Розкажіть про реформи володимира великого

Як і батько, Володимир посадив по великих містах і землях володінь своїхсинів, а він їх мав 12. Відтак вони вели ту ж політику, що й батько. Цяреформа зразу ж дала свій позитивний ефект адже було усунено від владимісцевих князів. Влада тепер, навіть на місцях, була зосередженавиключно у руках династії Володимира. Коли ж його варязька дружинапочала вимагати більших винагород, то Володимир зробив так, щоб вонаперейшла до рук візантійців. Володимир також залучав місцеву аристократію до своєї ради і з неювирішував питання законодавства та адміністрації, а також війни Яке було значення цієї реформи? Зосередження влади в руках однієїкнязівської родини дало можливість усунути племінний сепаратизм. ВідтакРусь стала державою із сильною князівською владою, в якій всі рішенняприймалися із єдиного центру. 2. Укріплення кордонів Русі. Замість далеких походів Володимир зосередився на захисті власнихволодінь. Щоб протистояти загрозі з боку печенігів, він збудуваврозгалужену мережу укріплень, а також нові міста на південь від Києва.Оборонні війни, на які почав звертати увагу Володимир, лише сприялизміцненню кордонів Русі. Дуже багато зусиль було витрачено на укріплення південного кордону.Печеніги, які вже за князювання Ігоря та Святослава зайняли чорноморськістепи, дійшли тепер до того, що безперервно нападали на прикордонніоселі, захоплюючи навіть час від часу Київ. Літопис вказує: «Булаборотьба велика безперестанку». Про героїчні змагання українськогонаселення з південним степовим ворогом залишилися напівлегендарнісвідчення, наприклад, про облогу Білгорода, коли міщани перехитрилипеченігів, ніби мають великі запаси поживи. Володимир особисто на чолісвоєї дружини обороняв кордон, зустрічаючи печенігів то під Києвом, топід Переяславом. Князь також був змушений організувати оборону в інший спосіб: побудуватиоборонні укріплення. Він почав розбудовувати прикордонні фортеці. Булопобудовано низку городів над річкою Стугною на південь від Києва і надДесною, Трубежем, Сулою на Лівобережжі. Залишки цих укріплень збереглисяі по сьогоднішній день. Така система укріплень нагадує римський лімес.Можливо, Володимир проектував його на основі візантійських фортифікацій.Відтак, оборонна політика Володимира сприяла визнанню Київської держави.Говорячи сучасною мовою, оборонна реформа сприяла підвищенню статусутатусуКиївської держави в очах світової спільноти. 3. Реформа зовнішньої політики. Відповідно до змін у внутрішній політиці, Володимир повів також зовнішнюполітику. Він залишив далекі воєнні походи, які залюбки проводили йогопопередники. Він пішов за голосом громади, яка вимагала від князя, щобвін беріг народні сили. То ж Володимир вів тільки оборонні війни. Зновупорушуючи традицію попередників, він звернув свій погляд на Захід ітакож додав до своїх володінь землі сучасної західної України. Можливо,в цьому є один негатив, адже цим було покладено початок довготриваломусуперництву з поляками за цей регіон. Важливими були також і зв’язки з західними племенами. Західні племена –дуліби, хорвати, тиверці, вже за Олега були у зв’язках з Києвом, і яксоюзники брали участь у поході на Візантію. Потім вони увійшли до складуКиївської держави. Лдя Русі західні землі мали значення передусім якпостачальники солі, якої багаті поклади були на Підкарпатті. Час відчасу, коли печеніги опанували степи і почали замикати дорогу дочорноморських соляних озер, галицька сіль здобула ще більшу ціну. Череззахідні землі проходили також торгові шляхи – на Волинь, до Польщі таНімеччини і на Перемишль до Угорщини. Це було причиною того, що 981 рокуВолодимир пішов походом на Захід і зайняв Перемишль, Червен та ін. Пізніше Володимир зайнявся дальшим забезпеченням західного фронту. В982 році було підкорено в’ятичів. 983 року він здобув землю ятвягів,войовничого литовського племені між Бугом і Німаном. 993 року Володимирходив на хорватів. Власне, ці походи викликали напруження між Києвом таПольщею. Він також змусив литовських ятвягів визнати його верховенство.Пізніше літопис зафіксував, що Володимир ходив також походом у Польщу.Згодом дві країни перестали ворогувати, і Володимир навіть одружив свогосина Святополка з дочкою польського князя Болеслава Хороброго. Все це свідчило насамперед про його дипломатичний хист. Володимир такожвстановив загалом дружні стосунки з поляками, угорцями і чехами.Імовірно, були встановлені зв’язки з Німеччиною, що також мала провіднестановище в Європі. В основі цієї західної орієнтації лежало йогопрагнення підпорядкувати собі головні торгові шляхи на Константинополь– важливий політичний, культурний, торговий центр тогочасної епохи. Внаслідок виваженої політики володіння князя стали найбільшими в Європі.Вони загалом охоплювали близько 800 кв. км. 4. Воєнна реформа. Величезна увага приділялася захистові кордонів. Особливого значення прицьому надавалося укріпленню південних кордонів. Для захисту південнихземель Київської Русі від печенігів було наказано збудувати цілу низкуукріплень по річках Трубеж, Сула, Стугна, та ін. Підступи до Києваприкривали потужні земляні укріплення з дерев’яними конструкціями, такзвані Змійові вали. Після відходу варягів з місцевого елементу постала і княжа дружина.Володимир особливо дбав про її розвиток та добробут. Літопис передаєхарактерний епізод. Одного разу дружина почала нарікати для князя: «Лихоядами викликав захоплення у Володимира. Проте як би неописували ці події літописці, за вибором Володимира стояли конкретніполітичні і економічні чинники. Як свідчить хрещення Ольги, християнство вже пустило глибокі корені вКиєві. Сусідство Київської Русі з християнізованими болгарами іновонаверненими поляками та уграми лише прискорило цей процес. Протеприйняття християнства і саме його візантійського різновиду насампередпояснювалося політичними причинами. У 987 році за надану візантійцямдопомогу у придушенні повстання Володимир став вимагати за нього віддатиїхню сестру Анну. Побоюючись, що згода на шлюб із «варваром» похитнепрестиж Візантійської імперії та імператорської династії, візантійцівсіляко намагалися виправити становище, домагаючись від Володимираприйняття християнства. Але навіть після хрещення Володимира у 988 роцівони зробили спроби відтягнути шлюб. І все ж після того, як русичізавоювали в Криму візантійське місто Херсонес, шлюб нарешті відбувся. У 988 році, прагнучи якнайшвидше охрестити свій народ, Володимир наказавпозаганяти юрби киян у притоку Дніпра р. Почайну і там усіх разомвихрестити. Літопис вказує на слова Володимира: «Хто не зайде завтра наріку, багатий чи убогий, прошак чи робітник, буде моїм ворогом».Пізніший митрополит Іларіон оповідав: «Не було нікого, хто спротивився бйого благочестивому наказові, - як хто не з любові, то зі страху передкняжим наказом хрестився, бо його благо вірність із владою булаз’єднана». Вказується також на тому, що в Києві християнство не зустрілоніякого опору, адже давнє язичництво не мало колишньої сили і мусиловідступити перед релігією нового типу. Проте в деяких містаххристиянство доводилося запроваджувати насильно. Так, у Новгородізалишилася приказка про Володимирових воєвод: «Путята хрестив вогнем, аДобриня – мечем». Християнство не могло одразу всюди вкоренитися, бо йне було достатньої кількості місіонерів, що могли б опанувати просториСхідної Європи. У деяких регіонах ще довгий час залишалося двовірство: люди одночасношанували і язичницьких богів, і нових святих. Християнські святінабували образу старих божеств. Так, св. Власій став опікуном худоби,яким був язичницький бог Велес; св. Ілля зайняв місце Дажбога та ін. Незважаючи на опір людей, ламалися язичницькі ідоли, натомістьбудувалися християнські церкви. Церква, організаційні структури іслужителі якої були цілком запозичені і привезені з Константинополя, нелише отримала широкі привілеї та автономію, на її потреби надходила крімтого, десята частина княжих прибутків. Перше духовенство прийшло з Кримупід проводом Настаса, корсунянина, що допоміг Володимирові здобутиКорсунь і через те дійшов великого значення при київському дворі. Князьнаказав будувати церкви, а в Києві поставив церкву Богородиці, наутримання якої призначив десяту частину свої володінь – відтоді сталаназиватися вона Десятинною. Внаслідок таких нововведень значно зріс престиж династії Володимира.Вона тепер стала пов’язаною із славетним домом візантійськихіз славетним домом візантійськихімператорів. Тіснішими ставали стосунки Володимира, що тепер належав до«християнської сім’ї правителів», з іншими монархами. Прийняттяхристиянства мало позитивні наслідки і для всього внутрішнього життякраїни. Оскільки вчення візантійської церкви підтримувало монарше правона владу, київські князі знайшли в ній ту ідеологічну опору, якої ранішене мали. До того ж церква з її складною внутрішньою підпорядкованістюзнайомила київських правителів з новими методами управління. А в самомусуспільстві Київської Русі з’явилася активно діюча установа, що не лишезабезпечувала незнане раніше духовне та культурне єднання, а йзабезпечувала величезний вплив на культурне та господарське життя.Завдяки вибору Володимира, Русь стала поєднаною з християнським Заходом,а не з мусульманським Сходом. Цей зв’язок зумовив її небаченийкультурний, історичний, суспільний розвиток. Важко переоцінити те, щохристиянство прийшло до України не з Риму, а з Візантії. Згодом, коливідбувся релігійний розкол між цими двом а центрами, Київ став на бікКонстантинополя, відкинувши католицизм. Так була закладена основамайбутніх запеклих конфліктів між найближчими сусідами католицької віри– поляками. Яке ж значення цих реформ? Насамперед, в результаті адміністративної,фінансової, оборонної, воєнної реформ значно зміцніла Київська держава.Вона стала нарівні з розвиненими європейськими країнами. Значнознизилася небезпека нападів східних кочових племен. Князь міг впевненішепроводити внутрішню політику, що безперечно позитивно позначилося надобробуті людей. Високого розвитку набула також освіта,культура. Заправління Володимира Русь перетворилася в найбільшу європейську державу,яка простяглася від Карпат до Волги, від Балтики до Чорного моря. Проте найбільше значення має все ж таки релігійна реформа Володимира.Запровадження християнства унеможливило племінний сепаратизм. Тепер всенаселення Русі поклонялося одному богу, а не багатьом язичницьким богам.Це, звичайно, сприяло консолідації всього давньоруського суспільства.Крім того, прийняття християнства вивело Русь в один ряд з європейськимикраїнами. Тепер Руська держава була в очах європейців високорозвиненоюдержавою з сильним князем. Відтак зв’язки Русі з іншими державамипожвавилися. Важливим було також і те, що зміцніли зв’язки із Візантією.Це сприяло політичному, економічному, культурному розвиткові країни.