Державний нагляд за охороною праці

Генеральний державний контроль за охороною праці здійснює прокуратура (рис.1.1), а безпосередньо Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

Державний нагляд за охороною праці здійснюють інспектори: Державного комітету з промислової безпеки та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд), Державного комітету України з ядерної та радіаційної безпеки, органів державного нагляду управління пожежної охорони та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Зміст контролю відповідає компетенції відповідного органу.

Держгірпромнагляд здійснює державний гірничий нагляд, нагляд за безпечним проведенням робіт на виробництвах та об’єктах підвищеної небезпеки, за безпечним проведенням робіт з утилізації зброї. Органи державного пожежного нагляду здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки під час проектування, реконструювання та експлуатації об’єктів підприємств, установ і організацій, а також громадян незалежно від форми власності.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд включає контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення негативного впливу шкідливих факторів на здоров’я людини.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Права і відповідальність посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці:

· безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

· одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

· видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

· забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

· притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

· надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Державні інспектори мають право брати участь у навчанні з охорони праці, розслідуванні нещасних випадків, заслуховувати звіти посадових осіб виконавчої влади і підприємств з питань охорони праці, припиняти або скасовувати дозволи на виготовлення машин, устаткування та інших засобів виробництва у разі невідповідності їх нормативним вимогам.

Навчання з охорони праці

Систематичне навчання та підвищення рівня знань з питань охорони праці є одним з основних принципів державної політики в галузі охорони праці. З метою реалізації цього принципу в Україні діє система безперервної освіти в галузі охорони праці, яке охоплює практично усе населення від вихованців в дошкільних заходах до пенсіонерів.

Система безперервної освіти побудована на таких науково-методичних принципах:

– наступність і безперервність навчання усіх вікових категорій;

– відповідність сучасним вимогам;

– ступневість навчання, яка досягається забезпеченням вирішення різних завдань при навчанні на різних етапах навчання та праці.

Так на дошкільному рівні вивчаються питання особистої безпеки, формуються основи норм поведінки в різних ситуаціях. На першому та другому ступені освіти (школа, професійно-технічні заклади) вивчаються основи безпеки життєдіяльності з метою формування моделей безпеки, вивчаються окремі розділи охорони праці при професійному навчанні. На третьому та четвертому рівнях освіти (вищи навчальні заклади) вивчаються курси “Безпека життєдіяльності”, “Основи охорони праці” та “Охорона праці в галузі”, які покликані сформувати знання про безпеку та охорону праці в цілому та з окремого фаху безпосередньо. Регулюються питання навчання “Типовим положенням про навчання з питань охорони праці” (ДНАОП 0.00.-4.12.99). Згідно до цього положення допуск до роботи без навчання і перевірки знань з питань охорони праці забороняється.

Навчання працівників з питань охорони праці здійснюється при підготовці, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Підготовка працівників для робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти. Для решти робіт підготовка та перепідготовка працівників за професіями можуть здійснюватися також і на підприємстві. Працівники, які приймають на роботу, що є в “Переліку робіт з підвищеною небезпекою” та “Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі”, проходять на підприємстві попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в формі екзамену, а потім періодично, не рідше одного разу на рік, повторні перевірки знань.

На підприємствах для перевірки знань створюються постійно діючі комісії не менш як трьох осіб. Головує комісією заступник керівника підприємства. Перед перевіркою знань організовуються заняття згідно до типових програм з урахуванням специфіки професії та виробництва.

Зокрема, слід розглянути вимоги до навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів. Посадові особи та спеціалісти відповідно до “Переліку посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці” (ДНАОП 0.00.-8.01.93) до початку виконання своїх обов’язків, а також періодично один раз на три роки, проходять навчання і перевірку знань з охорони праці.

Заступники керівників міністерств та інших центральних обласних органів виконавчої влади, на яких покладені обов’язки з управління охороною праці, а також відповідні заступники керівників об’єднань підприємств, спеціалісти служби охорони праці, члени комісії з перевірки знань з охорони праці цих органів, керівники та викладачі кафедр охорони праці закладів освіти, керівники підприємств чисельністю понад 500 працівників проходять навчання та перевірку знань у Національному науково-дослідному інституті охорони праці.

Керівники підприємств в яких працює менш ніж 500 осіб, заступники керівників яким підпорядкована служба охорони праці, заступники керівників районних державних адміністрацій і виконкомів рад народних депутатів та інших посадових осіб (згідно до додатка 4 Типового положення про навчання з питань охорони праці) проходять навчання в галузевих навчальних закладах, які згідно до чинного законодавства отримали дозвіл на Держгірпромнагляд на проведення цієї роботи. В окремих випадках, за погодженням Держгірпромнагляду навчання цих осіб може здійснюватися самостійно. Перевірка знань проводиться в обох випадках комісією відповідного вищестоящого органу.

Інші посадові особи і спеціалісти проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно робіт, що входять до їх функціональних обов’язків, до початку роботи з періодичністю раз на три роки безпосередньо на підприємстві.

Для окремих посадових осіб та спеціалістів, службові обов’язки яких пов’язані з виконанням робіт підвищеної безпеки та робіт що потребують професійного добору періодичність перевірки знань здійснюється у строки, встановлені відповідними нормативними актами, але не рідше одного разу на рік.