Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основні напрямки.

Основою глобалізації сучасної міжнародної економіки є транснаціональні корпорації (ТНК). ТНК — це підприємства або фінансово-промислові об'єднання, котрим належать або котрі контролюють комплекси виробництва або обслуговування, що знаходяться за межами тієї країни, в котрій ці корпорації базуються і мають широку мережу дочірніх підприємств, філій і відділень у різних країнах та займають провідне місце у виробництві, та реалізації того чи іншого товару.

Сучасні ТНК, діяльність котрих всебічно диверсифікована, є міжнародними ТНК інтеграційного типу. Вони створюють реальну основу формування світової економіки, складниками якої є міжнародне виробництво з єдиним ринковим та інформаційним простором, міжнародний ринок капіталів, робочої сили, науково-технічних послуг.

Однією із найбільш поширених форм існування ТНК є транснаціональні фінансово-промислові групи (ТФПГ). Вони перетворили світову економіку в міжнародне виробництво, забезпечили розвиток НТП у всіх його напрямках: технічного рівня і якості продукції; ефективності виробництва; удосконалення форм управління підприємствами. Діють вони через свої дочірні підприємства і філії в десятках країн світу за єдиною науково-виробничою і фінансовою стратегією та володіють величезним науково-виробничим і ринковим потенціалом, що забезпечує високий динамізм розвитку.

На сучасному етапі економіка індустріальних країн демонструє різноманітні форми організаційно-господарської взаємодії міжкорпоративних об'єднань і побудови на їх основі промислово-фінансових груп. Серед великого розмаїття форм ФПГ є як традиційні концерни на чолі з потужною промисловою корпорацією, так і універсальні міжгалузеві фінансово-промислові об'єднання, що сформувались навколо банків.

Аналіз існуючих моделей сучасних ФПГ дозволяє виділити найбільш типові з них.

Структуру промислово-фінансової групи можна представити такими інституційними блоками: кредитно-фінансовий; промисловий; сільськогосподарський (агро-) блок; торговельний; науково-дослідний.

Кредитно-фінансовий блок включає в себе низку кредитно-фінансових установ: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, трастові компанії, пенсійні фонди та ін. Ядром блоку виступає комерційний банк.

Основним завданням даного блоку є залучення і акумулювання фінансових ресурсів, а також розробка інвестиційної політики і здійснення капіталовкладень. Завдяки входженню до складу ПФГ банківських структур, підприємства-учасники групи отримують необхідні кошти в значній мірі за рахунок «сучасних банків». Банки зацікавлені в участі в ПФГ, оскільки при цьому створюються реальні можливості розширення сфери діяльності, підвищення потенціалу прибутковості і фінансової стійкості.

У ході структурної переорієнтації та проведення соціальне орієнтованої політики з урахуванням локальних інтересів особливо важливого значення набувають такі напрями цієї політики:

створення ФПГ, акціонерних промислових компаній і підприємств за участю зарубіжного капіталу;

співробітництво в питаннях розмежування власності;

розробка скоординованої політики у галузі збереження виробничого і кадрового потенціалу підприємств і організацій;

опрацювання загальної політики щодо умов проведення спеціальних аукціонів, інвестиційних конкурсів і продажу цінних паперів приватизованих підприємств і організацій;

пошук форм спільного використання частини коштів, що надходять від приватизації підприємств і організацій, на реалізацію нових програм і проектів

ІІІ

1 вимір — довголіття, вимір — освіченість, вимір — матеріальний рівень життя.

2 Фахівці виділяють чотири форми макроекономічного планування: директивне, індикативне, регулятивне та індирективне.

3 – організовує підготовку прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди, - забезпечує здійснення державної політики цін; – визначає умови оплати праці праціаників установ і організацій, що фінансуються з бюджету; – визначає перелік підприємств-монополістів; – приймає рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик; – визначає порядок державної реєстрації іноземних інвестицій,та ін.

5- показниками економічної ефективності є продуктивність і фондомісткість праці, фондовіддача і фондомісткість продукції, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін.

 

Білет 27.

1. Державна програма економічного та соціального розвитку України на 2010 рік.

Верховна Рада затвердила державну програму економічного та соціального розвитку України на 2010 рік. Програма розроблена урядом і складається з трьох блоків: оцінка тенденцій економічного розвитку в 2009 році, термінові антикризові заходи Кабміну та пріоритети соціально-економічної політики на 2010 рік.
Уряд називає своїм першочерговим пріоритетом оздоровлення державних фінансів. Серед пріоритетів Кабмін також називає оздоровлення банківської системи і стимулювання припливу інвестицій.
У програмі уряд також називає свої пріоритети в соціальній політиці, гуманітарній сфері, безпеці життєдіяльності людини, забезпеченні умов для подальшого соціально-економічного зростання, розвитку реального сектора економіки, регіональній політиці, обороноздатності держави, удосконаленні діяльності правоохоронних органів, співпраці з міжнародними організаціями.

Наприклад, основними завданнями соціальної політики є підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення, створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості молоді, пропаганда та формування здорового способу життя; гуманітарної сфери - реформування системи охорони здоров'я з метою підвищення якості та доступності медичних послуг на усіх рівнях, загальне зниження рівня захворюваності населення на соціально небезпечні хвороби, цукровий діабет, серцево-судинні та інші захворювання; підвищення якості надання медичної допомоги матерям та дітям, покращення репродуктивного здоров'я населення; соціальний захист медичних працівників.

Що стосується економічного зростання, то основними завданнями бюджетно-податкової політики є організація та оптимізація бюджетного процесу (мета - започаткування запровадження стратегічного фінансового планування), оптимізація рівня і структури державного боргу – (мета - недопущення неконтрольованого зростання державного боргу та утримання його у запланованих межах.). Важливим завданням є оптимізація рівня податкового навантаження та підвищення ефективності адміністрування податків, метою та очікуваним результатом якої є адаптація податкового законодавство до законодавства ЄС.

Завданнями цінової політики постають поступове зменшення рівня інфляції, удосконалення регулювання у сферах природних монополій, підтримання стабільності національної валюти відносно провідних світових валют. Зокрема це планується досягти через утримання рівня інфляції у запланованих розмірах та утримання стабільності нац. валюти.

Важливим пріоритетом соціально-економічного розвитку держави є співробітництво з міжнародними організаціями, яке передбачає поглиблення інтеграції з країнами СНД та Європейським Союзом, забезпечення виконання зобов’язань України перед Радою Європи та міжнародне кредитно-фінансове та технічне співробітництво, цілями якого є Залучити фінансові ресурси МБРР, ЄБРР та ЄІБ для розвитку транспортної, енергетичної та муніципальної інфраструктури, підвищення енергозбереження та енергоефективності, а також ресурси МВФ та МБРР для підтримки інституційних та стратегічних реформ та фінансування бюджету.

Ці завдання та заходи Кабінет Міністрів розглядає як першочергові, термінові, антикризові. Для їх реалізації необхідно провести упорядкування державних фінансів, забезпечити їх вплив на загальну макроекономічну стабілізацію, задіяти такі важелі економічного зростання, як кредитування економіки, державне інвестування особливо в критично важливі галузеві програми та проекти розвитку, зокрема об'єкти для проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.

ІІІ

1 Структурні елементи економічної системи:

• виробничі відносини;

• продуктивні сили суспільства;

• механізм господарювання.

2 Безробітними, згідно з Законом України ”Про зайнятість населення”, вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

3.загальною стратегією розвитку конкурентоспроможності країни є відмова від цінових методів

ведення конкурентної боротьби та зміцнення нецінових переваг, що забезпечить країні стійкі конкурентні позиції на світових ринках. Основні зусилля на цьому шляху необхідно спрямувати на значне підвищення

ролі нововведень в економічному розвитку і, як результат, швидкі технологічні зміни. Головним джерелом конкурентних переваг на сучасному етапі є здатність підприємств до здійснення нововведень, держави – до

інвестування в інноваційний розвиток.

 

4 Проміжне споживання

5. До складу обов’язкового страхування українським законодавством віднесено: (33 види)

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників

3) страхування спортсменів вищих категорій;

5) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника

9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, та ін..

 

Білет 28.

1. Нац. ек. як господарська сис-ма. Чинники особливостей нац. ек. НЕ – це цілісна сукупність взаємопов’язаних госп. відносин, що склались в межах території окремої країни на певному етапі її історичного розвитку.

Завдання НЕ як науки полягає у дослідженні загального і особливого в ек. країни з урахуванням не економ. Чинників та напрямів інтеграції у світове госп-водля обґрунтування пріоритетів і заходів ек. політики держави, спрямованих на ек. розвиток країни та підвищення якості життя населення.

Метою НЕ як науки є вивчення законів і закономірностей функц-ня й розвитку ек. країни у взаємодії з іншими країнами.

Об’єктом НЕ як науки є ек. країни в цілому та її складові у єдності і взаємодії в контексті суспільно-природного розвитку, а предметом – ек. процеси нац.. відтворення, їхні закони і закономірності, умови, фактори та результати.

Заг. ознаки НЕ:1. Тісні ек. зв’язки між суб’єктами господарювання на основі поділу праці. 2. Заг. ек. простір (передбачає єдине законодавство, єдину грош. од., фін. сис-ми і т.п.). 3. єдиний ек. центр. 4. Ек. суверенітет (передбачає зовн. і внутр. Незалежність країни). 5. Територіальна цілісність.

Рівні НЕ: * наднац. (міждержавні) зв’язки НЕ з іншими країнами; * загальнонац. (макроек.) на рівні країни; * регіональний рівень відносин в середині самих регіонів.

Рівні окремих госп. комплексів: - паливно-енергетичний; -

Рівні окремих галузей

Рівні окремих галузей суб’єктів господ-в

Чинники нац. особливостей: 1. Іст. і геополітичні умови формув. країни, політ. устрою. 2. рівень і хар-ка продуктивних сил та матеріально- технічної бази країни. 3. Нац. і соц.-культурні традиції, мораль, менталітет нації.

 

Білет 29.