Економічна сутність валового випуску та валового внутрішнього продукту. Методи їх розрахунку. Сутність дефлятора ввп та індексу споживчих цін, їх порівняння

Практична функція макроекономіки полягає в тому,щоб продукувати такі знання,які здатні озброювати людей спроможністю підвищувати ефективність економіки і на цій основі досягати зростання рівня задоволення матеріальних потреб.

Об’єкт

об'єктом мак­роекономіки є економічна система, що являє собою сукупність економічних суб'єктів країни, діяльність яких відбувається в умо­вах конкретно-історичних виробничих відносин та адекватних їм механізмів регулювання економіки.

Наукове узагальнення суспільного розвитку дає підстави стверджувати, що окремі економічні системи різняться між со­бою за такими двома ознаками:

— за формами власності на засоби виробництва;

— за механізмами регулювання економічної діяльності. Спираючись на ці ознаки, можна виділити три типи економіч­них систем:

• ринкову економіку;

• командно-адміністративну економіку;

• змішану економіку.

Ринкова економіка. В її основі лежить приватна власність на засоби виробництва та ринковий механізм регулювання економі­ки. Ринкова економіка – це економічна система з вільною конкуренцією, в якій панує споживач. Командно-адміністративна економіка. Ця економічна система є полярною альтернативою ринковій економіці. В її основі лежить державна власність практично на всі матеріальні ресурси та управ­ління економікою за допомогою централізованого державного пла­нування. Змішана економіка. У сучасному світі панує змішана еконо­міка, яка поєднує в собі різні форми власності на матеріальні ре­сурси (приватну, колективну, державну) і два механізми регулю­вання економічної діяльності (ринковий і державний). Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності, потрібно знати механізм її функціонування.Тому предметом макроекономіки є механізм функціонування економіки. З метою цого вивчення макроекономіка виконує дві ф-ї: позитивну і нормативну. Перша спрямована на обгрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни; друга-на обгрунтуваня рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку національної економіки.

Певні методи надають макроекономіці можливість узагальнювати факти та відображати певні закономірності у функціонуванні економіки. Головним методом такого узагальнення та відображення є моделювання макроекономічних процесів.

Модель-це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ в економіці.Застосовуються різні типи моделей: графічні, табличні, схематичні, матегенні та екзогенні. Ендогенні змінні-це внутрішні чиники моделі, які визначаються в процесі її побудови. Екзогенні змінні-це зовнішні для моделі чиники, які визначаються до початку її побудови. Модель показує, як екзогенні змінні впливають на ендогенні.

 

2 .Сутність, принципи та основні категорії СНР. Відмінності СНР від балансу народного господарства.

Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни. СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких основними є:

СНР- система взаємопов.стат.показників, які відобр. Найважливіші аспекти ек.діяльності країни щодо вир-ва і споживання продукції, розподілу і перерозподілу доходів та формування нац.багатства. СНР затвердж.ООН і рекоменд всім країнам .Принципи: 1)продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип лежить в основі визн-ня величини доходу, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі мат.вир-ва, а й галузі, які надають послуги.2)видатки на вир-во нац.продукту дорівн.доходу, одержан.від його реалізації, або вартість факторів вир-ва спожитих при виготовленні нац.продукту, дорівн.доходам, що їх отрим.власники виробн.факторів. Цей принцип лежить в основі ек.рівноваги, до якої економіка постійно прагне. 3)економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік переворень видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип свідчить про те, що доходи є ф-цією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів.

СНР спирається на певну систему категорій: інституціональна одиниця, сектор, ек.операція, рахунок. Інституціональні одиниці – резиденти та нерезиденти. Сектори: підп-ва (не фінансові), фін.установи, громад.та приватні організації, які обслуг.дом.госп-ва, дом.госп-ва, зовнішньоек.зв’язки. Ек.операції: операції з товарами та послугами, розподільчі операції, фін.операції. Рахунки: вн.економіки (вир-ва, утв-ня доходів, розподілу доходів, вик-ня доходів та капіталу, поточних операцій з капіталом, фін.рахунок), зовн.економіки (пот.операцій, операцій з капіталом, фін.рахунок).

Особливістю методології СНР є також те, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість ― характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість (ДВ) як внесок кожного окремого виробника розглядається в СНР стосовно виробника, а не продукту. А повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг включає крім ДВ також і проміжне споживання.

 

Об’єкти дослідження (опису)

БНГ СНР

Централізована панова економіка Ринкова економіка

2. Підходи до класифікації доходів і витрат БНГ немає чіткого розмежування доходів і витрат на поточні та капітальні (одноразові) СНР– є чітке розмежування доходів на капітальні та поточні;

4. Відмінності в обліку проміжного споживання – витрати підприємства на спортивні, культурні та інші заходи для своїх працівників:

БНГ• є кінцевим споживанням; СНР• є проміжним споживанням

– витрати підприємства на службові відрядження: БНГ• утворюють первинні доходи СНР• є проміжним споживанням

– витрати матеріальних оборотних засобів, пов’язаних зі стихійними лихами: БНГ• кінцеве використання національного доходу СНР • проміжне споживання

– витрати на спецодяг: БНГ• кінцеве особисте споживання СНР• проміжне споживання

5. Методологічні розбіжності стосовно визначення критерію

класифікації статей кінцевого споживання

БНГхарактер і функціональне призначення товарів,

що підлягають реалізації СНР– тип господарюючого суб’єкта (державні чи приватні)

6. Методичні розбіжності щодо визначення змісту заощаджень

БНГ– немає чіткого визначення заощаджень.

До їх складу включають приріст готівки, приріст

вкладів у банках тощо і розглядають їх як форми

перерозподілу національного доходу

СНР – заощадження є різницею між поточними доходами і витратами

– визначення нагромадження здійснюється:

БНГ• на чистій основі, тобто за вирахуванням амортизації

(спожитого основного капіталу)

СНР • на валовій основі (до вирахування амортизації) та без урахування втрат,

зумовлених стихійними лихами

– зміна обсягу незавершеного будівництва належить до:

БНГ• приросту матеріальних оборотних запасів

СНР • нагромадження основного капіталу у вигляді капіталовкладень

– витрати на військову техніку належать до:

БНГ• нагромадження СНР• кінцевого споживання

Види безробіття

Фрикційне безробіття. Воно стосується тих осіб, які не працюють у зв’язку з добровільн.зміною місця роботи. Безробіття пов’яз.із пошуками чи очікуванням роботи, є відносно короткочасним. Кожна з осіб, що шукає роботу перебув.на ринку праці в середньому не більше 1 місяця.

Структурне безробіття. Воно виникає під впливом структур.диспропорцій на ринку праці, тобто коли з’явл.невідповідності між попитом і пропозицією робоч.сили за професією, кваліфікацією, географ.та іншими ознаками. Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменш.або зовсім зникає, а на деякі, зокрема нові, збільш. Робоч.сила повільно реаг. на ці зміни. Отже, виникає ситуація, за якою структура робоч.сили не відповід.новій структурі робоч.місць, внаслідок чого з’яв.структурне безробіття..

Циклічне безробіття виникає тоді, коли в економіці відбува­ється загальний спад виробництва, який спричинюється скоро­ченням сукупного попиту та /або сукупної пропозиції. У кінце­вому підсумку це зменшує попит на робочу силу відносно її пропозиції і викликає циклічне безробіття. Отже, циклічне безро­біття виникає в умовах нерівноваги на ринку праці, тобто коли пропозиція праці перевищує попит, внаслідок чого з'являється дефіцит робочих місць.

Втрати ВВП від циклічного безробіття. Потенційний ВВП є розрахунковою величиною, яка визначається на основі припущення, що фактичне безробіття дорівнює природному. За цих умов потенційний ВВП — це сума фактичного ВВП плюс втрати ВВП від циклічного безробіття, які обчислюються з урахуванням розриву ВВП:

де Y — фактичний ВВП; Y_p — потенційний ВВП. Звідси одержимо, що

D Y = Y_p — Y,

де Δ Υ — втрати ВВП від циклічного безробіття в грошових одиницях.

Слід зазначити, що потенційний ВВП — це реальний ВВП. Тому для обчислення втрат ВВП від циклічного безробіття має використовуватися фактичний реальний ВВП, який визначається за допомогою коригування його номінальної величини (дефлювання чи інфлювання).

Закон Оукена використовується і у разі визначення залежності динаміки ВВП від динаміки безробіття. Для цього застосовується така формула:

де — зміна фактичного ВВП у періоді t (у %);

— зміна потенційного ВВП у періоді t (у %);

— фактичний рівень безробіття відповідно у періодах t і (t – 1).

Природне безробіття — це такий рівень безробіття, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці і слугує індикатором повної зайнятості. Якщо фактичне безробіття відповідає природному рівню, то це означає, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості: працюють усі, хто може і хоче працювати, а не працюють ті, хто не може або не хоче працювати. Якщо фактичне безробіття перевищує природне, то це свідчить про те, що в економіці має місце неповна зайнятість, викликана дефіцитом робочих місць. В умовах неповної зайнятості попит на працю менше за її пропозицію, що породжує циклічне безробіття.

У разі надлишку попиту на ринку праці кількість тих, хто шукає роботу менша за кількість вільних робочих місць. За цих умов виникає надмірна зай­нятість і тому фактичне безробіття нижче за природне.

Отже, природне безробіття є не лише показником повної зай­нятості, а й чинником кількісної визначеності потенційного ВВП. Тому обчислення природного рівня безробіття має велике аналітичне значення. Але, незважаючи на це, серед економістів не існує єдиного підходу до способів вимірювання природного рівня безробіття.

природний (рівноважний) рівень безробіття:

.

 

Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Логіка обґрунтування мультиплікаторів видатків та податків. Сутність ефекту гальмування динаміки ВВП внаслідок фіскальних заходів та його кількісне визначення.

Дискреційна фіск.політика (ДФП) – свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі держ.рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг вир-ва, безробіття та інфляцію. ДФП заст..два інструменти: а) держ.закупки, які є інструментом прямої дії (збільшуючи або зменшуючи держ.закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і ВВП) б) чисті податки, які змін за рахунок зміни податк.ставок і трансфертів (змінюючи чисті податки, держава впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту). Зазначені фіск.засоби вплив.на доход мультиплікативно. Але в умовах змішаної економіки закритого типу виникає складний мультиплікатор видатків, який крім заощаджень враховує ще податки в формі чистих податків (Т). При цьому вилучення в формі податків відб.автоматично в разі зміни доходу як податк.бази і вимір.через гран.коефіцієнт податків (t). При врахуванні заощаджень і автоматичних чистих податків вилучення збільш.і стан.величину 1-c(1-t). Звідси – формула скл.мультиплікатора видатків:

мультиплікатор податків завжди менше мультиплікатора видатків пропорційно граничній схильності до споживання:

Використовуючи наведені мультиплікатори, можна обчислити автономний вплив на дохід держ.закупівель або чистих податків, які можуть змін.за рахунок зміни податк.ставок або рівня трансфертів:

Тут знаки свідчать про те, що між G і Y існує пряма залежність, а між T і Y – обернена. Оскільки m_е > m_t, то це озн., що збільшення держ.закупок на грош.одиницю викликає більший приріст доходу, ніж зменшення чистих податків на грош.одиницю. Крім окремого застосування фіск.засобів держава може їх застосувати одночасно:

 

В основі, Недискреційної фіскальної політики лежить здатність фіскальних інструментів, що входять до складу чистих податків, змінюватися в автоматичному режимі, тобто без прямої участі держави. Це зумовлено тим, що податки і трансферти залежать від доходу і тому можуть змінюватися пропорційно до змін ВВП навіть за стабільних податкових ставок і незмінного рівня трансфертних платежів.

Лише невелика частина податків не змінюється зі зміною доходу (податки на нерухомість, землю, транспортні засоби тощо). Такі податки можуть змінюватися лише дискреційно. До трансфертів, зміна яких відбувається не автоматично, а регулюється державою, можна віднести пенсії, стипендії, деякі види допомог тощо. Але майже всі податки та переважна більшість трансфертів змінюються автоматично в разі зміни доходу. До податків, які автоматично залежать від доходу, належать: За здатність виконувати в автоматичному режимі стабілізаційну функцію в економіці чисті податки називають «автоматичними стабілізаторами».

Взагалі,автомат.фіск.політика – політика, яка встановлюючи певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну ф-цію в економіці автоматично. В разі інфляц.зростання ВВП стабілізаційний механізм виглядає так: 1) ВВП інфляційно збільш., автоматично зростають чисті податки; 2) зростання автомат.чистих податків означає збільшення податк.вилучень з економіки; 3) внаслідок збільшення податк.вилучень зростання сукуп.витрат уповільнюється, що гальмує зростання ВВП. В разі дефіциту сукуп.видатків стаб.механізм виглядає так: 1) ВВП реально зменшується, автоматично зменш.чисті податки; 2) зменшення автомат.чистих податків означає зменшення податк.вилучень з економіки; 3) внаслідок зменшення податк.вилучень скорочення сукуп.витрат уповільнюється, що гальмує падіння вир-ва. але автомат.чисті податки не є достатнім гальмом для усунення екон.коливань. Автомат.залежність чистих податків від доходу – важливий чинник стабілізації економіки: зменшуючи податк.вилучення в період скорочення вир-ва, вони збільшують їх у період його зростання. У першому випадку це гальмує скорочення вир-ва, у другому – стримує його зростання. Завдяки цьому автомат.чисті податки сприяють стабілізації економіки без держ.втручання. Тому їх назив.вмонтованими стабілізаторами. Величина цього гальмування залежить від впливу автомат.чистих податків на мультиплікатор:

Граничний коефіцієнт податків (t) показує на скільки грош.одиниць змін.величина автомат.податк.вилучень зі зміною доходу на одну грош.одиницю. Мультиплікатор видатків обчислюється

Оскільки 1-c(1-t)>1-c, то це означає, що мультиплікатор з урахуванням автомат.чистих податків нижчий, ніж за їх відсутності.

Фіскальна політика на умовах збалансованого бюджету породжує ще одну категорію – мультиплікатор збалансованого бюджету (коли ). Він показує, на скільки грош.одиниць змінюється дохід в разі зміни держбюджету на одиницю:

Вплив держави на економічну рівновагу: функція споживання у закритій змішаній економіці; кількісне визначення приватних, державних, національних заощаджень та національних інвестицій; рівновага між ними.

Як суб'єкт економічної системи держава суттєво впливає на умови формування економічної рівноваги. Розглянемо цей вплив у розрізі двох методів визначення рівноважного ВВП. Почнемо з моделі рівноважного ВВП, який визначається за методом «витрати—випуск». В межах приватної закритої економіки Y=C+I. З появою держави сукупні видатки доповнюються державними закупівлями, тому рівноважний ВВП визначається Y=C+I+G. Одночасно трансформується ф-ція споживання. В спрощеній моделі DI=Y, тому функція споживання має такий вигляд: . З урахуванням держави, з'являються, з одного боку, податки, з іншого - трансфертні платежі приватному сектору економіки. Податки зменшують наявний дохід, а трансферти збільшують його: DI=Y+TR-AT. Оскільки податки переважають трансферти, то у підсумку наявний дохід приватної економіки зменшується відносно доходу на величину чистих податків: DI=Y -T. За цих умов функція споживання набуває такого вигляду: , Чисті податки можна обчислити за формулою , де t — гранична податкова ставка, яка показує на скільки одиниць змінюються чисті податки в разі зміни доходу на одиницю. Це означає, гранична податкова ставка відображає відношення між зміною чистих податків і зміною доходу: Крім податків і трансфертів, які є функцією доходу, є також податки і трансферти, які не залежать від доходу, але впливають на наявний дохід і споживання. Вони враховуються окремо як чинники, що впливають на автономне споживання (). Звідси функція споживання модифікується до такого вигляду: Отже споживання домогосподарств з появою держави в економічній системі зменшується порівняно з приватною закритою економікою за будь-якого рівня доходу.

Тепер перейдемо до моделі рівноважного ВВП, визначеного за методом «вилучення—ін'єкції». В умовах відсутності держави економічна рівновага за цим методом визначається як тотожність між приватними заощадженнями та інвестиціями: S=I. Після врахування держави вилучення з економічного кругообігу доповнюються чистими податками, а ін'єкції — державними закупівлями. Тому тотожність між сумою вилучень та ін'єкцій змінюється: S+T=I+G.

Одночасно суттєво трансформуються заощадження. В приватній закритій економіці приватні заощадження дорівнюють: S = У- С. Але у зв'язку з появою держави і податків приватні заощадження зменшуються на величину чистих податків: S=Y-T-C

Одночасно зі зменшенням приватних заощаджень з'являються державні заощадження, які визначаються за формулою: Sg=T-Cg, Sg, Cg — відповідно державні заощадження і державне споживання.

Якщо у формулу, що відображає тотожність між сумою вилучень та ін'єкцій, підставити значення приватних заощаджень і врахувати, що G=Cg+Ig то отримаємо: (Y-T-C)+T = I+(Cg+Ig)

Перенесемо Cg y ліву частину рівняння і отримаємо кінцевий вираз моделі економічної рівноваги: (Y-T-C)+(T-Cg) = I+Ig. У наведеному рівнянні вираз (Y-T-C ) — приватні'заощадження, а вираз (T-Cg) — державні заощадження. Сума приватних і державних заощаджень — це національні заощадження, які можна виразити так: Sn=Y-C-Cg. У свою чергу, сума приватних та державних інвестицій визначає величину національних інвестицій: In = I+Ig. Отже, у змішаній закритій економіці рівновага забезпечується за умови, якщо національні заощадження дорівнюють національним інвестиціям: Sn=In. У розгорнутому вигляді рівновагу можна записати так: Y-C-Cg=I+Ig.

Вирішальну роль в економічному зростанні відіграють приватні інвестиції. Тому більш вагоме аналітичне значення має рівновага між приватними інвестиціями та внутрішніми джерелами їх фінансування:

(Y-T-C)+(T-G)=I. Ліва частина рівняння відображає величину внутрішніх фінансових ресурсів приватного інвестування, які складаються з приватних заощаджень (Y-T-C) і сальдо державного бюджету (T-G). Це означає, що обсяг приватних інвестицій залежить не лише від приватних заощаджень, а й від стану

Практична функція макроекономіки полягає в тому,щоб продукувати такі знання,які здатні озброювати людей спроможністю підвищувати ефективність економіки і на цій основі досягати зростання рівня задоволення матеріальних потреб.

Об’єкт

об'єктом мак­роекономіки є економічна система, що являє собою сукупність економічних суб'єктів країни, діяльність яких відбувається в умо­вах конкретно-історичних виробничих відносин та адекватних їм механізмів регулювання економіки.

Наукове узагальнення суспільного розвитку дає підстави стверджувати, що окремі економічні системи різняться між со­бою за такими двома ознаками:

— за формами власності на засоби виробництва;

— за механізмами регулювання економічної діяльності. Спираючись на ці ознаки, можна виділити три типи економіч­них систем:

• ринкову економіку;

• командно-адміністративну економіку;

• змішану економіку.

Ринкова економіка. В її основі лежить приватна власність на засоби виробництва та ринковий механізм регулювання економі­ки. Ринкова економіка – це економічна система з вільною конкуренцією, в якій панує споживач. Командно-адміністративна економіка. Ця економічна система є полярною альтернативою ринковій економіці. В її основі лежить державна власність практично на всі матеріальні ресурси та управ­ління економікою за допомогою централізованого державного пла­нування. Змішана економіка. У сучасному світі панує змішана еконо­міка, яка поєднує в собі різні форми власності на матеріальні ре­сурси (приватну, колективну, державну) і два механізми регулю­вання економічної діяльності (ринковий і державний). Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності, потрібно знати механізм її функціонування.Тому предметом макроекономіки є механізм функціонування економіки. З метою цого вивчення макроекономіка виконує дві ф-ї: позитивну і нормативну. Перша спрямована на обгрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни; друга-на обгрунтуваня рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку національної економіки.

Певні методи надають макроекономіці можливість узагальнювати факти та відображати певні закономірності у функціонуванні економіки. Головним методом такого узагальнення та відображення є моделювання макроекономічних процесів.

Модель-це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ в економіці.Застосовуються різні типи моделей: графічні, табличні, схематичні, матегенні та екзогенні. Ендогенні змінні-це внутрішні чиники моделі, які визначаються в процесі її побудови. Екзогенні змінні-це зовнішні для моделі чиники, які визначаються до початку її побудови. Модель показує, як екзогенні змінні впливають на ендогенні.

 

2 .Сутність, принципи та основні категорії СНР. Відмінності СНР від балансу народного господарства.

Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни. СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких основними є:

СНР- система взаємопов.стат.показників, які відобр. Найважливіші аспекти ек.діяльності країни щодо вир-ва і споживання продукції, розподілу і перерозподілу доходів та формування нац.багатства. СНР затвердж.ООН і рекоменд всім країнам .Принципи: 1)продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип лежить в основі визн-ня величини доходу, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі мат.вир-ва, а й галузі, які надають послуги.2)видатки на вир-во нац.продукту дорівн.доходу, одержан.від його реалізації, або вартість факторів вир-ва спожитих при виготовленні нац.продукту, дорівн.доходам, що їх отрим.власники виробн.факторів. Цей принцип лежить в основі ек.рівноваги, до якої економіка постійно прагне. 3)економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік переворень видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип свідчить про те, що доходи є ф-цією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів.

СНР спирається на певну систему категорій: інституціональна одиниця, сектор, ек.операція, рахунок. Інституціональні одиниці – резиденти та нерезиденти. Сектори: підп-ва (не фінансові), фін.установи, громад.та приватні організації, які обслуг.дом.госп-ва, дом.госп-ва, зовнішньоек.зв’язки. Ек.операції: операції з товарами та послугами, розподільчі операції, фін.операції. Рахунки: вн.економіки (вир-ва, утв-ня доходів, розподілу доходів, вик-ня доходів та капіталу, поточних операцій з капіталом, фін.рахунок), зовн.економіки (пот.операцій, операцій з капіталом, фін.рахунок).

Особливістю методології СНР є також те, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість ― характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість (ДВ) як внесок кожного окремого виробника розглядається в СНР стосовно виробника, а не продукту. А повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг включає крім ДВ також і проміжне споживання.

 

Об’єкти дослідження (опису)

БНГ СНР

Централізована панова економіка Ринкова економіка

2. Підходи до класифікації доходів і витрат БНГ немає чіткого розмежування доходів і витрат на поточні та капітальні (одноразові) СНР– є чітке розмежування доходів на капітальні та поточні;

4. Відмінності в обліку проміжного споживання – витрати підприємства на спортивні, культурні та інші заходи для своїх працівників:

БНГ• є кінцевим споживанням; СНР• є проміжним споживанням

– витрати підприємства на службові відрядження: БНГ• утворюють первинні доходи СНР• є проміжним споживанням

– витрати матеріальних оборотних засобів, пов’язаних зі стихійними лихами: БНГ• кінцеве використання національного доходу СНР • проміжне споживання

– витрати на спецодяг: БНГ• кінцеве особисте споживання СНР• проміжне споживання

5. Методологічні розбіжності стосовно визначення критерію

класифікації статей кінцевого споживання

БНГхарактер і функціональне призначення товарів,

що підлягають реалізації СНР– тип господарюючого суб’єкта (державні чи приватні)

6. Методичні розбіжності щодо визначення змісту заощаджень

БНГ– немає чіткого визначення заощаджень.

До їх складу включають приріст готівки, приріст

вкладів у банках тощо і розглядають їх як форми

перерозподілу національного доходу

СНР – заощадження є різницею між поточними доходами і витратами

– визначення нагромадження здійснюється:

БНГ• на чистій основі, тобто за вирахуванням амортизації

(спожитого основного капіталу)

СНР • на валовій основі (до вирахування амортизації) та без урахування втрат,

зумовлених стихійними лихами

– зміна обсягу незавершеного будівництва належить до:

БНГ• приросту матеріальних оборотних запасів

СНР • нагромадження основного капіталу у вигляді капіталовкладень

– витрати на військову техніку належать до:

БНГ• нагромадження СНР• кінцевого споживання

Економічна сутність валового випуску та валового внутрішнього продукту. Методи їх розрахунку. Сутність дефлятора ВВП та індексу споживчих цін, їх порівняння

Валовий випуск (ВВ), який відображає повну ринкову вартість усіх товарів та послуг, вироблених у країні за певний період. Але найбільше значення серед макроекономічних показників має валовий внутрішній продукт (ВВП).

Крім показника ВВП, що характеризує річний випуск кінцевої продукції і послуг в ек-ці, в СНР є ряд похідних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП. До таких показників слід віднести чистий внутрішній продукт, валовий і чистий національний доход, наявний національний доход, особистий доход, особистий безподатковий доход ті інші.

Валовий нац доход (ВНД) - це сума внутрішніх первинних доходів, тобто ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної країни від інших країн.

Чисті зовнішні первинні доходи (ЧПД_з) визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших країн, і первинними доходами, які передані іншим країнам.

ВНД = ВВП + ЧПД_з

ВВП – це ринк.вартість кінц.продукції або додана вартість, ств.резидентами всередині країни. Кінц.продукцією є лише та частка ВВ, яка спрямив.на невиробн.споживання, інвестування та експорт. Це озн., що при обчислення ВВП із ВВ має відніматися проміжна продукція, тобто МВ, які використ.

ВВП можна обчислити трьома методами:

1)виробничим методом: ВВП = (ВВ – МВ) + чпп, де (ВВ – МВ) — додана вартість усіх галузей економіки, ЧПП — чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії;

2)методом доходів (розподільчим):

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП, де ЗП — зарплата найманих працівників, ВКП — валовий корпоративний прибуток, ЗД — змішаний дохід, ЧНП — чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії;

3) методом видатків (кінцевого використання). ВВП, обчисле-
ний цим методом, відображає основну тотожність національних
рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу. Тому формулу ВВП за цим методом побудуємо на базі англійської абре-
віатури:

Y = C + І + G + NX,

де Y — валовий внутрішній продукт, С — споживчі видатки, І — валові приватні інвестиції, G — державні закупівлі, NX — чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X – M.

Номінальний ВВП (ВВП_н) – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.

Реальний ВВП (ВВП_р) – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Такий рік називається базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін.

На основі ВВП_р обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Т_з) і темп його приросту (Т_п):

Т_з = ВВП_р у поточному році / ВВП_р у базовому році × 100%,

Т_п = (ВВП_р у поточному році – ВВП_р у попередньому році) / (ВВП_р у попередньому році) × 100%.

Індекс споживчих цін (Р^с) відображає зміни загального рівня цін і тарифів на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Цей індекс розраховується на базі двох інформаційних потоків: 1) даних, що одержуються шляхом щомісячної реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку; 2) даних вибіркового обстеження домогосподарств про структуру їх фактичних витрат на споживання.

Дефлятор ВВП (Р^Y) характеризує динаміку загального рівня цін. Дефлятор ВВП – індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг:

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВп за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім. Але, як відомо, на величину номінального ВВП вплив.зміни як фіз..обсягу продукції, так і рівня цін. Тому для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фіз.обсягу вир-ва потрібно здійснити коригування показника ном.ВВП. процес коригування ном.ВВП здійсн.за допомогою дефлятора ВВП. Це дає змогу інфлювати (збільшити грош.вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефілювати (зменшити грош.вираз ВВП з урахуванням динаміки цін). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року:

Завдяки інфлюванню ном.ВВП грош.вираз реального ВВП збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими від цін баз.року. За допомогою дефілювання ном.ВВП грош.вираз реального ВВП зменшується стосовно тих років, в яких ціни були вищими від цін базового року. Спираючись на дефлятор ВВП, можна також обчислити приріст (зменшення) ном.ВВП за рахунок цін: