Система органів державного регулювання НЕ. Функції та повноваження органів державної влади в НЕ.

Державне регулювання економіки (ДРЕ) — це система типових заходів законодавчого, виконавчого та судового характеру, за допомогою яких держава впливає на розвиток економіки країни і забезпечує реалізацію соціально-економічних цілей розвитку суспільства.

Система державних органів щодо управління соціально-економічним розвитком країни включає центральні та місцеві органи.

Верховна Рада України — вищий законодавчий орган, до компетенції якого належить:

прийняття та зміна законів, постанов, інших законодавчих актів і контроль за їхнім виконанням;

визначення основ державної економічної політики, у тому числі кредитно-грошової,* зовнішньоекономічної, цінової, податкової;

затвердження державного бюджету країни тощо.

Президент — Глава держави, управляє економікою за допомогою указів, постанов, розпоряджень. Йому підпорядкований уряд — Кабінет Міністрів.

Кабінет Міністрів — вищий виконавчий орган державної влади. Йому належить основна роль в управлінні економікою, він зобов'язаний забезпечувати реалізацію законів, постанов та інших законодавчих актів.

У структурі Кабінету Міністрів важливе значення має Міністерство економіки, основними функціями якого є:

безпосередня участь у реалізації соціально-економічної стратегії держави;

визначення пріоритетів розвитку національної економіки;

розробка програми соціально-економічного розвитку країни, структурної та інноваційної політики;

участь у розробці соціальної, зовнішньоекономічної, фінансової, кредитно-грошової та валютної політики;

координація зусиль міністерств і відомств на основі положень Законів України, указів і розпоряджень Президента, постанов уряду.

Органи місцевої (регіональної) влади:

наділені всією повнотою державної влади на своїй території;

є самостійними учасниками зовнішньоекономічних зв'язків;

здійснюють розпорядження і користування природними ресурсами;

управляють місцевими бюджетами;

створюють умови для виконання державних та регіональних програм;

забезпечують додержання мінімальних соціальних стандартів;

гарантують фінансову самостійність місцевого самоврядування тощо. Судові, правові органи управління (різних рівнів) —

стежать за виконанням законів, розглядають конфліктні ситуації, претензії суб'єктів господарювання.

Недержавні органи управління економікою: асоціації, об'єднання, спілки (профспілкові, захисту прав споживачів, молодіжні, екологічні, ветеранів, за професійним спрямуванням тощо).

2. 2) Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою:

визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;

визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;

визначення та обгрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.

На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.

3. 1. Основний критерій відкритості національної економіки світовому господарству – експортна квота.

3.2. Основними мінімальними соціальними гарантіями за доходами в національній економіці є прожитковий мінімум…

3.3. Сутність індикативного планування -Індикативне планування передбачає процес формування заходів рекомендаційного характеру, спрямованих на досягнення цілей соціально-економічної політики держави і створення таких умов для суб´єктів господарювання, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань. Індикативне планування характерне для змішаної економіки.

3.4. Основними показниками ефективності національної економіки – цільова: ВВП на душу насел, рівень споживання окремих товарів на д.н., рівень та якість життя; ресурсна: фондовіддача, продуктивність праці, матеріалоємність, фондоємність.

3.5. Лібералізація нац. економіки проявляється в таких формах як б азується на принципах невтручання держави в економічні процеси, необмеженої волі конкуренції підприємців; вільні економічні зони.

 

Білет 12.

Функції держави в НЕ.

Сутність держави розкривається та реалізується в її взаємодії із суспільством. Нині держава виконує наступні функції:

1 ) політичну, яка полягає в забезпеченні цілісності й збереженні суспільства, формою якого є ця держава, у створенні умов для спокійного та гармонійного його розвитку. Якщо держава не підтримує такого стану, дозволяє окремим політичним силам провокувати різного роду соціальні конфлікти, то вона не виконує своєї суспільної функції, не виправдовує свого існування.

2) соціальну - полягає в забезпеченні на всій території країни прав і свобод кожної людини і громадянина. Свобода людини реалізується в суспільстві, у спілкуванні та співпраці людей. Окремі особи використовують те саме середовище для досягнення різних цілей, у тому числі і злочинних. За таких обставин тільки державна влада здатна бути гарантом захисту прав і свобод.

3) міжнародну - полягає в підтримуванні свободи, суверенітету та історичного існування народів конкретної країни в рамках світового співтовариства. Якщо людина реалізується у своєму народові (нації), то народ у цілому — у взаємодії з іншими народами. Сприятливе міжнародне становище створює умови для конструктивного розвитку будь-якої країни.

4) економічну. Економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства.

Усі функції держави тісно взаємопов’язані. Але економічна функція є найважливішою, тому що низька ефективність використання економічного потенціалу перешкоджає реалізації інших суспільних функцій.

Економічну функцію держави можна поділити на п’ять напрямків:

1.Забезпечення економіки необхідною кількістю грошей. У цій сфері держава є монополістом і протистоїть великій кількості покупців, які формують попит на гроші. З метою задоволення цього попиту держава здійснює грошово-кредитну політику.

2. Формування правових засад функціонування економіки. З цією метою держава визначає правовий статус окремих форм власності, регулює відносини між виробниками та покупцями товарів, регламентує здійснення окремими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності, визначає обов’язки підприємств перед державою і т.д. Спираючись на економічне законодавство, держава виконує роль арбітра у сфері господарських відносин, виявляє випадки незаконної діяльності та вживає відповідних заходів до порушників.

3. Усунення вад ринкового саморегулювання. Неспроможність ринку забезпечити ефективний перерозподіл ресурсів компенсується державним втручанням в економіку. З цією метою держава здійснює захист конкуренції, забезпечує людей суспільними товарами, формує інформаційну інфраструктуру ринку, здійснює стабілізаційну політику.

Суспільними товарами у світовій економічній науці називають колективні блага та товари, споживання яких має бути рівноправним. До них належать: національна оборона, державне управління, охорона громадського порядку, єдина енергетична система, фундаментальна наука і т. ін. Витрати на чисті суспільні товари передбачаються в центральному і місцевих бюджетах.

4. Перерозподіл доходів. Оптимальна економіка забезпечує такий стан, коли в ньому ресурси суспільства розподілені найбільш ефективно. Але ефективний розподіл ресурсів ще не означає найбільш ефективного розподілу доходів членів суспільства. Для зменшення нерівності в доходах держава здійснює їх перерозподіл через різноманітні соціальні програми у формі трансфертних платежів.

Трансферти - це платежі, які здійснюються державою без надання їхніми отримувачами у відповідь будь-яких товарів та послуг. До них належать стипендії, пенсії, виплати по безробіттю та соціальному страхуванню.

Крім цього держава може регулювати індивідуальні доходи через втручання в процес формування первинних доходів (встановлення мінімальної заробітної плати, запровадження прогресивної форми оподаткування, індексація доходів з врахуванням інфляції, регулювання цін на товари та послуги першої необхідності і т. д.).

5) Захист конкуренції. Уря створює державні комісії для регулювання цін, встановлює стандарти на послуги, приймає антимонопольне законодавство.

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізм соціально-економічної політики (бюджетної, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, цінової, соціальної, зовнішньоекономічної тощо).

2. 2) Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою:

визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;

визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;

визначення та обгрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.

На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.

3. 1. Україна відноситься до країн з низьким рівнем доходу.

3.2. Національне багатство -це сума матеріальних і духовних благ, які є в розпорядженні суспільства. Воно нагромаджувалося суспільством протягом усієї історії його виробничої діяльності.

3.3. Критерій пріоритетності галузі в нац. економіці: експортного потенціалу галузі; перспектив попиту на продукцію галузі на внутрішньому ринку; мінімізації залежності від імпорту, енергії та мінімізації ресурсомісткості виробництва в цілому; забезпечення швидкої віддачі, сприяння соціально-економічному розвитку держави, сприятливий побічний ефект.

3.4. Індекс рівня освіти, індекс тривалості життя та стан здоров’я

3.5. Рахунок поточних операцій містить у собі торговельний баланс та баланс послуг та некомерційних платежів.

 

Білет 13.

Механізм держ. регулюв. НЕ

Державне регулювання - це система типових заходів законодавчого, виконавчого та судового характеру, за допомогою яких держава впливає на розвиток економіки країни і забезпечує реалізацію соціально-економічних цілей розвитку суспільства.

Основними об'єктами державного регулювання є:

1) всі елементи економічної системи (продуктивні сили, техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі відносини і господарський механізм);

2) навколишнє середовище;

3) сфери, регіони та галузі народного господарства;

4) національний доход;

5) підприємства;

6) економічний цикл;

7) інфраструктура;

8) законодавство;

9) зайнятість;

10) грошовий обіг;

11) сукупний попит і сукупна пропозиція;

12) платіжний баланс;

13) ціни;

14) зовнішньоекономічні зв'язки.

Форми регулювання. Основними формами державного регулювання економіки є пряме і опосередковане.

Пряме регулювання здійснюється шляхом розширення державної власності (на засоби виробництва, частину національного доходу, фінансово-кредитні інститути та ін.), управління державними підприємствами, а також за допомогою законотворчої та адміністративної діяльності. Розширення державної власності на засоби виробництва відбувається шляхом будівництва нових державних об'єктів, націоналізації збиткових підприємств, купівлі акцій колективних капіталістичних підприємств та ін.

Інструменти прямого втручання держави: держконтракт і держзамовлення, субсидії, субвенції і дотації, прямі витрати уряду, встановлення фіксованих цін та валютних курсів, встановлення економічних, соціальних та екологічних стандартів.

Опосередковане регулювання здійснюється шляхом планування, прогнозування, фінансування, бюджетування, системи оподаткування, кредитування, грошової політики, політики прискореної амортизації, цінової політики, обліку і контролю.

Інструменти непрямого регулювання – правові методи (система законів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання) та економічні (створення державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання та обумовлювати їхню поведінку).

Розрізняють також короткотермінове та довготермінове державне регулювання.

Короткотермінове регулювання передбачає комплекс антициклічних та антикризових заходів держави, зокрема зміни відсоткової ставки, надання державних субсидій та ін.

Довготермінове регулювання здійснюється у формі економічного програмування або прогнозування розвитку народного господарства загалом або окремих сфер, регіонів, галузей. З цією метою формулюють конкретні цілі, визначають порядок їх досягнення, встановлюють відповідальність конкретних органів за їх виконання, виділяють необхідні кошти та визначають порядок фінансування, здійснюють поточний контроль за їх виконанням.

При використанні такого способу державного регулювання економіки, як планування, його формами виступають індикативне (рекомендаційне, необов'язкове для виконання) і директивне (обов'язкове для виконання) планування.

3.1. Суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється схиляти інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень. Суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється примушувати інших суб'єктів господарювання: до антиконкурентних узгоджених дій, визначених статтею 6 цього Закону; до узгоджених дій, визначених статтями 7, 8, 9 та 10 цього Закону; до участі у концентрації суб'єктів господарювання, визначеної статтею 22 цього Закону.

Ринкова

3.3. Основними показниками ефективності національної економіки – цільова: ВВП на душу насел, рівень споживання окремих товарів на д.н., рівень та якість життя; ресурсна: фондовіддача, продуктивність праці, матеріалоємність, фондоємність.

3.4. Третій квадрат таблиці «витрати-випуск» відображає додану вартість Z і представляє собою доходи населення, підприємців і держави, тобто суму зарплат, прибутків, податків, амортизацію та ін елем дод вартості.