Сутність валютного курсу, способи котирування валюти. Номінальний та реальний курс валюти. Чинники попиту і пропозиції на валютному ринку. Етапи розвитку міжнародної валютної системи.

Необхідним інструментом і важливим чинником зовнішньо-економічної діяльності є валюта. Валюта є не лише засобом платежу, а й товаром, що купується і продається на валютному ринку. Тому вона має ціну, яка дістала назву «валютний курс», або «обмінний курс». Під терміном «валютний курс» передусім розуміють номінальний курс валюти, який відображує ціну однієї валюти, виражену через певну кількість іншої валюти. Процес визначення ціни валюти, тобто валютного курсу, називається валютним котируванням. Існує два способи котирування валюти: пряме котирування та обернене котирування. Пряме котирування - це оцінювання одиниці іноземної валюти через певну кількість національної валюти. Наприклад, 1 дол. США дорівнює 5,0 грн. Обернене коти рування передбачає оцінювання одиниці національної валюти через певну кількість іноземної валюти. Наприклад. 1 грн дорівнює 0,2 дол. США. В Україні, як і в переважній більшості країн, застосовується пряме котирування.

Розрізняють номінальний і реальний валютний курс. Номінальний курс валюти відображає пропорцію, в якій одна валюта обмінюється на іншу. Згідно з оберненим котируванням номінальний валютний курс можна визначити за такою формулою: e = Mf/Md, де е – номінальний валютний курс; Mf – кількість іноземної валюти, яка обмінюється на вітчизняну; Md- кількість внутрішньої, тобто національної валюти, яка обмінюється на іноземну. Якщо, наприклад, 1 дол. США обмінюється на 5 грн, то курс гривні становить 0,2 дол. США.

У короткостроковому періоді валютний курс залежить від співвідношення між попитом і пропозицією на валютному ринку. Урахуємо, що передусім попит залежить від експорту, а пропозиція — від імпорту. Тому збільшення експорту спричиняє зростання попиту на вітчизняну валюту, а збільшення імпорту — зростання її пропозиції. Попит і пропозиція на валютному ринку залежить і від співвідношення між внутрішньою та світовою процентною ставками. Якщо внутрішня процентна ставка зростає порівняно зі світовою, то за інших незмінних умов це збільшує попит на вітчизняні, активи, а значить, і на вітчизняну валюту. І навпаки. Ще одним чинником, що впливає на попит і пропозицію валюти, є інфляція, яка знецінює валюту. Якщо відбувається прискорення інфляції, то власники національної валюти намагаються конвертувати її в стійку іноземну валюту, що збільшить пропозицію національної валюти. І навпаки, якщо курс іноземної валюти надає, зростає попит на вітчизняну валюту. У довгостроковому періоді валютний курс залежить від паритету купівельної спроможності (ПКС) відповідної валюти. Згідно з концепцією ПКС валютний курс залежить виключно від співвідношення між внутрішніми та іноземними цінами: e´=Pf/Pd де е´ - валютний курс, визначений на базі ПКС (обернене котирування) Pf, Pd – ціна окремих видів товарів або ринкового кошика відповідно в іноземній та національній валютах.

За своїм визначенням номінальний валютний курс відображає спроможність кожної валюти обмінюватися на іншу валюту. Проте кінцевою метою обміну валют є забезпечення міжнародного обміну товарів. Це залежить від купівельної спроможності валюти, на яку впливають два чинники: номінальний курс валюти і співвідношення внутрішніх та зовнішніх цін. Зазначені чинники враховує реальний валютний курс, який можна визначити за формулою: ε= e·Pd/Pf, де ε – реальний валютний курс (обернене котирування). Реальний курс валюти визначає цінову конкурентоспроможність національних товарів; тобто їх відносну ціну. Чим нижчий реальний курс національної валюти, тим більшим є попит на вітчизняний експорт і меншим попит на імпорт.

Економіка кожної країни певним чином інтегрована в міжнародну економіку. Це стосується і національних валют. Вони є елементами міжнародної валютної системи, в основі якої лежать загальновизнані правила, в тому числі й правила курсоутворення. Сучасна міжнародна валютна система виникла не відразу, а йшла у своєму розвитку ряд етапів, кожному з яких був притаманний свій режим курсоутворення.

Перший етап — система золотого стандарту — охоплює період з 1870-х років до початку Другої світової війни (1939). За цією системою курс національної валюти визначався на основі золотого паритету, тобто з урахуванням офіційно встановленого золотого вмісту валют, що обмінювалися між собою.

Другий етап — Бретон-Вудська валютна система, принципи якої були закладені в угоді, підписаній 44 країнами у 1944 р. під час конференції у Бретон-Вудсі (США). Кожна країна, визначаючи самостійно вміст золота в своїй валюті, вирішувала, яким має бути курс її валюти відносно американського долара на умовах золотого паритету. Але на відміну від системи золотого стандарту від країн не вимагалося обмінювати свої валюти на золото.

Третій етап — Ямайська валютна система, започаткована у 1976 р., коли члени Міжнародного валютного фонду підписали Ямайську угоду. Замість золотофіксованих валютних курсів запроваджувалася система плаваючих валютних курсів, таким чином курс національної валюти в кожній країні був поставлений в залежність від стану національної економіки та конкурентоспроможності її товарів на міжнародних ринках. Правила, визначені Ямайською угодою, лежать в основі сучасних міжнародних валютних відносин, які допускають кілька різновидів плаваючого валютного курсу: вільне плавання, кероване плавання, спільне плавання тощо.

38. Вплив зовнішньої торгівлі на ВВП: функція споживання у відкритій змішаній економіці; складний мультиплікатор витрат; фактори впливу на чистий експорт та зв'язок з валютним курсом.

Головним видом зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля. Вона вносить зміни в умови формування економічної рівноваги і впливає на ВВП. Згідно з методом «витрати—випуск» зовнішня торгівля доповнює модель рівноважного ВВП чистим експортом, тобто Y = C+I+G+NX. Чистий експорт відображає внесок іноземних покупців у сукупні витрати на закупівлю національного ВВП. Тому виділимо його окремо: Y –(C+I+G) = NX. Наведене рівняння дає підстави зробити два висновки. Якщо обсяг виробництва в країні перевищує внутрішні закупівлі, тобто Y >C+I+G, то чистий експорт є додатною величиною. Це означає, що країна виробляє продукції більше, ніж закуповує для внутрішніх потреб, тобто є чистим експортером. Якщо, навпаки, обсяг виробництва в країні менший внутрішніх закупівель, тобто Y <C+I+G, то країна є чистим імпортером, а чистий експорт є від'ємною величиною.

Але рівноважний ВВП у відкритій економіці відрізняється від його аналога у закритій економіці не лише чистим експортом, а й функцією споживання. Це пояснюється тим, що у відкритій економіці сукупне споживання складається з двох компонентів: споживання національних товарів і споживання імпортних товарів. Тому виникає категорія «гранична схильність до імпорту», яка визначається згідно з загальним правилом за такою формулою:

де im — гранична схильність до імпорту; IM— імпорт; ΔY·(1-t) — наявний дохід приватної економіки. На величину граничної схильності до імпорту зменшується гранична схильність до споживання національних товарів. Звідси випливає функція споживання у відкритій економіці:

Зовнішня торгівля доповнює склад вилучень та ін'єкцій в економічному кругообігу. Вилучення доповнюються імпортом (IM), а ін'єкції — експортом (EX). Тому модель економічної рівноваги за методом «вилучення—ін'єкції» приймає такий вигляд:

S+T+IM = I+G+EX. Розмежуємо внутрішню економіку і зовнішній сектор національної економіки з урахуванням того, що NX = EX-IM: S+(T- G)-I = NX. Якщо врахувати, що G = Cg+Ig то наведене рівняння можна модифікувати у такий спосіб: (S+T-Cg)-(I+Ig)=NX.

У лівій частині рівняння вираз (S+T-Cg) відображає національні заощадження, а вираз (I+Ig) - національні інвестиції. Отже, економічна рівновага у відкритій економіці забезпечується за умови, якщо сальдо балансу національні заощадження — національні інвестиції дорівнює чистому експорту. Коли в країні виникає дефіцит національних заощаджень, тобто (S+T-Cg) < (I+Ig), то він покривається за рахунок перевищення імпорту над експортом. Це означає, що країна є чистим дебітором. Якщо в країні виникає надлишок національних заощаджень, тобто (S+T-Cg) > (I+Ig), то він використовується для фінансування іноземців, а країна є чистим кредитором.

Зовнішня торгівля впливає на ВВП через чистий експорт, який залежить від таких чинників: національний ВВП, іноземний ВВП, валютний курс, торговельна політика. Так, за зростання національного ВВП збільшується вітчизняний імпорт, що зменшує чистий експорт. За зростання ВВП у торговельних партнерів збільшується вітчизняний експорт, що збільшує чистий експорт. Торговельна політика може стимулювати або стримувати обсяг експортно-імпортних операцій. Для цього держава застосовує два види засобів. Перший - митні засоби, до яких належать імпортне (ввізне) та експортне (вивізне) мито. Другий - немитні засоби, до яких можна віднести квоти та ліцензії, пільгове кредитування та оподаткування експортерів, надання експортних субсидій тощо.

В умовах зниження курсу гривні вітчизняні товари і послуги стають дешевшими відносно іноземних товарів і послуг. Тому.з одного боку, вітчизняні покупці з певною еластичністю переключають свій попит з імпортної на вітчизняну продукцію, що відповідно скоротить імпорт; з іншого — іноземні покупці з певною еластичністю збільшать свій попит на українські товари і послуги, що викличе відповідне зростання вітчизняного експорту. У підсумку зменшення імпорту і збільшення експорту спричинює зростання чистого експорту. Це означає, що між чистим експортом і реальним валютним курсом існує обернена залежність.

Узагальнюючи всі чинники, що впливають на чистий експорт, запишемо його функцію: , де — автономний чистий експорт, який залежить не від реального валютного курсу, а від інших чинників (національний ВВП, іноземний ВВП, торговельна політика); z — еластичність чистого експорту до зміни рівня реального валютного курсу, ε – реальний валютний курс.

Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність, тобто ΔY = ΔNX·me. Але слід урахувати, що у відкритій економіці мультиплікатор витрат ускладнюється порівняно із закритою економікою, оскільки з'являється додатковий канал вилучень із потоку доходи-витрати у формі імпорту. Щоб визначити мультиплікатор витрат у відкритій економіці, спочатку наведемо систему рівнянь, які описують сукупний попит у цій економіці:

.Тепер зведемо всі рівняння в розгорнуте рівняння рівноважного ВВП: Урахуємо, що

. Тоді, розв'язавши рівняння відносно У, отримаємо: У наведеній формулі коефіцієнт, що стоїть перед Е, є мультиплікатором витрату відкритій економіці:

Чим вищою є гранична схильність до імпорту, тим нижчиймультиплікатор витрат. Якщо, іт > 0, то (с - im)·(1-t) < c·(1-t). Завдяки цьому мультиплікатор витрат у відкритій економіці менший, ніж у закритій. Це означає, що однаковий приріст автономних витрат у відкритій економіці забезпечує менший приріст ВВП порівняно з закритою економікою.

 

 

 

1 Практична функція макроекономіки. Об’єкт та предмет макроекономіки. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.

2 Сутність, принципи та основні категорії СНР. Відмінності СНР від балансу народного господарства.

3 Економічна сутність валового випуску та валового внутрішнього продукту. Методи їх розрахунку. Сутність дефлятора ВВП та індексу споживчих цін, їх порівняння.

4 Показники ринку праці. Види безробіття. Втрати ВВП від безробіття: закон Оукена, його математична формалізація, методи вимірювання «природного» безробіття.

5 Неокласична та кейнсіанська модель ринку праці.

6 Економічна сутність сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Графічна інтерпретація.

7 Економічна сутність сукупної пропозиції. Характеристика окремих відрізків сукупної пропозиції. Нецінові фактори впливу на сукупну пропозицію.

8 Модель «АD-AS» як базова модель макроекономічної рівноваги: коротко- і довгострокова рівновага.

9 Механізм функціонування грошового ринку: грошові агрегати, пропозиція, попит, рівновага на грошовому ринку. Навести необхідні формули визначення попиту на гроші.

10 Експансія банківських депозитів. Депозитний та грошовий мультиплікатори. Сутність, цілі та методи монетарної політики.

11 Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.

12 Сутність, показники та види інфляції. Економічні чинники та наслідки інфляції, графічна інтерпретація. Основні антиінфляційні заходи. Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.

13 Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.

14 Інфляція та безробіття. Економічна, графічна та математична інтерпретація кривої Філіпcа у короткостроковому періоді. Крива Філіпса у довгостроковому періоді.

15 Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу. Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання. Роль заощаджень у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з урахуванням часового фактора.

16 Економічна нерівність. Крива Лоренца – графічна та економічна інтерпретація. Коефіцієнт Джинні та децільний коефіцієнт.

17 Кейнсіанська функція споживання в закритій приватній економіці: графічна та математична інтерпретація; сутність ефекту заощаджень. Недоходні фактори споживання та заощаджень.

18 Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про міжчасовий вибір споживача. Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та постійного доходу.

19 Кейнсіанська та неокласична функція інвестицій: графічний та математичний аналіз.

20 Роль інвестицій в економіці. Фактори попиту на інвестиції, проста інвестиційна функція. Мультиплікативний вплив інвестицій на ВВП.

21 Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування. Модель акселератора.

22 Класичний та кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.

23 Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою фінансових ринків та фінансових посередників.

24 Моделі макроекономічної рівноваги товарного ринку – “Витрати-випуск”, “Вилучення - ін’єкції”. Графічна інтерпретація та економічні пояснення.

25 Модель простого мультиплікатора витрат. Механізм мультиплікації автономних витрат. Ефект мультиплікатора.

26 Сутність, графічна інтерпретація та кількісне визначення рецесійного та інфляційного розривів в економіці.

27 Сутність економічного зростання та його показники. Екстенсивне та інтенсивне зростання економіки. Економічне зростання та економічний розвиток.

28 Основні положення кейнсіанської та неокласичної теорій економічного зростання. Модель Харрода-Домара та виробнича функція Кобба-Дугласа.

29 Передумови моделі економічного зростання Солоу. Вплив нагромадження капіталу, приросту населення та технічного прогресу на капіталоозброєність. Висновки моделі Солоу, Золоте правило нагромадження, роль технічного погресу в економічному зростанні.

30 Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз економічного циклу. Основні теорії економічного циклу.

31 70. Модель економічного кругообігу з урахуванням держави. Доходи і видатки держави. Перерозподільча та стабілізаційна функції держави. Вплив держави на економічну рівновагу. Модель економічної рівноваги за методом “витрати-випуск” для змішаної закритої економіки. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” для змішаної закритої економіки.

32 Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Логіка обґрунтування мультиплікаторів видатків та податків. Сутність ефекту гальмування динаміки ВВП внаслідок фіскальних заходів та його кількісне визначення.

33 Державний бюджет: види бюджетного сальдо; концепції збалансування бюджету; джерела дефіцитного фінансування.

34 Вплив держави на економічну рівновагу: функція споживання у закритій змішаній економіці; кількісне визначення приватних, державних, національних заощаджень та національних інвестицій; рівновага між ними.

35 Монетарна політика у моделі AD-AS та наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.

36 Платіжний баланс: структура, характеристика його основних розділів; рівняння платіжного балансу.

37 Сутність валютного курсу, способи котирування валюти. Номінальний та реальний курс валюти. Чинники попиту і пропозиції на валютному ринку. Етапи розвитку міжнародної валютної системи.

38 Вплив зовнішньої торгівлі на ВВП: функція споживання у відкритій змішаній економіці; складний мультиплікатор витрат; фактори впливу на чистий експорт та зв'язок з валютним курсом.