Успадкування, повторюваність і взаємозв’язок ознак 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Успадкування, повторюваність і взаємозв’язок ознак



За низкою ознак продуктивності м'ясних тварин, крім відтворної здатності, коефіцієнти їх успадковуваності є настільки значущими, щоце дає змогу за основними індивідуальними показниками помилково робити висновок про їхню племінну цінність.

Коефіцієнт успадковування тривалості тільності м'ясної худоби становить 0,014-0,31, плодючості 0,0-0,18, запліднення від пер­шого осіменіння 0,01-0,10, сервіс-періоду 0,082-0,189, МТП — 0,056, 311ВЗ — 0,045, КВЗ — 0,076. Це свідчить про те, що між гено­типом і фенотипом кореляція низька, і якщо для племінних цілей використовувати переважаючих за цією ознакою особин, то потомки не матимуть таких значних переваг, як за ознакою високої успадко­вуваності.

Низькі коефіцієнти успадковуваності ознак відтворної здатності можна пояснити незначною генотиповою різноманітністю тварин, що зумовлено дією природного добору, який елімінував особин, що наближаються до стандарту, та впливом стресових фізіологічних факторів, таких як стан у післяродовий період, високий рівень про­дуктивності, а також селекцією, що викривлює прояв спадкової компоненти.

Багатоплідність у корів є також спадковою властивістю. Якщо корова народила двійнят, то вірогідність повторного їх народження

У розвитку ознак відтворної здатності паратипова варіанса зна­чно вища, ніж генотипова. Отже, ефективно поліпшувати ці ознаки можна під впливом паратипових факторів, переважно за рахунок поліпшення умов годівлі, догляду та утримання. Оскільки масова селекція на поліпшення ознак відтворної здатності м'ясних корів пов'язана із суто генетичними труднощами, а складні методи добо­ру, що ґрунтуються на оцінці генотипу тварин, не можуть різко змі­нити їх генотипову стійкість у бажаному напрямі, поліпшувати ці показники (крім поліпшення умов годівлі та утримання) слід пере­важно шляхом вибракування корів, що залишились яловими, та добору телиць і корів від маток, які щорічно дають здорових телят.

Тривалість продуктивного використання корів значною мірою (на 35 - 39%) зумовлена впливом генетичних факторів, що дає змо­гу проводити добір за цією ознакою і виділяти високопродуктивні родини корів-довгожителів.

Коефіцієнт успадковуваності молочності корів (за живою масою молодняку при відлученні) становить 0,30-0,51, середньодобового приросту потомків у підсисний період — 0,26 — 0,47. Це приклад специфічного впливу материнського організму за рахунок молока, спожитого телям у підсисний період, що деякою мірою нівелює спа­дкову потенцію рівнів приросту її живої маси в період до відлучен­ня. Коефіцієнт успадковуваності об'єму еякуляту становить 0,31 — 0,52, концентрації сперміїв — 0,29-0,72, а рухливість сперміїв — 0,35 — 0,52, що також відкриває можливості для селекції бугаїв за цими ознаками відтворної здатності.

Повторюваність молочності м'ясних корів (за живої маси потомків у віці 6 і 8 міс) досить висока. Коефіцієнт внутрішньокла­сової кореляції між молочністю корів за перше й наступні отелення у 8 міс становив у середньому 0,47 — 0,74, у 6 міс — 0,56 — 0,63.

Коефіцієнт відтворної здатності (КВЗ) і тривалість сервіс-періоду мають достатньо високу повторюваність. У середньому вона стано­вить відповідно 0,65 - 0,99 та 0,45 - 0,72. Висока їх стабільність дає змогу надійно вести добір самок за величиною цих ознак.

Отже, важливим методом поліпшення ефективності племінної роботи може бути добір первісток за їхньою фактичною продуктив­ністю. У багатьох країнах світу високих показників продуктивності у м'ясному скотарстві досягають шляхом селекції тварин за відтвор­ною здатністю. Так, на фермах штату Флорида (США) в результаті вибракування ялівок і заміни їх високопродуктивними первістками за 11 років вихід телят зріс на 50, в штаті Колорадо — на 17 — 18 %.

Коефіцієнт повторюваності ознак спермопродукції бугаїв стано­вить 0,6 - 0,99

У м'ясної худоби тісний зв'язок приросту потомків зі швидкістю росту батьків найбільше виявляється після відлучення телят, оскі­льки в підсисний період ріст їх значною мірою визначається молоч­ністю матері Це дає змогу за даними про власну продуктивність молодих бугайців зробити висновок про їх племінну цінність. Діб­рані кращі за нею плідники можуть дати потомків з високими при­ростами.

Порівняння бугаїв при оцінці за середніми величинами основних ознак з відповідними показниками батьків підтверджує позитивний зв'язок між ними. Сини батьків із середньою живою масою у віці 15 міс 420 — 432 кг походять від батьків, які мають масу в цьому ж віці 415-440 кг. У дрібних бугаїв (403-413 кг) і батьки менші {370-380 кг).

Білет №10.

Чистопородне розведення.

Селекційна робота у м'ясному скотарстві щодо поліпшення худо­би проводиться переважно у чистопородних стадах, В генетичному прогресі чистопородних м'ясних стад важливе значення має підбір тварин, що належать до однієї породи.

Основні елементи підбору — оцінка маточного поголів'я, групу­вання корів, визначення ознак, які треба поліпшити, зберегти або усунути, визначення бугаїв-поліпшувачів та закріплення їх за ко­ровами, парування корів із закріпленими за ними бугаями; облік та ідентифікація приплоду. Від якості племінного підбору залежить якість майбутніх потомків. Головне завдання племінного підбору — отримання більш продуктивних порівняно з батьками потомків. Бу­гаїв для парування з коровами підбирають з урахуванням їхніх ін­дивідуальних, групових, фенотипових та генотипових ознак.

Розрізняють підбір поліпшувальний і зрівняльний.

Гомогенний (однорідний) підбір характеризується тим, що плідник і матка, яких парують, схожі за типом будови тіла, продук­тивністю, а часто й за походженням. Його застосовують у роботі з визначеною кількістю тварин» у яких добре розвинені цінні ознаки. Це дає змогу вирішувати такі основні завдання: утримувати у потомків переваги, притаманні батькам; збільшити кількість особин із цінними ознаками: створити стійку спадковість бажаних типів або якостей: домогтися у наступних поколіннях ще більшого розвитку цінних якостей, за якими ведеться підбір.

Різнорідний, або гетерогенний, підбір спрямований на пару­вання особин з різним вираженням ознак, тобто його завданням є отримання потомків з властивостями, яких не було у батьків. Вони можуть бути кращими або гіршими. Підбір з урахувинням віку тварин полягає у регулюванні процесупарування тварин залежно від їхнього віку. Молодих і ста­рих тварин бажано парувати із зрілими партнерами.

Підбір з урахуванням спорідненості між тваринами: споріднене (інбридинг) і неспоріднене (аутбридинг) пару­вання, інбридинг майже завжди призводить до інбредної депресії, яка виявляється у зниженні життездатності, плодючості та продук­тивності тварин. Того несприятлива дія помітна ще в період ембрі­онального розвитку. Смертність інбредних телят (ступінь інбридин­гу 19- 37,5 % ) при народженні становить 20,6 %, аутбредних — 10,3 %. Інбредні телята мають знижену життєздатність, оскільки особливо чутливі до несприятливих умов годівлі і утримання. Відхід молодняку при помірному інбридингу у 1,5 раза, при близькоспорідненому - вдвічі, а прикровозмішенні — у 4 рази вищий.

Підбір з урахуванням групової належності тварин. Роз­ведення за лініями. Заводська лінія — це група високопродукти­вних племінних тварин (самців і самок), які ведуть своє походження від видатного родоначальника і типізованих на нього в ряді поколінь, за будовою тіла та основними ознаками при внутрішньо лінійній селекції. У заводській лінії має бути не менш як дві гілки, дві родини 500 корів і 10 бугаїв-поліпшувачів. Розведенням за лініями можна досягтигетерозису при чистопородному розведенні отриму­вати особин визначної якості та консолідувати селекційні ознаки без зростання гомозиготності, а також бугаїв-лідерів. У племінних стадах має бути стільки ліній, щоб при відтворенні можна було уникнути вимушеного тісного інбридингу.

При внутрішньолінійному інбридингу враховують спорідненість тварин з родоначальником лінії або з його продовжувачами. Його доцільно здійснювати при закріпленні за окремими родинами плід­ників однієї лінії.

Інбридинг на чоловічих представників лінії, до якої належить мати пробанда, застосовують при поширенні у стаді представників нової лінії, особливо тоді, коли лінія, до якої належить мати твари­ни, краща за лінію батька. При інбридингу на предків із лінії, до якої належить мати пробанда, більше впливає на якість потомків загальний предок через материнський організм.

Інбридинг на «посередника » застосовують при паруванні тварин, споріднених між собою через предка із третьої лінії (на тих, до яких не належить плідник або корова). Він спрямований на поглиблення поєднаності двох ліній при здійсненні кросу двох ліній через тва­рин, отриманих з використанням «посередника».



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; просмотров: 263; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.210.83.20 (0.023 с.)