Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Успадкування, повторюваність і взаємозв’язок ознак
За низкою ознак продуктивності м'ясних тварин, крім відтворної здатності, коефіцієнти їх успадковуваності є настільки значущими, щоце дає змогу за основними індивідуальними показниками помилково робити висновок про їхню племінну цінність. Коефіцієнт успадковування тривалості тільності м'ясної худоби становить 0,014-0,31, плодючості 0,0-0,18, запліднення від першого осіменіння 0,01-0,10, сервіс-періоду 0,082-0,189, МТП — 0,056, 311ВЗ — 0,045, КВЗ — 0,076. Це свідчить про те, що між генотипом і фенотипом кореляція низька, і якщо для племінних цілей використовувати переважаючих за цією ознакою особин, то потомки не матимуть таких значних переваг, як за ознакою високої успадковуваності. Низькі коефіцієнти успадковуваності ознак відтворної здатності можна пояснити незначною генотиповою різноманітністю тварин, що зумовлено дією природного добору, який елімінував особин, що наближаються до стандарту, та впливом стресових фізіологічних факторів, таких як стан у післяродовий період, високий рівень продуктивності, а також селекцією, що викривлює прояв спадкової компоненти. Багатоплідність у корів є також спадковою властивістю. Якщо корова народила двійнят, то вірогідність повторного їх народження У розвитку ознак відтворної здатності паратипова варіанса значно вища, ніж генотипова. Отже, ефективно поліпшувати ці ознаки можна під впливом паратипових факторів, переважно за рахунок поліпшення умов годівлі, догляду та утримання. Оскільки масова селекція на поліпшення ознак відтворної здатності м'ясних корів пов'язана із суто генетичними труднощами, а складні методи добору, що ґрунтуються на оцінці генотипу тварин, не можуть різко змінити їх генотипову стійкість у бажаному напрямі, поліпшувати ці показники (крім поліпшення умов годівлі та утримання) слід переважно шляхом вибракування корів, що залишились яловими, та добору телиць і корів від маток, які щорічно дають здорових телят. Тривалість продуктивного використання корів значною мірою (на 35 - 39%) зумовлена впливом генетичних факторів, що дає змогу проводити добір за цією ознакою і виділяти високопродуктивні родини корів-довгожителів. Коефіцієнт успадковуваності молочності корів (за живою масою молодняку при відлученні) становить 0,30-0,51, середньодобового приросту потомків у підсисний період — 0,26 — 0,47. Це приклад специфічного впливу материнського організму за рахунок молока, спожитого телям у підсисний період, що деякою мірою нівелює спадкову потенцію рівнів приросту її живої маси в період до відлучення. Коефіцієнт успадковуваності об'єму еякуляту становить 0,31 — 0,52, концентрації сперміїв — 0,29-0,72, а рухливість сперміїв — 0,35 — 0,52, що також відкриває можливості для селекції бугаїв за цими ознаками відтворної здатності.
Повторюваність молочності м'ясних корів (за живої маси потомків у віці 6 і 8 міс) досить висока. Коефіцієнт внутрішньокласової кореляції між молочністю корів за перше й наступні отелення у 8 міс становив у середньому 0,47 — 0,74, у 6 міс — 0,56 — 0,63. Коефіцієнт відтворної здатності (КВЗ) і тривалість сервіс-періоду мають достатньо високу повторюваність. У середньому вона становить відповідно 0,65 - 0,99 та 0,45 - 0,72. Висока їх стабільність дає змогу надійно вести добір самок за величиною цих ознак. Отже, важливим методом поліпшення ефективності племінної роботи може бути добір первісток за їхньою фактичною продуктивністю. У багатьох країнах світу високих показників продуктивності у м'ясному скотарстві досягають шляхом селекції тварин за відтворною здатністю. Так, на фермах штату Флорида (США) в результаті вибракування ялівок і заміни їх високопродуктивними первістками за 11 років вихід телят зріс на 50, в штаті Колорадо — на 17 — 18 %. Коефіцієнт повторюваності ознак спермопродукції бугаїв становить 0,6 - 0,99 У м'ясної худоби тісний зв'язок приросту потомків зі швидкістю росту батьків найбільше виявляється після відлучення телят, оскільки в підсисний період ріст їх значною мірою визначається молочністю матері Це дає змогу за даними про власну продуктивність молодих бугайців зробити висновок про їх племінну цінність. Дібрані кращі за нею плідники можуть дати потомків з високими приростами. Порівняння бугаїв при оцінці за середніми величинами основних ознак з відповідними показниками батьків підтверджує позитивний зв'язок між ними. Сини батьків із середньою живою масою у віці 15 міс 420 — 432 кг походять від батьків, які мають масу в цьому ж віці 415-440 кг. У дрібних бугаїв (403-413 кг) і батьки менші {370-380 кг).
Білет №10. Чистопородне розведення. Селекційна робота у м'ясному скотарстві щодо поліпшення худоби проводиться переважно у чистопородних стадах, В генетичному прогресі чистопородних м'ясних стад важливе значення має підбір тварин, що належать до однієї породи. Основні елементи підбору — оцінка маточного поголів'я, групування корів, визначення ознак, які треба поліпшити, зберегти або усунути, визначення бугаїв-поліпшувачів та закріплення їх за коровами, парування корів із закріпленими за ними бугаями; облік та ідентифікація приплоду. Від якості племінного підбору залежить якість майбутніх потомків. Головне завдання племінного підбору — отримання більш продуктивних порівняно з батьками потомків. Бугаїв для парування з коровами підбирають з урахуванням їхніх індивідуальних, групових, фенотипових та генотипових ознак. Розрізняють підбір поліпшувальний і зрівняльний. Гомогенний (однорідний) підбір характеризується тим, що плідник і матка, яких парують, схожі за типом будови тіла, продуктивністю, а часто й за походженням. Його застосовують у роботі з визначеною кількістю тварин» у яких добре розвинені цінні ознаки. Це дає змогу вирішувати такі основні завдання: утримувати у потомків переваги, притаманні батькам; збільшити кількість особин із цінними ознаками: створити стійку спадковість бажаних типів або якостей: домогтися у наступних поколіннях ще більшого розвитку цінних якостей, за якими ведеться підбір. Різнорідний, або гетерогенний, підбір спрямований на парування особин з різним вираженням ознак, тобто його завданням є отримання потомків з властивостями, яких не було у батьків. Вони можуть бути кращими або гіршими. Підбір з урахувинням віку тварин полягає у регулюванні процесупарування тварин залежно від їхнього віку. Молодих і старих тварин бажано парувати із зрілими партнерами. Підбір з урахуванням спорідненості між тваринами: споріднене (інбридинг) і неспоріднене (аутбридинг) парування, інбридинг майже завжди призводить до інбредної депресії, яка виявляється у зниженні життездатності, плодючості та продуктивності тварин. Того несприятлива дія помітна ще в період ембріонального розвитку. Смертність інбредних телят (ступінь інбридингу 19- 37,5 % ) при народженні становить 20,6 %, аутбредних — 10,3 %. Інбредні телята мають знижену життєздатність, оскільки особливо чутливі до несприятливих умов годівлі і утримання. Відхід молодняку при помірному інбридингу у 1,5 раза, при близькоспорідненому - вдвічі, а прикровозмішенні — у 4 рази вищий. Підбір з урахуванням групової належності тварин. Розведення за лініями. Заводська лінія — це група високопродуктивних племінних тварин (самців і самок), які ведуть своє походження від видатного родоначальника і типізованих на нього в ряді поколінь, за будовою тіла та основними ознаками при внутрішньо лінійній селекції. У заводській лінії має бути не менш як дві гілки, дві родини 500 корів і 10 бугаїв-поліпшувачів. Розведенням за лініями можна досягтигетерозису при чистопородному розведенні отримувати особин визначної якості та консолідувати селекційні ознаки без зростання гомозиготності, а також бугаїв-лідерів. У племінних стадах має бути стільки ліній, щоб при відтворенні можна було уникнути вимушеного тісного інбридингу.
При внутрішньолінійному інбридингу враховують спорідненість тварин з родоначальником лінії або з його продовжувачами. Його доцільно здійснювати при закріпленні за окремими родинами плідників однієї лінії. Інбридинг на чоловічих представників лінії, до якої належить мати пробанда, застосовують при поширенні у стаді представників нової лінії, особливо тоді, коли лінія, до якої належить мати тварини, краща за лінію батька. При інбридингу на предків із лінії, до якої належить мати пробанда, більше впливає на якість потомків загальний предок через материнський організм. Інбридинг на «посередника » застосовують при паруванні тварин, споріднених між собою через предка із третьої лінії (на тих, до яких не належить плідник або корова). Він спрямований на поглиблення поєднаності двох ліній при здійсненні кросу двох ліній через тварин, отриманих з використанням «посередника».
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; просмотров: 263; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.210.83.20 (0.023 с.) |