Пропріорецептори, їх види, функції. Будова та функції м’язових веретен.

Пропріорецептори – власні рецептори опорно-рухового апарату (м’язів, сухожилків, суглобів, зв’язок).

 

М’язів (м’язові веретена)

Сухожилків (тільця Гольджі)

Суглобових сумок

Види рецепторів

 

 

 

 

Адекватний подразник

Розтягнення

Розтягнення

Деформація

 

Ступінь та швидкість скорочення м’яза (так як при скороченні сухожилки розтягуються)

Ступінь згинання (розгинання) в суглобі

Ступінь та швидкість розтягнення м’язів

Контролюють

 

М’язові веретена – первинні механорецептори, що мають складну структуру. Кожне м’язове волокно складається з великої кількості інтрафузальних волокон (ІФВ). Ці волокна знаходяться у сполучнотканинній капсулі. Волокна є двох видів: волокно з ядерним ланцюжком та волокно з ядерною сумкою. У центрі волокна знаходяться ядра та спіралевидне нервове закінчення (власне сприймаюча структура рецептора). Окрім ядерної сумки до складу волокна входять дистальні скоротливі сегменти, що отримують інервацію від g-мотонейронів спинного мозку (лежать поряд з a-мотонейронами, котрі інервують екстрафузальні волокна (ЕФВ) м’яза).

Адекватним подразником ІФВ є розтягнення центральної частини – ядерної сумки.

Зауважимо, що у відповідь на збудження м’язових веретен виникають міотатичні рефлекси (рефлекси на розтягнення), при цьому міотатично активуються a-мотонейрони, що інервують ЕФВ того м’яза, в якому розташоване м’язове веретено.

Через g-мотонейрони здійснюється центральна регуляція рівня активності м’язових веретен. Завдяки цьому рецептори можуть зберігати достатній рівень збудливості (чутливості) навіть при скороченні м’яза, якщо при цьому паралельно активізуються g-мотонейрони.

Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах.

По аксонам нейронів ЦНС інформація передається у вигляді ПД. Від одного нейрона на інший інформація передається через синапси.

	ЦЕНТРАЛЬНІ СИНАПСИ

 

 

Дендродендритичні

Аксодендритні

Аксоаксональні

Аксосоматичні

 

 

Механізм передачі збудження через центральний аксосоматичний хімічний синапс полягає в наступному: ПД поширюється по мембрані аксона Ù далі по мембрані пресинаптичній Ù підвищення проникності пресинаптичної мембрани для іонів Сa²⁺ Ù вхід їх в нервове закінчення за градієнтом концентрації Ù вихід медіатора в синаптичну щілину Ù дифузія медіатора до постсинаптичної мембрани Ù взаємодія з мембранними циторецепторами Ù збільшення проникності постсинаптичної мембрани для іонів Na⁺ Ù вхід іонів Na⁺ в тіло клітини через постсинаптичну мембрану Ù деполяризація мембрани (ЗПСП місцеве збудження) ЗПСП як місцеве збудження поширюється на сусудні ділянки постсинаптичної мембрани та мембрани аксонного горбика з допомогою місцевих струмів. Ці струми в незбуджених ділянках мембрани мають вихідний напрям, тому викликають деполяризацію мембрани.

Особливості передачі збудження через центральні аксо-соматичні хімічні синапси.

1. Одностороннє проведення.

2. Сповільнення проведення – характеризується наявністю синаптичної затримки – час від виникнення ПД на пресинаптичній мембрані до виникнення ПД на мембрані аксонного горбика. Воно складає 2-3 мс.

3. Швидке порушення проведення через виснаження запасів медіатора.

4. Один ПД через центральний синапс не проходить тому, що зумовлює на постсинаптичній мембрані виникнення одного ЗПСП, який має амплітуду 1 мВ та тривалість 15 мс. Оскільки поріг деполяризації аксонного горбика складає 10-15 мВ, один ЗПСП, що поширився на мембрану аксонного горбика, не може викликати деполяризацію цієї мембрани до критичного рівня.

5. Умовою передачі збудження через центральний нервовий синапс є сумація ЗПСП на тілі нейрона.

До медіаторів, що викликають деполяризацію постсинаптичної мембрани та приймають участь в передачі збудження, відносять: ацетилхолін, норадреналін, серотонін та багато інших.