Змістовий модуль 2. Цільові фонди соціального спрямування

Тема 3. Пенсійний фонд України.

План.

1. Сутність пенсійного страхування.

2. Структура і завдання Пенсійного фонду.

3. Джерела формування коштів Пенсійного фонду.

4. Напрямки використання коштів Пенсійного фонду.

 

Рекомендована література: 4, 10, 18, 19, 21.

3.1. Сутність пенсійного страхування

Пенсія в житті людини відіграє досить важливу роль – протягом працездатного періоду життя вона бере участь у формуванні особливого фонду, який повинен забезпечити гідний рівень життя після виходу на пенсію. В зарубіжних країнах пенсійному забезпеченню приділяється велика увага, а тому його рівень достатній для гідного життя на заслуженому відпочинку.

Пенсійна система є невід'ємним елементом економічної системи країни. Вона значно впливає на інші елементи економічної системи та піддається відповідному впливу з їх сторони. Розвинена економіка потребує розвиненої системи пенсійного забезпечення, функціонування якої залежало б від роботи економіки та, в свою чергу, змогло б справляти на неї позитивний вплив, наприклад, через довгострокове інвестування. Проте цілком зрозуміло, що сучасна система пенсійного забезпечення просто не зможе функціонувати за умов нерозвиненої чи нестабільної економіки: накопичувальний рівень пенсійної системи потребує розвиненого та інституціоналізованого фондового ринку для успішного здійснення інвестиційних операцій, а солідарний - регулярних відрахувань до своїх фондів з метою здійснення своєчасних виплат пенсій.

Прикладом невідповідності економіки країни впровадженій пенсійній системі виступає криза нової системи пенсійного забезпечення.

Необхідно розуміти, що солідарна пенсійна система, незважаючи на свою “застарілість”, має деякі переваги перед накопичувальною. Однією з її переваг виступає здатність функціонувати у складних економічних умовах, а тому відмова від неї можлива лише за певної стабільності й економічного розвитку країни.

Як показує досвід реформування пенсійних систем багатьох країн, найбільш ефективним способом переходу від однієї системи пенсійного забезпечення до іншої є тимчасове співіснування нової та старої пенсійних систем (стара пенсійна система зазвичай включається до нової і поступово змінюється так, щоб бути першим її рівнем), при якому відрахування від роботодавців та нині працюючих робітників направляються до солідарної й накопичувальної систем одночасно. При цьому встановлюється порядок, за яким робітники можуть вийти з солідарної та приєднатися до накопичувальної пенсійної системи: він може бути добровільним чи обов’язковим.

Слід зазначити, що необхідне відповідне ставлення до процесу реформування пенсійної системи як до процесу, що проводить не просту заміну однієї пенсійної системи іншою, а й проводить перегляд корінних засад функціонування суспільства, злагоди між різними верствами населення, різними поколіннями.

Слід відмітити, що сучасний стан пенсійного забезпечення є вкрай неефективним і нестабільним та носить перехідний характер. Про це свідчать наступні проблеми:

1. В країні функціонує розбалансована розподільча система пенсійного забезпечення, яка сформувалася ще за радянських часів. Вона склалася в умовах, коли економічні відносини ґрунтувалися винятково на державній власності, та фінансувалася із суспільних фондів споживання. Підприємства зі своїх сукупних податків безпосередньо на пенсійні цілі виділяло 4-12% фонду оплати праці; працівники з індивідуальних доходів нічого не відраховували. Вік виходу на пенсію був одним із найнижчих у світі.

2. Реформування пенсійної системи в Україні є дуже складним та здійснюється повільно. По-перше, тому, що реформування запізнилося років на 10-15. У розвинутих країнах такі широкомасштабні реформи готуються заздалегідь. По-друге, тому, що реформування пенсійної системи на ринкових принципах співпало з ринковою перебудовою економіки в цілому і завдало додаткових проблем та труднощів цьому процесу. По-третє, тому, що на розбалансування пенсійної системи активно впливали наслідки глибокої соціально-економічної кризи, падіння рівня зайнятості населення, тінізація економіки та низькій рівень доходів населення в цілому.

3. Розміри середнього пенсійного забезпечення, незважаючи на позитивні зрушення останніх років в країні, зберігаються у розмірі приблизно 30 % попереднього заробітку, що вдвічі нижче за європейські стандарти. Лише 0,5 % валового внутрішнього продукту країни виділяється на фінансування пенсійних програм. У 12 з 14 пенсіонерів пенсії менше прожиткового мінімуму.

4. Система пенсійного забезпечення є несправедливою. Наявна солідарна система пенсійного забезпечення є соціально несправедливою, у першу чергу і найбільшою мірою стосовно найбідніших верств населення. У мільйонів сільських пенсіонерів середня пенсія становить лише 800 грн., тим часом як у декого вона перевищує 14 тис. грн. Особливо обділені пенсіонери, які одержували високі заробітки і сплачували великі суми страхових внесків, але не належать до пільгових категорій і одержують пенсії відповідно до закону “Про пенсійне забезпечення”. Розмір трудових пенсій слабко залежить від трудового стажу і сплачених пенсійних внесків. Через обмеження максимального розміру пенсій, які призначалися відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, дві третини колишніх працівників та службовців отримують майже однакові пенсії. Пенсії, призначені за різними законами, диференціюються більше, ніж заробітна плата. Наприклад, середня пенсія народного депутата перевищує найменшу пенсійну виплату в 19 разів, тоді як середня заробітна плата в газодобувній промисловості (найвища) перевищувала заробітну плату в сільському господарстві (найнижча) – тільки в 7 разів. Як відомо у більшості країн максимальна пенсія перевищує мінімальну не більше ніж у 4-5 разів. Ефективність пенсійного реформування залежить від того, як вона оцінюється самим населенням. Чи є вона, на його думку, справедливою? Якщо вона у теперішній час ще більше диференціює людей похилого віку, ніж розрізнялися їхні трудові доходи (завдяки різним технологіям розрахунку пенсій), з одного боку, а з іншого боку, в умовах адміністративного управління зростанням розмірів пенсій згладжує «трудове» навантаження особистого вкладу пенсіонера за період продуктивної праці, то така система не має нічого спільного з соціальною справедливістю. Пенсійну ситуацію, що склалася в Україні, можна охарактеризувати так: “кому черпак, а кому ложка”. Відтак зараз у нас відбувається регресивний перерозподіл коштів у пенсійній системі: не від багатих, а, навпаки, від бідних – до багатих.

5. Сучасний стан пенсійного забезпечення характеризується наявністю громадян, яким встановлено дострокові пенсії. За останні десять років коло осіб, які мають право на дострокову пенсію за професійною ознакою, суттєво розширилося. Якщо в 1971 році її одержували 7 відсотків від усіх пенсіонерів, то в 2010 році - уже 20 відсотків. У 2010 році 30 відсотків людей, які вийшли на пенсію, були молодші від загального пенсійного віку. Подібна динаміка характерна і для пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (за списками на пільгове пенсійне забезпечення за ознакою шкідливості та важкості умов праці – списки № 1 і № 2). Додамо, що проблема реформування пенсійного забезпечення, яка почалася в Україні не має способів ефективного розв’язання складних питань стосовно списку № 1 и списку № 2.

6. До характеристик стану пенсійного забезпечення слід віднести також її надмірну залежність від політичних коливань. Виборчі кампанії в Україні (президентські, парламентські) викликають додатковий сплеск інтересу до реформування пенсійної системи. Політики часто дають популістські обіцянки, які виходять за фінансові можливості Пенсійного фонду. Наприклад, постановою Уряду від 18 березня 2004 року № 1215 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» було впроваджено (з 1 вересня 2004 р.) дотацію до пенсії в сумі, якої не вистачало до прожиткового мінімуму. Як зазначає Б. Надточій: “Ухвалення зазначеної постанови заздалегідь не планувалося, оскільки вона не забезпечувалась фінансуванням із доходів Пенсійного фонду, тож рішення мали очевидну політичну спрямованість. У результаті різко зросли обсяги пенсійних виплат, проте кожна третя гривня на виплату пенсій була профінансована за рахунок запозичень із Державного казначейства та пізніше перекрита тимчасовими надходженнями від приватизації державного майна”.

7. Процедура призначення та перерахунку пенсій надто складна та непрозора. Чинну пенсійну систему регулює понад 27 законодавчих актів і величезна кількість нормативно-правових документів. Це викликає непорозуміння та справедливі нарікання громадян. Ситуація погіршується тим, що приблизно 5 млн. чол. в Україні не є застрахованими особами, які працюють за кордоном, заробітну плату вони отримують, але відрахування до Пенсійного фонду не сплачують. Як сказав Б. Зайчук: “Візьмемо тих, хто виїхав на заробітки. Гроші отримують там, а звертатимуться за соціальним захистом до нас…”. Таким чином напружена демографічним чинником ситуація ускладнюється додатковим розривом між кількістю платників внесків та одержувачів пенсій за рахунок високої кількості тих, хто працює за кордоном. Наявність великої кількості законів та правових норм є, на нашу думку, ознакою недосконалості пенсійного законодавства, яке потребує суттєвої доробки.

8. Перехідний стан пенсійної системи, як і всієї системи соціального захисту, посилює невизначеність та коло соціальних ризиків, які знижують ефективність перебудови системи на ринкових засадах. У першому розділі ми розглянули питання соціальних ризиків, які охоплюють людину в умовах переходу до ринку. Доповнимо та систематизуємо ризики, які породжуються саме недосконалим та перехідним станом пенсійної системи.

В процесі наукового обговорення різних варіантів реформування пенсійної системи України була обрана модель змішаної (солідарно-накопичувальної) трирівневої (рис. 3.1). Така модель на той час відповідала найбільшій ефективності, та була найменш вразливою до систем соціальних ризиків. В таблиці 3.1 показано, як різні типи пенсійних систем акумулюють соціальні ризики.

 

	Пенсійна система України
Солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (1-й рівень)		Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (2-й рівень)		Система недержавного пенсійного забезпечення (3-й рівень)

 

Система обов’язкового пенсійного забезпечення

Система накопичувального пенсійного забезпечення

 

Рисунок 3.1 – Система трирівневого пенсійного страхування в Україні

 

 

Для запровадження трирівневої пенсійної системи, котру Світовий банк оцінював як таку, що відповідала потребам більшості країн, було ухвалено закони “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”, які набули чинності з 1 січня 2004 року.

Сучасна пенсійна реформа — довгострокова економічна програма, оскільки передбачає перехід від солідарно-розподільної пенсійної системи, що функціонувала в радянський період, до комбінованої пенсійної системи, яка поряд з розподільними елементами містить накопичувальні.

Таблиця 3.1 – Вразливість систем пенсійного забезпечення до різного виду можливих ризиків

Критерій порівняння	Системи пенсійного забезпечення
Солідарна	Накопичувальна	Трирівнева
1	2	3	4
Вразливість до інфляції	Ні; індексація виплат, проте за умов гіперінфляції солідарна пенсійна	Так; захиститися від інфляції та інших економічних потрясінь	Часткова; на накопичувальному рівні
	система не в змозі відшкодовувати втрати в повному обсязі	накопичувальний фонд може лише шляхом відповідного реагування на зміни у зовнішньому середовищі лише власними силами
Вразливість до можливості банкрутства пенсійних фондів	Ні; гарантом стабільності пенсійної системи виступає держава	Так; незважаючи на можливість страхування діяльності накопичувальних пенсійних фондів, реально страхові компанії не в змозі відшкодувати збитки у повному обсязі	Часткова; на накопичувальному рівні
Вразливість до політичних ризиків	Так; солідарна пенсійна система незахищена перед політичними маніпуляціями	Ні; накопичувальні пенсійні фонди самостійно організовують власну діяльність, не допускаючи неефективного втручання	Часткова; на солідарному рівні
Вразливість до демографічних ризиків	Так; проводить перерозподіл доходів нині працюючого населення на користь пенсіонерів, якщо кількість пенсіонерів у порівнянні з кількістю зайнятого населення значно підвищується, то відбувається зменшення розміру окремих виплат	Ні; обсяг зобов'язань накопичувального пенсійного фонду знаходиться у прямій залежності від кількості його вкладників	Часткова; на солідарному рівні

 

Введення накопичувальних елементів у пенсійну систему держави має свої переваги. Разом з тим, на думку багатьох експертів, ці переваги можуть бути реалізовані лише при дотриманні наступних умов:

1. Певний, і при цьому досить високий рівень добробуту населення.

2. Економічна й політична стабільність суспільства, строго визначені в законодавстві й постійно діючі «правила гри», стійкість національної валюти, низький рівень інфляції. Тільки в цих умовах стають можливими довгострокове планування й реалізація накопичувальних схем.

3. Наявність розвиненої фінансової інфраструктури, набір фінансових інструментів, головним чином, довгострокових, працюючих в економіці й таких, які забезпечують взаємовигідний інвестиційний процес, що є суттю накопичувальних схем. Прикладом можуть служити облігації уряду США терміном на 10, 20 й 30 років.

4. Податкова система, що реально заохочує накопичувальні схеми. У багатьох країнах надходження на пенсійні рахунки та інвестиційний доход з пенсійних активів не обкладають податками за весь період нагромадження.

5. Твердий контроль із боку держави за фінансовим станом пенсійних фондів, що припиняє зловживання і гарантує виплати відповідно до умов конкретних пенсійних планів. Головною метою державного контролю є забезпечення гарантованості виплат учасникам пенсійних фондів у повному обсязі при будь-яких обставинах. Шляхом створення резервних фондів, передачі клієнтів збанкрутілих компаній в управління фінансово-стійких компаній досягається той результат, при якому учасники пенсійної схеми не можуть втратити свої внески.

6. Високий рівень довіри населення до пенсійної накопичувальної системи. Людина, що купує пенсійний поліс в 25 років, повинна бути впевнена у тім, що через 40 років вона одержить пенсію, яка виправдує її внески. Таку впевненість їй гарантує держава і відповідне законодавство.

На сучасному етапі розвитку в нашій країні поки не створена жодна з перерахованих вище умов для успішної реалізації накопичувальних схем. Основне завдання, що треба буде розв'язати при визначенні подальшої стратегії пенсійної реформи в Україні, складається у формуванні умов для успішного співіснування накопичувальних і розподільних механізмів.

 

 

3.2. Структура і завдання Пенсійного фонду

 

Реформування пенсійної системи — процес тривалий і багатогранний. Із прийняттям у 2003 році Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він лише розпочався. І в жодному разі цей процес не зводиться до перерахунку пенсійних виплат. Йдеться про глибинні зміни самих принципів соціальної політики, перехід від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування. На часі запровадження обов'язкової накопичувальної системи.

Отож пенсійна реформа в Україні продовжується. І головним суб'єктом цієї ро­боти залишається Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд є центральним органом державної виконавчої влади. Фонд як самостійна фінансово-банківська система діє в Україні з 1992 року. Він був створений на базі республіканського відділення колишнього Пенсійного Фонду СРСР. З 1995 року бюджет Пенсійного Фонду щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України і не входить у Державний бюджет країни.

Згідно зі статтею 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичуваним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Зараз Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійс­нює управління солідарною пенсійною системою на підставі норм Закону «Про за­гальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 р. № 121.

Органами управління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду (рисунок 3.2).

Рисунок 3.2 – Структура управління та виконавчих органів солідарної системи

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах. Управління підвідомчі та підзвітні Пенсійному фонду України (рисунок 3.3).

 

 

 

Рисунок 3.3 – Органи Пенсійного фонду України

 

Таким чином система органів Фонду має вертикальну струк­туру управлінням, яка відповідає адміністративно-територіальному устрою управління.

Пенсійний фонд України та його органи (головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі; управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах) є юридичними особами і, відповідно, від свого імені набувають майнових та особистих немайнових прав і обов'язків; можуть бути суб'єктами цивільних, адміністра­тивних, фінансових та інших правовідносин, у яких можуть брати участь інші юридичні особи; є суб'єктами матеріальних і процесу­альних правовідносин.

Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи несуть відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг (виплати допомоги на поховання), призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим законом.

Фонд бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пен­сійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повне і своєчасне фінансування витрат на виплату пенсій, надбавок і доплат, що здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

З метою виконання покладених на нього завдань Фонд:

· бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України;

· прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів Пенсійного фонду України для забезпечення соціальних виплат;

· здійснює перерозподіл коштів Пенсійного фонду України між регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок цих коштів;

· організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо:

 

- забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення;

- повного та своєчасного обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства;

- стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- призначення і виплати пенсій;

- забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

- проведення перевірок правильності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

- обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності;

 

· здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України;

· розробляє і у визначеному порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

· планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

· організовує та забезпечує персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також автоматизовану обробку інформації у системі Фонду

· здійснює відповідно до законодавства та міжнародних договорів України переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно прожи­вають в Україні;

· забезпечує проведення тендера для визначення організацій, які здійснюватимуть виплату та доставку пенсій;

· співпрацює в межах своєї компетенції з міжнародними організаціями, організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного забезпечення, готує пропозиції та бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України у цій сфері;

· організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду України, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

· інформує громадськість про свою діяльність;

· здійснює відповідно до законодавства функції з управління майном, що перебуває в державній власності.

Рішення Пенсійного фонду, прийняті в межах його компетенції, є обов'язкови­ми для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, ор­ганами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами.

На відміну від інших центральних органів виконавчої влади, вищим органом управління Пенсійним фондом є його правління — відповідно до постанови Ка­бінету Міністрів України від 31.03.2004 р. № 418. Правління складається з 15 чоловік. До його складу входять Голова правління Фонду, його заступники, представники профспілок, роботодавців, центральних органів виконавчої влади та народні депутати.

 

 

3.3. Джерела формування коштів Пенсійного фонду

 

Згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є:

1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, крім частини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду;

2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;

3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених Законом;

4) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;

5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

6) добровільні внески;

7) інші надходження відповідно до законодавства.

Закон також відзначає, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.

Основним джерелом наповнення бюджету Пенсійного фонду України є страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Це, зокрема:

· надходження обов'язкових внесків підприємств, установ і організацій та обов'язкових внесків громадян, які визначаються із скорегованого фонду оплати праці (з урахуванням чинних норм щодо ненарахування страхового збору із заробітної плати, більшої за величину семи середніх заробітних плат, що склалася в попередньому календарному році) і тарифу відрахувань на рівні, встановленому чинним законодавством України;

· надходження коштів від платників, які працюють у галузі сільського господарства, що розраховуються, виходячи з фонду оплати праці працівників цієї галузі та з урахуванням тарифу, визначеного чинним законодавством, і надходження фіксованого сільськогосподарського податку;

· надходження обов'язкових внесків від платників, які обрали спрощену систему оподаткування, що розраховуються, виходячи з фонду оплати праці працівників цієї системи оподаткування і тарифу відрахувань, встановленого чинним законодавством;

· надходження обов'язкових внесків із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, які розраховують, виходячи з обсягу виплаченої суми цієї допомоги і тарифу, визначеного чинним законодавством України.

Щодо сум від фінансових санкцій та сум адміністративних стягнень, то до них відносяться:

— надходження коштів з відшкодування пільгових пенсій, від сплати штрафних санкцій і пені;

— надходження коштів на погашення заборгованості Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

— кошти банків за користування тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду, які визначаються з урахуванням обсягів залишків коштів на поточних рахунках і ставки рефінансування Національного банку України;

— надходження коштів на виплату різниці в пенсійному забезпеченні наукових працівників, що відшкодовується за рахунок небюджетних підприємств та установ, які розраховуються, виходячи з фактичних сум нарахування підприємствам відшкодування цих виплат, враховуючи їх платоспроможність;

— надходження коштів від підприємств на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівникам, зайнятим на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1, які розраховуються у розмірі, встановленому чинним законодавством, від річної суми видатків на виплату пенсій цій категорії пенсіонерів;

— надходження коштів на виплату пенсій іноземним пенсіонерам, які проживають на території України, що визначаються з урахуванням видатків з цих виплат, передбачених у видатковій частині бюджету.

Дохідна частина бюджету Пенсійного фонду враховує також надходження коштів державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та згідно із Законом України про державний бю­джет на відповідний рік, зокрема:

1) Асигнування зі спеціального фонду Державного бюджету України (додаткові ставки) на фінансування пенсійних програм. Це надходження від збору з операцій купівлі - продажу валюти, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі - продажу не­рухомого майна та послуг операторів стільникового рухомого зв'язку. Обсяги цих надходжень визначаються з урахуванням тенденції надходжень у минулому періоді.

2) Кошти Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань і Фонду загально­обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, які враховуються на рівні видатків на ці виплати, передбачених у видатковій частині бюджету.

Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок ПФУ і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку (нині Ощад­банк).

 

 

3.4. Напрямки використання коштів Пенсійного фонду

 

Згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України використовуються на:

1) виплату пенсій, передбачених Законом;

2) надання соціальних послуг, передбачених Законом;

3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Крім того, забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені законодавством.

Видатки бюджету Пенсійного фонду формуються відповідно до програм, які визначають цілі й напрями використання коштів.

За рахунок власних надходжень проводиться фінансування таких програм:

1) На пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», – передбачає виплату основного розміру пенсії, а також витрати на поховання та доставку пенсій і допо­моги цій категорії пенсіонерів.

2) На пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно з іншими законодавчими актами в частині, що не перевищує розміру трудової пенсії за віком, на яку має право особа відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», — передбачає виплату пенсій особам, які працювали в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у частині, що не перевищує середнього розміру трудової пенсії за віком, а також витрати на доставку пенсій та допомоги.

3) На виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників, що відшкодовується за рахунок небюджетних підприємств та установ, — передбачає видатки на пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», у частині, що перевищує розмір трудової пенсії за віком, на яку має право особа відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відшкодовується за рахунок небюджетних підприємств та установ, а також витрати на поховання та доставку пенсій і допомоги.

4) На пенсійне забезпечення осіб, яким призначена соціальна пенсія, — передбачає видатки на виплату соціальних пенсій, пенсій особам, які мають статус біженця, допомоги на поховання цій категорії одержувачів і витрати на доставку пенсій та допомоги.

5) На виплату надбавок і підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, — передбачає виплату надбавок до пенсій, призначених згідно із законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про пенсійне забезпечення», особам, які зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, а також щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи або престарілим, який досяг 80 років, а також витрати на доставку пенсій і допомоги цій категорії одержувачів.

6) На пенсійне забезпечення осіб, які відповідно до законодавства мають право виходу на пенсію раніше встановленого віку.

7) На пенсійне забезпечення осіб, які проживають за кордоном, та іноземних пенсіонерів — враховує витрати на виплату пенсій громадянам, які виїхали за кордон, та іноземним пенсіонерам, які проживають на території України.

8) На розрахунково-касове обслуговування та оплату за підкріплення готівкою виплати пенсії і грошової допомоги — передбачає видатки на оплату розрахунково-касового обслуговування та витрати на оплату за підкріплення готівкою виплати пенсії.

9) На керівництво та управління у сфері пенсійного забезпечення — передбачає видатки на організацію роботи органів Пенсійного фонду та матеріально-технічне забезпечення його працівників.

10)На виготовлення бланків і виплатних відомостей для виконання функцій призначення та виплати пенсій — враховує витрати на виготовлення бланків і виплатних відомостей.

11)На створення програмно-технічного забезпечення системи інформаційно-аналітичної підтримки органів Пенсійного фонду України.

Видаткова частина бюджету Пенсійного фонду передбачає кошти на проведення авансового фінансування виплати пенсій, покриття тимчасових касових розривів і проведення індексації розмірів пенсій та грошової допомоги.

Видатки за рахунок коштів Державного бюджету України формуються відповідно до економічної структури видатків бю­джетної класифікації, яка визначена Міністерством фінансів України. Передбачається фінансування таких програм:

1) На відшкодування виплати пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служ­би — передбачає витрати на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служ­би, надбавок і підвищень до пенсій, призначених згідно із Зако­ном України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», витрати на поховання та доставку пенсій і допомоги.

2) На відшкодування виплати надбавок і підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, — передбачає видатки на виплату пенсій, призначених відповідно до одного із законів України «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру» тощо.

3) На компенсацію різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників – передбачає видатки на виплату частини пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», що перевищує розмір трудової пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також: витрати на поховання та доставку виплат.

4) На відшкодування виплати пенсій особам, звільненим у зв'язку із закриттям Чорнобильської АЕС, — передбачає видатки на виплату щомісячної доплати до пенсій та виплату дострокових пенсій, пов'язаних із закриттям Чорнобильської АЕС, а також витрати на поховання і доставку пенсій та допомоги.

5) Інші програми.