Охарактеризуйте форми суспільного виробництва. Товарне виробництво: суть, умови виникнення та етапи розвитку.

Суспільне виробництво-це процес відтворення різноманітних благ і послуг, яке включає в себе матеріальне і не матеріальне виробництво.

Матеріальне виробництво включає в себе галузі, які займаються виробництвом матеріальних благ і наданням матеріальних послуг (промисловість, сільське господарство, зв'язок,транспорт, побутове обслуговування тощо).

До нематеріального виробництва відносяться галузі, які займаються виробництвом духовних цінностей і наданням нематеріальних послуг (роздрібна торгівля, освіта, охорона здоров'я,мистецтво, культура і т. д.)

Товарне виробництво — така організація суспільного господарства, коли окремі продукти виробляються відокремленими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами.

Звідси випливає, що основними рисами товарного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях і на нижчій стадії капіталізму є: 1) суспільний поділ праці; 2) приватна власність на засоби виробництва; 3) повна соціально-економічна відокремленість виробників; 4) економічні зв'язки між відокремленими товаровиробниками через обмін; 5) стихійний та анархічний характер розвитку; 6) невтручання держави у розвиток і функціонування товарного виробництва.

Розрізняють просте та капіталістичне товарне виробництво. Просте товарне виробництво характеризується поєднанням безпосередніх виробників із засобами виробництва, капіталістичне — їх антагонізмом. Просте товарне виробництво ґрунтується на власній праці, капіталістичне — на експлуатації чужої праці. Продукт праці в простому товарному виробництві належить товаровироб-никові, у капіталістичному — власникові засобів виробництва, тобто капіталістові. Просте товарне виробництво є дрібним, розпорошеним, у ньому відсутній одиничний поділ праці, а кінцева мета — задоволення особистих потреб товаровиробника. Капіталістичне товарне виробництво передбачає спільну працю багатьох найманих працівників, розвинутий одиничний поділ праці. Його мета — одержання прибутку капіталістом. Просте товарне виробництво має обмежений характер (одна частина вироблених у суспільстві продуктів йде безпосередньо на особисте споживання, друга — на ринок), а капіталістичне — загальний.

Причини виникнення і сутність товарного виробництва. Матеріальною основою виникнення товарних відносин, їх речовим змістом є суспільний поділ праці, що означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продуктів або на певній виробничій діяльності. Суспільний поділ праці зумовлений дією закону економії часу і спричиняє підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва продуктів. На основі суспільного поділу праці виникають виробничі відносини між людьми у сфері не лише безпосереднього виробництва, а й обміну продуктами праці. Суспільний поділ праці та обмін продуктами — два взаємозумовлених процеси. Але сам суспільний поділ праці не породжує товарних відносин

 

 

11. Товар-це продукт праці який виготовлено не для власного споживання, а для обміну та продажу за гроші.

Має такі властивості:

- Споживча вартість (корисність) – це здатність товару задовольняти певну потребу окремої людини, колективу або суспільства.

- Мінова вартість – властивість товару обмінюватись на інші товари впевних кількісних пропорціях.

- Вартість – це вираження величини втіленої в товари

На власність товару впливає багато факторів серед яких:

- Продуктивність праці (кількість продукції що виробляється за одиницю робочого часу) рівень продуктивності праці цілком залежить від досконалості засобів виробництва і технології. Зі зростанням продуктивності праці вартості одиниць товару зменшується, а вартість всієї виробленої продукції залишається не зміною.

- Інтенсивність праці (напруженість праці). Зростання інтенсивності праці рівноцінне подовженню робочого часу. Зростом інтенсивності праці вартість виробленого товару не змінюється, а вартість всієї виробленої продукції прогресивно зростає.

 

Теорії вартості:

1. Трудова теорія вартості;

2. Теорія витрат виробництва;

3. Теорія трьох факторів виробництва;

4. Теорія попиту і пропозиції;

5. Теорія граничної корисності;

 

Суть і роль закону вартості

Найважливішим законом товарного виробництва є закон вартості. Відповідно до нього виробництво й обмін товарів здійснюються на основі їх вартості, величина якої вимірюється суспільно необхідними затратами праці. Дія закону вартості виявляється в тому, що всі різноманітні за обсягом затрати праці зводяться до середніх, суспільно необхідних. Зведення це відбувається на ринку, через суспільні контакти всієї маси товаровиробників і покупців, через механізм попиту та пропонування.

 

Закон вартості відіграє надзвичайно важливу роль у товарному виробництві:

а) він виступає стихійним регулятором пропорцій суспільного виробництва (розподілу праці між галузями

б) закон вартості - основа диференціації товаровиробників. Він зумовлює зведення всіх індивідуальних витрат праці до суспільно необхідних.

в) закон вартості сприяє зародженню капіталістичних відносин. Частина товаровиробників, яка в результаті ринкових відносин збагатилася, розширює виробництво, а це вимагає додаткової робочої сили

г) закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил.

 

Ціна — це грошове вираження вартості предмета, об'єкта, товару, тобто кількість грошових одиниць, що характеризує вартість. При цьому вважається, що вартість визначається суспільно необхідними затратами праці на виробництво і реалізацію цього товару. Це визначення можна подати у вигляді формули:

де WТ, WГ — вартість відповідно товару та грошей.

13. Найголовнішою умовою існування розвиненої економіки є безперешкодний рух грошей.Появі грошей передувала епоха натурального обміну,її заступила епоха товарних грошей.Товарними називаються гроші,що мають власну внутрішню вартість,яка пройшла такі форми:-проста або випадкова форма власності.Виникла в первісно-общинному суспільстві і виражала випадкові відносини між товаровиробниками.-повна або розгорнута форма власності. Характеризується більш-менш стійкими міновими пропорціями,які наближаються до затрат праці у результаті регулярного обміну.-загальна або еквівалентна форма власності.Характеризується стихійним виділенням товару еквіваленту,тобто товару,на який обмінювалися всі інші товари і до вартості якого співвідносились вартості інших товарів.- Грошова форма вартості.Характеризується повним опануванням обмфну грошима.Грроші-це товар,який набув загальної споживчої вартості,а тому став загальним еквівалентом вартості.Формування грошей пройшло такі етапи і гроші виступали в таких формах:-Грошово-металева,-грошово-злиткова,-грошово-монетна,Монетно-знакова,-паперово-кредитна,-розрахунково- знакова.

14. Види грошей. За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінні і неповноцінні: Повноцінні — це гроші, номінальна вартість яких відповідає вартості благородного металу, що міститься в них. До повноціних відносять товарні та металеві гроші.Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. До них відносяться паперові, кредитні гроші.Змішані форми грошей ─ гроші, якими користувалися в період переходу від повноцінних до неповноцінних грошейюТоварні гроші — це різновид грошей, які є товаром (наприклад худоба, зерно). Купівельна спроможність товарних грошей ґрунтується на вартості, властивій конкретному товару, який виступає в ролі грошей Металеві гроші спочатку з'явилися як шматки металу різної форми з часом вони трансформувались у форму монет. Монета грошовий знак, виготовлений з металу (золота, срібла) встановлених законом ваги і форми, що використовується як засіб грошового обігу та платежу.Паперові гроші — це гроші, що не мають самостійної вартості, або ця вартість не співрозмірна з номіналом. Вони випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законним платіжним засобом на всій території.Кредитні гроші — це права вимоги до фізичних або юридичних осіб, спеціальним чином оформлений борг, зазвичай у формі переданого цінного паперу, які можна використовувати для покупки товарів (послуг) або оплати власних боргів. Оплата по таким зобов'язанням зазвичай проводиться у визначений термін.Кредитні гроші несуть в собі ризик невиконання вимоги. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.Історія розвитку грошей в Україні. В епоху Київської держави князі розпочали власне монетне карбування. Володимир Святославич Великий (980–1015) випускав т. зв. «златники» та «срібляники» — золоті та срібні монети, на лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотному — княжий герб — тризуб. Після Володимира Великого срібну монету карбували князі Святополк Ярополкович (1015–1019), Ярослав Мудрий (1019–1054).Cрібляник Ярослава Мудрого (1019–1054).Лицьова — св. Георгій, зворотна — тризубець. У другій половині 11 ст. у зв'язку з припиненням масового ввезення іноземних монет і відсутністю власних покладів сріблу Київська Русь вступає у т. зв. «безмонетний період». Є припущення, що тоді роль засобів обігу виконували хутра звірів.У 12-13 ст. при проведенні значних фінансових операцій широке використовувались срібні злитки — гривни. Різною була і вага гривен. Теоретично вона становила 204,756 г. срібла.У 14 ст. монетне карбування на українських землях відновлюється. Після завоювання Галичини поляками, король Казимир III Великий (1333–1370) розпочав тут емісію т. зв. «квартників» (півгрошів) зі срібла та мідних «пулів». Перші з них несуть зображення герба Галичини -крокуючого лева та напис «moneta russiae». Монета цього типу карбувались у Львові і наступниками Казимира III Людовиком Угорським (1370–1382) та його намісником у Галичині — Володиславом Опольським (1372—1378), а також при Владиславі Ягайло (1386–1434). Одночасно, останній з них карбував і т. зв. «львівські квартники» — півгроші з написом «moneta lembergensis», які випускались до 1414 р.Ухвалою Української Центральної Ради 1917 року було вирішено випустити перші кредитні білети номінальною вартістю 100 карбованців. Це були перші паперові гроші, на яких було поміщено зображення державного герба України — тризуба і написи українською мовою.100 гривень Української Народної Республіки, 1918.Законом Української Народної Республіки від 1918 р. грошовою одиницею стала гривня, яка дорівнювала 1/2 карбованця і ділилася на 100 шагів. В обігу перебували грошові знаки вартістю 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців, а також 2, 5, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Розмінна монета — шаги, випускались у вигляді поштових марок, номінальною вартістю 10, 20, 30, 40 та 50 шагів.Після встановлення на українських землях більшовицького режиму, а згодом і включення їх до складу СРСР тут були поширені знаки радянського зразка. На західноукраїнських землях у міжвоєнний період використовувались гроші держав, до складу яких вони входили: у Галичині польська марка, а з 1924 — злотий, що дорівнював 100 грошів, на Закарпатті — чехословацька крона, яка ділилася на 100 геллерів, а на Буковині — румунська лея, що складалася з 100 бані. Після відновлення державної незалежності України 1991 р. взято курс на запровадження в обіг власної грошової одиниці — гривні, яку було введено у вересні 1996.

 

15. Закон грошового обігу. Інфляція і дефляція. Шляхи стабілізації грошового обігу.Закони грошового обігу — загальні економічні закони, які діють у кількох формаціях і виражають внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, і вартістю грошей.Оскільки існують різні форми грошей та виконуваних ними функцій, то відповідно розрізняють і певні типи законів грошового обігу. З урахуванням виконуваних повноцінними грошима функцій міри вартості і засобу обігу за умов металевого грошового обігу і насамперед золотого монометалізму (коли кількість грошей стихійно пристосовувалась до вимог товарного обігу) закон грошового обігу в абстрактній формі виражався формулою: де Кn - кількість необхідних для товарного обігу дійсних грошей у році; СЦ — сума цін товарів; О — середнє число обертів за рік кожної грошової одиниці.

Інфляція (лат. inflation - роздування) - процес зростання загального рівня цін в країні внаслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші "дешевіють", а ціни набувають тенденції до зростання. Тому найважливішим показником інфляції є динаміка індексу цін.Інфляція як явище виникла водночас з появою паперових грошей, адже при золотомонетному обігу, як з’ясовувалося вище, надлишку грошей в обігу не може бути. Розрізняють:повзучу інф.(щорічно ціни зростають від 1%до9%),галопуюча(щорічно зростають до 100%),гіперінф.(щоденно на 1-2%).Надлишок грошей в обігу шкідливий для країни, адже веде до інфляції, але небезпечною є і нестача грошей в обігу або дефляція.Дефляція веде до кризи надвиробництва, нестача грошей породжує зменшення сукупного попиту, що знову ж таки загрожує скороченням масштабів виробництва, безробіттям, зниженням добробуту населення тощо.Держава несе відповідальність як за інфляцію, так і за дефляцію, адже саме вона здійснює емісію грошей, тому повинна враховувати дію закону грошового обігу. Для сучасної ринкової держави характерним є проведення антиінфляційної політики.З метою подолання інфляції держава здійснює цілий комплекс заходів у сфері виробництва, фінансів, грошового обігу і кредиту, заробітної плати, зайнятості населення, міжнародних кредитно-валютних відносин. При цьому застосовуються різні форми і методи регулювання - бюджетні, податкові, грошово-кредитні, валютні, цінові тощо.

16. Проаналізуйте теорію капіталу і утворення елементів вартості. Під капіталом розуміють усе, що приносить або може приносити дохід. Цей термін вживається у відношенні устаткування заводу, фабрики, накопиченої суми грошей, творів мистецтва, таланта інженера і т.д. Неважко побачити загальне у всіх наведених прикладах: Капітал - це блага, використання яких дозволяє збільшувати виробництво майбутніх благ. У попередній лекції ми вже говорили, що капітал - це головний елемент виробництва, який виступає в різноманітних формах. К. Маркс визначив капітал як вартість, що приносить додаткову вартість. Якщо останню розглядати як прибуток чи відсоток, то проти такого визначення заперечувати не доводиться. Ринкове виробництво без прибутку неможливо. Тому капітал дійсно являє собою самовозрастною вартість. По-друге, К. Маркс визначає капітал як економічні відносини, причому відношення експлуатації. Перша частина цього визначення не викликає сумнівів. Капітал може приносити прибуток і "самовозрастною" тільки перебуваючи в русі. У процесі використання ресурсів, між людьми виникають певні стосунки, але не обов'язково відносини експлуатації. Скоріше це відносини між економічними агентами в ході створення матеріальних благ і послуг. В сучасній економічній науці капітал розглядається як абстрактна продуктивна сила, як джерело відсотка. Це означає визнання того факту, що який завгодно елемент багатства, що приносить його власнику регулярний дохід протягом тривалого часу, можна розглядати як капіталКапіталом гроші стають лише тоді, коли вони пускаються в оборот заради наживи, для отримання суми, більшої в порівнянні з раніше вкладеної.