Особливості національного та наднаціонального регулювання галузі

Ринку продовольства притаманний досить високий ступінь регулювання. Процес регулювання відбувається на трьох основних рівнях. Національнерегулювання передбачає конкретні заходи уряду по забезпеченню задоволенняпотреб внутрішнього ринку, на який мають вплив чисельність, доходи та смакинаселення, ціни на взаємодоповнюючі товари, залучення до промислового використання продукції сільського господарства та ін., а надлишок продовольства стаєоб’єктом інтенсивного експортного стимулювання або інших державних інтервенцій. На міжнародному рівні регулювання продовольчого ринку відбувається в рамках певних дво- або багатосторонніх договорів з приводу товарообміну міжкраїнами або всередині регіональних угрупувань. На глобальному рівні важливими інструментами регулювання виступають міжнародні організації, такі як СОТ, ФАО, ООН та ін. Роль окремих держав витісняється міжнародними організаціями, членство в яких зобов’язує вести торговельну діяльність згідно загальних правилгри. Прикладом є Угода про сільське господарство в рамках СОТ, яка обмежує тарифне та нетарифне регулювання в даному секторі.

На сьогодні в Європі діє спільна аграрна політика (САР), що є комплексом програм з метою підтримки сільського господарства, у тому числі надання дотацій фермерам, постачання споживачам якісних товарів та продовольства, стабілізації цін на продукти харчування. Створення (САР) було запроваджено Європейською комісією після підписання Римського договору в 1957 р. щодо організації спільного аграрного ринку. Завдання спільної аграрної політики ЄС були викладені у ст. 33 Римського договору: надання споживачам продуктів харчування за доступними цінами, підтримка та субсидування фермерів, забезпечення належного рівня життя сільських громад. Продовольче законодавство почало розвиток із самого початку виникнення Європейської Економічної Спільноти. Перша Директива Ради ЄС «Про харчові барвники» була прийнята у 1962 р. У 1963 р. було прийнято Продовольчий кодекс Європи (CodexAlimentarius) як документ, що містить стандарти основних харчових продуктів. Після тривалого становлення і розвитку законодавства у сфері безпеки продуктів харчування Європи було визначено пріоритетне завдання продовольчої політики ЄС: захист здоров’я споживачів при стабільному забезпеченні функціонування єдиного аграрного ринку. Саме питання безпеки та якості продуктів харчування за останні десять років набули особливої важливості у міжнародній торгівлі. Випадки харчових отруєнь, виявлення у продуктах харчування шкідливих для здоров’я людини бактерій типу «лістерія» та «сальмонела» поставили під загрозу продовольчу безпеку ЄС, що стало підставою для перегляду законодавства у сфері забезпечення продовольчої безпеки та посилення контролю за якістю та безпечністю сільськогосподарської продукції, продовольчої сировини та кормів.

12 січня 2000 р. у Європі була схвалена «Біла книга про безпеку харчових продуктів» як програма стратегічного розвитку продовольчого законодавства ЄС. Таким чином, Європейською комісією з питань безпеки харчових продуктів було визначено перелік заходів, запровадження яких є необхідним для покращання продовольчого забезпечення населення Європи та поліпшення стану безпеки харчових продуктів. Підставами для запровадження «Білої книги про безпеку харчових продуктів» стало те, що за останні десятиріччя спостерігався надзвичайний розвиток як методів виробництва і переробки харчових продуктів, так і необхідності посилення контролю додержання прийнятних стандартів безпеки продукції на національному й європейському рівнях. Метою «Білої книги» мало стати прозорість політики ЄС у сфері безпеки харчових продуктів на усіх рівнях і сприяння зростанню довіри споживачів, визначення пропозицій, які перетворять продовольчу політику ЄС на динамічний, логічно послідовний і всеохоплюючий інструмент забезпечення людського здоров’я і захисту споживачів від існуючих загроз продовольчій безпеці. «Біла книга про безпеку харчових продуктів» визначає основний принцип продовольчої безпеки держав ЄС – контроль продовольчого ланцюга в системі «від лану до столу» на усіх етапах, від заготівлі кормів і закінчуючи реалізацією готової до споживання продукції. Також усі учасники продовольчого ланцюга (виробники кормів, фермери й виробники продуктів харчування) безпосередньо відповідають за якість та безпеку продовольства та кормів. Європейська модель забезпечення продовольчої безпеки передбачає, що споживачі також відповідальні за належне зберігання, обробку й приготування їжі. Таким чином, продовольча політика ЄС «від лану до столу» охоплює усі елементи продовольчого ланцюга, включаючи виробництво кормів, вирощування сировини, переробку, зберігання, транспортування й роздрібну торгівлю, повинна втілюватися систематично й послідовно. Аналіз продовольчих ризиків має стати основою, на якій ґрунтуватиметься політика безпеки харчових продуктів, при цьому ЄС має будувати свою продовольчу політику на застосуванні трьох компонентів: оцінка ризиків (наукові рекомендації й аналіз інформації), управління ризиками (регулювання і контроль) й інформація про ризики. Успішна продовольча політика вимагає здійснення збору та аналізу інформації про наявність потенційної небезпеки кормів і продуктів харчування, проведення постійного відстеження безпеки кормів і продуктів харчування, а у разі необхідності передбачає відзив з ринку продукції, коли виникає ризик для здоров’я споживачів.

Фундаментальними актами законодавства ЄС у сфері забезпечення безпеки харчових продуктів стали: Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про встановлення загальних принципів та вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів та встановлення процедур у галузі безпеки харчових продуктів» від 28 січня 2002 р. № 178/2002; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про генетично модифіковані продукти харчування та корми» від 22 вересня 2003 р. № 1829/2003; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС «Щодо гігієни харчових продуктів» від 29 квітня 2004 р. № 852/2004; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про встановлення спеціальних санітарних норм для харчових продуктів тваринного походження» від 29 квітня 2004 р. № 853/2004; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про встановлення спеціальних правил організації офіційного контролю щодо продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною» від 29 травня 2004 р. № 854/2004; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про офіційний контроль за підтвердженням відповідності законодавчих норм щодо кормових та харчових продуктів, ветеринарних норм та правил догляду за тваринами» від 29 квітня 2004 р. № 882/2004; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про співробітництво між національними органами, що відповідають за виконання законів про захист прав споживачів» від 27 жовтня 2004 р. № 2006/2004; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про мікробіологічні критерії для харчових продуктів» від 15 листопада
2005 р. № 2073/2005; Директива Ради ЄС «Про маркування харчової цінності продуктів харчування» від 24 вересня 1990 р. № 90/496; Директива Ради ЄС «Про санітарно-гігієнічні вимоги до виробництва та продажу на ринку риби та рибних продуктів» від 22 липня 1991 р. № 91/493; Директива Ради ЄС «Про гігієну харчових продуктів» від 14 липня 1993 р. № 93/43; Директива Ради ЄС «Про барвники, призначені для застосування у їжі» від
30 червня 1994 р. № 94/36; Директива Ради ЄС «Про вимоги до виробництва та продажу рубленого м’яса та м’ясних напівфабрикатів» від 14 грудня 1994 р. № 94/65; Директива Ради ЄС «Про упаковку та відходи пакування» від 20 грудня 1994 р. № 94/62; Директива Ради ЄС «Про наближення законів держав-членів стосовно маркування, презентації та реклами харчових продуктів» від 20 березня 2000 р. № 2000/13; Директива Ради ЄС «Щодо запобіжних заходів проникнення на територію ЄС організмів, які можуть завдати шкоди рослинам або рослинним продуктам та їх розповсюдження на території Співтовариства» від 8 травня 2000 р. № 2000/29; Директива Ради ЄС «Про встановлення ветеринарних норм виробництва, обробки, розповсюдження та імпорту продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною» від 16 грудня 2002 р. № 2002/99 тощо.

Профілюючим актом європейського законодавства у сфері забезпечення продовольчої безпеки є Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про встановлення загальних принципів та вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів та встановлення процедур у галузі безпеки харчових продуктів» від 28 січня 2002 р. № 178/2002 [7], який вважається продовольчим законом Європи. На виконання його положень з 1 січня 2002 р. у ЄС розпочала свою діяльність Європейська агенція з питань продовольчої безпеки (EFSA – TheEuropeanFoodSafetyAuthority) з метою реалізації політики ЄС у сфері безпеки харчових продуктів та тваринних кормів, а також з метою здійснення інформування європейської громадськості щодо можливих загроз на продовольчому ринку [8]. Європейська агенція з питань продовольчої безпеки визначає, що відповідальність за безпеку та якість харчових продуктів покладається саме на сільськогосподарських виробників, які повинні своєчасно не допускати неякісну продукцію на продовольчий ринок, а також визначає заходи, які повинні бути запроваджені країнами ЄС в умовах надзвичайних продовольчих ситуацій. EFSA здійснює контроль у таких сферах, як: харчові добавки, біологічна безпека, ГМО, дієтичні продукти харчування, забруднюючі речовини у структурі харчового ланцюга тощо. Реалізація положень Регламенту ЄС № 178/2002 дає змогу гарантувати високий рівень захисту здоров’я людей та інтересів споживачів, керуючись різноманіттям запропонованої на споживчому ринку харчової продукції. Під продовольчим товаром у законодавстві ЄС розуміються речовини або продукти, що є результатом переробки, часткової переробки або без проведення такої, що призначені або мають здатність для споживання у їжу людиною. Цей термін охоплює поняття напоїв, жувальних гумок, у тому числі воду. Продовольче законодавство ЄС поширюється на усі стадії виробництва, переробки та реалізації продовольчих товарів, а також кормів. До основних принципів продовольчого законодавства ЄС належать: захист життя та здоров’я людей, захист інтересів споживачів, право вільного переміщення продовольчих товарів та кормів на території держав ЄС, аналіз ризиків, захист інтересів споживачів з метою попередження фактів шахрайства та підробки продовольчих товарів. Харчові продукти та корми для тварин, імпортовані на ринки в межах ЄС, повинні відповідати законодавству Спільноти чи умовам, які вона визнає, або бути еквівалентними їм. Отже, виникає потреба приведення імпортованої з країн третього світу продукції для годівлі тварин у відповідність з вимогами, які пред’являються до кормових добавок, що виробляються на території ЄС. Діяльність ЄС стосовно охорони здоров’я людей і тварин має ґрунтуватися на проведенні запобіжних заходів і супроводжуватися наданням повної інформації відповідно до вимог законодавства про захист прав споживачів. Стаття 14 Регламенту ЄС № 178/2002 визначає поняття небезпечного продовольчого товару, яким визнається продукція шкідлива для здоров’я або непридатна для споживання людьми, а також визначається комплекс заходів у вигляді генерального плану урегулювання продовольчих кризових або надзвичайних ситуацій, до яких належать: призупинення випуску на товарний ринок певних продовольчих товарів або кормів, встановлення особливих умов постачання продовольчих товарів, призупинення імпорту відповідної продукції.

Положення Директиви Комісії ЄС «Про загальну безпеку продукції» від 3 грудня 2001 р. № 2001/95 спрямовані на захист споживачів від неякісної продукції, адже її дія не поширюється на харчові продукти та фармацевтичну продукцію. З метою створення належних умов функціонування європейської мережі контролюючих органів з 2002 р. у ЄС була створена система швидкого оповіщення та обміну інформацією на випадок настання продовольчих ризиків для споживачів (РАПЕКС). Завдяки використанню системи швидкого оповіщення здійснюється співробітництво в рамках ЄС з питань відстеження, виявлення та відзиву з продовольчих ринків небезпечної продукції.