Соціально-економічна сутність податків

 

1. визначення податків;

Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні та фізичні особи.

За економічною сутністю податки є обов’язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних і фізичних осіб до відповідного бюджету з метою фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами.

 

2. основні ознаки податків;

 

Основні ознаки податку:

1) примусовість і обов'язковість, тобто відсутність у платника вибору (платити чи не платити) І встановлення відповідальності за ухилення від сплати податку;

2) безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до держави, відсутність зустрічних зобов'язань з боку держави;

3) безумовність, тобто сплата податку без виконання будь-яких дій з боку держави;

4) нецільовий характер, відсутність чітких вказівок щодо напрямів використання надходжень від певного податку;

5) розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами;

6) безповоротність, тобто кошти, сплачені у вигляді податків, не повертаються до платників.

3. елементи податку;

Елементами податку є:

- об’єкт податку або податкова база;

- суб’єкт податку;

- масштаб вимірювання або одиниця об’єкту;

- ставка податку;

- пільги на податок.

Об’єктом податку називають ті явища або предмети, внаслідок наявності яких сплачується податок (земля, доход, майно). Об’єкт повинен піддаватися чіткому вираженню, мати безпосереднє відношення до платника податку і вказувати на те, що саме оподатковується. Назва податку майже завжди походить від об’єкта оподаткування (наприклад, податок на прибуток).

Суб’єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податку. До суб’єктів податку належать держава та її органи, а також платники податків. Платника податку треба відрізняти від носія податку, на якого безпосередньо припадає сплата податку внаслідок усіх процесів перекладання.

Масштабом вимірювання ( або одиницею об’єкта) називається одиниця, яка покладається в основу виміру і на основі якої податок визначається в межах даного об’єкта.

Ставка податку – це законодавчо встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи щодо запровадження податкових ставок – універсальний та диференційований. Універсальний підхід передбачає запровадження єдиної для всіх платників ставки, диференційований – декількох.

За способом побудови ставки податку поділяються на тверді і процентні. Тверді ставки встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вимір і показує, яку відсоткову частку певного об’єкта треба сплатити як податок.

Податкові пільги – це повне або часткове звільнення від сплати податків і зниження загальної норми оподаткування. Усі податкові пільги можна згрупувати у такі підгрупи:

- звільнення від сплати податку окремих осіб або категорій платників;

- повне або часткове звільнення об’єкта або податкової бази від оподаткування і використання неоподатковуваного мінімуму;

- зменшення ставки податку.

 

4. класифікація податків;

У зв’язку з різним соціально-економічним призначенням податків у світовій фіскальній термінології існує багато різновидів таких обов’язкових платежів. Але усі податки поєднуються у відповідні групи, які класифікуються за певними ознаками:

- за економічним змістом об’єкта оподаткування;

- за формою взаємовідносин платника і держави;

- за рівнем запровадження;

- за місцем зарахування.

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки бувають:

- на доходи;

- на споживання;

- на майно.

Податки на доходи – це обов’язкові платежі, об’єктом оподаткування яких є дохід або прибуток, отриманий протягом відповідного проміжку часу. Податки на доходи передбачають оподаткування безпосередніх доходів у процесі їх отримання.

Податки на споживання – це обов’язкові платежі, що сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі споживання конкретних видів товарів чи послуг.

Специфічною рисою податків на споживання є те, що вони справляються не в момент отримання доходу, а процесі його використання. Такі податки запроваджуються, в основному, з метою поповнення доходів бюджетів та регулювання співвідношення між споживанням та нагромадженням.

Податки на майно – це обов’язкові платежі, які справляються із конкретних власників рухомого чи нерухомого майна або в процесі передачі на нього власності.

За формою взаємовідносин між платником і державою податки поділяють на прямі та непрямі.

Прямі податки – це податки, що встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави. Обсяги таких податків залежать від обсягів податкової бази.

Непрямі податки – це податки, які справляються до бюджету за допомогою цінового механізму, причому конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів, робіт та послуг і їх обсяг для окремого платника (носія податку) визначається обсягом споживання і не залежить від його доходів.

Залежно від органу влади, який встановлює податки, тобто за рівнем запровадження, податки поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки - це обов’язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади, а іноді і управління, і є обов’язковими для стягнення на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

Місцеві податки – це обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади, і їх стягнення є обов’язковими лише на певній території.

Залежно від порядку зарахування податки поділяються на регулюючі та закріплені.

Регулюючі податки – це податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюджетної системи. В якості регулюючих податків, як правило, виступають загальнодержавні податки.

Закріплені або директивні податки – це податки, які в повному обсязі надходять до певного, причому тільки до одного, бюджету. В якості директивних можуть бути загальнодержавні і місцеві податки.

 

5. функції податків;

 

Оскільки податки – це категорія фінансова, то їх функції випливають з функцій фінансів. Податки виконують такі основні функції:

- фіскальну;

- розподільчу;

- регулюючу;

- стимулюючу;

- контрольну.

Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства. Допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій. Тобто фіскальна функція виступає методом централізації валового внутрішнього продукту у бюджеті країни.

Фіскальна функція визначає також суспільне призначення податків. Податкові надходження мають бути постійними, стабільними та рівномірними. Саме стабільність надходжень податків означає не просто формування їх переліку, а розробку механізму їх стягнення, що діє на постійній основі.

Розподільча функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу.

Саме за допомогою податкового механізму проводиться перерозподіл вартості створеного валового національного продукту між державою, юридичними і фізичними особами.

Регулююча функція полягає у впливі податків на різні види діяльності та безпосередньо на платників податків. Через податки держава регулює процеси виробництва і споживання в суспільстві.

Регулююча функція є суто об’єктивною, оскільки податки впливають на виробничі відносини незалежно від волі держави, яка їх встановлює. Держава може лише використовувати їх з метою регулювання.

Стимулююча функція проявляє себе у вигляді зміни або диференціації ставок податків, або ж повному звільненні від їх сплати. У такому випадку здійснюється перерозподіл ВВП через фінансову систему від одних суб’єктів оподаткування на користь інших.

Інколи стимулюючу функцію розглядають як підвид регулюючої. Вона створює орієнтири для розвитку або скорочення виробництва, бо саме податки є свого роду нормативом ефективності.

Контрольна функція полягає в тому, що при оподаткуванні держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами та обсяги використання майна. За допомогою цієї функції можна оцінити раціональність та збалансованість податкової системи, а також кожного її важеля окремо.

 

6. об’єкт і суб’єкти податку;

 

Об’єктом податку називають ті явища або предмети, внаслідок наявності яких сплачується податок (земля, доход, майно). Об’єкт повинен піддаватися чіткому вираженню, мати безпосереднє відношення до платника податку і вказувати на те, що саме оподатковується. Назва податку майже завжди походить від об’єкта оподаткування (наприклад, податок на прибуток).

Суб’єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податку. До суб’єктів податку належать держава та її органи, а також платники податків. Платника податку треба відрізняти від носія податку, на якого безпосередньо припадає сплата податку внаслідок усіх процесів перекладання.

 

7. перелік загальнодержавних податків і зборів;

Податки:

Прямі –

- податок на прибуток підприємств

- податок на доходи фізичних осіб

- податок з власників транспортних засобів

- податок на нерухомість

Непрямі –

- податок на додану вартість

- акцизний збір

- мито

Збори

Збори на ресурси та інші обов’язкові платежі –

- збір на спеціальне використання природних ресурсів

- збір за забруднення навколишнього середовища

- рентні платежі

- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності

- збір за використання радіочастотного ресурсу

Збори до цільових фондів –

- збір на обов’язкове соціальне страхування

- збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

- збір до державного інноваційного фонду