Особливостітравленя у худоби

Білет№1

Особливостітравленя у худоби

Одна з головних біологічних особливостей жуйних тварин — їхня здатність ефективно засвоювати поживні речовини грубих і сокови­тих кормів для свого росту й розвитку, а також для виробництва (з великим коефіцієнтом корисної дії) високопоживних для людини продуктів харчування. Ці біологічні особливості великої рогатої худоби зумовлені значним розміром травного каналу та його будовою (багатокамерність), типом травлення (жуйність) і характером обміну речовин.

Багатокамерний шлунок великої рогатої худоби складається із 4 відділи: рубця, сітки, книжки й сичуга. З них лише сичуг має зало­ги, які виділяють кислий сік, а в інших відділах — передшлунках — залозистої: тканини немає. Найбільше значення у травленні великої рогатої худоби має рубець, місткість якого становить 100 — 300 л, а частка багатокамерного шлунка у структурі всього травного каналу - понад 70 %.

Характерною ознакою шлунка великої рогатої худоби є те, що в новонароджених телят місткість сичуга майже така сама, як і рубця, а в дорослої худоби місткість рубця і сітки майже у 10 разів більша за міскість сичуга. Це свідчить про важливе фізіологічне значеннядля телят підчас молочного живлення й рубця у дорослих тварин при годівлі грубими і соковитими кормами.Після року коли рубець, сітка, книжка й сичуг досягають своїх співвідносних розмірів, майже 80 % усього об'єму складного шлунка припадає на рубець. У дорослої великої рогатої худоби 70 - 85 % пе­ретравної сухої речовини корму використовується в рубці.

Ріст і розвиток тварин.

Ріст — це процес збільшення маси клітин організму, йо­го тканин і органів, їх лінійних та об'ємних розмірів. Індиві­дуальний розвиток худоби, або її онтогенез, — це сукупність кіль­кісних і якісних змін, які відбуваються з віком у клітинах, органах і тканинах під впливом спадковості та взаємодії організму із зовніш­нім середовищем. Онтогенез організму починається з утворення зи­готи, триває протягом усього життя і виявляється в морфологічних, фізіологічних та біохімічних перетвореннях, які відбуваються з ві­ком тварин. В онтогенезі великої рогатої худоби розрізняють два великих і чітко обмежених періоди — ембріональний і постембріо­нальний. Середня тривалість ембріонального періоду великої рога­тої худоби -— 285 діб з коливаннями від 240 до 320 діб.

Ембріональний період поділяється на три підперіоди: зародковий, передплодний і плодовий. Розвиток організму починається з моменту запліднення яйцеклітини спермієм. Цей процес відбува­ється у верхній частині фалопієвих труб. Тут у найближчі після за­пліднення 2 — 3 год починається і поділ зиготи.

Постембріональний період розвитку великої рогатої худоби, за К.Б. Свечиним поділяється на 5 підперіодів: новонародженості, молочного живлення, статевого дозрівання, функціональної зрілості та старіння ЦІ півперіоди розвитку розрізняються за комплексами фізіологічних функцій і вимогами організму худоби до умов існу­вання. Без урахування особливостей розвитку худоби у цей час не-можливо програмувати годівлю та утримання тварин,

Підперіод новонародженості — цечас, упродовж якого телята пристосовуються до у мов нового середовища від народження до від­носної їх незалежності відматеринського організму. Він триває 2 — З тижні і є найвідповідальнішим у постембріональному розвитку великої рогатої худоби.

Підперіод молочного живлення, або молочний підперіод, для нормального росту телят потребує насамперед достатньої кількості енергійних речовин корму, бо дефіцит їх істотніше гальмує ріст молоднякуніж незадовільний рівень вітамінів та незамінних амінокислот. Молодняку забезпечують вільний доступ до високоякісних об'ємистих кормів, свіжої води і кухонної солі, збагаченої макро - та мікроелементами. Особливо важливо, шоб у молочний період вирощування тварини не відставали в рості.

Підперіод статевого дозрівання зумовлений розвитком у бичків і телиць органів відтворення і зрілих статевих продуктів. Він завершується формуванням основних індивідуальних і породних особливостей — у корів першим отеленням, а у бичків — на другому році життя збігається з початком їх племінного використання. Під впливом залоз внутрішньої секреції відбуваються помітні зміни пропорцій тіла, формується екстер’єрно-конституціальні особливості тварин. Залежно відінтенсивності! вирощування тварини досягають статевої зрілості відповідно в 9 та 10 — 12 міс.

Півперіод старіння за добрих умов годівлі й утримання перебігає значно повільніше, ніж за несприятливих, хоча в цей час і знижуються обмін речовин та продуктивність тварин. У зоотехнії відомі випадки, коли корови народжували телят і мали задовільну молочну продуктивність у віці18 — 20 років, а деякі жили до 35 — 40 років.Доведено, що за дуже високого рівня живлення (дві норми підтримуваного корму і більше) значно підвищується відкладання жир в молодому віці і поліпшуються м’ясні якості.

Білет №2.

Репродуктивний цикл і його періоди.

Період між отеленнями складається із сервіс-періоду і періоду тільності. Середня тривалість періоду тільності м'ясної худоби ста­новить 285 діб. Кожна корова має бути запліднена впродовж 80 днів після отелення для дотримання річного інтервалу між двома су­міжними отеленнями.

Залежно від періоду тільності і періоду лактації зручно поділити репродуктивний рік м'ясної худоби на чотири періоди

Період 1. Це найважливіший період циклу для м'ясної корови з огляду на продуктивність і відтворення. Корова має не тільки виго­дувати теля, а й бути заплідненою через 80 - 85 днів, щоб отелитися в наступному році в той самий період.

Період 2. У цей час корова тільна і виробляє молоко, репродук­тивні потреби її порівняно невеликі.

Період 3. Це період після відлучення теля, коли корова його не годує, а потреби для розвитку плоду ще порівняно невеликі.

Період 4. Триває від 50 до 60 днів перед отеленням, другий важ­ливий період відтворення, коли відбувається максимальний ріст плоду. Крім того, корова продовжує накопичувати жирові запаси, потрібні їй у період лактації.

Перехідний період у м'ясних корів триває починаючи за 3 тижні до отелення і закінчуючи через 3 тижні після отелення. Він вважа­ється найбільш критичним у репродуктивному циклі,

Білет №3.

Планування осіменіння і отелень у стаді м’ясної худоби товарного та племінного призначення.

Головне завдання у товарному м’ясному скотарстві отримати від корови одного теляти за рік у визначений сезон, а в племінному - якомога більшої кількості телят за весь період використання корів з інтервалом між отеленнями не більш як 12 міс. У племінному м’ясному скотарстві краще проводити зимово-весняні отелення, оскільки у корів, народжених у цей період, краща відтворна здатність, вища молочність, більший період використання. У стадах племінного призначення тривалість парувального періоду має становити 45 днів для телиць і 65 днів для корів основного стада. Ідеальним вважається парувальний період, у який 65 % корів спаровано до кінця першого тритижневого циклу; 70 % телят народилися протягом перших трьох тижнів, 20 % — других трьох, 10 % — третіх.

У товарному м'ясному скотарстві можна проводити отелення і в два тури — зимово-весняні й осінні з оглядуна те, що це сприяє усуненню небажаної сезонності у виробництві яловичини та збіль­шенню навантаження на бугаїв. Осінній період особливо зручний для отелення нетелей, оскільки народжені телята при цьому ва­жать на 2 - 4 кг менше. Крім того, в цей період трапляється менше випадків тяжких отелень, ніж у зимово-весняний період, що мож­на пояснити різною тривалістю тільності. Так, тривалість плодо­ношення у літній період на 8 діб, а в осінньо-зимовий — на 11,4 доби менша, ніж у зимово-весняний.Влітку активний моціон нетелей на пасовищі й повноцінна годівля їх сприяють зменшен­ню випадків тяжких родів. Осіяні отелення також доцільні, якщо телят планують реалізувати у віці 7-8міснавесні. За осінніх оте­лень зменшуються випадки захворювання самок на «родовий» па­рез, телят — на кетоз і пронос, що пов'язано з випасанням тварин. Проте осінні отелення здебільшого є небажаними, оскільки для підтримання молочності корів взимку потреба їх у поживних речо­винах, порівняно з потребою сухостійних корів, зростає майже вдвічі. Незалежно від умов годівлі та утримання у корів м'ясних порід восени знижується молочність і накопичується внутрішній жир. За осінніх отелень телятам потрібні корми з підвищеною кі­лькістю енергії та протеїну.

Весняно-літні отелення (11.05-30.06) бажано проводити на па­совищах, де для телят створюються ідеальні умови з моменту наро­дження і до 3-місячного віку, які забезпечують високі темпи росту тварин, стійкість проти захворювань і здешевлюють ветеринарне обслуговування. У корів, яких спаровують на пасовищі, підвищуєть­ся заплідненість, що сприяє скороченню періоду між отеленнями і дає змогу коригувати реалізацію телят. Крім того, проведення оте­лень на пасовищах сприяє економії витрат на спорудження родиль­них відділень і приміщень для телят.

Білет №4.

Штучне осіменіння маток

При організації штучного осіменіння корів і телиць в господарстві потрібно мати кваліфікованого спеціаліста і обладнану лабораторію згідно інструкції.

Особливу увагу необхідно приділяти виявленню тварин з ознаками статевої охоти і тічки. У м'ясних корів охота триває до 12-18годин.

Охоту визначають за рефлексом нерухомості маток, частіше візуальним способом, шляхом спостереження за стадом тварин під час випасання або моціону, чи з допомогою бугаїв-пробників і бугаїв-маркерів. З цією метою можна використовувати бугайців 6-8міс. віку, які швидко знаходять корів з ознаками тічки. Тварини повинні бути під контролем не менше 6-8 год. на добу.

При оптимальних умовах годівлі та утримання тварин, чіткій організації виявлення охоти, наявності якісної сперми бугаїв та високій кваліфікації техніка, проводять одноразове осіменіння корів чи телиць через 8-14 годин від початку охоти або дворазове з 10-12 год. інтервалом між осіменіннями.

Штучне осіменіння проводять за загальноприйнятими правилами, застосовуючи ректо-цервікальний спосіб введення якісної сперми в канал шийки матки на глибину 6-8см.

Контроль за відтворенням стада. Щоб домогтися ефективного використання маточного поголів'я в кожному господарстві слід мати майданчик з кардою розколом для дослідження і штучного осіменіння тварин в літню пору року.

При клініко-гінекологічному дослідженні корів один раз в квартал можна своєчасно виявити тварин з порушенням функції яєчників чи матки і надати кваліфіковану допомогу, провести лікувально-профілактичну стимуляцію статевої функції самок.

У кожному господарстві слід налагодити акушерсько-гінекологічну диспансеризацію корів. Особливу увагу приділяють дослідженню статевих органів корів, у яких були тяжкі отелення і затримка посліду, їх своєчасному лікуванню.

Білет №5.

Білет №6.

Молочність мясних корів.

Правильна оцінка показників молочності м'ясної худоби має велике значення, оскільки від цього залежать результати виробничо-фінансової діяльності господарства. Завдання роботи Засвоїти способи обліку і методи оцінювання молочності м'ясної худоби.

Молочну продуктивність корів у дослідах визначають зважуванням телят до і після ссання, вважаючи, що різниця в показниках зважувань становить кількість випитого телятами молока. Умовно за показник молочності корів приймають живу маси їх телят у 210-денному віці.

Цей метод дає лише умовне уявлення щодо молочної продуктивності м'ясних корів, оскільки телята, окрім молока матері, уже після місячного віку споживають інші корми. Найтісніший зв'язок між молочною продуктивністю корів і масою їхніх потомків до відлучення спостерігають до тримісячного віку, надалі він послаблюється, і на 6-8-му місяцях після народження ріст телят визначають, в основному, спожиті рослинні корми і належність до породи.

Молочність м'ясних корів визначають за еталонною живою масою потомків у віці 210 днів за формулоюЕЖМ ( ЖМВ-ЖМН)/В х 210+ ЖМН, де В - вік потомків під час відлучення, днів; ЕЖМ - еталонна жива маса телят у віці 210 днів, кг; ЖМВ - жива маса потомків під час відлучення, кг; ЖМН - жива маса новонародженого теляти, кг.

Для вірогідного оцінювання молочності корів еталонну живу масу потомків коригують на вік корови в отеленнях. Для цього еталонну живу масу телят у віці 210 днів залежно від віку матері збільшують у первісток - на 10%, після другого отелення - на 5%. При народженні декількох телят молочність оцінюють за сумарною живою масою приплоду.

За критерій оцінювання молочності використовують її загальну величину із розрахунку на один день життя корови від народження до відлучення від неї останнього її потомка у віці 210 днів за формулою (1.2).

М_заг х 1000

К = -------------------------------------------------------------------------- (1.2)

ТЖ

де К - загальна зажиттєва молочність корови, г/добу; М_заг - загальна довічна молочність корів, кг; ТЖ - тривалість життя корови від народження до відлучення від неї останнього потомка, днів

Ця ознака враховує вплив кожної із ознак продуктивності корови на отримання основної її продукції - живої маси телят під час відлучення.

Білет№ 7.

Білет№8.

Білет №9.

Білет №10.

Чистопородне розведення.

Селекційна робота у м'ясному скотарстві щодо поліпшення худо­би проводиться переважно у чистопородних стадах, В генетичному прогресі чистопородних м'ясних стад важливе значення має підбір тварин, що належать до однієї породи.

Основні елементи підбору — оцінка маточного поголів'я, групу­вання корів, визначення ознак, які треба поліпшити, зберегти або усунути, визначення бугаїв-поліпшувачів та закріплення їх за ко­ровами, парування корів із закріпленими за ними бугаями; облік та ідентифікація приплоду. Від якості племінного підбору залежить якість майбутніх потомків. Головне завдання племінного підбору — отримання більш продуктивних порівняно з батьками потомків. Бу­гаїв для парування з коровами підбирають з урахуванням їхніх ін­дивідуальних, групових, фенотипових та генотипових ознак.

Розрізняють підбір поліпшувальний і зрівняльний.

Гомогенний (однорідний) підбір характеризується тим, що плідник і матка, яких парують, схожі за типом будови тіла, продук­тивністю, а часто й за походженням. Його застосовують у роботі з визначеною кількістю тварин» у яких добре розвинені цінні ознаки. Це дає змогу вирішувати такі основні завдання: утримувати у потомків переваги, притаманні батькам; збільшити кількість особин із цінними ознаками: створити стійку спадковість бажаних типів або якостей: домогтися у наступних поколіннях ще більшого розвитку цінних якостей, за якими ведеться підбір.

Різнорідний, або гетерогенний, підбір спрямований на пару­вання особин з різним вираженням ознак, тобто його завданням є отримання потомків з властивостями, яких не було у батьків. Вони можуть бути кращими або гіршими. Підбір з урахувинням віку тварин полягає у регулюванні процесупарування тварин залежно від їхнього віку. Молодих і ста­рих тварин бажано парувати із зрілими партнерами.

Підбір з урахуванням спорідненості між тваринами: споріднене (інбридинг) і неспоріднене (аутбридинг) пару­вання, інбридинг майже завжди призводить до інбредної депресії, яка виявляється у зниженні життездатності, плодючості та продук­тивності тварин. Того несприятлива дія помітна ще в період ембрі­онального розвитку. Смертність інбредних телят (ступінь інбридин­гу 19- 37,5 % ) при народженні становить 20,6 %, аутбредних — 10,3 %. Інбредні телята мають знижену життєздатність, оскільки особливо чутливі до несприятливих умов годівлі і утримання. Відхід молодняку при помірному інбридингу у 1,5 раза, при близькоспорідненому - вдвічі, а прикровозмішенні — у 4 рази вищий.

Підбір з урахуванням групової належності тварин. Роз­ведення за лініями. Заводська лінія — це група високопродукти­вних племінних тварин (самців і самок), які ведуть своє походження від видатного родоначальника і типізованих на нього в ряді поколінь, за будовою тіла та основними ознаками при внутрішньо лінійній селекції. У заводській лінії має бути не менш як дві гілки, дві родини 500 корів і 10 бугаїв-поліпшувачів. Розведенням за лініями можна досягтигетерозису при чистопородному розведенні отриму­вати особин визначної якості та консолідувати селекційні ознаки без зростання гомозиготності, а також бугаїв-лідерів. У племінних стадах має бути стільки ліній, щоб при відтворенні можна було уникнути вимушеного тісного інбридингу.

При внутрішньолінійному інбридингу враховують спорідненість тварин з родоначальником лінії або з його продовжувачами. Його доцільно здійснювати при закріпленні за окремими родинами плід­ників однієї лінії.

Інбридинг на чоловічих представників лінії, до якої належить мати пробанда, застосовують при поширенні у стаді представників нової лінії, особливо тоді, коли лінія, до якої належить мати твари­ни, краща за лінію батька. При інбридингу на предків із лінії, до якої належить мати пробанда, більше впливає на якість потомків загальний предок через материнський організм.

Інбридинг на «посередника » застосовують при паруванні тварин, споріднених між собою через предка із третьої лінії (на тих, до яких не належить плідник або корова). Він спрямований на поглиблення поєднаності двох ліній при здійсненні кросу двох ліній через тва­рин, отриманих з використанням «посередника».

Білет№11.

Методи схрещування.

Схрещування— це парування тварин різних порід одного виду з метою поєднання цінних якостей вихідних порід. Потомство, одержане при цьому, називають помісями або метисами

Розрізняють такі види схрещування: - відтворне (заводське),- ввідне (прилиття крові),

- поглинальне (вбирне, перетворювальне)- промислове та пе­ремінне (ротаційне)

Відтворне (заводське) схрещування — основний метод виве­дення нових порід, які поєднували б у собі всі позитивні ознаки ви­хідних порід або переважали б їх. Якщо при схрещуванні викорис­товують дві породи, його називають простим, якщо три і більше — складним. За допомогою цього методу виведена переважна частина сучасних заводських порід тварин.

Ввідне схрещування (прилиття крові) застосовують в основ­ному в племінних господарствах із метою подальшого збагачення та посилення деяких господарсько корисних, технологічних і племін­них якостей або виправлення недоліків поліпшувальної заводської породи без зміни її генотипу. У ввідному схерещуванні беруть участь дві близькі за типом породи. При цьому чистопородних ма­ток заводської (поліпшуваної) парують з плідниками іншої високо­продуктивної породи (поліпшувальної), що має саме ті якості, через які й проводять схрещування.

Поглинальне (вбирне, перетворювальне) схрещування за­стосовують із метою перетворення протягом кількох поколінь тва­рин місцевої (поліпшуваної) низькопродуктивної породи у високо­продуктивну заводську. Для цього маток місцевої породи парують із плідниками поліпшувальної заводської породи і далі помісних ма­ток знову парують із плідниками поліппгульваної породи.

Промислове схрещування застосовують у товарних господарс­твах для одержання помісей першого покоління як користувальних тварин. Існують дві його форми — просте й складне. При простому (двопородному) схрещуванні маток однієї породи парують із плід­никами іншої, які мають високу продуктивність і добре пристосова­ні, особливо матки, до місцевих умов. Перемінне схрещування — це різновид промислового схрещу­вання, при якому також намагаються використати цінні господар­сько корисні ознаки помісних тварин для виробництва товарної продукції. Основна мета при цьому — утримати явище гетерозису не тільки в першому поколінні, а й посилити його в потомстві на­ступних поколінь, які часто переважають гетерозисне потомство першого покоління.

Білет №12.

Білет№13.

Білет №14.

Білет №15.

Білет№16.

Симентальська порода.

Створюється на основі поширеної в Україні симентальської породи молочно-м'ясного напряму продуктивності (поголів'я понад 600 тис. голів), з використанням генотипів зарубіжної селекції (комолого симентала американської селекції та австрійських сименталів).Робота по виведенню вітчизняної м'ясної симентальської породи здійснюється під методичним керівництвом Укр-племоб'єднання Інститутом розведення і генетики тварин УААН.Чисельність у підконтрольних стадах симентальської худоби імпортної селекції — 1615 голів, в тому числі 577 корів.
При створенні м'ясної симентальської породи племінна робота спрямовується на одержання і розмноження тварин з високими показниками м'ясної продуктивності, що стійко передають свої корисні якості нащадкам. Програмою передбачається мати живу масу дорослих бугаїв 1100 кг, корів — 600 кг, телят при народженні — 35—40 кг, бичків у 205 днів — 250 кг, телиць — 230 кг; у 12 місяців — відповідно 400 і 340; у 15 місяців — 500 і 400; у 18 місяців — 580 і 440 кг. Інтенсивність росту в період відгодівлі — 1200—1500 г, забійний вихід — не менше 60%, вміст кісток у туші — не більше 17%.

Білет №17.

Українська м’ясна порода.

Перша вітчизняна м'ясна порода. Апробована і затверджена наказом Мінсільгосппроду України від ЗО липня 1993 р. № 211.Нині популяція породи становить близько 20 тис. голів, з яких 5 тис. корів. її успішно розводять у більшості природно-кліматичних зон України, що свідчить про високу акліматизаційну здатність.
Автори породи: П. Л. Погребняк, М. А. Кравченко, Ф. Ф. Ейснер, Г. Д. Чала, І. М. Недокус, В. Г. Сокол, М. В. Зубець, Е. М. Доротюк, А. М. Угнівенко, В. М. Ткачук, В. П. Лукаш, Ю. М. Карасик, С. С. Спека, О. П. Чиркова, А. О. Омельяненко, О. М. Окопний, О. Г. Тимченко, В. С. Козир,.Порода одержана методом складного відтворювального схрещування з використанням чотирьох вихідних порід: шароле, кіанська (спеціалізовані імпортні м'ясні), симентальська і сіра українська (місцеві молочно-м'ясні).Жива маса повновікових бугаїв становить 1000—1270 кг, корів — 600—710 кг, телят при відлученні у 6 місяців — 200— 220 кг, що на 5,2—10,5% вище від встановленого стандарту. У 18-місячному віці вони досягають живої маси 565 кг, мають середньодобові прирости 1208 г при затраті кормів на 1 кг приросту 6,8 к. од., забійний вихід — 59—63%. Туші бичків масивні, щільні, з добре розвиненою м'язовою тканиною і помірним поливом. За морфологічним складом перевищують показники вихідних материнських порід.Екстер'єрними особливостями породи є крупність, пропорційна будова тіла, міцний, щільний тип конституції, достатньо розвинена глибока (81 см) і широка (61 см) грудна клітка. Тварини досить високорослі (висота плідників у холці — 150 см, корів — 130 см), рівна лінія верху при достатній довжині тулуба (коса довжина — 176 см), добре розвинена задня третина тулуба, достатньо міцний кістяк. Тварини масивні (індекс масивності — 155,7) і збиті (131,2). їхмасть світло-полова і полова.Матки характеризуються високою відтворювальною здатністю. Середній вік при першому отеленні — 30 місяців. Міжотельний період триває в середньому 400 днів. Роди перебігають, як правило, легко, без ускладнень. Частка важких родів становить 2,9%. Післяродові захворювання відсутні.У породі затверджено сім заводських ліній, 42 родини і два заводських типи: Лохвицько-Золотоніський та Головеньківський. Родоначальники ліній оцінені за власною продуктивністю та якістю нащадків: Пагін 0354, Осокор 0109, Тайник 1821, Анчар 0988, Сом 0418, Лосось 2391, Хижий 1599. Кращі родини Ванільної 845 (жива маса — 700 кг, молочність — 350 кг), Чародійки 5006 (жива маса — 745 кг, молочність — 311 кг).

Білет№18.

Сіра українська порода.

Це дуже давня худоба, оскільки вона, як свідчать дослідники, великою мірою зберегла риси свого дикого предка — європейського тура. Створена багатовіковою народною селекцією, в минулому широко розповсюджена на значній частині країни. Процес формування її проходив у складних умовах степової зони. Раніше ця худоба була відома як малоросійська, черкаська, чорноморська, а на початку XX ст. за нею закріпилась назва "сіра українська". Завдяки витривалості, невибагливості, добрим робочим якостям і здатності до нагулу порода повністю задовольняла потреби дрібних селянських господарств..Заміна сірої української худоби продуктивними породами почалася в кінці XIX — на початку XX ст. Вона стала основою для створення вітчизняних порід: симентальської, червоної степової і лебединської. Останніми роками поголів'я сірої української породи скоротилося до мінімуму: загальна чисельність у 1995 р. становила всього близько 1 тис. голівМасть сіра, різних відтінків — від світлої до темно-бурої. Телята народжуються рижої масті. У бугаїв шия, грудина, кінцівки мають темніше забарвлення. Роги довгі різної форми, їх кінці чорні. Шкіра щільна, тварини рослі й крупні з розтягнутим тулубом. Холка висока, мускулатура добре розвинена. Своїм зовнішнім виглядом виражають величність і красу, силу і незалежність від людини. Порода унікальна і відзначається рядом цінних генетично зумовлених якостей.
Корови достатньо рослі (висота в холці 135 см), мають широку і глибоку грудину (глибина грудей — 75 см, ширина — 46 см). Жива маса дорослих корів — 580—600 кг. Окремі тварини досягають ваги 700 і більше кілограмів. Характерною властивістю породи є дрібноплідність, висока плодючість корів. Вихід телят на 100 корів довгі роки утримується на рівні 90—99%. Стадо відзначалося надоями від 2900 до 3145 кг, високою жирністю молока — 4,45—4,52%, задовільним вмістом білка — 3,45%. У 16-місячному віці бугаї досягли ваги 420—480 кг, витрачали на 1 кг приросту 7,8 к. од. Забійний вихід — 60,1%. Відзначені добрі смакові якості м'яса, неперевершена якість бульйонів, чудові властивості шкір завдяки товщині, щільності та еластичності.
Білет №19.

Поліська м’ясна порода.

У процесі створення використано метод складного відтворного схрещування з використанням вихідних вітчизняних симентальської, сірої української та зарубіжних – шаролезької, кіанськрї, і інгуської порід. Затверджено наказом Мінсільгосппроду України від 22 лютого 1999 р. № 91.Автори: М.В.Зубець, Д.Т.Вінничук, С.С.Спека, В.П. Буркат, О.Л.Бєлозерський та ін. У виведенні породи найактивнішу участь брали керівні працівники Мінсільгосппроду України Ю.М.Карасик, О.М.Окопний, Г.Т.Шкурін. Жива маса дорослих бугаїв — 900—1000 кг, корів — 550— 600 кг. Жива маса бугайців у віці 8 місяців становить 260— 303 кг, у 12 місяців — 370—425, у 15 місяців — 490—540, у 18 місяців — 540—604 кг; теличок — відповідно 240—280 кг; 320— 360; 340—390 і 410—450 кг. Середньодобові прирости бугайців на відгодівлі становлять 1000—1100 г. Маса туші бугайців у 18 місяців — 330—370 кг, вихід туші — 63—64%, забійний вихід — до 65%, вміст кісток у туші — 14,8—15%, якість м’яса 4,5 бала.
За екстер'єром тварини поліської породи довгі, широкотілі, з невеликою головою і короткою шиєю, глибокою грудною кліткою, з добре розвиненою задньою третиною тулуба, мають порівняно невисокі кінцівки. Відзначається доброю відтворювальною здатністю. Вихід телят від 100 корів становить 85—93,2%. Щодо плодючості, легкості отелень оцінюється в 4,5—5 балів. Ускладі породи 6 ліній (Іриса 559,Каскадера 530,Лайнера 65.Омара 814, Пакета 93, Пелікана-Селектора 24) і понад 30 родин. Плідників поліської породи рекомендовано використовувати при схрещуванні з коровами чорно-рябої, червоно-рябої, симентальської та червоної степової порід, а також української та волинської мя'сних порід.

Білет №20.

Південна м’ясна порода.

У зоні інтенсивного землеробства України завершується створення знам'янської м'ясної породи. Поголів'я цієї худоби налічує близько трьох тисяч. Робота здійснюється під науковим керівництвом академіка УААН М. В. Зубця, докторів сільськогосподарських наук О. Г. Тимченка, Е. М. Доротюка. Створюється методом складного відтворювального схрещування абердин-ангусів, шароле, симентальської та червоної степової порід.
Бички у віці 18 місяців досягають живої маси 580—600 кг, забійний вихід становить 63%, вміст кісток — 15%. В оптимальних умовах годівлі й утримання середньодобові прирости живої маси молодняку дорівнюють 1 кг. Жива маса дорослих бугаїв — 900—1000 кг, корів — 500—600 кг. Тварини комолі, бурої масті, з низькопосадженим довгим, глибоким і добре розвиненим, обмускуленим тулубом. Відзначаються доброю відтворювальною здатністю, вихід телят становить не менше 96%. Створено 6 ліній та 12 родин. Родоначальники ліній — Малиш 863, Кактус 401, Мазун 6, Дарований 400, Радист 113, Фазан 809. Нащадки бугая Малиша 863 за будовою тіла і продуктивними якостями відповідають вимогам модельних тварин. Жива маса їх у дворічному віці — 650—670 кг, клас, еліта-ре-корд, дочок при відлученні — 205 кг. Бугаї, які походять від Радиста 113, також оцінені поліпшувачами. Жива маса їх у 15 місяців дорівнює 460—480 кг, комплексний індекс — 101 — 109.

Білет№1

Особливостітравленя у худоби

Одна з головних біологічних особливостей жуйних тварин — їхня здатність ефективно засвоювати поживні речовини грубих і сокови­тих кормів для свого росту й розвитку, а також для виробництва (з великим коефіцієнтом корисної дії) високопоживних для людини продуктів харчування. Ці біологічні особливості великої рогатої худоби зумовлені значним розміром травного каналу та його будовою (багатокамерність), типом травлення (жуйність) і характером обміну речовин.

Багатокамерний шлунок великої рогатої худоби складається із 4 відділи: рубця, сітки, книжки й сичуга. З них лише сичуг має зало­ги, які виділяють кислий сік, а в інших відділах — передшлунках — залозистої: тканини немає. Найбільше значення у травленні великої рогатої худоби має рубець, місткість якого становить 100 — 300 л, а частка багатокамерного шлунка у структурі всього травного каналу - понад 70 %.

Характерною ознакою шлунка великої рогатої худоби є те, що в новонароджених телят місткість сичуга майже така сама, як і рубця, а в дорослої худоби місткість рубця і сітки майже у 10 разів більша за міскість сичуга. Це свідчить про важливе фізіологічне значеннядля телят підчас молочного живлення й рубця у дорослих тварин при годівлі грубими і соковитими кормами.Після року коли рубець, сітка, книжка й сичуг досягають своїх співвідносних розмірів, майже 80 % усього об'єму складного шлунка припадає на рубець. У дорослої великої рогатої худоби 70 - 85 % пе­ретравної сухої речовини корму використовується в рубці.

Ріст і розвиток тварин.

Ріст — це процес збільшення маси клітин організму, йо­го тканин і органів, їх лінійних та об'ємних розмірів. Індиві­дуальний розвиток худоби, або її онтогенез, — це сукупність кіль­кісних і якісних змін, які відбуваються з віком у клітинах, органах і тканинах під впливом спадковості та взаємодії організму із зовніш­нім середовищем. Онтогенез організму починається з утворення зи­готи, триває протягом усього життя і виявляється в морфологічних, фізіологічних та біохімічних перетвореннях, які відбуваються з ві­ком тварин. В онтогенезі великої рогатої худоби розрізняють два великих і чітко обмежених періоди — ембріональний і постембріо­нальний. Середня тривалість ембріонального періоду великої рога­тої худоби -— 285 діб з коливаннями від 240 до 320 діб.

Ембріональний період поділяється на три підперіоди: зародковий, передплодний і плодовий. Розвиток організму починається з моменту запліднення яйцеклітини спермієм. Цей процес відбува­ється у верхній частині фалопієвих труб. Тут у найближчі після за­пліднення 2 — 3 год починається і поділ зиготи.

Постембріональний період розвитку великої рогатої худоби, за К.Б. Свечиним поділяється на 5 підперіодів: новонародженості, молочного живлення, статевого дозрівання, функціональної зрілості та старіння ЦІ півперіоди розвитку розрізняються за комплексами фізіологічних функцій і вимогами організму худоби до умов існу­вання. Без урахування особливостей розвитку худоби у цей час не-можливо програмувати годівлю та утримання тварин,

Підперіод новонародженості — цечас, упродовж якого телята пристосовуються до у мов нового середовища від народження до від­носної їх незалежності відматеринського організму. Він триває 2 — З тижні і є найвідповідальнішим у постембріональному розвитку великої рогатої худоби.

Підперіод молочного живлення, або молочний підперіод, для нормального росту телят потребує насамперед достатньої кількості енергійних речовин корму, бо дефіцит їх істотніше гальмує ріст молоднякуніж незадовільний рівень вітамінів та незамінних амінокислот. Молодняку забезпечують вільний доступ до високоякісних об'ємистих кормів, свіжої води і кухонної солі, збагаченої макро - та мікроелементами. Особливо важливо, шоб у молочний період вирощування тварини не відставали в рості.

Підперіод статевого дозрівання зумовлений розвитком у бичків і телиць органів відтворення і зрілих статевих продуктів. Він завершується формуванням основних індивідуальних і породних особливостей — у корів першим отеленням, а у бичків — на другому році життя збігається з початком їх племінного використання. Під впливом залоз внутрішньої секреції відбуваються помітні зміни пропорцій тіла, формується екстер’єрно-конституціальні особливості тварин. Залежно відінтенсивності! вирощування тварини досягають статевої зрілості відповідно в 9 та 10 — 12 міс.

Півперіод старіння за добрих умов годівлі й утримання перебігає значно повільніше, ніж за несприятливих, хоча в цей час і знижуються обмін речовин та продуктивність тварин. У зоотехнії відомі випадки, коли корови народжували телят і мали задовільну молочну продуктивність у віці18 — 20 років, а деякі жили до 35 — 40 років.Доведено, що за дуже високого рівня живлення (дві норми підтримуваного корму і більше) значно підвищується відкладання жир в молодому віці і поліпшуються м’ясні якості.

Білет №2.