Тема 1. Загальна характеристика державних цільових фондів.

План.

1. Призначення і роль державних цільових фондів.

2. Сутність державних цільових фондів.

3. Класифікація державних цільових фондів.

Рекомендована література: 2, 15,17, 18, 20, 22, 23.

1.1. Призначення і роль державних цільових фондів

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і входять до складу державних фінансів. Основним централізованим фондом грошових коштів держави є бюджет. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію функцій держави. Разом з тим у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і потребують гарантованого фінансового забезпечення. До таких потреб належать: надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання інших непередбачуваних подій. Це і є причиною формування фондів цільового призначення.

Перехід до ринкових відносин в Україні об'єктивно супрово­джується кризовими явищами, які спостерігаються майже у всіх сфе­рах і галузях економіки. Базові галузі народного господарства потребували заміни зношеного обладнання, реконструкції і розширення ос­новних виробничих фондів; легка і харчова промисловості фактично потребують термінової докорінної модернізації; існувала величезна по­треба в підтримці розвитку сільського господарства. Все це супровод­жувалося наявністю небезпечних явищ у фінансовій системі, які проті­кають на фоні інфляції, збільшення розмірів внутрішнього та зовніш­нього боргу країни.

Отже, державні фонди допомагали вирішувати завдання забезпечен­ня підйому виробництва, здійснювати переборення тимчасової стагнації і нестій­кості, ліквідації кризових явищ, що існували в економіці.

Як відомо, найбільш поширеними формами організації фінансо­вих ресурсів у загальнодержавному масштабі виступають державний і місцеві бюджети. Але ряд факторів обумовлюють доцільність вико­ристання й іншої форми – державних цільових фондів. Обмеженість фі­нансових ресурсів бюджету в будь-який момент спричиняє необхід­ність їх перерозподілу з метою збалансування економічного розвитку регіонів, розв'язання екологічних проблем, вирівнювання життєвого рівня населення, особливо соціально незахищених верств.

На даний час за допомогою державних цільових фондів можливо:

■ впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств;

■ забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;

■ надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.

Створення постійних фондів пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення системи самостійних соціальних фондів ставилося завдання "розвантажити" бюджет від значної частки соціальних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансування.

Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.

Напрями використання коштів залежать від призначення фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди можуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв'язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових коштів не збігається у часі з їх надходженням, а по-друге, доходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування витрат відповідного фонду.

Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур.

Утворення державних цільових фондів відбувається або шляхом відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають першочергове значення для країни в даний момент, або через формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні призначення виключно на конкретні цілі у таких випадках:

• якщо законом передбачене покриття видатків із конкретно визначеного джерела надходжень;

• при одержані центральними, місцевими органами влади або безпосередньо розпорядником бюджетних коштів дотації, гранту чи дарунка у вартісному розрахунку на конкретну мету.

Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у відповідності до законів.

Загалом принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформулювати так:

• відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами і є власністю держави;

• відрахування до фондів є обов'язковими платежами й можуть стягуватися примусово;

• витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які передбачені законом.

У західних країнах число таких фондів становить від 30 до 80. Основну групу серед цільових фондів становлять фонди державного соціального страхування. В Україні на даний час створюються такі основні державні цільові фонди:

v Пенсійний фонд;

v Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

v Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

v Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

v Фонд захисту інвалідів.

 

 

1.2. Сутність державних цільових фондів

 

Важливою ланкою фінансової системи України виступають дер­жавні цільові фонди, які являють собою сукупність фінансових ре­сурсів, що знаходяться в розпорядженні центральних або регіональ­них місцевих органів самоврядування та мають цільове призначення.

Державні цільові фонди як економічна категорія - це специ­фічна форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються органами як центральної, так і місцевої влади для фінан­сування певних суспільно-економічних, екологічних та інших потреб, а також комплексного їх використовування.

Для глибокого розуміння сутності та місця державних цільових фондів у системі економічних відносин, доцільно розглядати їх у взаємозв'язку з такими категоріями, як: ціна, собівартість, заробітна плата, податки тощо.

Як складова частина ціни відрахування до державних цільових фондівзбільшують собівартість продукції (робіт, послуг), що нега­тивно відображається на конкурентоспроможності вітчизняних това­рів, рівні заробітної плати, доходах населення. Однак, завдяки своєму існуванню, зазначені фонди виконують функцію соціально-економіч­ного стабілізатора.

Вочевидь, фонд заробітної плати населення - головне джерело формування бюджетів державних цільових фондів, у той же час самі фізичні особи є основними споживачами фінансових ресурсів дер­жавних цільових фондів.

Безумовно, що різноманітні відрахування та збори, які сплачую­ться до державних цільових фондів за економічним змістом виступа­ють податками, тому поняття податкового тиску безпосередньо пов'язане з діяльністю цих фондів.

Дослідження економічної природи та механізму функціонуван­ня державних цільових фондів в Україні ускладнюється нестійкістю їхнього бюджетно-правового статусу, оскільки з року в рік змінюєть­ся структура цільових фондів, що входять і не входять до складу державного бюджету України. Це стосується Пенсійного фонду, фондів соціального страхування тощо.

На початку 90-х років цільові фонди почали виникати на різних рівнях бюджетної системи, особливо багато їх було створено на місцях за ініціативою місцевих органів виконавчої влади.

За рахунок цільових фондів місцеві органи швидко дося­гали тих цілей, для втілення яких вони і створювалися. Після реаліза­ції своїх завдань певні фонди припиняли своє існування, а нові ство­рювалися і продовжували подальше функціонування.

У цілому в середині 1996 р. в Україні діяло понад 140 позабюджетних фондів, створених центральними органами та від 100 до 300 фондів у кожній області, створених за ініціативи виконавчих ор­ганів місцевого самоврядування. Відрахування в усі з них сплачували у порядку, передбаченому для здійснення обов'язкових платежів до державного бюджету. Природно, що на це не міг не прореагувати уряд. Постановою Кабінету Міністрів від 23 вересня 1996 р. міністер­ствам доручено було ліквідувати всі цільові позабюджетні фонди, діяльність яких не передбачена законодавством.

 

 

1.3. Класифікація державних цільових фондів

 

Після впорядкування питання про формування цільових поза­бюджетних фондів, яке було здійснено на підставі постанови Кабіне­ту Міністрів України від 23 вересня 1996 р. "Про ліквідацію галузевих цільових позабюджетних фондів" в Україні було встановлено два ви­ди цільових фондів: цільові бюджетні фонди; державні та місцеві по­забюджетні фонди.

Будь-який цільовий бюджетний фонд утворюється або на під­ставі закону, або на підставі нормативного акту, який видається для виконання заходів, передбачених в певному законі. Як вже зазнача­лось, види цільових фондів, особливо бюджетних цільових постійно змінювалися.

Державні цільові фонди класифікуються за наступними ознаками:

1. За цільовим призначенням.

2. За способом утворення.

3. За терміном дії.

4. За юридичною природою.

5. За територіальністю.

6. За економічним змістом.

7. За джерелами фінансування.

За цільовим призначенням державні цільові фонди можуть бути:

- економічні;

- соціальні.

До економічних можна віднести вже ліквідований Державний ін­новаційний фонд, Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу.

До соціальних належать: Пенсійний фонд України, Фонд со­ціального страхування, Фонд державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд страху­вання від нещасного випадку та інші.

За способом утворення цільові державні фонди поділяються на два види:

- фонди, кошти яких включені в бюджет;

- фонди, що мають власне управління.

За терміном дії виділяють такі фонди, як:

- постійні;

- тимчасові.

Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань. Для втілення певних економічних програм можуть створюватися цільові фонди як у межах держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу створюють фонди надання допомоги країнам Східної Європи.

За юридичною природою цільові фонди поділяються на:

- фонди, які створені за законами. Наприклад, Пенсійний фонд створено за Законом України "Про пенсійне забезпечення";

- фонди, які створю­ються в силу вимог законів, наприклад, після прийняття Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. із змінами, внесеними 14.10.1994 р., було створено Фонд соціального захисту інвалідів.

У складі державного бюджету України створювались цільові фонди коштів для їх більш оперативного і ефективного використання, а також для розвитку видів економічної діяльності, сприяння зай­нятості, задоволення соціальних потреб населення.

За територіальністю виділяють наступні фонди:

- міжнародні;

- загальнодержавні;

- регіональні;

- місцеві.

За економічним змістом розрізняють такі фонди:

- інвестиційні;

- позичкові;

- науково-дослідні;

- військові;

- соціального захисту;

- соціального розвитку (культурні, спортивні, освітні тощо).

За джерелами фінансування розрізняють:

- фонди, що включаються до складу державного бюджету;

- фонди, що не включаються до складу державного бюджету.

Згідно із класифікацією за ознакою джерел фінансування подамо окремі з них схематично (рис. 1.1).

 

 

 

Рисунок 1.1 – Склад цільових фондів Україниза джерелами фінансування

 

Кошти державних цільових фондів, крім Пенсійного фонду України, обслуговуються органами Державного казначейства.