Визначення пероксидного числа

Пероксидне число – це об’єм 0,1 н. розчину Na₂S₂O₃, мл витраченого на титрування жиру.

Хід роботи. У конічну колбу зі шліфом на 200 мл поміщають 5 г (з точністю до сотих) олійного екстракту, додають 10мл хлороформу, інтенсивно перемішують, додають 15мл ацетатної кислоти та 1мл розчину KI. Колбу закривають корком і інтенсивно струшують протягом 1 хв і ставлять на 15 хв у темне місце. Потім додають 75 мл H₂O та 2 – 3 кр. Крохмалю, при набуванні синього кольору. Титрування проводиться 0,002 н розчином натрій тіосульфату до знебарвлення розчину.

Розрахунок проводимо за формулою:

ПЧ=(V₁ – V₀)1000C/m

де V₀ – обєм розчину тіосульфату, використаний на контрольний долсід, см³;

V₁ - обєм розчину тіосульфату, використаний на досліджуваний дослід, см³;

С – концентрація розчину Na₂S₂O₃, моль/л

m – маса досліджуваної проби, г

1000– коефіцієнт перерахунку результату в міліграми на кілограм.

 

Визначення показника заломлення олії

Визначення показника заломлення олії проводять на рефрактометрі ИРФ-454Б.

На призму рефрактометра наносять краплю олії за допомогою скляної палички, не торкаючись до полірованої поверхні. Закривши призму, встановлюють чіткість зображення та оптимальне освітлення. Вимірюють показник заломлення олії при кімнатній температурі. При зміні результатів, одержують приведене значення показника заломлення при температурі 20°С [14].

Визначення густини олії

Величина густини залежить від температури. Відносну густину зазвичай визначають за водою, густина якої при 4°С майже дорівнює одиниці (0,99997г/см³).

Визначення густини проводять у пікнометрів ємності 1– ­2 мл. Чистий та сухий пікнометр зважують на аналітичних вагах при кімнатній температурі. Потім визначають «водне число пікнометра», що є постійним для кожного пікнометра і відповідає масі води в об’ємі пікнометра при 20°С, приведеної до маси води при 4°С,

m_H2O(20°C)/ m_H2O(4°C)=0,99823/1

x(m_H2O(4°C))= m_H2O(20°C)/0,99823,

де 0,99823 г/см³ ­ густина води при 20°С.

Отримана величина m Н₂О (4°С) або х є «водним числом» або «водною константою» пікнометра.

Для визначення густини досліджуваної рідини зважують сухий, чистий пікнометр і порівнюють його масу з масою, визначеною при визначенні «водної константи».

Потім пікнометр заповнюють досліджуваною рідиною та проводять аналогічні вимірювання, як для води.

Відношення маси речовини в об’ємі даного пікнометра до величини «водної константи» відповідає густині даної речовини:

d₄²⁰ =m-m_n /B

В – «водна константа» пікнометра;

М – маса пікнометра з досліджуваною речовиною;

m_n – маса пікнометра порожнього.

За результат аналізу приймають середнє арифмитичне трьох паралельних [15].

Дослідження жирнокислотного складу рослинних олій методом газової хроматографії.

Приготування розчину натрій метилату

Зважують1,15 металічного натрію в стакані для зважування. Результат записують у грамах до другого знаку.

В міру колбу ємністю 25 см³ наливають 10-12 см³ метанолу, до нього додають маленькими шматочками металічний натрій. Після розчинення розчин охолоджують до кімнатної температури та доводять метанолом до мітки. Зберігають розчин у холодильнику.

Приготування метилових естерів жирних кислот

Пробу досліджуваного жиру добре перемішують. У скляну пробірку відбирають піпеткою 2 краплі жиру (зважити, у всіх дослідах використовувати однакову кількість проби), розчиняють їх у 1,9 мл гексану.

У розчин вводять 0,1 мл розчину натрій метилату в метанолі концентрацією 2 моль/л. Після інтенсивного перемішування протягом 2 хвилин реакційну суміш відстоюють 5 хвилин та фільтрують через паперовий фільтр. Розчин готовий до аналізу. Готовий розчин зберігають у холодильнику не більше 2 діб.

Підготовка хроматографа до роботи

Підключення хроматографа, підготовка та встановлення колонок, вивід приладу на робочий режим здійснюється згідно інструкцій по встановленню та налаштуванню хроматографа.

Проведення вимірювання

На хроматографі встановлюють наступні умови аналізу масел, що не містять низькомолекулярних кислот (крім кокосового):

Температура термостату колонок ­ 160-240^°С;

Температура випаровувача – 220^°С;

Температура дитектора – 250^°С;

Швидкість потоку газу-носія (азот) – 30-40мл/хв;

Об’єм проби біля 1 мкл розчину метилових естерів у гексані [16].

Якісне визначення вітамінів

Вітамін А (Ретинол)

 

1. Реакція на вітамін А з ферум хлоридом

В суху пробірку вносять 0,5 мл досліджуваного розчину та додають 0,5 мл розчину форум (ІІІ) хлориду. При наявності вітаміну А суміш забарвлюється в жовто – зелений колір.

2. Реакція на вітамін А з концентрованою сульфатною кислотою

В суху пробірку вносять 0,5 мл досліджуваного розчину та додають 0,5 мл концентрованої сульфатно кислоти. У випадку наявності у пробі вітаміну А спостерігається утворення червоно – фіолетового або червоно – бурого кольору.

 

 

Вітамін D (Кальциферол)

1. Бромхлороформна проба на вітамін D.

Проба, що містить вітамін D забарвлюється в зелено – голубий колір при додаванні розчину брому в хлороформі.

2. Анілінова проба на вітамін D.

В сухій пробірці змішують 5 мл анілінового реактиву (15 частин + 1 частина концентрованой соляної кислоти). Вміст проби обережно при постійному перемішуванні нагрівають до кип’ятіння і кип’ятять 30 секунд. У присутності вітаміна D з’являється спочатку грязно – зелене забарвлення, а потім буро – червоне або червоне забарвлення.

 

Вітамін Е (Токофенол)

Реакція з нітратною кислотою

Взаємодія α – токоферолу з концентрованою нітратною кислотою забарвлює реакційну суміш в червоний колір. Це зумовлено тим, що продукт окиснення α – токоферолу має хіноїдну структуру.

В суху пробірку вносять 5 крапель спиртового розчину вітаміну Е і додають 1 мл концентрованої HNO₃. Пробірку інтенсивно струшують. При наявності у пробі токоферолу спостерігається поступове забарвлення суміші в червоний колір.

 

Вітамін К (Філохінон)

Якісна реакція на метінон

В пробірці змішують 0,5 мл спиртового досліджуваного розчину ті кілька крапель аналіна. При наявності метінона суміш забарвлюється в червоний колір.

Якісна реакція на вікасол

В пробірці змішують 0,5 мл спиртового досліджуваного розчину з розчином цистеїна.Додають кілька крапель 10%-го розчину NaOH. При наявності вікасола суміш забарвлюється в жовто – оранжевий колір.

 

3.4.5. Вітамін В₁ (Тіанін)

 

Реакція окиснення вітаміна В₁ в тіохром

Вітамін В₁ під дією K₃[Fe(CN)₆] окислюється до тіохрома – пігмента жовтого кольору.

0,5 мл проби змішують в пробірці з 1 мл 10%- го розчину натрій гідроксид та додають 0,5 мл 5%-го розчину K₃[Fe(CN)₆]. При нагріванні суміш забарвлюється в жовтий колір у результаті окислення тіаміну в тіохром.

Осадження вітаміну В₁ у вигляді срібної солі.

В пробірку наливають 1 мл проби та додають краплями розчин арґентум(Ш) нітрату до появи осаду.

3.4.6. Вітамін В₂ (Рибофлавін)

Реакція відновлення вітамінв В₂

Водень, що утворюється при додаванні металічного цинка до концентрованої хлоридної кислоти, відновлює рибофлавін, через проміжну сполуку червоного кольору (родофлавін), в безбарвний лейкофлавін.

При цьому жовте забарвлення переходить а рожеве, хгодом розчин знебарвлюється.

У пробірку наливають 1 мл водного розчину проби, додають концентровану хлоридну кислоту та шматок цинку. Водень, що виділяється, реагує з рибофлавіном, розчин міняє забарвлення з жовтого на червоне та рожеве, а згодом знебарвлюється.

 

 

3.4.7. Вітамін В₆ (Піродиксин)

Ферихлоридна проба на вітамін В₆

Безбарвний розчин вітаміна В₆ набуває червоного забарвлення у присутності ферум хлориду. Реакція зумовлена утворенням комплексної солі червоного кольору типу фенолята заліза.

В пробірці змішують 0,5 мл водного досліджуваного розчину та кілька крапель 5%- го розчину ферум хлориду. У присутності вітаміна В₆ суміш забарвлюється в червоний колір.

 

Вітамін Р (Рутин)

Якісна реакція на рутин

Мотод базується на взаємодії рутина с ферум(ІІІ) хлоридом з утворенням комплексної сполуки зеленого кольору.

Наважку досліджуваного об’єкта (100 мг) кип’ятять протягом2 хвилин в 15 мл дистильованої води. Дають вистигнути, відбирають в пробірку 1 мл рідини та додають кілька кристаликів ферум(ІІІ) хлориду. Перемішують і розводять в 2 – 3 рази дистильованою водою. Спостерігають появу забарвлення.

 

3.4.9. Вітамін С (Аскорбінова кислота)

Відновлення K₃[Fe(CN)₆] вітаміном С

Метод базується на тому, що аскорбінова кислота відновлює K₃[Fe(CN)₆] до K₄[Fe(CN)₆]. Останній утворює з ферум(ІІІ) хлоридом важкорозчинну сіль ферум(ІІІ) – берлінську блакить, що випадає у вигляді темно – синього осаду.

У кожну з двох пробірок вносять по 2-3 краплі 5%-го розчину K₃[Fe(CN)₆] та 1%-го розчину FeCl₃, перемішують. Рідина набуває бурого забарвлення. Далі у першу пробірку додають 5 10 крапель водної витяжки з природного об’єкта, а в іншу – таку ж кількість дистильованої води. Якщо досліджуваний об’єкт містить аскорбінову кислоту, то рідина в першій пробірці забарвлюється в зеленувато – синій колір, і згодом випадає темно – синій осад берлінської блакиті.

Йодоформна проба на вітамін С

При додавання водної витяжки, що містить вітамін С, до розчину йоду в KI спостерігається знебарвлення суміші за рахунок відновлення молекуля додають рного йоду аскорбіновою кислотою з утворенням HI.

У дві пробірки наливають по 10 крапель дистильованої води та по 1-2 краплі0,1%-го розчину йоду в 0,2%-му розчині KI. В одну додають пробу у другу дистильовану воду.

 

3.4.10. Вітамін РР (Вітамін В₅, Нікотинамід)

Проба з міддю на нікотинову кислоту

Нікотинова кислота при нагріванні з розчином купрум(ІІ) ацетату утворює синій осад малорозчинної мідної солі (купрум нікотинат).

До мг розтертого природнього об’єкта додають 20 крапель 10%-го розчину оцтової кислоти та нагрівають до кипіння. До нагрітого розчину додають рівний об’єм 5%-го розчину купрум(ІІ) ацетату. При поступовому охолодженні вмісту пробірки випадає осад мідної солі нікотинової кислоти синього кольору.