Легені,будова, інервація, кровопостачання.

Легені (pulmones)–це парні паренхіматозні органи(права легеня – pulmo dexterі ліва легеня –pulmo sinister), які займають більшу частину грудної порожнини (cavitas thoracis).

Кожна легеня (pulmo) має:

- верхівку легені (apex pulmonis);

 

- основу легені (basis pulmonis);

- реброву поверхню (facies costalis);

 

- діафрагмову поверхню (facies diaphragmatica);

- присередню поверхню (facies medialis),на якій розрізняють:

 

- хребтову частину (pars vertebralis)–задню частину;

 

- середостінну поверхню (facies mediastinalis)–передню частину,на якій знаходиться серцевевтиснення (impressio cardiaca) і яка містить ворота легень (hilus pulmonis);

 

- міжчасткову поверхню (facies interlobaris);

 

- передній край (margo anterior),що має серцеву вирізку лівої легені(incisura cardiaca pulmonissinistri), яка знизу оточена язичком лівої легені (lingula pulmonis sinistri);

 

- нижній край (margo inferior).

У новій міжнародній анатомічній номенклатурi присередню поверхню легень не виділяють.

На середостінній поверхні легень (facies mediastinalis) розміщені ворота легені (hilum pulmonis), через які входять легенева артерія, бронх і нерви (arteria pulmonalis, bronchus et nervi), а виходять дві легеневі вени та лімфатичні судини (venae pulmonales et vasa lymphatica). Усі ці елементи, які входять і виходять з воріт легені (hilum pulmonis), формують корінь легені (radix pulmonis).

Топографічно через ворота лівої легені (hilum pulmonis sinistri) артерія проходить зверху, під нею бронх і нижче вени (АБВ). У правій легені (pulmo dexter) зверху проходить бронх, нижче – артерія і ще нижче – вени (БАВ).

 

По ребровій поверхні правої і лівої легень (facies costalis pulmonis dextri et pulmonis sinistri) відходить коса щілина (fissura obliqua), яка поділяє кожну легеню (pulmo uterque) на:

верхню частку (lobus superior); нижню частку (lobus inferior).

У правій легені (pulmo dexter), від косої щілини (fissura obliqua) на рівні IV ребра (costa IV)

проходить горизонтальна щілина правої легені (fissura horizontalis pulmonis dextri), яка відокремлює середню частку правої легені (lobus medius pulmonis dextri) від верхньої частки (lobus superior). Ліва легеня (pulmo sinister) вужча та довша за праву, а в ділянці переднього краю (margo anterior) має серцеву вирізку лівої легені (incisura cardiaca pulmonis sinistri), обмежену знизу язичком лівоїлегені (lingula pulmonis sinistri).

У лівій легені (pulmo sinister) є два часткові бронхи, а у правій – три часткові бронхи.

Часткові бронхи (bronchi lobares) розгалужуються на бронхи третього порядку, які вентилюють ділянки легень, що відокремлені прошарками сполучної тканини, – сегменти легень (segmenta pulmonalia).

 

Тому ці бронхи називаються сегментними бронхами (bronchi segmentales).

 

 

Права легеня має такі10сегментів:

- права легеня, верхня частка (pulmo dexter, lobus superior)має:

 

- верхівковий сегмент [C I] (segmentum apicale [S I]);

- задній сегмент [C II] (segmentum posterius [S II]);

- передній сегмент [C III] (segmentum anterius [S III]);

- права легеня, середня частка (pulmo dexter, lobus medius)має:

- бічний сегмент [C IV] (segmentum laterale [S IV]);

- присередній сегмент [C V] (segmentum mediale [S V]);

- права легеня, нижня частка (pulmo dexter, lobus inferior)має:

- верхній сегмент [C VI] (segmentum superius [S VI]);

 

- присередній основний сегмент; серцевий сегмент [C VII]; (segmentum basale mediale; segmentum cardiacum [S VII])

 

- передній основний сегмент [C VIII] (segmentum basale anterius [S VII]);

- бічний основний сегмент [C IX] (segmentum basale laterale [S IX]);

 

- задній основний сегмент [C X] (segmentum basale posterius [S X]).

Ліва легеня має такі10сегментів:

 

- ліва легеня, верхня частка (pulmo sinister, lobus superior)має:

- верхівково-задній сегмент (C I+II) (segmentum apicoposterius [S I+II];

 

- передній сегмент [C III] (segmentum anterius [S III]);

- верхній язичковий сегмент [C IV] (segmentum lingulare superius [S IV]);

 

- нижній язичковий сегмент [C V] (segmentum lingulare inferius [S V]);

- ліва легеня, нижня частка (pulmo sinister, lobus inferior)має:

 

- верхній сегмент [C VI] (segmentum superius [S VI]);

 

- присередній основний сегмент; серцевий сегмент (C VII) (segmentum basale mediale; segmentum cardiacum [S VII]);

- передній основний сегмент [C VIII] (segmentum basale anterius [S VIII]);

 

- бічний основний сегмент [C IX] (segmentum basale laterale[S IX]);

- задній основний сегмент [C X] (segmentum basale posterius [S X]).

 

Усі сегментні бронхи (bronchі segmentalеs) розгалужуються дихотомічно (тобто кожен на два) на бронхи наступних порядків аж до часточкових бронхів (bronchi lobulares), що вентилюють часточки легені.

Ця ділянка називається часточкою легені (lobulus pulmonis), і бронхи, які її вентилюють,називаються часточковими бронхами (bronchioli lobulares).

Кінцевими бронхіолами (bronchioli terminales) закінчується бронхове дерево (arbor bronchialis) і починається функціональна одиниця легень, яка називається легеневим ацинусом (acinus pulmonalis), що перекладається як гроно, або альвеолярне дерево (arbor alveolaris), їх у легенях є до

30000.

Артериальное снабжение легочной ткани, кроме альвеол, осуществляется бронхиальными артериями, аа. bronchiales, отходящими от грудной аорты. В легком они следуют по ходу бронхов (от 1 до 4, чаще 2—3). Легочные артерии и вены выполняют функцию оксигенации крови, обеспечивая питание лишь конечных альвеол. Венозная кровь от ткани легкого, бронхов и крупных сосудов оттекает по бронхиальным венам, впадающим через v. azygos или v. hemiazygos в систему верхней полой вены, а также частично в легочные вены.

Иннервация легких осуществляется ветвями блуждающих, симпатических, спинномозговых и диафрагмальных нервов, образующих переднее и заднее легочные сплетения, plexus pulmonalis. Ветви из обоих сплетений направляются в ткань легкого по сосудам и разветвлениям бронхов. В стенках легочных артерий и вен имеются места наибольшего скопления нервных окончаний (рефлексогенные зоны). Это устья легочных вен и начальная часть легочного ствола, поверхность его соприкосновения с аортой и область бифуркации.

Довгастий мозок

ДОВГАСТИЙ МОЗОК; ЦИБУЛИНА (myelencephalon; medulla oblongata; bulbus)

Він є продовженням спинного мозку (medulla spinalis) і має вигляд молодої цибулини, тому і називається цибулиною (bulbus). Як і спинний мозок (medulla spinalis), довгастий мозок на дорcальній поверхні (facies dorsalis medullae oblongatae) має:

задню серединну борозну (sulcus medianus posterior);дві задньобічні борозни (sulci posterolaterales).

На вентральній поверхні довгастого мозку (facies ventralis medullae oblongatae) проходять:

передня серединна щілина (fissura mediana anterior);дві передньо - бічні борозни (sulci anterolaterales).

Між передньою серединною щілиною (fissura mediana anterior) і передньобічними борознами (sulci anterolaterales) містяться піраміди довгастого мозку; піраміди цибулини (pyramides medullae oblongatae; pyramides bulbi), які на межі зі спинним мозком перехрещуються, утворюючи перехрестяпірамід (decussatio pyramidum).

Між передньобічною та задньобічною борознами (sulci anterolateralis et posterolateralis) розміщені оливи (olivae).

Дорсальна поверхня довгастого мозку (facies dorsalis medullae oblongatae) утворює нижню частину ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea).

На дорсальній поверхні (facies dorsalis) нижче ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) чітко контуруються:

тонкий пучок (fasciculus gracilis)з тонким горбиком (tuberculum gracile)попереду;

клиноподібний пучок (fasciculus cuneatus)із клиноподібним горбиком (tuberculum cuneatum).

Сіра речовина довгастого мозку (substantia grisea medullae oblongatae)представлена:

нижнім оливним комплексом;нижніми оливними ядрами(complexus olivaris inferior; nucleiolivares inferiores);

тонкими ядрами (nuclei graciles);

клиноподібними ядрами (nuclei cuneati);

центром дихання і кровообігу;

ядрами ІХ - ХІІ пар черепних нервів.

 

Біла речовина довгастого мозку (substantia alba medullae oblongatae)складається з:

 

висхідних шляхів, до складу яких	входять присередня петля (lemniscus medialis), яка в
довгастому мозку (medulla oblongata)	робить перехрест (decussatio lemnisci medialis), та
	спинномозкова петля (lemniscus spinalis);   - низхідних шляхів (пірамідних шляхів);   - сітчастої формації (formatio reticularis).

 

Білет №5

1. ТОПОГРАФІЯ І ФАСЦІЇ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

 

Грушоподібний м’яз (m.piriformis), виходячи через великий сідничний отвір (foramen ischiadicum majus), не заповнює його повністю, внаслідок чого утворюються:

 

- надгрушоподібний отвір (foramen suprapiri-forme);

- підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme).

Внутрішній та зовнішній затульні м’язи (musculi obturatorii internus et externus), закриваючи затульний отвір (foramen obturatum), утворюють уділянці затульної борозни(sulcusobturatorius) затульний канал (canalis obturatorius).

 

Під пахвинною зв’язкою (ligamentum inguinale) – між нею і клубовою кісткою (os ilium) – утворюється простір, який за допомогою клубово - гребінної дуги (arcus iliopectineus), що прикріплюється до клубово-гребінного підвищення (eminentia iliopectinea), поділяється на два отвори:

- присередньо розташована судинна затока (lacuna vasorum), через яку проходять стегнові артерія та вена (arteria et vena femorales);

- збоку розташована м’язова затока (lacuna musculorum), через яку проходять клубовопоперековий м’яз (musculus iliopsoas) і стегновий нерв (nervus femoralis).

 

У ділянці судинної затоки (lacuna vasorum)утворюється стегнове кільце (anulus femoralis),якепри проходженні стегнових гриж перетворюється на глибоке кільце стегнового каналу (anulus canalis femoralis profundus).

 

Глибоке кільце стегнового каналу (anulus canalis femoralis profundus) оточене:

- збоку стегновою веною (vena femoralis);

 

- присередньо затоковою зв’язкою (ligamentum lacunare);

- спереду пахвинною зв’язкою (ligamentum inguinale);

 

- ззаду гребінною зв’язкою (ligamentum pectineale).

 

Тазова фасція (fascia pelvis; fascia pelvica)

Тазова фасція є продовженням пристінкової фасції живота (fascia abdominis parietalis), вона ще називається внутрішньочеревною фасцією (fascia endoabdominalis).

Та частина тазової фасції (fascia pelvis), яка покриває клубовий та великий поперековий м’язи (musculi iliacus et psoas major), називається попереково - клубовою фасцією (fascia iliopsoas), або клубовою фасцією (fascia iliaca).

 

Сіднична фасція (fascia glutea)вкриває ззовні великий сідничний м’яз(m.gluteus maximus).Глибокий листок цієї фасції відмежовує великий сідничний м’яз (m. gluteus maximus) від середнього сідничного м’яза (m. gluteus minimus) і від м’яза-натягувача широкої фасції (m. tensor fasciae latae). Унизу сіднична фасція (fascia glutea) потовщується і продовжується у широку фасцію (fascia lata).

 

Широка фасція (fascia lata)

 

Широка фасція (fascia lata) формує піхви (vaginae) для м’язів стегна (musculi femoris), а також:

 

- бічну міжм’язову перегородку стегна (septum intermusculare femoris laterale);

присередню міжм’язову перегородку стегна (septum intermusculare femoris mediale)

Широка фасція (fascia lata) має:

 

- поверхневий листок (folium superficialis; lamina superficialis);

 

- глибокий листок (folium profundum; lamina profunda).

 

Глибокий листок широкої фасції стегна (lamina profunda fasciae latae femoris)покриває всестегно (femur). Збоку ця фасція ущільнюється і утворює сухожилок для м’яза-натягувача широкої фасції (musculus tensor fasciae latae), який називається клубово-великогомілковим пасмом (tractus iliotibialis).

 

Поверхневий листок широкої фасції стегна (lamina superficialis fasciae latae femoris)розташований лише в межах стегнового трикутника (trigonum femorale) і закінчується знизу серпоподібним краєм (margo falciformis), який має:

 

- верхній ріг (cornu superius);

- нижній ріг (cornu inferius).

 

 

Під серпоподібним краєм поверхневого листка широкої фасції стегна (margo falciformis laminae superficialis fasciae latae femoris) утворюється підшкірний розтвір (hiatus saphenus), який вкритий дірчастою фасцією (fascia cribrosa)

При проходженні стегнових гриж (кил) підшкірний розтвір (hiatus saphenus) перетворюється у зовнішнє кільце стегнового каналу (anulus canalis femoralis externus).

 

Стегновий канал (canalis femoralis)

 

Стегновий канал (canalis femoralis) у нормі не існує, він утворюється тільки при утворенні стегнових гриж (кил).

 

У каналі виділяють три стінки:

- бічну стінку (paries lateralis),що утворена:

 

- стегновою веною (vena femoralis);

- передню стінку (paries anterior),яка представлена:

 

- поверхневим листком широкої фасції (lamina superficialis fasciae latae);

- пахвинною зв’язкою (ligamentum inguinale);

- верхнім рогом серпоподібного краю (cornu superius marginis falciformis);

- задню стінку (paries posterior),що утворена:

- глибоким листком широкої фасції стегна (lamina profunda fasciae latae femoris).

При утворенні стегнового каналу (canalis femoralis) його:

- глибоким кільцем (anulus femoralis profundus)є стегнове кільце (anulus femoralis);

- поверхневим кільцем (anulus femoralis superficialis)є підшкірний розтвір (hiatus saphenus).

 

На передній поверхні стегна (facies anterior femoris) помітний стегновий трикутник (trigonum femorale), межами якого є:

 

- угорі пахвинна зв’язка(ligamentum inguinale);

- присередньо довгий привідний м’яз(musculus adductor longus);

 

- збоку і знизу кравецький м’яз(musculus sartorius).

 

Нижній кут стегнового трикутника (trigonum femorale), а саме передня стегнова борозна (sulcus femoralis anterior), переходить у привідний канал (canalis adductorius), або канал Гунтера, який розташований між:

 

- великим привідним м’язом (musculus adductor magnus) присередньо;

- присереднім широким м’язом (musculus vastus medialis) збоку;

 

- а спереду перекинутою між цими м’язами широко-привідною міжм’язовою перегородкою (septum intermusculare vastoadductorium).

 

Привідний канал (canalis adductorius) знизу відкривається привідним розтвором (hiatus adductorius) у підколінну ямку (fossa poplitea).

Через його передній розтвір (hiatus anterior) проходять:

- підшкірний нерв (nervus saphenus);

- низхідні колінні артерія та вени (arteria et venae descendentes genus).

 

Підколінна ямка (fossa poplitea)

 

Підколінна ямка (fossa poplitea) знаходиться в місці переходу стегна в гомілку, на її задній поверхні, і має форму ромба.

Вгорі підколінна ямка (fossa poplitea) оточена:

 

- збоку –двоголовим м’язом стегна(musculus biceps femoris);

 

- присередньо півсухожилковим та півперетинчастим м’язами(musculi semitendinosus etsemimembranosus).

Унизу підколінна ямка (fossa poplitea) оточена:

 

- бічною голівкою литкового м’яза (caput laterale musculi gastrocnemii);

- присередньою голівкою литкового м’яза (caput mediale musculi gastrocnemii).

 

Дном підколінної ямки (fossa poplitea)є:

 

- підколінна поверхня стегнової кістки (facies poplitea ossis femoris);

 

- задня поверхня колінного суглоба (facies posterior articulationis genus).

 

Із підколінної ямки (fossa poplitea) між поверхневими та глибокими м’язами заднього відділу гомілки проходить аж донизу гомілково - підколінний канал (canalis cruropopliteus), або канал Грубера.

Від цього каналу (canalis cruropopliteus) відгалужується нижній м’язово - малогомілковий канал (canalis musculoperoneus inferior), що оточений:

 

Верхній м’язово - малогомілковий канал (canalis musculoperoneus superior)є самостійним,вінпроходить між:

 

Широка фасція стегна (fascia lata femoris) переходить на гомілці (crus) у фасцію гомілк и (fascia cruris). Утворює піхви синовіальні і волокнисті.

При переході на стопу (pes) фасція гомілки (fascia cruris) утворює:

 

- тильну фасцію стопи (fascia dorsalis pedis);

- підошвовий апоневроз (aponeurosis plantaris).

 

 

Ця фасція (fascia dorsalis pedis) переходить у тильний апоневроз пальців стопи (aponeurosis dorsalis digitorum pedis).

 

Підошвовий апоневроз (aponeurosis plantaris)розташовується безпосередньо під шкірою підошви стопи (cutis plantae pedis).

 

Через ці борозни ідуть кровоносні судини та нерви підошви (vasa sanguinea et nervi plantares).

Сумки нижньої кінцівки