що виступають за його межі. Вапнякові зовнішні стіни з трьома рівнями бійниць і зубцями з червоного цегли досягають висоти 17 м, а їх товщина становить 4 м.

Внутрішня частина офіцерською вежі Меджибізького замку Внутрішня частина офіцерською вежі замку в Меджибожі

Перші кам‘яні фортечні споруди відноситься до XIV століття, проте ансамбль притерпів значних зміни в період перебудови при Сенявських (XVI), Черорийскіх (XVII) і під час дислокації в його стінах військових підрозділів (XIX).

Головні ворота замку знаходяться в західній стіні під прикриттям Лицарської вежі. Їх нинішній вигляд відповідає архітектурним особливостям XIX століття, але дерев‘яне полотно було замінено у 1970 році.

По внутрішньому периметру замку знаходяться господарські та житлові приміщення. Східна частина, прикрита з зовнішнього боку Офіцерською вежею, відведена перлині, яка зараз трохи втратила свій блиск, – замковому палацу. Центральне простір Меджибізької фортеці – царство замкової церкви, яка на своєму віку побувала і католицької каплицею і, навіть, мечеттю.

Офіцерськая башта складається з декількох частин, внесених за оборонні стіни, і знаходиться у східній частині замку. Підстава вежі – це ромбовидна триярусна різнорівнева частина з виступаючим в бік річки кутом, до якого з обох сторін примикають по дві попарно з‘єднані напівкруглі вежі. Крім того перпендикулярно виступаючому кутку четвертим рівнем на підставі споруджена прямокутна надбудова, прикрашена карнизами в стилі бароко.

 

У. Закріплення нових знань

Запитання:

- Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

- Яка архітектурна споруда найбільше вам сподобалася?

 

УІ. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя

УІІ. Домашнє завдання

Опрацювати конспект

 

 

Художня культура

Клас

Урок № 24

Тема: Риси романського та готичного стилів в архітектурі України

 

Мета: ознайомити учнів із романським та готичними стилями в українській архітектурі; розвивати спостережливість, увагу, уяву; виховувати відчуття прекрасного. Інтерес до культурної спадщини України.

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь

Обладнання: ілюстрації

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІІ. Засвоєння нових знань

Розповідь вчителя

Один з найцікавіших періодів історії архітектури України — кінець XIV — перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми.

Серед культових споруд переважали католицькі костели. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Львівський кафедральний костел. Його заклали на початку 60-х років XIV століття, а завершили в основному в 80-х роках наступного. У подальших століттях костел зазнав численних перебудов, втратив одну з двох веж і отримав цілком новий вигляд, однак планувальна структура залишилась первісною.

Робота з поняттям

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, що був завершальним етапом у розвитку середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським»

 

Розгляд та обговорення ілюстрацій

Церква Святого Миколая. Місто Київ, Україна

 

Провідним типом готичної архітектури став міський собор, спрямований угору, зі стрілчастими арками, зі стінами, перетвореними в кам'яне мереживо, що стало можливим завдяки системі аркбутанів, переносять тиск зводу на зовнішні стовпи - контрфорси. Готичний собор символізував порив до неба; цієї ж мети повинно було служити його багате декоративне оздоблення - статуї, рельєфи, вітражі. Різноманітна і тематика вітражів, у гамі яких переважали червоні, сині і жовті тони.

У Львові збереглись також готичні келії монастиря домінікан, а також фраґменти готичних кам'яниць.

Також збереглись готичні костели у Скелівці (XV–XVI ст.), Новому місті (1463–1512), Дрогобичі (XIV–XVI ст.). Костел у Стрию (XV ст.) також первісно був побудований у стилі готики, однак неодноразово горів і від первісної споруди залишились лише стіни нави та пресбітеріуму, а також ренесансна каплиця, інше було добудовано наприкінці XIX ст. Одним з останніх звели 1538 готичний костел св. Миколая у Куликові та Мостиськах.

Розквіт катедральної готики в Україні припадає на часи правління короля Владислава II Ягайла (1386–1434).

Хоча готичні храми здебільшого будувались католиками, це вплинуло і на українське храмобудування того часу. Готичні риси притаманні церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Рогатині (14 ст.), монастирській церкві в Уневі та інші.

На Закарпатті готичні споруди будувались угорською церковною владою. До нашого часу збереглись готичні церкви XIV–XVI ст. — Св. Єлизавети в Хусті, Вознесіння та Св. Франциска у Виноградові, Хрестовоздвиженська у Береговому, Св. Мартина в Мукачеві, Серця Іісуса в Бене, Св. Духа в Четфалві та інші.

Львівський кафедральний костел

 

Церква Святої Єлизавети в Хусті на Закарпатті — одна з найхарактерніших пам'яток готики на українських теренах, нині Хустська Реформатська церква.

 

Розповідь вчителя

Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Найповніше виявив себе в архітектурі. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон, який встановив зв’язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською.

Романський вплив міг прийти в Україну з Польщі, Угорщини й Чехії. Він найбільше втілений у спорудах Чернігова і Галича, у якому збереглася церква св. Пантелеймона (1200), де романські форми значно

переважають візантійскі. Портал із колонками, внутрішні різьблені фризи з аканту і плетінки близькі до подібних пам'яток Заходу. У будівлях Чернігова спостерігається романський вплив (Успенський собор Єлецьхого монастиря),

Розгляд ілюстрацій та обговорення

 

 

ІУ. Закріплення нових знань

- Що нового ми довідалися з історії архітектури України?

У. Підсумок

Заключне слово вчителя

УІІ. Домашнє завдання

Опрацювати конспект уроку

Віднайти архітектурні споруди готичного та романського стилів. Що збудовані на території України.

 

 

Художня культура

Клас

Тема: Ренесанс: від сакрального до світського світосприймання. Вплив гуманістичних ідеалів Відродження на формування української культури.

 

Мета: ознайомити учнів із впливом гуманістичних ідеалів Відродження на формування української культури, із архітектурними спорудами створеними під впливом Ренесансу; розвивати увагу, уяву; виховувати любов до прекрасного.

 

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь

Обладнання: ілюстрації

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

Каплиця Боїмів

 

(обидві - початок XVII ст., архітектори і скульптори П. Римлянин, А. Бемер, Г. Горст та ін.).

Надгробний пам´ятник в усипальниці королів, магнатів, багатих городян стає одним з характерних зразків реалістичної ренесансної скульптури як в Італії, так згодом і в Україні. З XVI ст. було вироблено навіть певну систему такого монумента, що складався з скульптурного зображення померлого, який ніби спочиває, лежачи на саркофазі, обрамленому вибагливими архітектурно-орнаментальними композиціями.

До кращих зразків такої скульптури належать надгробки князів Синявських з церкви-усипальниці м. Бережани (70-80-ті роки XVI ст., скульптор Й. Пфістер та Г. Горст), князя К.Острозького (1579), що знаходився в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. У надгробку Ганни Синявської з Бережан органічно злилися традиції українського національного мистецтва з новими ренесансними принципами. Образ цієї жінки, яка померла в молодому віці від пологів, зворушує гармонією фізичних і духовних якостей, грацією форм, декоративним ритмом трактування одягу, що ніби почерпнутий із джерел іконописного мистецтва.

У другій половині XVI ст. ренесансні впливи стають відчутними і в українському малярстві. У цей час основними його видами залишаються настінний розпис та іконопис, однак поряд з ними виникають нові жанри -портрет, історичний живопис, в іконах і фресках зростає інтерес художника до реалістичного зображення персонажів, показу побутових сцен, краєвиду. На жаль, кращі фрескові розписи того часу майже не збереглися. Водночас навіть у такому консервативному виді мистецтва, як іконопис ознаки Ренесансу очевидні.

Наприкінці XVI ст. вже не тільки священнослужителі визначали ідейно-художню скерованість іконопису, а й активні демократичні верстви - українське міщанство, що об´єднувалось у братства. Ця суспільна і культурна сила внесла в живопис нове світосприйняття, наповнила його громадянськими ідеями, пафосом національно-визвольної боротьби. Про значне поширення реалізму в малярстві свідчить те, що він знаходить місце у творчості майстрів навіть з провінції. Так, невідомий художник, який створив іконостас церкви села Раделичі Львівської області (1620), у багатьох релігійних сценах зображує сучасний йому одяг, передає ренесансні деталі архітектури, прагне передати психологізм персонажів, виявляє немалу обізнаність в анатомії і законах перспективи.

Справжніми шедеврами українського мистецтва початку XVII ст., пронизаними ідеями Відродження, є три іконостаси: П´ятницької та Успенської церков у Львові та церкви Святого Духа в Рогатині. У створенні обох львівських іконостасів, ймовірно, брали участь видатні українські майстри Лаврентій Пухало і Федор Сенькович. Художники були активними членами братств. Л. Пухало мав дружні стосунки з першодрукарем Іваном Федоровим. До завершення Успенського іконостасу пізніше приєднався талановитий маляр, учень Ф. Сеньковича Микола Петрахнович. Живописна досконалість, політична актуальність сцен цих іконостасів демонструють передові суспільні та естетичні позиції їх творців. Образи Ісуса, апостолів, інших персонажів П´ятницького іконостаса надзвичайно реалістичні, окремі євангельські сцени відверто трактуються в дусі боротьби з католицизмом та уніатством. Пасійний ряд Успенського іконостаса (авторська робота Петрахновича) належить до найзріліших і найдовершеніших в українському мистецтві творів, що розкривають ренесансну красу, шляхетність людських почуттів і набувають високого громадського звучання.

В образах Святодухівського іконостасу ренесансний гуманізм як свідчення духовної сили особистості досяг своєї найвищої вершини в українському малярстві. У створенні цього мистецького шедевра брали участь невідомі майстри львівської школи другої чверті XVII ст., але вони, без сумніву, були обізнані із західноєвропейським ренесансним мистецтвом. Центральна постать іконостасу - Христос - активна особистість, людина імпульсивної думки і палкого темпераменту; образи архангелів сповнені молодечого завзяття та героїчного пориву. З великою майстерністю передано образ біблійного мудреця Мельхіседека. Його фігура ніби випромінює внутрішню силу, впевненість у собі, тверді переконання.

Портретний живопис другої половини XVI ст. поступово висувається на одне з провідних місць у малярстві. Серед відомих світських портретів, виконаних у реалістичному ренесансному дусі, - зображення Стефана Баторія (1576), створене львів´янином Стефановичем, портрети воєводи Івана Даниловича (1620), знатних міщан Костянтина та Олександра Корняктів (20-30 роки XVII ст.), намальовані невідомими майстрами. До останніх зразків ренесансного портрета відносять також твори київської художньої школи 40-х років XVII ст. - це зображення Петра Могили, Захарія Копистенського, Єлисея Плетенецького та інших видатних діячів української культури того часу.

Поширенню ренесансної культури в українських землях сприяв насамперед розвиток освіти. Наприкінці XV-XVI ст. помітно зростає прошарок українців, що здобули освіту в кращих західноєвропейських університетах - Краківському, Празькому, Болонському та ін. У списках студентів Краківського університету того часу знайдено понад сто імен вихідців з України. Деякі з них були провідниками загальноєвропейського ренесансу. Зачинателями гуманістичної культури в Україні і визначними гуманістами XV-XVI ст. вважаються Юрій Дрогобич, Павло Русин та Станіслав Оріховський.

Юрій Дрогобич, або Ю.Котермак з Дрогобича (1450-1494), вчився в Краківському та Болонському університетах. Після здобуття ступеня доктора філософії та медицини у Болоньї викладав там у 1478 - 1482 pp. астрономію та математику, а в 1481-1482 pp. займав посаду ректора університету медиків та вільних мистецтв. Повернувшись до Кракова, працював професором медицини і астрономії. Праці його відомі в Італії, Франції, Німеччині, Угорщині.

Павло Русин із Кросна (1470-1517) вчився в Краківському та Грейс-фельдському (Німеччина) університетах. У 1506 р. переїхав до Кракова, де працюючи магістром університету, викладав курс античної літератури. Русин - перший поет-гуманіст в українській літературі, водночас засновник гуманістичної латинської поезії в Польщі.

Станіслав Оріховський {Роксолан; 1513-1566) народився в с Оріховці поблизу Перемишля. Вчився в Краківському, Віденському, Віттен-бергському, Падуанському, Болонському університетах. Повернувшись на Батьківщину 1543 p., брав активну участь у суспільному житті, в промовах та публіцистичних творах піднімав питання про згуртування європейських народів проти турецької експансії. Оріховський - найвизначніша постать у східнослов´янській культурі доби Відродження. В Західній Європі його називали "русинським Ціцероном, "сучасним Демосфеном". Його твори з питань історії, філософії були відомі в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині. Оріховський належав до еліти європейських гуманістів та діячів Реформації, спілкувався з Мартіном Лютером, дружив із Дюрером, Кранахом, Ульріхом фон Гуттеном, італійським гуманістом П. Рамузіо; великий вплив на нього справила творчість Е. Роттердамського. Оріховського можна віднести до перших полемістів, які виступали проти папства, догматів католицизму. В дусі Реформації він відстоював примат королівської та світської влади, яка повинна працювати на благо суспільства, громадянина, освіти і виховання народу.

Наприкінці XVI - на початку XVII ст. освіта стає одним з найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності України. Діяльність, що її започаткували і розгорнули в цей час братства на ниві освіти, науки, книгодрукування, дає право віднести їх до громадських організацій нового, ренесансного зразка.

Братства - це всестанові, загальнонаціональні організації, що створю-вались навколо церкви, сприяючи культурно-національному відродженню. Братства - це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. їм належали великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональній консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури.

Об´єднуючи освічених міщан та шляхтичів, братства розуміли необхідність розвитку української науки й літератури і залучали до своїх установ діячів культури з різних частин України. Саме при братствах почали свою діяльність найвизначніші представники української культури кінця XVI - початку XVII ст. Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Транквіліон Ставровецький, Іов Борецький та ін. Усі вони як тогочасні керівники братств є типовими людьми Відродження. Це яскраві, багатогранні індивідуальності, водночас - керівники суспільного руху та культурні діячі широкого діапазону - вчителі, вчені, письменники.

В українській літературі, що знаходилась під впливом європейського гуманізму і візантійського ісихазму, виділилось два Напрями. Представники візантійської традиції, такі як Іван Вишенський, Йов Княгицький Йов Почаївський, Ісайя Копинський, орієнтували українське суспільство на візантійську патристику, прославляли християнську громаду з її орієнтацією на аскетизм, загальну рівність, ісихазм. Це віддаляло людину від реального життя, заглиблювало в світ релігійно-містичних почуттів. Представники ренесансного антропоцентризму та християнського гуманізму - Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський, Дем´ян Наливайко, Стефан і Ліврентій Зізанії - проповідували активну діяльну особистість, а захоплення вченням Арістотеля сприяло розриву з візантинізмом, наближуючи суспільство до європейського ідеалу.

Загалом українські письменники протистояли духовному наступу католицизму на український народ. Полеміка між православними і католиками досягла своєї кульмінації в період підготовки і підписання Брестської Унії 1596 р. Питання літургії в цій полеміці були другорядними, на перший же план виходило відстоювання права українців на свою віру, мову, культуру. Полемісти гнівно звинувачували верхівку православного духовенства в зраді національних інтересів народу, моральному занепаді, багато уваги в своїх творах приділяли розвитку духовності, народної освіти, вихованню. Герасим Смотрицький у книзі "Ключ царства небесного" (1587), пронизаній ідеями суспільної рівності, свободи віросповідання та патріотизму, дав гостру відсіч претензіям ідеолога ієзуїтства В. Гербеста на духовне панування над українським народом.

Визначний полеміст Христофор Філарет, якого вважають одним із найяскравіших прибічників протестантизму та реформації в Україні, у своєму "Апокрисисі", написаному у відповідь на книгу ієзуїта Петра Скарги "Брестський собор", дав ідеологічне обґрунтування права українців на власну віру і культуру. У надісланому в Україну з Афону "Посланні єпископам-відступникам від православ´я" Іван Вишенський (близько 1545-1620) -український релігійний діяч і яскравий письменник-полеміст - таврував верхівку церкви і можновладців-панів за знущання над простим народом, одним з перших виступив проти кріпацької неволі.

Поряд з полемічною літературою розвивається поезія. У кращих поетичних творах, що належать Памво Беринді, Касіяну Саковичу, Мелетію Смотрицькому, Транквіліону Ставровецькому, передається краса людських почуттів, з великою силою звучать патріотичні мотиви.

У. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

Таким чином, Ренесанс в українській культурі став наслідком складного й тривалого процесу взаємодії вітчизняної та європейської культури. І хоч українські митці не сформували цілісної ренесансної культури або стилю, зате творчо переробили кращі досягнення західної Європи, насамперед Італії, використали їх для розвитку власної нації, формування власної державності. "Так само, як Січ здолала створити на території чужої держави мілітарну республіку, - пише Є. Маланюк, - так суспільство здолало школами, братствами і безупинною боротьбою - створити "державу в державі" -"Руську Річ Посполиту".

Своєрідність і драматизм Ренесансу в Україні полягає і в тому, що своєї вершини він досягає в період кризи західного гуманізму, панування контрреформації, національних і релігійних воєн, в одній з яких український народ виборював своє право на існування. Зазнавши свіжого подиху європейського Ренесансу, українська культура розвивалася своїм шляхом, трансформуючись у культуру національного відродження, що стала основою державного відродження за доби Б. Хмельницького та І. Мазепи.

УІ. Домашнє завдання

Зробити комп’ютерну презентацію на тему «Мистецтво України в епоху Відродження»

 

Клас

Художня культура

Тема: Будівництво західноукраїнських міст (площі, ратуші)

Мета: ознайомитися із забудовою західноукраїнських міст; розвивати уяву; виховувати любов до прекрасного

Тип уроку: засвоєння нових хзнань

Обладнання: ілюстрації

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Засвоєння нових знань

Розповідь вчителя

Забудова міст. У загальній картині еволюції архітектури та будівництва на українських землях час від середини XV до середини XVI ст. не становить окремого замкнутого в собі періоду.

Містобудування, що виразно занепало на українських землях після інтенсивного розвитку в середині — другій половині XIII ст., у рамках розглядуваного періоду пожвавлюється, особливо з першої половини XVI ст. Цьому сприяла стабілізація внутрішньої ситуації. Започатковується формування мережі приватних міст, розвиток якої припадає вже на наступний період історії. У плануванні містобудівельних ансамблів впродовж століття не сталося істотних змін. Надалі виступають як утверджені ще за княжої доби вільні принципи планування, визначувані насамперед особливостями рельєфу конкретної місцевості, так і розпланування мішаного типу, на західноукраїнських землях нерідко з регулярним, характерним для планування міст на Магдебурзькому праві ядром, та вільним розташуванням передмість. Утвердження на українських землях нової еліти й активне будівництво резиденційних укріплень привело до того, що нерідко вони стали відігравати важливу роль у планувальній структурі міст.

Продовжує розвиватися система міських укріплень як давніх історичних міст, так і новозасновуваних. Поряд з постійною загрозою з боку татар інтенсивний рух, спрямований на заснування нових міст, робить міські укріплення важливим напрямом розвитку українського оборонного будівництва. Як і раніше, лише поодинокі великі міста, на зразок Львова чи Кам’янця-Подільського, могли дозволити собі спорудження мурованих фортифікацій. У менших вони поставали хіба що у випадку належності до маєтків якогось могутнього феодала. Прикладом можуть бути міські укріплення зламу XV — XVI ст. Дубна, що належало князям Острозьким, — від них збереглася Луцька брама. У переважній більшості міст укріплення споруджувалися у комбінованому варіанті — з дерева та землі, в чому знайшла продовження одна з характерних рис оборонного будівництва княжої доби. Неодмінним елементом системи укріплень був рів — з водою, якщо це дозволяли місцеві умови, або сухий. Характер таких укріплень значною мірою визначали природні особливості рельєфу місцевості.

Міська забудова розвивалася в рамках усталених містобудівних структур й у більшості своїй продовжувала залишатися дерев’яною. В окремих західноукраїнських містах з сильною патриціанською верхівкою німецького походження й тісними зв’язками з німецькими теренами значного поширення набули фахверкові конструкції верхніх поверхів при мурованих нижніх. Такий характер мала, зокрема, забудова Львова перед пожежею 3 червня 1527 р. Дерев’яні конструкції каркасів будинків стали поживою полум’я — для його зменшення гармати з міських мурів були повернуті на місто й розстрілювали конструкції верхніх поверхів будинків.