Класифікація типів нац. Ек. Типологізація НЕ.

Білет 1

1. Нац. ек. як господарська сис-ма. Чинники особливостей нац. ек. НЕ – це цілісна сукупність взаємопов’язаних госп. відносин, що склались в межах території окремої країни на певному етапі її історичного розвитку.

Завдання НЕ як науки полягає у дослідженні загального і особливого в ек. країни з урахуванням не економ. Чинників та напрямів інтеграції у світове госп-водля обґрунтування пріоритетів і заходів ек. політики держави, спрямованих на ек. розвиток країни та підвищення якості життя населення.

Метою НЕ як науки є вивчення законів і закономірностей функц-ня й розвитку ек. країни у взаємодії з іншими країнами.

Об’єктом НЕ як науки є ек. країни в цілому та її складові у єдності і взаємодії в контексті суспільно-природного розвитку, а предметом – ек. процеси нац.. відтворення, їхні закони і закономірності, умови, фактори та результати.

Заг. ознаки НЕ:1. Тісні ек. зв’язки між суб’єктами господарювання на основі поділу праці. 2. Заг. ек. простір (передбачає єдине законодавство, єдину грош. од., фін. сис-ми і т.п.). 3. єдиний ек. центр. 4. Ек. суверенітет (передбачає зовн. і внутр. Незалежність країни). 5. Територіальна цілісність.

Рівні НЕ: * наднац. (міждержавні) зв’язки НЕ з іншими країнами; * загальнонац. (макроек.) на рівні країни; * регіональний рівень відносин в середині самих регіонів.

Рівні окремих госп. комплексів: - паливно-енергетичний; -

Рівні окремих галузей

Рівні окремих галузей суб’єктів господ-в

Чинники нац. особливостей: 1. Іст. і геополітичні умови формув. країни, політ. устрою. 2. рівень і хар-ка продуктивних сил та матеріально- технічної бази країни. 3. Нац. і соц.-культурні традиції, мораль, менталітет нації.

2.3.

Ключовим в сучасній стратегії підвищення інноваційності економіки

є формування відповідної інфраструктури, в тому числі:

- розвиток інститутів, що забезпечують надання консультаційних та технічних послуг;

- підтримку спільних дій підприємств, що базуються на формуванні мереж, орієнтованих на впровадження інноваційних проектів;

- посилення кооперації між сектором науково-дослідницьких розробок і економікою, включаючи кластери;

- поширення використання бездротових технологій.

Виділено два стратегічних завдання стратегії інноваційного розвитку України на наступне десятиліття - домогтися підвищення національної конкурентоспроможності за рахунок інновацій та визначити і пріоритетно підтримувати високотехнологічні сфери, як забезпечуватимуть прискорене економічне зростання.

Найголовніше інновації повинні продаватися на ринку. Сьогодні держава, як правило, намагається стимулювати пропозицію замість того, щоб стимулювати попит на інновації.

Вітчизняна наука і практика не стоять на місці, зроблено чимало, про що звітують наші вчені. Але інноваційний процес фокусується навколо підприємств, де здійснюється практична реалізація інновацій, випускається продукція.

"Реалізуючи парадигму суспільного інноваційного розвитку варто запитати у фінансистів та промисловців, чи готові вони перейти від ідеології виснажливої експлуатації основних фондів, що стрімко знецінюється, до ідеології оновлення на інноваційній основі.

Недооцінка значення стратегії інноваційного розвитку може призвести до втрати країною можливості розбудови економіки, економіки знань, індикаторами якої є ефективність, використання ментального потенціалу та здійснення інновацій.

Ґрунтовне багатостороннє обговорення питань провідними спеціалістами, вченими дозволить сформувати новітній соціальний контракт справді дієвої стратегії інноваційного розвитку, яка може стати стратегічним планом реформ на майбутнє.

 

1.До формальних інститутів в національній економіці відносяться конституція, закони, нормативно-правові акти тощо

2.Критерії депресивності галузі в національній економіці:.Відсутність розвиненого виробництва, Неефективна матеріальна структура виробництва і його загальний склад, Недостатнє використання трудових ресурсів, Порушення оптимальності у співвідношенні різних видів капіталу

3.Адміністративні інструменти державного регулювання національної економіки: це укази, постанови та розпорядження виконавчих органів, які дозволяють, забороняють, обмежують чи нормують окремі види господарської діяльності. Наприклад, встановлення квот, ембарго, видання ліцензій, затвердження стандартів якості продукції, екологічних норм тощо.

4.Основними показниками рівня життя населення в Україні є Народжуваність, смертність і інші демографічні характеристики, Санітарно-гігієнічні умови життя, Споживання продовольчих товарів,. Житлові умови,. Освіта і культура, Умови праці і зайнятість, Доходи і витрати населення, Вартість життя і споживчі ціни, Транспортні засоби, Організація відпочинку, Соціальне забезпечення, Свобода людини

5.Рахунок операцій з капіталом в структурі платіжного балансу вміщує такі статті: характеризує приплив і відплив капіталів як довгострокового, так і короткострокового хар-ру:

Довго строк. операції:

1)купівля-продаж ЦП(портфельні інвестиц.)

2) ПІ (куп-ля машин, облад-ня)

3) надання та погашення довго строк. Кредитів

Короткострок капітал – високоліквідні засоби (поточні рахунки іноземців у даній країні, казнач. векселі).

 

Білет 2.

Білет 3

Білет 4.

Білет 5.

2.3

Білет 6.

Трудовий потенціал - це сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за певних ознак (стан здоров'я, психофізіологічні особливості, освітній, фаховий та інтелектуальний рівні, соціально-етнічний менталітет) здатні та мають намір провадити трудову діяльність.

3) Третій квадрат таблиці «витрати-випуск» відображає додану вартість Z і представляє собою доходи населення, підприємців і держави, тобто суму зарплат, прибутків, податків, амортизацію та ін елем дод вартості.

4) Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері державного регулювання економіки:

- забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки;
- забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку;
- визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання;
- здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;
- сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури;
- забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;
- забезпечує розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов'язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку;
- забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника;
-забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх життя;
- визначає обсяги продукції для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції; утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання;
- забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави;
- забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України;
- розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
- приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України;
- обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик;
- організовує державне страхування;
- забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення;
- забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
- організовує та забезпечує здійснення митної справи;
- бере участь у складанні платіжного балансу та організовує роботу із складання зовнішньоторговельного балансу України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів;
- виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в інших випадках - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

5) Директивне планування — це процес прийняття рішень, які мають обов'язковий характер для об'єктів планування. Таке планування може бути ефективним засобом вирішення багатьох завдань, які мають загальнонаціональне значення, наприклад, у сфері охорони навколишнього середови­ща, оборони, соціальної політики.

 

Білет 7.

2.3

Білет 8.

Білет 9.

Білет 10.

Білет 11.

Білет 12.

Функції держави в НЕ.

Сутність держави розкривається та реалізується в її взаємодії із суспільством. Нині держава виконує наступні функції:

1 ) політичну, яка полягає в забезпеченні цілісності й збереженні суспільства, формою якого є ця держава, у створенні умов для спокійного та гармонійного його розвитку. Якщо держава не підтримує такого стану, дозволяє окремим політичним силам провокувати різного роду соціальні конфлікти, то вона не виконує своєї суспільної функції, не виправдовує свого існування.

2) соціальну - полягає в забезпеченні на всій території країни прав і свобод кожної людини і громадянина. Свобода людини реалізується в суспільстві, у спілкуванні та співпраці людей. Окремі особи використовують те саме середовище для досягнення різних цілей, у тому числі і злочинних. За таких обставин тільки державна влада здатна бути гарантом захисту прав і свобод.

3) міжнародну - полягає в підтримуванні свободи, суверенітету та історичного існування народів конкретної країни в рамках світового співтовариства. Якщо людина реалізується у своєму народові (нації), то народ у цілому — у взаємодії з іншими народами. Сприятливе міжнародне становище створює умови для конструктивного розвитку будь-якої країни.

4) економічну. Економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства.

Усі функції держави тісно взаємопов’язані. Але економічна функція є найважливішою, тому що низька ефективність використання економічного потенціалу перешкоджає реалізації інших суспільних функцій.

Економічну функцію держави можна поділити на п’ять напрямків:

1.Забезпечення економіки необхідною кількістю грошей. У цій сфері держава є монополістом і протистоїть великій кількості покупців, які формують попит на гроші. З метою задоволення цього попиту держава здійснює грошово-кредитну політику.

2. Формування правових засад функціонування економіки. З цією метою держава визначає правовий статус окремих форм власності, регулює відносини між виробниками та покупцями товарів, регламентує здійснення окремими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності, визначає обов’язки підприємств перед державою і т.д. Спираючись на економічне законодавство, держава виконує роль арбітра у сфері господарських відносин, виявляє випадки незаконної діяльності та вживає відповідних заходів до порушників.

3. Усунення вад ринкового саморегулювання. Неспроможність ринку забезпечити ефективний перерозподіл ресурсів компенсується державним втручанням в економіку. З цією метою держава здійснює захист конкуренції, забезпечує людей суспільними товарами, формує інформаційну інфраструктуру ринку, здійснює стабілізаційну політику.

Суспільними товарами у світовій економічній науці називають колективні блага та товари, споживання яких має бути рівноправним. До них належать: національна оборона, державне управління, охорона громадського порядку, єдина енергетична система, фундаментальна наука і т. ін. Витрати на чисті суспільні товари передбачаються в центральному і місцевих бюджетах.

4. Перерозподіл доходів. Оптимальна економіка забезпечує такий стан, коли в ньому ресурси суспільства розподілені найбільш ефективно. Але ефективний розподіл ресурсів ще не означає найбільш ефективного розподілу доходів членів суспільства. Для зменшення нерівності в доходах держава здійснює їх перерозподіл через різноманітні соціальні програми у формі трансфертних платежів.

Трансферти - це платежі, які здійснюються державою без надання їхніми отримувачами у відповідь будь-яких товарів та послуг. До них належать стипендії, пенсії, виплати по безробіттю та соціальному страхуванню.

Крім цього держава може регулювати індивідуальні доходи через втручання в процес формування первинних доходів (встановлення мінімальної заробітної плати, запровадження прогресивної форми оподаткування, індексація доходів з врахуванням інфляції, регулювання цін на товари та послуги першої необхідності і т. д.).

5) Захист конкуренції. Уря створює державні комісії для регулювання цін, встановлює стандарти на послуги, приймає антимонопольне законодавство.

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізм соціально-економічної політики (бюджетної, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, цінової, соціальної, зовнішньоекономічної тощо).

2. 2) Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою:

визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;

визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;

визначення та обгрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.

На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.

3. 1. Україна відноситься до країн з низьким рівнем доходу.

3.2. Національне багатство -це сума матеріальних і духовних благ, які є в розпорядженні суспільства. Воно нагромаджувалося суспільством протягом усієї історії його виробничої діяльності.

3.3. Критерій пріоритетності галузі в нац. економіці: експортного потенціалу галузі; перспектив попиту на продукцію галузі на внутрішньому ринку; мінімізації залежності від імпорту, енергії та мінімізації ресурсомісткості виробництва в цілому; забезпечення швидкої віддачі, сприяння соціально-економічному розвитку держави, сприятливий побічний ефект.

3.4. Індекс рівня освіти, індекс тривалості життя та стан здоров’я

3.5. Рахунок поточних операцій містить у собі торговельний баланс та баланс послуг та некомерційних платежів.

 

Білет 13.

Механізм держ. регулюв. НЕ

Державне регулювання - це система типових заходів законодавчого, виконавчого та судового характеру, за допомогою яких держава впливає на розвиток економіки країни і забезпечує реалізацію соціально-економічних цілей розвитку суспільства.

Основними об'єктами державного регулювання є:

1) всі елементи економічної системи (продуктивні сили, техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі відносини і господарський механізм);

2) навколишнє середовище;

3) сфери, регіони та галузі народного господарства;

4) національний доход;

5) підприємства;

6) економічний цикл;

7) інфраструктура;

8) законодавство;

9) зайнятість;

10) грошовий обіг;

11) сукупний попит і сукупна пропозиція;

12) платіжний баланс;

13) ціни;

14) зовнішньоекономічні зв'язки.

Форми регулювання. Основними формами державного регулювання економіки є пряме і опосередковане.

Пряме регулювання здійснюється шляхом розширення державної власності (на засоби виробництва, частину національного доходу, фінансово-кредитні інститути та ін.), управління державними підприємствами, а також за допомогою законотворчої та адміністративної діяльності. Розширення державної власності на засоби виробництва відбувається шляхом будівництва нових державних об'єктів, націоналізації збиткових підприємств, купівлі акцій колективних капіталістичних підприємств та ін.

Інструменти прямого втручання держави: держконтракт і держзамовлення, субсидії, субвенції і дотації, прямі витрати уряду, встановлення фіксованих цін та валютних курсів, встановлення економічних, соціальних та екологічних стандартів.

Опосередковане регулювання здійснюється шляхом планування, прогнозування, фінансування, бюджетування, системи оподаткування, кредитування, грошової політики, політики прискореної амортизації, цінової політики, обліку і контролю.

Інструменти непрямого регулювання – правові методи (система законів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання) та економічні (створення державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання та обумовлювати їхню поведінку).

Розрізняють також короткотермінове та довготермінове державне регулювання.

Короткотермінове регулювання передбачає комплекс антициклічних та антикризових заходів держави, зокрема зміни відсоткової ставки, надання державних субсидій та ін.

Довготермінове регулювання здійснюється у формі економічного програмування або прогнозування розвитку народного господарства загалом або окремих сфер, регіонів, галузей. З цією метою формулюють конкретні цілі, визначають порядок їх досягнення, встановлюють відповідальність конкретних органів за їх виконання, виділяють необхідні кошти та визначають порядок фінансування, здійснюють поточний контроль за їх виконанням.

При використанні такого способу державного регулювання економіки, як планування, його формами виступають індикативне (рекомендаційне, необов'язкове для виконання) і директивне (обов'язкове для виконання) планування.

3.1. Суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється схиляти інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень. Суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється примушувати інших суб'єктів господарювання: до антиконкурентних узгоджених дій, визначених статтею 6 цього Закону; до узгоджених дій, визначених статтями 7, 8, 9 та 10 цього Закону; до участі у концентрації суб'єктів господарювання, визначеної статтею 22 цього Закону.

Ринкова

3.3. Основними показниками ефективності національної економіки – цільова: ВВП на душу насел, рівень споживання окремих товарів на д.н., рівень та якість життя; ресурсна: фондовіддача, продуктивність праці, матеріалоємність, фондоємність.

3.4. Третій квадрат таблиці «витрати-випуск» відображає додану вартість Z і представляє собою доходи населення, підприємців і держави, тобто суму зарплат, прибутків, податків, амортизацію та ін елем дод вартості.

Білет 14.

Білет 15.

3.4.

3.5. -Ставки податків

-Облікова ставка

-Митні тарифи

- Норми амортизації

 

Білет 16.

Білет 17.

Білет 18.

1. Державна програма економічного та соціального розвитку України на 2010 рік.

Верховна Рада затвердила державну програму економічного та соціального розвитку України на 2010 рік. Програма розроблена урядом і складається з трьох блоків: оцінка тенденцій економічного розвитку в 2009 році, термінові антикризові заходи Кабміну та пріоритети соціально-економічної політики на 2010 рік.
Уряд називає своїм першочерговим пріоритетом оздоровлення державних фінансів. Серед пріоритетів Кабмін також називає оздоровлення банківської системи і стимулювання припливу інвестицій.
У програмі уряд також називає свої пріоритети в соціальній політиці, гуманітарній сфері, безпеці життєдіяльності людини, забезпеченні умов для подальшого соціально-економічного зростання, розвитку реального сектора економіки, регіональній політиці, обороноздатності держави, удосконаленні діяльності правоохоронних органів, співпраці з міжнародними організаціями.

Наприклад, основними завданнями соціальної політики є підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення, створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості молоді, пропаганда та формування здорового способу життя; гуманітарної сфери - реформування системи охорони здоров'я з метою підвищення якості та доступності медичних послуг на усіх рівнях, загальне зниження рівня захворюваності населення на соціально небезпечні хвороби, цукровий діабет, серцево-судинні та інші захворювання; підвищення якості надання медичної допомоги матерям та дітям, покращення репродуктивного здоров'я населення; соціальний захист медичних працівників.

Що стосується економічного зростання, то основними завданнями бюджетно-податкової політики є організація та оптимізація бюджетного процесу (мета - започаткування запровадження стратегічного фінансового планування), оптимізація рівня і структури державного боргу – (мета - недопущення неконтрольованого зростання державного боргу та утримання його у запланованих межах.). Важливим завданням є оптимізація рівня податкового навантаження та підвищення ефективності адміністрування податків, метою та очікуваним результатом якої є адаптація податкового законодавство до законодавства ЄС.

Завданнями цінової політики постають поступове зменшення рівня інфляції, удосконалення регулювання у сферах природних монополій, підтримання стабільності національної валюти відносно провідних світових валют. Зокрема це планується досягти через утримання рівня інфляції у запланованих розмірах та утримання стабільності нац. валюти.

Важливим пріоритетом соціально-економічного розвитку держави є співробітництво з міжнародними організаціями, яке передбачає поглиблення інтеграції з країнами СНД та Європейським Союзом, забезпечення виконання зобов’язань України перед Радою Європи та міжнародне кредитно-фінансове та технічне співробітництво, цілями якого є Залучити фінансові ресурси МБРР, ЄБРР та ЄІБ для розвитку транспортної, енергетичної та муніципальної інфраструктури, підвищення енергозбереження та енергоефективності, а також ресурси МВФ та МБРР для підтримки інституційних та стратегічних реформ та фінансування бюджету.

Ці завдання та заходи Кабінет Міністрів розглядає як першочергові, термінові, антикризові. Для їх реалізації необхідно провести упорядкування державних фінансів, забезпечити їх вплив на загальну макроекономічну стабілізацію, задіяти такі важелі економічного зростання, як кредитування економіки, державне інвестування особливо в критично важливі галузеві програми та проекти розвитку, зокрема об'єкти для проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.

5) ВВП на душу населення, середню тривалість життя, рівень освіти населення.

 

Білет 19.

Білет 20.

Білет 21.

Білет 22.

Білет 23.

Білет 24.

Білет 25

Білет 26.

Білет 27.

1. Державна програма економічного та соціального розвитку України на 2010 рік.

Верховна Рада затвердила державну програму економічного та соціального розвитку України на 2010 рік. Програма розроблена урядом і складається з трьох блоків: оцінка тенденцій економічного розвитку в 2009 році, термінові антикризові заходи Кабміну та пріоритети соціально-економічної політики на 2010 рік.
Уряд називає своїм першочерговим пріоритетом оздоровлення державних фінансів. Серед пріоритетів Кабмін також називає оздоровлення банківської системи і стимулювання припливу інвестицій.
У програмі уряд також називає свої пріоритети в соціальній політиці, гуманітарній сфері, безпеці життєдіяльності людини, забезпеченні умов для подальшого соціально-економічного зростання, розвитку реального сектора економіки, регіональній політиці, обороноздатності держави, удосконаленні діяльності правоохоронних органів, співпраці з міжнародними організаціями.

Наприклад, основними завданнями соціальної політики є підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення, створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості молоді, пропаганда та формування здорового способу життя; гуманітарної сфери - реформування системи охорони здоров'я з метою підвищення якості та доступності медичних послуг на усіх рівнях, загальне зниження рівня захворюваності населення на соціально небезпечні хвороби, цукровий діабет, серцево-судинні та інші захворювання; підвищення якості надання медичної допомоги матерям та дітям, покращення репродуктивного здоров'я населення; соціальний захист медичних працівників.

Що стосується економічного зростання, то основними завданнями бюджетно-податкової політики є організація та оптимізація бюджетного процесу (мета - започаткування запровадження стратегічного фінансового планування), оптимізація рівня і структури державного боргу – (мета - недопущення неконтрольованого зростання державного боргу та утримання його у запланованих межах.). Важливим завданням є оптимізація рівня податкового навантаження та підвищення ефективності адміністрування податків, метою та очікуваним результатом якої є адаптація податкового законодавство до законодавства ЄС.

Завданнями цінової політики постають поступове зменшення рівня інфляції, удосконалення регулювання у сферах природних монополій, підтримання стабільності національної валюти відносно провідних світових валют. Зокрема це планується досягти через утримання рівня інфляції у запланованих розмірах та утримання стабільності нац. валюти.

Важливим пріоритетом соціально-економічного розвитку держави є співробітництво з міжнародними організаціями, яке передбачає поглиблення інтеграції з країнами СНД та Європейським Союзом, забезпечення виконання зобов’язань України перед Радою Європи та міжнародне кредитно-фінансове та технічне співробітництво, цілями якого є Залучити фінансові ресурси МБРР, ЄБРР та ЄІБ для розвитку транспортної, енергетичної та муніципальної інфраструктури, підвищення енергозбереження та енергоефективності, а також ресурси МВФ та МБРР для підтримки інституційних та стратегічних реформ та фінансування бюджету.

Ці завдання та заходи Кабінет Міністрів розглядає як першочергові, термінові, антикризові. Для їх реалізації необхідно провести упорядкування державних фінансів, забезпечити їх вплив на загальну макроекономічну стабілізацію, задіяти такі важелі економічного зростання, як кредитування економіки, державне інвестування особливо в критично важливі галузеві програми та проекти розвитку, зокрема об'єкти для проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.

ІІІ

1 Структурні елементи економічної системи:

• виробничі відносини;

• продуктивні сили суспільства;

• механізм господарювання.

2 Безробітними, згідно з Законом України ”Про зайнятість населення”, вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

3.загальною стратегією розвитку конкурентоспроможності країни є відмова від цінових методів

ведення конкурентної боротьби та зміцнення нецінових переваг, що забезпечить країні стійкі конкурентні позиції на світових ринках. Основні зусилля на цьому шляху необхідно спрямувати на значне підвищення

ролі нововведень в економічному розвитку і, як результат, швидкі технологічні зміни. Головним джерелом конкурентних переваг на сучасному етапі є здатність підприємств до здійснення нововведень, держави – до

інвестування в інноваційний розвиток.

 

4 Проміжне споживання

5. До складу обов’язкового страхування українським законодавством віднесено: (33 види)

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників

3) страхування спортсменів вищих категорій;

5) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника

9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, та ін..

 

Білет 28.

1. Нац. ек. як господарська сис-ма. Чинники особливостей нац. ек. НЕ – це цілісна сукупність взаємопов’язаних госп. відносин, що склались в межах території окремої країни на певному етапі її історичного розвитку.

Завдання НЕ як науки полягає у дослідженні загального і особливого в ек. країни з урахуванням не економ. Чинників та напрямів інтеграції у світове госп-водля обґрунтування пріоритетів і заходів ек. політики держави, спрямованих на ек. розвиток країни та підвищення якості життя населення.

Метою НЕ як науки є вивчення законів і закономірностей функц-ня й розвитку ек. країни у взаємодії з іншими країнами.

Об’єктом НЕ як науки є ек. країни в цілому та її складові у єдності і взаємодії в контексті суспільно-природного розвитку, а предметом – ек. процеси нац.. відтворення, їхні закони і закономірності, умови, фактори та результати.

Заг. ознаки НЕ:1. Тісні ек. зв’язки між суб’єктами господарювання на основі поділу праці. 2. Заг. ек. простір (передбачає єдине законодавство, єдину грош. од., фін. сис-ми і т.п.). 3. єдиний ек. центр. 4. Ек. суверенітет (передбачає зовн. і внутр. Незалежність країни). 5. Територіальна цілісність.

Рівні НЕ: * наднац. (міждержавні) зв’язки НЕ з іншими країнами; * загальнонац. (макроек.) на рівні країни; * регіональний рівень відносин в середині самих регіонів.

Рівні окремих госп. комплексів: - паливно-енергетичний; -

Рівні окремих галузей

Рівні окремих галузей суб’єктів господ-в

Чинники нац. особливостей: 1. Іст. і геополітичні умови формув. країни, політ. устрою. 2. рівень і хар-ка продуктивних сил та матеріально- технічної бази країни. 3. Нац. і соц.-культурні традиції, мораль, менталітет нації.

 

Білет 29.

Білет 30.

Білет 1

1. Нац. ек. як господарська сис-ма. Чинники особливостей нац. ек. НЕ – це цілісна сукупність взаємопов’язаних госп. відносин, що склались в межах території окремої країни на певному етапі її історичного розвитку.

Завдання НЕ як науки полягає у дослідженні загального і особливого в ек. країни з урахуванням не економ. Чинників та напрямів інтеграції у світове госп-водля обґрунтування пріоритетів і заходів ек. політики держави, спрямованих на ек. розвиток країни та підвищення якості життя населення.

Метою НЕ як науки є вивчення законів і закономірностей функц-ня й розвитку ек. країни у взаємодії з іншими країнами.

Об’єктом НЕ як науки є ек. країни в цілому та її складові у єдності і взаємодії в контексті суспільно-природного розвитку, а предметом – ек. процеси нац.. відтворення, їхні закони і закономірності, умови, фактори та результати.

Заг. ознаки НЕ:1. Тісні ек. зв’язки між суб’єктами господарювання на основі поділу праці. 2. Заг. ек. простір (передбачає єдине законодавство, єдину грош. од., фін. сис-ми і т.п.). 3. єдиний ек. центр. 4. Ек. суверенітет (передбачає зовн. і внутр. Незалежність країни). 5. Територіальна цілісність.

Рівні НЕ: * наднац. (міждержавні) зв’язки НЕ з іншими країнами; * загальнонац. (макроек.) на рівні країни; * регіональний рівень відносин в середині самих регіонів.

Рівні окремих госп. комплексів: - паливно-енергетичний; -

Рівні окремих галузей

Рівні окремих галузей суб’єктів господ-в

Чинники нац. особливостей: 1. Іст. і геополітичні умови формув. країни, політ. устрою. 2. рівень і хар-ка продуктивних сил та матеріально- технічної бази країни. 3. Нац. і соц.-культурні традиції, мораль, менталітет нації.

2.3.

Ключовим в сучасній стратегії підвищення інноваційності економіки

є формування відповідної інфраструктури, в тому числі:

- розвиток інститутів, що забезпечують надання консультаційних та технічних послуг;

- підтримку спільних дій підприємств, що базуються на формуванні мереж, орієнтованих на впровадження інноваційних проектів;

- посилення кооперації між сектором науково-дослідницьких розробок і економікою, включаючи кластери;

- поширення використання бездротових технологій.

Виділено два стратегічних завдання стратегії інноваційного розвитку України на наступне десятиліття - домогтися підвищення національної конкурентоспроможності за рахунок інновацій та визначити і пріоритетно підтримувати високотехнологічні сфери, як забезпечуватимуть прискорене економічне зростання.

Найголовніше інновації повинні продаватися на ринку. Сьогодні держава, як правило, намагається стимулювати пропозицію замість того, щоб стимулювати попит на інновації.

Вітчизняна наука і практика не стоять на місці, зроблено чимало, про що звітують наші вчені. Але інноваційний процес фокусується навколо підприємств, де здійснюється практична реалізація інновацій, випускається продукція.

"Реалізуючи парадигму суспільного інноваційного розвитку варто запитати у фінансистів та промисловців, чи готові вони перейти від ідеології виснажливої експлуатації основних фондів,