Кафедра української та іноземних мов

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

з дисципліни «Латинська мова»

до практичних і самостійних занять студентів І курсу денного відділення факультету «Ветеринарна медицина»

 

Частина ІII

Узгоджене та неузгоджене означення. Прикметник

 

Одеса

«Центр Медіа»

Укладачі: старший викладач кафедри O.Ф.Кривенко, викладач кафедри І.А. Фурман.

 

 

Рецензенти: к.ф.н., доцент О.М. Ситько, ст. лаборант каф. укр. та іноз. мов Г. С. Міготіна.

 

Рекомендовано до видання рішенням кафедри української та іноземних мов Одеського державного аграрного університету,

протокол № 2012 р.

 

 

Відповідальний за випуск

 

Редактор

 

Передмова

Дані методичні вказівки призначені для студентів І курсу факультету «Ветеринарна медицина». Згідно освітньо - професійної програми напряму 6.110101 «Ветеринарна медицина» процес вивчення латинської мови для підготовки лікаря – фахівця ветеринарної медицини інтегрується з кафедрами анатомії, гістології, біології, зоології, загальної хімії та фармакології.

Тому вище згадані методичні вказівки професійно орієновані. Це має на меті вироблення навичок грамотного використання студентами латинської анатомічної, гістологічної, клінічної та фармацевтичної термінології, що забезпечує грамотність майбутнього лікаря ветеринарної медицини, а також міжнародне порозуміння ветеринарної термінології між фахівцями.

Методичні вказівки складаються з 5 частин:

І. Алфавіт. Правила вимови та наголошування слів.

ІІ. Іменник.

ІІІ. Прикметник. Узгоджене та неузгоджене означення.

ІV. Дієслово та дієприкметник.

V. Рецептура, хімічна номенклатура та числівник.

Теоретичний матеріал кожної лекції закріплюється аудиторними, домашніми та модульними вправами. Для свідомого засвоєння студентами кожного з граматичних розділів в граматичному матеріалі та багатьох вправах поряд з латинською найвживанішою лексикою розглядаються їх відповідні грецькі дублети та терміноелементи.

Закріплення їх відбувається у двосторонніх семантичних вправах. Така методика орієнтує на те, що медичну ветеринарну термінологію можна вивчити тільки володіючи основами граматики латинської мови та знаючи лексику і способи словотворення.

Наприкінці кожної лекції є 10 прислів’їв – невичерпна скарбниця античної міфології та літератури, крилаті латинські вирази етичного, естетичного та загальнолюдського характеру, що робить курс латинської мови ефективнішим і багатограннішим.

 

Зміст

Вступ …………………………………………………………………………….

 

Частина ІІI

Lectio septima

Тема 7: “ Прикметники I та II відміни (I група). Узгоджене та неузгоджене означення.

Правило узгодження. ”…………………………………………………………….

 

Lectio octava

Тема 8: “ Прикметник. ”……………………………………………………………

Lectio nona

Тема 9: “ Ступені порівняння прикметників ” ………….........................................

 

Список використаних джерел…… …………………………………………….

 

 

Вступ

Латинська мова – це єдина професійна мова біологічних дисциплін. Вивчення латинської мови має велике значення у підготовці спеціаліста ветеринарного профілю, оскільки допомагає свідомо засвоювати і розуміти медичні терміни латинсько - грецького походження, з якими він зустрічатиметься і буде послуговуватися у своїй практичній діяльності.

Медична та ветеринарна науки з давніх часів оперували своєю власною термінологією. Спочатку вона була створена на давньогрецькій мові. Це пояснюється тим, що батьківщиною європейської медицини є Греція, рівень культури і науки якої був значно вищим, ніж в сусідній з нею державі. В той час, коли латинська мова ще не мала своєї писемності давньогрецька вже була мовою філософії, поезії, риторики, науки (в тому числі і медицини) зі своєю писемною традицією.

Латинська мова, як і грецька, належить до індоєвропейської сім'ї мов, до яких відносяться балтійські, германські, слов'янські, романські та інші групи мов. Вона дістала назву від племені латинів, які на початку I тис. до н.е. заселяли невелику область Центральної Італії. Головне місто Лаціума Рим стає в VII ст. до н.е. містом – державою древнього світу – Римської імперії. Латинська мова стає офіційною мовою цієї держави. В 146 році до н. е. Греція була підкорена Римом. Грецька мова стає другою мовою Римської імперії. Вже з II ст. н.е. тут спостерігається так званий білінгвізм – двомовність (поширення грецької та латинської мов). Грецька медична термінологія, потрапивши на римський ґрунт разом з грецькою мовою, зазнала деяких змін: одні терміни повністю латинізувались, тобто набули форми слів латинської мови, інші зберегли частково особливості грецької мови.

Двомовність в ветеринарно – медичній термінології виражається в тому, що один і той же орган називається двома словами – латинським і грецьким. При цьому за традицією, яка встановилася, латинським терміном називається орган у нормі, а грецький еквівалент позначає патологію цього органа. Наприклад, для позначення головного мозку в нормальній анатомії використовується переважно латинське cerebrum, в клініці – грецьке encephalon, від якого утворений термін – энцефаліт – запалення головного мозку та ін. Традиція вживання слів грецького походження в клінічній термінології підтримується в наш час винятковою здатністю грецьких слів до створення утворень, які є зручними для стислого позначення різних хворобливих процесів, причин їх виникнення і методів лікування.

Після падіння Західної Римської імперії (476 рік н.е.) латинська мова поступово втратила своє першочергове значення. Зараз латинську мову відносять до числа мертвих мов, тому що ні одна нація не користується нею в повсякденному спілкуванні. Однак чи можна називати мертвим те, що завжди давало і дає поживу для найсучаснішого? Адже слова «віртуальність», «мобільність», які належать до наймодернішої лексики походять саме з латинської мови. Велика кількість латинізмів наявна в лексиці всіх європейських мов. Найбільше їх, звичайно, у романських мовах (у французькій – 80-90%, італійській – 70-80%), а також у мовах германських (наприклад, в англійській їх близько 75 %). Багато слів латинського походження є також в українській мові. Наприклад: революція, конституція, демонстрація, атом, космонавт, кібернетика, прогрес, культура, цивілізація, агітатор, університет, студент, лектор, аудиторія, лекція, курс, стипендія, директор, ректор та ін. Латинська мова продовжує жити в численних крилатих висловах і прислів’ях, що передаються з покоління в покоління. Обидві античні мови, грецька й латинська, і нині є не тільки фундаментом, а й будівельним матеріалом для творення наукової термінології практично всіх наук.

Значення вивчення латинської мови у ВНЗ

Медичні терміни – анатомічні, клінічні, фармацевтичні – більшість латино – грецького походження, якими користуються медики всього світу. Латинська і давньогрецькі мови залишаються основними міжнародними джерелами для штучного утворення нових медичних термінів в сучасних мовах. Перевагою всіх медичних термінів є стислість, точність, ємність. Для того, щоб передати значення деяких термінів, наприклад словами української мови, інколи потрібно декілька слів:

тонзілектомія – оперативне видалення мигдалин;

нейрохірургія – оперативне лікування захворювань і ушкоджень нервової системи;

ларингофарингіт – запалення слизової оболонки гортані і глотки.

Важливий і той факт, що терміни греко – латинського походження, потрапивши до іншої мови, залишаються в ній чужими, що охороняє їх від впливу запозиченої мови і забезпечує їм необхідну однозначність.

В медицині прийняті латинські назви ліків, лікарських рослин і різних препаратів. У нашій країні, як і в багатьох країнах світу, рецепти пишуться латинською мовою. Фармацевт в будь - якій країні може приготувати ліки за таким рецептом.

Таким чином, медична освіта немислима без оволодіння основами латинської мови. Медикам з давніх - давен відома латинська поговірка: Invia est in medicina via sine lingua Latina - немає шляху в медицині без латинської мови.

 

 

Заняття 7. Lectio septima

Тема VI: Прикметники I та II відміни (I група).

Узгоджене та неузгоджене означення.

Правило узгодження.

В латинській мові, як і в українській, прикметники узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку.

Словникова форма прикметників I групи, які ще називаються прикметниками I та II відміни.

m f n

e.g. гіркий, -а, -е

Через кому позначені родові закінчення в називному відмінку однини

відміняються як іменники

m f n

e.g. чорний, -а, -е

відміняються як іменники

Узгоджене означення

Формула узгодження:

e.g. – гірка настойка

– біла мазь

– червоний сік

– біла глина

– прозорий кристал