Фінансові резерви: призначення та характерні риси

Сутність фінансів

1.1. визначення та економічна сутність фінансів.

фін-си – це сист ек відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів.

фін-си – це сукупність об’єктивно зумовлених ек відносин, що мають розподільчий характер, грошову форму вираження, матеріалізуються у грошових доходах і нагромадженнях, які зосереджуються в держ структурах і у суб’єктів господарювання з метою розширеного відтворення та задоволення соц потреб суспільства.

фін-си – це с-ма ек відносин між державою, юр та фіз особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентр грошових фондів, які повинні регулюватися прав нормами.

2.об’єктивна необхідність фінансів обумовлена такими явищами:

1) наявністю сусп поділу праці;

2) наявністю товарно-грошових відносин

3) наявністю різних форм власності;

4) наявністю держави і необхідністю виконання нею своїх функцій;

5) дією ек законів розвитку сусп.

3Об’єктами фін відносин є:

1) ВВП, тобто вартість товарів і послуг, виготовлених суб’єктами ек відносин у сфері матеріального і немат вир-ва за певний період часу;2) НД в якому представлена новостворена протягом року вартість.Кількісно НД визначається як різниця між сукупним сусп продуктом і матеріальними затратами на його створення;

3) нац. багатство – сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і немат благ, які у свою чергу поділяються на суспільне багатство і природне.

Суб’єктами фін-х відносин виступають:

держава; суб’єкти госп-ї діяльності; населення.

4.Централізовані

Залежно від рівня, на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на:

центр, тобто ті, що створюються на рівні держави (Держбюджет; місцеві бюджети; ПФ,фонд соц страх у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, Фонд соц страх на випадок безробіття; Фонд соц страх від нещасних випадків на вир-ві та проф захворювань; фонди міністерств та відомств);

5. децентр, тобто фонди підприємств та організацій (амортизаційний фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди ек стимулювання тощо).

6.Функції фін: Розподільна-розподіляють та перерозподіл ВВП та НД. Мета розподілу та перерозподілу НД та ВВП полягае у зміцненні держави. Підвищенні еф-ті вир-ва, зростання жит рівня. Об’єктом розподілу виступають: 1) валовий внутрішній продукт, 2) національне багатство, залучається у розподільчі процеси лише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо).

Суб’єктом розподілу є юридичні та фізичні особи, які беруть участь у відтворювальному процесі, Призначення розподільчої функції полягає у формуванні потенційних можливостей для створення фінансової основи функціонування держави.

Розподільча функція реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) національного доходу. В результаті первинного розподілу утворюються первинні (основні) прибутки учасників процесу виробництва: працівників (у формі оплати праці); підприємств (у формі прибутку); держави.

Вторинні прибутки утворюються в результаті перерозподілу національного доходу, що здійснюється за допомогою фінансових відносин і за допомогою оплати послуг, що виробляються соціальною сферою (сферою нематеріального виробництва).

Контрольна – служить засобом контролю за процесом перерозподілу вартості ВВП. Завдяки цій функції суспільство контролює повноту та своєчасність забезпечення фін ресами різних суб*єктів фін від-н. Об’єктом контролю виступає безпосередньо розподільчий процес.

7.Органи фін контролю

Фін контроль здійснюють органи держ влади в особі постійних комісій парламенту, НБ, мін-ва економіки, фінансів, статистики, органів місц самоврядування, аудит організації.

8.Взаємозв*язок фін-ів з інш ек категоріями

Фін перебувають в тісному взаємозв’язку з такими категоріями розподільчого характеру як гроші, ЗП, ціна, кредит.

Фін і гроші - фінанси у багатьох випадках визначають як певну суму грошей, яка знаходиться у розпорядженні юр чи ффіз особи. Але певна сума грошей – це ще не фін. Можна мати гроші і водночас не мати ніякого відношення до фін. Фін і гроші не можуть існувати одне без одного. Тому часто вживається таке визначення як фінансово-грошові відносини. Фін і ціна. Ціна –це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фін, здійснюють розподіл ВВП. фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Цінові та фін методи часто розглядаються як рівнозначні щодо регулювання ек процесів. Вони доповнюють один одного і їхнє використання залежить від конкретної ек ситуації. Фін і ЗП. Взаємозв’язок фін і ЗП проявляється у тому, що держава регулює величину ЗП за допомогою фін важелів, зокрема, податків. Відмінності між фін і ЗП полягають у наступному:- фін розподіляють ВВП, а ЗП – це категорія, яка стосується лише частини ВВП, а саме фонду оплати праці;- ЗП пов’язана лише з одним фактором вир-ва – робочою силою, а фін впливають на використання всіх факторів вир-ва.

Фін і кредит. Спільним для обох цих категорій є те, що вони використовуються в кругообігу коштів і сприяють підвищенню еф-ті виробництва.При нестачі фін рес суб’єкти фін відносин можуть залучати кредитні рес, а за умов надлишку фін рес – можуть тимчасово вільні кошти надавати в кредит іншим суб’єктам фін відносин.Відмінності між фін-ми і кредитом полягають у тому, що фінансам притаманний односторонній рух вартості, а кредиту двухсторонній. Під час фінансування кошти надаються на безповоротній основі, а процес кредитування передбачає надання коштів за принципами платності, строковості, повернення і забезпеченості.

характерні ри си фінансів

увага акцентується не на особливостях прояву фінансів на макро- та мікрорівнях, а на таких характерних ознаках фінансів:

1грошовий характер фінансових відносин;

2розподільчий характер фінансових відносин;

3формування і використання грошових фондів.

Фін сист Укр

2.1.) сутність фін сист

Фін від-ни у країні разом утворюють цілісну ФС, кожна ланка якої є носієм певних властивих їй фін відносин. Усі ланки ФС в сукупності відображають держ устрій країни, характеризують ступінь розвиненості її грошових, кредитних, валютних та інших відносин.

2.ФС -сукупність.взаємозв.ланок,кожна з яких є носієм характерн.їй фін.відносин.

3.Структура ФС включає в себе фін-и домогосподарств, фін-и підприємств, держ фін-и.До доходів домогосп-в віднос ЗП, доход від реалізації продукції підсобного господарства, дохід від сдачі в оренди, від продажу майна, від отриманих дивідендів по депозитам, а також пенсія та стипендія. До видатків домогосподарств відносять видатки на придбання споживчих товарів, на оплату за надані послуги, за виконання робіт, покупку цінних паперів.Базовою ланкою ФС є фін-и підприємств.До них відносять комерційні підпр-ва, не комерц установи. Комерц організації працюють на основі комерц розрахунку, який передбачає отримання прибутку та покриття видатків за свіaй рахунок. До не комерц відносять ті підприємства що надають послуги та виконання робіт безоплатно- благодійні фонди та суп орг-ції.Держ фін-и охоплюють держ та місц бюджети, держ фонди цільового призначення, держ кредит, фін підприємства держ форми власності. З бюджету фінансуються видатки на розвиток окремих галузей та на соц потреби. До держ цільових фондів віднос ПФ, фонд соц страх по тимчасовій втраті працездатності,фонд соц страх по безробіттю,фонд соц страх від нещасних випадків на виробництві та проф. захворювань.За допомогою держ кредита держ. мобілізує фін ресурси для покриття видатків з бюджету, також за допомогою держ кредита держ. впливає на інфляцію.

4.Принцип побудови фін системи

Принципами побудови фінансової системи є:

- принцип єдності, який передбачає здійснення єдиної економічної і фінансової політики;- принцип функціонального призначення ланок, який виражається в тому, що в кожній з них вирішуються свої завдання специфічними методами, а також існують відповідні фонди грошових коштів та апарат управління.

5.Хар-ка ланок фін системи

До ланок фін сист відносять:

доходи домогосп-в (ЗП, доход від реалізації продукції підсобного господарства, дохід від сдачі в оренди, від продажу майна, від отриманих дивідендів по депозитам, а також пенсія та стипендія).

видатків домогосподарств (видатки на придбання споживчих товарів, на оплату за надані послуги, за виконання робіт, покупку цінних паперів).Базовою ланкою ФС є фін-и підприємств.До них відносять комерційні підпр-ва, не комерц установи. Комерц організації працюють на основі комерц розрахунку, який передбачає отримання прибутку та покриття видатків за свій рахунок. До не комерц відносять ті підприємства що надають послуги та виконання робіт безоплатно- благодійні фонди та суп орг-ції. Держ фін-и охоплюють держ та місц бюджети, держ фонди цільового призначення, держ кредит, фін підприємства держ форми власності. З бюджету фінансуються видатки на розвиток окремих галузей та на соц потреби. До держ цільових фондів віднос ПФ, фонд соц страх по тимчасовій втраті працездатності,фонд соц страх по безробіттю,фонд соц страх від нещасних випадків на виробництві та проф. захворювань.З допомогою держ кредита держава мобілізує фін ресурси для покриття видатків з бюджету, також за допомогою держ кредита держава впливає на інфляцію.

За допомогою страхування формуються фонди фін ресурсів котрі призначені для покриття збитків економіки та окремих громадян котрі виникли по непередбаченим причинам.Фондовий ринок включає:ринок грошей,кредитних ресурсів,цінних паперів та фін послуги.Міжн фін відображають перерозподіл відносин на міровому рівні.

6.Основні ланки фін сист

До основних ланок фін сист відносять: доходи домогосп-в (ЗП, доход від реалізації продукції підсобного господарства, дохід від сдачі в оренди, від продажу майна, від отриманих дивідендів по депозитам, а також пенсія та стипендія).

До видатків домогосподарств (видатки на придбання споживчих товарів, на оплату за надані послуги, за виконання робіт, покупку цінних паперів).Базовою ланкою ФС є фін-и підприємств.До них відносять комерційні підпр-ва, не комерц установи. Комерц організації працюють на основі комерц розрахунку, який передбачає отримання прибутку та покриття видатків за свій рахунок. До не комерц відносять ті підприємства що надають послуги та виконання робіт безоплатно- благодійні фонди та суп орг-ції.Держ фін-и охоплюють держ та місц бюджети, держ фонди цільового призначення, держ кредит, фін підприємства держ форми власності. З бюджету фінансуються видатки на розвиток окремих галузей та на соц потреби. До держ цільових фондів віднос ПФ, фонд соц страх по тимчасовій втраті працездатності,фонд соц страх по безробіттю,фонд соц страх від нещасних випадків на виробництві та проф. захворювань.З допомогою держ кредита держава мобілізує фін ресурси для покриття видатків з бюджету, також за допомогою держ кредита держ. впливає на інфляцію.

7,8.Держ фін як складова фін сист Укр, хар-ка складових держ фін

Держ. фін-си – це основний елемент структури фін. системи. Його складовими є держ.бюджет, місцеві бюджети, держ. цільові позабюджетні фонди і держ. кредит.У сфері держ. фінансів центр. місце посідають бюджети, сукупність яких утворює бюджетну сис-му. До неї входять: Держ. бюджет Укр., бюджет АРК та місцеві бюджети. Всього в Укр налічується понад10 тис.бюджетів.Викор-ся бюджетні кошти на розвиток народного господарства, соц-культурні заходи, оборону, управління, створення держ резервів.

Значну частину своїх фун-ій держ. виконує завдяки держ бюджету. Другою за значенням ланкою держ фін є система місцевих фінансів з відповідними їм бюджетами. Держ. цільові фонди – це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центр. та місцевих органів влади. В сис-му держ.цільових фондів Укр. входить біля 20 різноманітних фондів. Найбільші: - ПФ;- Фонд соц страх у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами; - Фонд соц страх на випадок безробіття;- Фонд соц страх від нещасних випадків на виробництві та проф захворювань;- Держ інноваційний фонд;- Фонд соц захисту інвалідів;- Фонд охорони навколишнього природного середовища.

Держ. кредит – це сукупність відносин, у яких держ. виступає в ролі позичальника коштів або кредитора, або гаранта угоди. Найважливішими формами держ кредиту є держ. позики, грошово-речові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах. Існування державного кредиту призводить до утворення державного боргу.

9.Проблеми розвитку та шляхи вдосконалення фін сист Укр. Найважливішими проблемами розвитку фін сист Укр на сьогодні є:- відсутність політики захисту вітчизняного товаровиробника;- недосконалість діючої системи оподаткування;- неефективний контроль за сплатою податків;- недостатній контроль за цільовим і раціональним використанням бюджетних коштів; - високий рівень видатків на управління;- низький рівень довіри до держави взагалі і до банківської системи зокрема;- низький рівень розвиненості фін ринку;- нераціональне використання коштів, залучених за допомогою держ кредиту;- низький рівень кредитування реального сектора економіки;- великі обсяги тіньової економіки.Удосконалення фін сист Укр можливе через здійснення комплексу таких заходів:- чіткий розподіл фін-х ресурсів між центральними та регіональними органами влади;- перегляд витратної частини бюджету;- перегляд політики надання субсидій у напрямку їх скорочення, за винятком пріор-х галузей;

- форм-ня необх. централіз-х резервів для їх використання замість залучення емісійних кредитів.

ТЕМА 3. ФІН. РЕСУРСИ

Поняття фін.ресурсів,їх склад та структура. Фін.ресур си – це ценр.і децентр.гр.фонди цільового призначення, які формуються в пр-сі розподілу та перерозподілуВВП, нац.багатства,НД і призначені для використання відпові дно до завдань соц-ек.розвитку суспільства,підпр.

Фін.ресурси держави охоплюють ресурси всіх секторів ек: 1)фін.ресурси,які знаходяться в розпорядженні органі в держ.управління;2)фін.ресурси,які знаходяться в розпо рядженні підпр.різних форм власності;3)фін.ресурси нас елення.У розпорядженні держави знаходяться ресурси бюдж.с-ми,централізованих і окремих децентралізовани х фондів гр.коштів,а також держ.фін.інституцій(Нацбанк у,держ.кредитних установ). Центр.гр.фонди концентрую ться у державі і являють собою загальнодерж.фін.ресур си,де провідне місце належить держ.бюдж.Основні напр ями використання:-розвиток нар.гос-ва та структурна йо го перебудова;-фінансування закладів соц.сфери;-соц.за хист населення;-зовнішньоек.діяльність;-охорона навко лишнього середовища;-управління;-оборона країни;-ство рення мат.та фін.резервів. Децентр.фін.ресурси або фін. ресурси субєктів господарювання являють собою гр.кош ти,які вони мають у своєму розпорядженні.Джерелами є статутний капітал,прибуток,аморт.фонд,резервний фонд, фонди ек.стимулювання.Напрями використання:- розши рене відтворенн

я і розвиток підпр;-вирішеннясоц.пробле

-мат.стимулювання;-створення фін.резервів;- задоволеня ін.потреб.Фін.ресурси поділяють на власні та залучені. До власних відносять гр.кошти, отримані в ході фін-госп дія-сті(статутний капітал,прибуток,аморт.фонд).Залучені ресурси–це гр.кошти,отримані в результаті кредитів і по зик,які набувають характеру заборгованості(кредити;фін ресурси,залучені шляхом випуску цінних паперів).

Визначення ФП

ФП- сук-ть методів і напрямів впливу держави на функц-ня фін.сис-ми для зміцн-ня екон.та політ.потенціалу країни, зростання її сусп.багатства, підвищ. добробуту і р-ня життя її громадян.

Зміст, мета, принципи ФП

Зміст ФП визн-ся прийнятою концепцією розвитку фінансів, її стратегічними цілями, що розкривають основні напрямки форм-ня, розподілу та викор-ня фінансів, і сис-мою заходів, які здійснюють органи держ влади та управління щодо досягнення поставлених цілей. При цьому заходи у фін. сфері та кожній з її підсис-м мають бути узгоджені з тими, що здійсн-ся в інших сегментах соц-екон пол-ки.

Найважливіша мета ФП – збільшити обсяг фін рес-в на основі екон розвитку, нарощування держ фін-в, необхідних для повнішого задоволення потреб сусп-ва.

Принципи впровадження ФП: - послідовність; - визначеність; - доцільність; -продуманість; - виваженість кожного напрямку її дії.

Складові ФП

Складові ФП: бюджетна, податкова, грош.-кред., інвестиційна, митно.-валют., соц. та інш. пол-ки. Бюдж.пол. - визначає осн.джерела форм-ня доходів держ.та місц.бюдж., пріоритетні напрямки видатків бюдж. та джер.фінанс.бюдж.деф-ту, пр-пи взаємовідн-н між окремими ланками бюдж.сис-ми. Податк.пол. -для вилучення частини ВВП на загальнодерж.потреби. Грош-кред.пол. - забезпечує стабільність грош.обороту за доп. емісії, регул-ня інфляції і курсу нац.грош.од. Інвест.пол.- для активізації інвестування для забезп-ня стаб-ті екон.розвитку. Митно-вал.пол. - забезпечує зацікавленість держ. у розшир-ні або зкороч-ні експорту чи імп. Соц.пол. – для забезп-ня життєво необхідних потреб нас-ня.

Етапи реалізації ФП

ФП реалізується зазвичай у дек-ка етапів:

1) форм-ня науково обґрунтованих концепцій розвитку фін-в на основі вивчення вимог екон-х законів, всебічного аналізу перспектив удосконалення вир-цтва та потреб населення;

2) визначення осн-х напрямків викор-ня фінансів у перспективі та в поточному періоді, тобто форм-ня стратегії і тактики ФП. На цьому етапі, виходячи з поставлених цілей, варто враховувати можливості збільшення та зменшення обсягів фін. рес-в, а також зовн, політ та екон ф-ри;

3) безпосередні практичні дії, спрямовані на досягнення поставлених цілей.

Фін. стратегія

Фін. стратегія – це основні напрямки викор-ня фін-в на тривалу перспективу. Приклад: впровадження власної грош.од., проведення приватизації, подолання інфляції і спаду вир-цтва тощо.

Фін. тактика

Фін. тактика спрямована на вирішення завдань окр.етапу розв-ку країни.Пр-д:удосконалення податкової сис-ми, надання пільг окремим платникам податків, терит.перерозподіл фін.рес-в через бюдж сис-му.

Часові періоди ФП

ФП розглядають переважно в певному час. періоді: довгострок. (перспективному) чи короткострок. (поточному). Поточна ФП пов’язана з оперативним регулюванням ланок фін.сис-ми, їх збаланс-ням і підтримкою рівноваги між ними. Перспект.ФП розрахована на тривалий період. Вона має забезпечити виконання стратегічних масштабних завдань, що потребують великих витрат часу та капіталу. Стратегічні завдання ФП найчастіше пов’язують зі структ-ми змінами у фін.сис-мі та фін. мех-мі загалом. Час.період ФП визначає способи та методи її реалізації. Їх регулюючий зміст пов’язаний з вибором одного з 3 осн.напрямків ФП екон. розвитку, стабілізації чи обмеження ділової активності.

Поточна ФП

Поточна ФП пов’язана з оперативним регулюванням ланок фін.сис-ми, їх збаланс-ням і підтримкою рівноваги між ними.

Перспективна ФП

Перспект.ФП розрахована на тривалий період. Вона має забезпечити виконання стратегічних масштабних завдань, що потребують великих витрат часу та капіталу. Стратегічні завдання ФП найчастіше пов’язують зі структ-ми змінами у фін.сис-мі та фін. мех-мі загалом.

Головне завдання ФП

Гол. завд-м ФП є забезп-ня реалізації тієї чи іншої держ програми відповідними фін рес-ми.

Фінансове забезпечення

Фін.забезп. – це формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання.

Фін.забезп.: самофін-ня, бюдж.фін-ня, кредит-ня. Самофін-ня – покриття витрат власними доходами та можливість здійсн-ти розш.відтвор-ня та розвиток п-ва. Бюдж.фін-ня – надання коштів на проведення заходів, передбачених бюдж.. що здійсн-ся на безпов. основі за рах. коштів держ.чи місц.бюдж. Його форми: дотації (кошти, що перед-ся з бюдж. бюдж-м нижчого р-ня безповор. для збаланс-ня їх доходів та видатків), субсидії (кошти, що перд-ся на фін-ня цільових видатків; це безпов-ні поточні цільові виплати), субвенції (бюдж.кошти, що перед-ся бюдж.інш.р-ня на фін-ня цільових видатків на певний строк). Кред-ня - тимчасове використ-ня позичк.коштів. Осн.вид – банк.кредит.

Фінансове регулювання

Фінансове регулювання – це метод фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів.

Фін.регул. пов’язано зі здійсненням розподільних процесів на макро- і мікрорівнях. Здійснюється за сальдовим чи нормативним методами. Сальдовий – виділення його елем-тів у розподілі доходу (1 ел-т є результативним, інші-розрахункові).Він несе стимул. навантаження. Норм.метод (податковий) – всі ел-ти визначаються за нормативами, що встановл-ся щодо об’єкту розподілу. Сума доходів розпод-ся за встановленими ставками.

Основними елементами фінансового регулювання є:

- оподаткування (вилучення частини доходів підприємств і населення до бюджету та державних цільових фондів);

- бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенції).

Тема 9. Бюджетний дефіцит(БД) і держ. борг.(ДБ)

БД та причини виникнення. БД –перевищення видатків над дох-ми. бюд. БД виражає об'єктивні ек. від-ни, що виникають між учасниками відтвор-го процесу при використ. в дер-ві грош. коштів, які перевищують наявні бюдж. доходи.Осн. причини виникнення БД: надзвичайні подій (війна, епідемія), що потреб.великого обсягу коштів за умов нестачі звич. резер-в; необхідність великих держ. вкладень у розвиток економіки з метою її структур.перебудови;криз.явища в ек-ці та її розвал; неефективність фін.-кредит. зв’язків; недоскон. мех-м оподат-ня; надмірна вел-на держ. сектора;недосконал. фін. закон-ва. Якщо ек-ка країни розвивається динамічно і стабільно, БД у кількісно допустимих межах(2-3% ВВП) не є загрозливим. При цьому сума отриманих держ-ю в борг фін. ресур. не повинна перекладатись на ек-ку дер-ви, на платників податків і супроводжуватись скороченням соц. програм.

Методи покриття БД їх наслідки. При наявності БД дер-ва зобов’язана обрати найбільш оптимал. джерела його покриття. У світ. практиці використ. 2осн. методи покриття БД: беземісійний та емісійний. Найбільш ефективним є перший, бо можна позбутися деф-ту без додаткового випуску грошей в обіг. Беземіс. метод покриття БД передбачає залучення зовн. та внутр. джерел. Зовн. джерелами можуть бути кредити міжнар. фін. інстит-в та іноз. держав, та безоплатна і безповоротна фін. допомога під цільові прогр-и, що мають міжнар. знач. Внутр. джерела - кредити НБУ та доходи від операцій з цін. паперами, збіл. податков. надходжень, за рахунок підвищ. податк. ставок. Наявність зовн. і внутр. кредит. джерел зумовлює виникн. внутр. та зовн. боргу дер-ви. Тому дер-ва має здійснюв. контроль та ефективне управ-ня держ. боргом. Еміс. метод покриття БД передбачає викор-ня грош.-кредит. емісії. Такий метод є не зовсім доцільним, оскільки він негативно впливає на екон. ситуацію у дер-ві. Бюджет. кодексом визначено, що емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фін-ня дефіциту Держ. бюджету У.

Наслідки наявності БД. Одним з осн. наслідків БД є інфляція, пов'язана зі знеціненням грошей. Що веде до ек. нестаб-ті, т.к гроші втрачають свою вар-ть у часі. Усі юр. та фіз. особи намагаються позбутись грошей, які перестають виконувати ф-цію нагромадження. Інфл. виражається в зрост. цін і зниж. рівня реальн. доходів, вона підриває стимули до під-цької дія-ті і до праці. БД веде до змен. рівеня вир-ва у майбутньому. Тому і пол-ка БД має бути виваженою і збалансованою. Наслідки БД не є наперед заданими. Вони залежать від наявності продуманої пол., керованості бюдж. і бюдж-го процесу.

Держ борг(ДБ), його ек. суть та класифікація.

Існування ДК призводить до появи ДБ. ДБ - це об'єктивне ек. явище, зумовлене залученням дер-вою додат-вих фін. рес-ів на умовах кредиту для забезпеч. покладених на неї завдань і ф-цій. У нац.ек-ці існує пряма залеж-ть між розмірами ДБ і БД. З одн. боку, БД збільшує ДБ, а з іншого – зрост-ня ДБ потребує дод-вих видатків бюд-ту на його обслуг-ня, що збільшує БД. Залежно від суб'єктів кредит. від-н ДБ поділ-ся на внутр. та зовн. Внутр. ДБ - це заборг-ть дер-ви перед юр. та фіз. особами даної країни. Зобов'яз-ть дер-ви за внутр. боргом може мати форму кредитів, держ-х позик, інших борг. зобов-нь, гарант-х урядом. Стр-ру, джерела і строки погаш-ня держ.внутр. боргу встановл. ВРУ одночасно із затвердж. Держ. бюджету У. на наступний рік. Погашення внутр. боргу здійсн-ся, за рахунок внутр. джерел, і не зменшує фін. потенціалу дер-ви. Зовн. ДБ - це заборг-ть дер-ви кред-рам інш. країн. Ця категорія охоплює всі непогаш. прямі договірні зобов-ня органів держ. управл. з фіксованим терміном, які належать нерезидентам.ДБ поділяють також на поточ. та капітальний. Поточ. борг - це сума заборг-ті, що підлягає погашенню в поточ-му році і належних до сплати в цей період, процентів з усіх випущених на даний момент борг-х зобов-нь. Кап-ний борг - це загальна сума заборг-ті та %, що мають бути сплачені за випущеними і непогашен.борг. зобов-ми дер-ви.

Управління ДБ. Управл. ДБ країни полягає в забезпеч-ті платоспр-ті дер-ви, тобто можливості погаш-ня боргів.

Мета пол-ки управл. боргом - одержання найвищого ефекту від фінан-ня за рахунок запозич. коштів. Управл. ДБ - одне з пріоритет. завдань фін. пол-ки дер-ви, важлива умова її фін. стабіл-ті.Методи управл. ДБ.Конверсія ДБ– це зміна доходності позик. Вона здійсн. у разі зміни ситуацій на фін. ринку чи погіршення фін. стану дер-ви, коли вона не в змозі виплач-ти передбач-ний кредит-ми доход. Консолідація ДБ– це передання зобов-нь за раніше випущеною позикою на нову, з метою продовж. терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій поперед. позики на нові. Уніфікація ДБ– це об’єднання кількох позик в одну, що спрощує управл. ДБ.Відстрочення погаш-ня означ. перенесення строків виплати заборг-ті.Реструктуризація ДБ– це використ. у комплексі чи частково зазнач-х вище методів.Анулювання ДБ означ. повну відмову дер-ви від своєї заборг-ті.

Поняття фін. безпеки, та її складові. Фін. безпека – це захищеність фін. інтересів дер-ви і суб’єктів госп-ня та їх забезп-ть фін. рес-ми, необхідн. для задоволення потреб і виконання зобов-нь. Фін.безпека передбачає такий стан фін-вої, грош.-кред-ної, валютної, банк-ої, бюдж. та податк. систем, який харак-ся збаланс-тю, стійкістю до внутр. та зовн. негативн. впливів та здатністю забезпечити ефект. функц-ня нац.ек-ки та ек. зростання. Фін.безпеку країни, визначає фін. незалеж-ть, тобто кредит., валют. та інші суверенітети.

Місцеві фінанси як система

Місцеві фінанси — це система формування, розподілу i використання грошових та інших фінансових pecypciв для забезпечення місцевими органами влади покладених на них фун­кції i завдань, як власних, так i делегованих.

Фінанси місцевих органів влади як система включають у себе кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів:

· суб'єкти системи;

· об'єкти системи;

· видатки;

· доходи;

· способи формування доходів;

· інститути системи;

· відносини між суб’єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі.

Головним суб'єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.

Територіальна громада – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Функції територіальних громад відображаються у Конституції України (Ст.143). Територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органами місцевого самоврядування:

· управляють майном, що є в комунальній власності;

· затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;

· затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;

· встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону;

· забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

· утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;

· вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

 

В інших країнах головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є муніципалітети, комуни, регіони, департаменти, провінції, області, округи та інші ад­міністративно-територіальні утворення.

Об'єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використову­ються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань. Фінансові ресурси місцевих органів влади формуються як у фондовій, так і в нефондовій формах. Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та ін. Ресурси, що залучаються місцевими органами влади у ви­гляді банківських кредитів, від розміщення місцевих позик, та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовій формі.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій і за­вдань, що покладаються на місцеву владу.

Видатки місцевих органів влади, залежно від їхніх за­вдань, поділяються на декілька функціональних видів:

• обов'язкові видатки: видатки, спрямовані на виконан­ня обов'язкових завдань, які покладаються на всі орга­ни місцевої влади з метою забезпечення певних стан­дартів послуг у масштабах всієї країни. До обов'язко­вих видатків належать також видатки місцевих органів
влади, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками;

• видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добро­вільних або факультативних обов'язків;

• видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

Крім функціонального поділу, є поділ видатків відпо­відно до їхнього економічного призначення. У зв'язку з цим законодавство більшості країн вирізняє дві ве­ликі групи видатків:

• поточні (адміністративні) видатки;

• капітальні (інвестиційні) видатки.

Доходи місцевих органів влади може бути класифіковано за їхніми джерелами та за економічною природою. За джере­лами доходи місцевих органів влади поділяються на:

• податкові доходи;

• неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної (муніципальної) форми власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);

• доходи за рахунок кредитів і позик;

• трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяються на:

• власні доходи: доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за ра­хунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних (муніципаль­них) підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик;

• передані доходи: доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищо­го територіального рівня.

В Україні за економічною природою доходи місцевих органів влади, згідно із законодавством, поділяються на влас­ні, закріплені та регульовані:

• закріплені доходи - це одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі;

• регульовані доходи - це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністрати­вного рівня до бюджетів територій нижчого адмініст­ративного рівня.

Основним способом формування доходів місцевих органів влади в більшості розвинутих країн є місцеві податки і збори. Важливими способами є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності кому­нальних підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілі­зація коштів за рахунок комунальних позик. Велику роль віді­грають дотації та інші трансферти, закономірним явищем у практиці надання яких є перехід у більшості країн від спеціа­льних (цільових) трансфертів до загальних субсидій.

В Україні основним способом формування доходів мі­сцевих органів влади нині є відрахування від регульованих доходів. Місцеві податки і збори, кредити та інші способи формування доходів місцевих органів влади, характерні для розвинутих індустріальних країн, в Україні відіграють незна­чну роль.

Під інститутами в системі місцевих фінансів, з одно­го боку, слід розуміти сукупність норм права, звичаїв, традицій, культурних зразків. З другого - це сукупність орга­нізаційних структур, які забезпечують функціонування місце­вих фінансових систем. У системі місцевих фінансів з'явились і розвиваються такі інститути, як самостійний місцевий бю­джет, позабюджетні, валютні та цільові фонди, комунальна власність, місцеві податки і збори, комунальний кредит, ко­мунальні позики, фінансові ресурси комунальних підпри­ємств, комунальні платежі, поточні видатки і видатки розвит­ку, поточний бюджет і бюджет розвитку та ін.

В окремих країнах до таких інститутів належить і ко­мунальне страхування. У зарубіжних країнах ключова роль також належить інституту громадських послуг.

Правова база регулювання у сфері місцевих фінансів Основними нормативно-правовими актами, що регулюють роботу у сфері місцевого самоврядування, місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин в Україні, є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Європейська хартія місцевого самоврядування та ще 30 документів, серед яких закони, постанови, декрети, розпорядження та укази.

Європейська хартія місцевого самоврядування (Страсбург, 15 жовтня 1985 року) визначила конституційну та правову основу місцевого самоврядування, відповідно до якої принцип місцевого самоврядування визнається в національному законодавстві і у міру можливості в конституції, а також концепцію місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.

Органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень. Обсяг фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування відповідає функціям, передбаченим конституцією або законом. Принаймні частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вони мають повноваження вста