Розділ II. Обґрунтування напрямку дослідження

2.

Роль біологічно активно речовин в процесі життєдіяльності людини

Проблема збереження здоров'я і збільшення довготривалості життя людини є і буде залишатись однією із найважливіших і актуальних проблем сучасного суспільства. Виявлено зниження якості всіх основних груп найбільш цінних в біологічному відношенні продуктів харчування: м'яса і м'ясних продуктів, риби і рибних продуктів, молока і молочних продуктів, рослинної олії. Однією із головних умов функціонування організму людини, у відповідності із теорією адекватного харчування, є наявність у раціоні біологічно активних речовин.

Їжа сучасної людини є не тільки носієм пластичних та енергетичних матеріалів, а й джерелом компонентів не аліментарного (не харчового) характеру, серед яких чимало компонентів природного або компонентного походження. Їжа дає організму необхідні харчові та біологічно-активні речовини. За останні роки людство докладає багато зусиль для того, щоб повернути їжі її природні інградієнти корисні для здоров‘я. Так в кінці 20 століття для поповнення ї збагачення раціону харчування сучасної людини вітамінами, мінеральними речовинами та іншими компонентами, завдяки досягненням сучасної науки, був створений новий клас продуктів - біологічно-активні добавки (БАД),

Об’єктом нашого дослідження є гранат.

Мета ж даної роботи полягає у виявленні біологічно активних речовин гранату.

 

Розділ III. Методи дослідження

Виділення олії методом екстрагування органічним розчинником

Принцип методу. Визначення грунтується на екстрагуванні жиру з висушеної до постійної маси наважки страви жірорастворітелямі.
Хід визначення. Наважку сухої речовини зважують на фільтрувальної папері розміром 6X7 см і загортають в пакетик. Цей пакетик загортають в іншій пакетик з фільтрувального паперу розміром 7X8 см. Внутрішній пакетик поміщають так, щоб його шов не збігався зі швом зовнішнього пакетика. Приготований пакетик поміщають в бюксу і висушують в сушильній шафі при температурі 103ч = 2 ° С до постійної маси. Потім пакетик переносять в екстрактор апарату Сокслета і заливають гексаном.
Гексану наливають стільки, щоб він почав переливатися через сифон екстрактора, після чого додають ще 50 см³ ефіру і з'єднують всі частини приладу. У холодильник пускають холодну воду, а перегінну колбу поміщають на водяну баню (температура не вище 45°С).
Нагрівання слід регулювати таким чином, щоб гексан зливався з екстрактора через кожні 5 - 6 хв. При безперервній дії апарату Сокслета для повного вилучення жиру з добре подрібненої навішування потрібно 5 - 6 год, при погано подрібненої навішуванні екстракцію слід проводити 10 - 12 ч.
Повноту екстракції перевіряють на фільтрувальної папері. Для цього беруть 2 - 3 краплі ефіру, що випливає з екстрактора, папір підігрівають. Якщо на папері після випаровування ефіру не залишається жирна пляма, то екстракцію вважають закінченою.

Після закінчення екстракції перестають нагрівати колбу, дають вистигнути, виключають воду і знімають холодильник.

Розчинник відганяють за допомогою приладу для прямої перегонки. Залишки розчинника упарюють за допомогою водострумного насоса. Пробу відфільтровують на скляному фільтрі з приєднаним водострумним насосом. Колба з олією зважують і за різницею мас порожньої колби і колби з олією знаходять масу та вираховують вихід олії у перерахунку на 100 г сухого насіння. Перше зважування проводять після охолодження в екстракторі протягом 40-60 хв.

Масову частку олії в очищеному від домішок, подрібненому і підсушеному насінні розраховують за формулою:

Mc = (m-m₁)/m₂,

де m – маса колби з олією, г;

m₁ – маса пустої колби, г;

(m-m₁) – кількість олії, г;

m₂ – наважка подрібненого насіння [13].

 

Визначення хімічних показників олії

Визначення кислотного числа

 

Кислотне число – це кількість мг гідроксиду калію, необхідна для нейтралізації вільних жирних кислот в 1 г жиру. Кислотне число характеризує якість жиру. Так, у жирі, виготовленому з дозрілого насіння, вільних жирних кислот мало, а у жирі з недозрілого насіння – багато. При зберіганні жиру спостерігається накопичення вільних жирних кислот, тобто зростає кислотність. Підвищення кислотності вказує на зниження якості жиру.

Принцип методу полягає в тому, що вільні жирні кислоти, які містяться в жирі, відтитровують 0,1 н. розчином гідроксиду калію. Титрування доцільно проводити гідроксидом калію, а не гідроксидом натрію, оскільки утворені калієві мила краще розчиняються в умовах досліду.

Хід роботи. До 1г жиру додають 5мг спирту нейтралізованого фенолфталеїном, добре перемішеють до максимального розчинення вільних жирни кислот і титрують розчином KOH до появи рожевого забарвлення(забарвлення не повинно зникати протягом 0,5 – 1 хв.).

Кількість KOH, мг, витрачену на титрування вільних жирних кислот, що містяться в 1г жиру, визначають за формолою:

КЧ=AQ/a

де А – об’єм розчину KOH (0,1 моль/л), витрачений на титрування досліджуваної проби, мл;

а – наважка жиру, г;

Q – кількість KOH (5,61 мг), еквівалентна 1мг розчину KOH (0,1 моль/л).

 

 

Визначення числа омилення

Число омилення — кількість міліграмів їдкого калі КОН, необ­хідна для нейтралізації вільних і зв'язаних з гліцерином жирних кислот, одержаних при омиленні 1 г жиру.

Хід роботи. В одну колбу (досліджувану пробу) поміщають 0,5г жиру, в другу (контрольну пробу) – 0,5мл води. В обидві колби доливають по 15мл спиртового розчину KOH і кип’ятять із зворотнім холодильником на водяній бані протягом 50 хв до повного омилення гліцеридів і нейтралізації вільних жирних кислот. Потім у обидві колби додають по 10 краплин розчину фенолфталеїну та титрують прозчином HCl до зникнення рожевого забарвлення (до нейтральної реакції).

Кількість KOH у мг, витрачена на нейтралізацію всіх жирних кислот, що містяться 1г жиру, визначають за формолою:

ЧО=(В-А)fQ/a

де (В-А) – різниця результатів титрування контрольного та досліджуваного зразків розчином соляної кислоти (0,5 моль/л), мл;

а – наважка досліджуваного жиру, г;

Q – кількість KOH (28 мг), яка еквівалентна 1 мл розчину KOH (0,5 моль/л).

 

 

Визначення ефірного числа

Це число визначать за різнацею між ЧО жиру та його КЧ

ЕЧ=ЧО-КЧ

 

Визначення йодного числа

Йодне число – кількість грамів йоду, потрібного для насичення ненасичених жирних кислот, що містяться в 100 г жиру. Дає уявлення про ступінь ненасиченості жиру, про здатність до висихання, прогіркання та інших зміни, що відбуваються при зберіганні та переробці жирів. Чим більше у жирі ненасичених жирних кислот, тим вище йодне число. Зменшення йодного числа є показником псування жиру.

Принцип методу полягає в тому, що ненасичені жирні кислоти приєднують галогени за місцем подвійних зв’язків.

М еханізм реакції взаємодії ненасичених жирних кислот з йодом:
Йод, що не прореагував, відтитровують 0,1 н. розчином тіосульфату натрію:
J₂ + 2Na₂S₂O₃ ® 2NaJ + Na₂S₄O₆

Хід роботи. В одну колбу (досліджувана проба) вносять наважку 0,1 – 0,2 г, у другу (контрольна проба) – 0,1 – 0,2 мл води, по 10 мл спиртового розчину йоду, перемішують і залишають на 15 хв. Далі вміст колб титрують розчином Na₂S₂O₃ до появи жовтуватого забарвлення. Потім, додавши 1 мл розчину крохмалю, суміш титрують до зникнення синього забарвлення.

Йодне число визначають за формолою:
ЙЧ=(В-А)fQ1000/a1000

де (В-А) – різниця резудбтатів титрування контрольного та досліджуваного зразків у розчині Na₂S₂O₃ (0,05 моль/л), мл;

а – наважка розвину жиру, г;

f – коефіцієнт поправки на титр розчину Na₂S₂O₃ (0,05 моль/л);

Q – кількість J₂ (12,69 мг), еквівалент на 1 мг розчину Na₂S₂O₃(0,05 моль/л).