Підсумки відбудовного періоду в промисловості України.

Позитивні:

· Відбудовано зруйновані в роки війни промислові підприємства, шахти, електростанції, транспорт.

· Переведені на виробництво верстатів, устаткування й іншої мирної продукції підприємства і галузі промисловості, які випускали в роки війни військову продукцію.

· Зросли обсяги промислового виробництва в порівнянні з довоєнним рівнем. У 1950 р. обсяг промислового виробництва перевищив довоєнний рівень 1940 р. на 15%, що було більше запланованого.

· Засновано нові галузі промисловості - автомобілебудування, телерадіотехнічна, приладобудування.

· Побудовано великі заводи (Київський авіаційний завод, Одеський автоскладальний, Харківський підшипниковий, Запорізький трансформаторний, Львівський інструментальний та ін.). Був введений в експлуатацію газопровід Дашава - Київ довжиною 520 км. У Західній Україні почалося освоєння нових родовищ нафти, газу, вугілля, сірки, будівництво нових заводів.

· Україна відновила свою роль у промисловому потенціалі СРСР, за рівнем індустріального розвитку випередила багато країн Європи.

Негативні:

· Відбудова промисловості не передбачала (за рішенням керівництва СРСР) її модернізацію, як це відбулася в західноєвропейських країнах.

· У ході відбудови промисловості зміцнилися адміністративно-командні методи керівництва цією галуззю, вплив ВКП(б) і КП(б)У на промисловий розвиток країни.

· Легка і харчова промисловості були відбудовані не в достатній мірі (80% довоєнного рівня 1940 р.).

· Значні кошти поглинала «гонка озброєнь». Підприємства України були перевантажені замовленнями на розробку і виробництво зброї, включаючи атомну.

– політико-ідеологічне життя в Україні, причини й наслідки політики русифікації в Україні в повоєнні роки.

Україна в умовах десталінізації (1956-1964 рр.):

– з’їзди КПРС, що сприяли процесу десталінізації, її суть; шістдесятники, дисиденти (причини появи, цілі та завдання, особливості дисидентського руху в Україні); соціально-економічний розвиток України середини 1950-х – середини 1960-х років, позитивні та негативні наслідки;

ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ: На ХХ партійному з’їзді (лютий 1956 р.) в таємній доповіді М.Хрущова було засуджено культ особи Сталіна і розпочато десталінізацію:

· припинилися масові репресії;

· демонтаж пам’ятників та бюстів Й. Сталіна, перезаховання його тіла у 1961 р. (після ХХІІ з’їзду КПРС – про поглиблення десталінізації);

· перейменування назв вулиць, міст та інш.;

· реабілітація несправедливо обвинувачених – було переглянуто багато сфальсифікованих справ і випущено з таборів політв’язнів;

· ліквідація позасудових органів, воєнних трибуналів військ МВС, відміна надзвичайних законів і постанов, спрямованих на боротьбу з «ворогами народу»;

· чистка органів держбезпеки і значне скорочення їх кількості;

· був прийнятий Новий Статут КПРС, в якому було закріплено ідею оновлення не менш ніж ¼ складу ЦК та Президії під час кожних чергових виборів, обрання керівників партійних організацій тільки на 3 строки.

Недоліки: не було засуджено депортацію селян в роки колективізації; не дозволено повернутися до рідного краю виселенцям з півдня України (татарам та німцям); не були переглянуті справи політичних жертв 20-30-х років; не створені умови для дотримання прав людини.

Промисловість

- Спроба децентралізації управління промисловістю та будівництвом шляхом створення раднаргоспів та ліквідації низки галузевих міністерств (в УРСР було створено спочатку 11, а згодом ще 3 економічних райони на чолі з раднаргоспами).

Позитивні риси: розширення господарчих прав на місцях, наближення управління до виробництва, скорочення управлінського апарату. Негативні: ускладнення зв'язків між підприємствами окремих раднаргоспів, так зване «місництво», незацікавленість у комплексному розвитку всієї галузі.

- Збережено старі важелі адміністративно-командної системи, реформа не була підкріплена введенням госпрозрахунку та наданням самостійності підприємствам, і це призвело до повернення і старої централізованої схеми управління.

- Впровадження здобутків науково-технічної революції (НТР) у виробництво.

Позитивні риси: впровадження перших кібернетичних машин, запуск першого штучного супутника Землі в 1957 р., політ Ю. Гагаріна в космос у 1961 р., використання атомної енергії в мирних цілях, заміна паровозів тепловозами й електровозами, пароплавів — теплоходами, використання нових машин технологій тощо.

Негативні: повільні темпи НТР, перекіс у бік оборонної галузі, недостатні асигнування на науку, відсутність конкурентної боротьби виробників на ринку.

- Збільшення обсягів випуску товарів народного вжитку.

Позитивні риси: зріс добробут народу.

Негативні: зберігався значний перекіс у бік важкої промисловості, недостатня кількість і низька якість споживчих товарів.

Сільське господарство

— Велика увага до розвитку аграрного сектора (з 1953 р. по 1964; відбулося 14 пленумів ЦК КПУ з питань сільського господарства) до 1958 р. приріст продукції сільського господарства в УРСР становив 7 % щорічно.

— Продовження «цілинної епопеї», в якій узяли участь 80 тис українських юнаків та дівчат; уже на 1956 р. цілина дала 50 % вирощеного в СРСР хліба, але ціною великих затрат і відтоку ресурсів з України.

- Новий наступ на особисті присадибні господарства, спричинений впровадженням у життя ідеї про стирання різниці між містом і селом та будівництвом так званих агроміст: у 1956 р. встановлено високий податок за утримання худоби в міській місцевості, обмежено власників худоби у пасовищах і заготівлі кормів; у 1959 р. заборонено утримувати худобу в містах і робітничих селищах, встановлено ліміт на утримання живності на селі; зменшення продажу продуктів тваринництва, підвищення цін на них.

— «Кукурудзяна кампанія» — спроба вирішити проблему з кормами, збільшивши обсяги виробництва; зменшення посівів пшениці та інших цінних культур в Україні. У 1963 р. «цариця полів» зайняла 40 % посівних площ.

— Реорганізація МТС (перетворення МТС на ремонтно-технічні станції з обслуговування колгоспної техніки шляхом примусового викупу колгоспами старої техніки МТС за завищеними цінами).

— Надпрограма у тваринництві (за 3-4 роки наздогнати США у виробництві м'яса, молока та масла на душу населення); завищені плани здачі продукції тваринництва, зменшення поголів'я худоби.

Соціальна сфера

— Збільшення мінімальної зарплатні та пенсій.

— Скорочення робочого тижня.

— Видача паспортів селянам.

— Скасування плати за навчання.

— Припинення практики примусових державних позик.

— Широкомасштабне житлове будівництво.

— Грошова реформа 1961 р., наслідком якої стало зростання цін на товари.

На честь 300-річчя Переяславської угоди Крим було передано до складу УРСР (19.02.54 р.) (цей крок пояснювався єдністю економіки і території). Таким чином, Україна набула сучасної території.

Висновки: в соціально-економічному житті суспільства відбулися важливі позитивні зрушення, але неспроможність М. Хрущова та його оточення вийти за межі існуючої системи породжували непродумані, суперечливі, волюнтаристські заходи, які зводили нанівець усі реформи.

ДИСИДЕНСЬКИЙ РУХ.

Причини: - поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги», що призвело до нової хвилі національно-визвольної боротьби; - антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (в Угорщини, Польщі, Чехословаччині); - активний правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини (1948 р.); - монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки; - постійні утиски та обмеження національного та культурно-духовного життя; - політика русифікації.

«Шістдесятники» відзначали: – невідповідність декларованих прав і свобод реальним можливостям громадян, – добивалися реальності проголошуваних прав і свобод, – виходу України з СРСР (Робітничо-селянська спілка, Український національний фронт, Союз української молоді Галичини (СУМГ)), – висувало альтернативу регламентованому радянською владою духовному та політичному життю, – боролося за впровадження в життя принципів демократії та правової держави. Серед них не було відкритих супротивників радянській владі, деякі прагнули удосконалити її.

Діяльність дисидентів у 70-х роках розгорталася в таких напрямках: 1) Правозахисний, або демократичний, був представлений в українському дисидентському русі Українською Гельсінкською групою (УГГ)1976 р., метою якої було добитися дотримання в СРСР Гельсінкської декларації ООН 1972 р. “Про права людини”, збирати докази порушення прав людини та націй в СРСР (до складу входили Л.Лук’яненко, П.Григоренко, Руденко, І.Кандиба); 2) Релігійний, його представники вели боротьбу за свободу віросповідання, зокрема, за відновлення УГКЦ; 3) Національно орієнтований, завданням якого була боротьба проти російського шовінізму, проти централізації та русифікації (представники – І.Дзюба, В.Чорновіл). Усі три напрямки боролися за національні інтереси українського народу.

Формою діяльності дисидентів було написання відкритих листів, повідомлення населення про його права, інформування західних демократій про порушення прав людини в СРСР, “Самвидав” – нелегальне видавництво правозахисної та ін. літератури.

Висновок. У 60 – 80-ті рр. в Україні існував дисидентський рух, що був виявом національно-визвольного руху, спрямованого на демократизацію суспільно-політичного життя, досягнення справжньої незалежності України, відновлення УГКЦ. Зусилля й жертви дисидентів не були марними. Ці люди несли народові України правду, відкрили України світу. Їхні принципи стали базою для сучасного державного будівництва в незалежній Україні.

 

Україна в період «застою» (1965 – 1985 рр.):

– економічні реформи другої половини 60-х рр. ХХ ст., причини їх провалу.

– суспільно-політичне життя в Україні.

УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РЯДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (СЕР. 60-Х – ПОЧАТОК 80-Х РОКІВ)

На початку 60-х рр. економіка України, як і всього СРСР, переживала ряд проблем:

- сповільнилися темпи розвитку промисловості і сільського господарства;

- у 1958-1964 рр. вдвічі скоротився приріст національного прибутку;

- збільшувався розрив між попитом населення на товари та їх пропозицією.

З 1965 р. розпочалася реформа у промисловості. Її основні напрями:

1) Вдосконалення планування. Вводилися економічні методи управління (розширення прав та ініціатив підприємств. Що переходили на госпрозрахунок. Господарська діяльність підприємства тепер оцінювалася за обсягом не виробленої, а реалізованої продукції, одержаного продукту, за виконанням поставок найважливіших видів продукції.

2) Посилення стимулювання виробництва. Підприємства здобули можливість більш вільно використовувати одержані прибутки.

Основні недоліки реформи:

· постійні корективи планів;

· повернення до міністерського контролю;

· в ряді випадків підприємства зменшували їх, щоб надалі успішно перевиконувати.

В другій половині 60-х рр. розпочалися і реформи у сільському господарстві. Основними з них були:

1) Скасування заборони на утримання худоби в особистій власності – хоча встановлювалися обмеження її кількості (зокрема – не більше однієї корови, п’яти овець та ін.);

2) Зміни практики закупівель сільськогосподарської продукції. До цього часу план закупівлі зерна складався на 1 рік і міг збільшуватися протягом року. Тепер встановлювався твердий план закупівлі зерна на 6 років для кожної республіки (для УРСР – 617 млн. пудів на рік). Зросли і закупівельні ціни на зерно, а на понадпланово продану продукцію встановлювалися надбавки;

3) Зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів.

Основні недоліки реформи:

· екстенсивний характер розвитку сільського господарства.

Характерні риси розвитку економіки СРСР і України у 70–80-і рр.:

1. збільшення індустріальної спрямованості економіки.

2. розвиток видобувних галузей: кам’яновугільної, видобутку нафти і газу.

3. проблема трудових ресурсів.

4. розвиток соціальної і культурної сфери.

Україна і процес перебудови в СРСР (квітень 1985 – серпень 1991 рр.):

– причини кризових явищ у політичному, економічному та духовному житті України в середині 80-х років ХХ ст.;

– нові течії та форми опозиційної діяльності, започатковані у 1985-1991 рр., їх діяльність.

УКРАЇНА В ПЕРІОД „ПЕРЕБУДОВИ”.