Роль білків у харчуванні спортсмена.

Будівельним матеріалом, формує наш організм, є білки. Як неможливо звести будинок без цеглин, не можна створити м’язи без великої кількості білка. Якщо будувати будинок без цеглин, вийде будка. При тривалому обмеження в раціоні жирів і вуглеводів, білки беруть на себе завдання енергетичного обміну, і витрачаються не на побудову м’язів, а на виконання поточних потреб організму. Білки можуть бути тваринного і рослинного походження. Тільки в тварин знаходяться незамінні амінокислоти, деякі з яких відсутні в білках рослинного походження. Крім того, тваринні білки краще перетравлюються і засвоюються організмом. Необхідної для забезпечення процесів адаптації, фізіологічних потреб і підтримки енергетичного балансу нормою споживання білка вважається для спортсменів, що тренуються на витривалість, 1,2-1,4 г / кг на добу, для силовиків – до 1,7 г / кг на добу. Необхідність і переваги споживання більшої кількості протеїну спортсменами часто суперечливі і залишаються сумнівними, а висновки дослідників часто залежать від того, якими були фізичний стан і досвід попередніх тренувань учасників і використовуваних методів дослідження. Наприклад, дані недавнього дослідження, проведеного в McMaster University, де для контролю використовувалися радіоізотопні методи, свідчать не про збільшення, а, навпаки, про зниження потреби організму досвідчених бодібілдерів в білках при високій загальної калорійності раціону. Точно неясно, чи повязано це зниження потреби в протеїні з розвитком «ефекту броні» (тобто менш вираженою мікротравматіческой реакцією мязових волокон на повторювані тренування у досвідчених спортсменів) або вся справа в жорстко контрольованому позитивному енергетичному балансі. Достатня калорійність раціону є важливим аспектом даного дослідження, оскільки доведено, що негативний енергетичний баланс призводить до зростання потреби організму в білках. Збільшення надходження енергії з їжею дійсно призводять до позитивного азотистого балансу (накопичення азоту в організмі), але самостійно тренується спортсмену досить складно чітко визначити свою потребу в енергії та створювати і постійно підтримувати «здорову» надмірність раціону.

у відношенні цілісних білків звичайної їжі в одному з досліджень було показано посилення білкового анаболізму в мязах при вживанням білка у великих кількостях в порівнянні з мінімальною нормою споживання (при однаковій загальній калорійності раціону). Зокрема, дослідники відзначають більш високу швидкість синтезу важкої ланцюга міозину в мязових клітинах при прийомі білка в кількості 1,67 г / кг ваги в порівнянні з 0,71 г / кг ваги на добу.

У вільному вигляді амінокислоти зараз випускаються в збалансованих складах або у вигляді індивідуальних добавок, тому що було виявлено, що багато з них мають специфічні властивості, що сприяють зміцненню здоров'я, - починаючи з поліпшення імунної системи і закінчуючи зменшенням залежності від сильнодіючих ліків і наркотиків.

Розумно під час прийому амінокислотних добавок приймати і основні вітаміни, які залучені до їх метаболізм, наприклад, вітаміни В6 B12 і ніацин.

4.Гігієнічне забезпечення фізичного виховання в школі.
Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Основними завданнями фізичного виховання є:

Сприяння правильному фізичному розвитку учнів, зміцненню їхнього здоров’я; ·

Розвиток основних рухових якостей. Спеціалісти вважають, що у початкових класах потрібно виховувати спритність і швидкість, у середніх поряд з тим – загальну витривалість, у старших класах – спритність, швидкість, силу і витривалість. У процесі фізичного виховання школярі вчаться переборювати впевненість, страх, утому, завдяки чому в них розвиваються не тільки фізичні, але й моральні якості; ·

Формування життєво важливих рухових умінь і навичок: біг, стрибки, плавання, метання, вправи на гімнастичних снарядах, акробатика і т.д.; ·

Виховання стійкого інтересу і потреби в систематичних заняттях фізичною культурою; ·

Набуття необхідного мінімуму знань в галузі гігієни і медицини, фізичної культури і спорту. Школярі повинні одержати чітке уявлення про режим дня й особистої гігієни, про значення фізичної культури і спорту для зміцнення здоров’я і підтримки високої працездатності, про гігієнічні правила занять фізичними вправами, руховий режим і природні фактори загартовування, шкоду паління й алкоголю і т.д. ·

До основних засобів виховання фізичної культури школярів належать фізичні вправи, природні і гігієнічні фактори.

Фізичні вправи включають гімнастику, ігри, туризм, спорт.

З педагогічної точки зору цінність гімнастики полягає в тому, що вона може вибірково впливати на розвиток окремих систем і функцій організму. Розрізняють гімнастику основну, гігієнічну, спортивну, художню, виробничу, лікувальну. Відповідно до навчальної програми з фізичної культури учні займаються переважно основною гімнастикою (загально розвивальні вправи без предметів і з предметами – м’ячами, палицями, скакалками, прапорцями; ходьба; біг; стрибки; метання; елементарні акробатичні вправи).

Задовільняючи природній потяг дітей і підлітків до рухової активності, ігри збуджують колективні переживання, радість спільних зусиль, сприяють зміцненню дружби і товариських стосунків. У початкових класах школи в основному проводяться рухливі ігри, у середніх і старших – спортивні.

В організації і проведенні туристських походів (піших, лижних, човнових і велосипедних) разом із учителями фізкультури беруть участь класні керівники, батьки. Особливу увагу вони несуть за дозування фізичних навантажень, дотримання правил безпеки й охорони життя і здоров’я дітей.

На відмінну від фізичної культури спорт завжди пов’язаний із досягненням максимальних результатів в окремих видах фізичних вправ. На змаганнях, в умовах гострої спортивної боротьби, підвищеної відповідальності за свої результати перед колективом, учні долають значні фізичні і нервові навантаження, виявляють і розвивають рухові та морально-вольові якості.

Серед засобів фізичного виховання особлива роль належить природним факторам (сонце, повітря, вода). В єдиному комплексі з фізичними вправами, вони посилюють оздоровчий вплив на учнів. Слід пов’язувати з ними усі види рухової активності школярів, а також використовувати у вигляді спеціально організованих процедур -–сонячних і повітряних ванн, обтирань, обливань.

 

8.Класифікація фізичних навантажень в залежності від інтенсивності.
Види фізичних навантажень, їх інтенсивність

Ефективність фізичних навантажень. Вибір оптимальних навантажень, їх види. Інтенсивність навантажень. Методи визначення інтенсивності навантаження. Критерії пульсового контролю реакції організму на фізичне навантаження

Перший ефект визначається зростанням максимальних показників при виконанні граничних тестів. Вони відображають поточні максимальні можливості організму, істотні для даного виду вправ. Наприклад, про ефекті тренування витривалості говорить підвищення максимальних можливостей у засвоєння кисню, максимального споживання кисню і тривалості м'язової роботи на витривалість.

Другий ефект проявляється у зменшенні функціональних зрушень у діяльності інших органів і систем організму при виконанні певної роботи. Так, при виконанні однакової навантаження у тренованого і нетренованого спостерігаються більш низькі показники для останнього

В останньому випадку підвищення функціональних можливостей окремих органів і всього організму, тобто досягнення тренувального ефекту, досягається в тому випадку, якщо систематичні тренують навантаження досить значні, досягають або перевищують в процесі тренування певну межу навантаження. Така гранична тренуються навантаження повинна перевищувати повсякденне навантаження.

Принципом порогових навантажень називають принципом прогресивної понад навантаження.

Основним правилом у виборі граничних навантажень полягає в тому, що вони повинні відповідати поточним функціональним можливостям даної людини. Так, одна й та ж навантаження може бути ефективною для малотренірованного людини і зовсім неефективною для нетренованого людини.

Отже, принцип індивідуалізації значною мірою спирається на принцип граничних навантажень. З нього випливає, що при визначенні тренувальних навантажень як тренер - викладач, так і сам тренується повинні мати достатню уявлення про функціональні можливості свого організму.

 

 

15.Формування рухової активності школярів.
У шкільні роки діти одержують знання і уміння, проходять школу виховання і формування основних ділових, морально-вольових та психічних якостей, необхідних для подальшого життя в суспільстві. Але якими б широкими і глибокими знаннями не володів учень, як би добре не був він професійно підготовлений до вступу в самостійне життя, багато чого в нього може не виходити, якщо з дитинства не забезпечено нормального фізичного розвитку його організму, не буде закладений фундамент міцного здоров'я.

Механізація і автоматизація виробництва, розширення транспортного обслуговування населення з одного боку різко знизили м'язову активність людини, а з іншого — суттєво підвищили нервово-психічні навантаження. Сучасні побутові умови (особливо у міських умовах), також значно зменшують фізичне навантаження людей і все це разом створює недостачу рухів, приводить до гіподинамії.

Вказане особливо несприятливо впливає на стан і розвиток організму дітей, який росте, і функції якого диференціюються. В результаті гіподинамії може порушуватись нормальний хід фізичного і нервово-психічного розвитку дітей, не формується достатня м'язова і розумова працездатність, послаблюються захисні сили організму до дії факторів зовнішнього середовища, погіршується стан здоров'я. Саме фізична культура і спорт здатні у найкращій формі компенсувати дефіцит рухів, запобігти негативним наслідкам гіподинамії, раціоналізувати спосіб життя людини.

Фізична активність є головним стимулятором практично всіх фізіологічних функцій організму, запорукою нормального розумового і фізичного вдосконалення людини. Фізичні вправи сприяють розвитку опорно-рухового апарату, центральної нервової системи і внутрішніх органів, збагачують дитину новими відчуттями, допомагають швидше та більш глибоко пізнати оточуючий світ. Вони укріплюють здоров'я і загартовують організм, роблять дітей більш організованими, вольовими та цілеспрямованими. Таким чином, достатня рухова активність є необхідною передумовою гармонійного розвитку організму і особистості дітей.

В цілях подолання негативного впливу гіподинамії необхідно, перш за все, сприяти широкому раціональному застосуванню ігор і фізичних вправ в проміжку між уроками та під час Виконання домашніх завдань. Нехтування ранковою гігієнічною гімнастикою, уроками фізичної культури, іграми і прогулянками на свіжому повітрі, заняттями у спортивному залі приводить до того, що вже в середині навчального тижня діти більш втомлюються і знижують активність навчання відносно тих, хто впроваджує раціональну активність. Прагнення деяких батьків відгородити дитину від фізкультури і зосередити її зусилля лише на навчанні не сприяє гармонічному розвитку організму дітей, утворює неправильні стереотипи поведінки на все майбутнє життя.

Рухова активність може давати найбільший ефект лише тоді, коли заняття фізичними вправами і іграми дозуються за часом і інтенсивністю, а також враховують вікові і індивідуальні особливості організму дітей та місце проведення.

Оптимальний руховий режим дітей повинен складатися з ранкової гімнастики, рухливих ігор на шкільних перервах, уроків фізичної культури, активного відпочинку на повітрі після обіду, занять в гуртках і спортивних секціях, організованих занять фізичними вправами і іграми в оздоровчо-фізкультурних комплексах за місцем проживання, прогулянок перед сном, активного відпочинку у вихідні дні і канікули. Тільки комплексне впровадження всіх вказаних вище заходів рухового режиму дітей може принести бажаний результат — виховання фізично і розумово розвинутих та здорових людей.

 

25.Гігієнічне забезпечення спортивних тренувань.
У системі чинників, доповнюють тренування і змагання та які оптимізують їх ефект, основне останнє місце посідають різні гігієнічні чинники: раціональний добовий режим; особиста гігієна; загартовування; спеціалізованого харчування; гігієнічні кошти поновлення і ін.

Останнім часом значення й ролі гігієнічних чинників підготовкою спортсменів дедалі більше зростають. Це пов'язано з основними тенденціями розвитку світового спорту: підвищенням тренувальних ісоревновательних навантажень; розширенням тренувальних ісоревновательних навантажень; розширенням вікового діапазону його учасників і різкого зниження нижньої вікової межі у деяких видах спорту (плавання, фігурне катання на ковзанах, стрибки в води і ін.); проведенням змагання у складних умовах (висока чи низька температура довкілля, гірський клімат, швидка зміна кліматичних зон і тимчасових поясів).

Наукові дослідження та практика свідчать, що цілеспрямованого використання підготовкою спортсменів необхідних гігієнічних чинників забезпечує високий рівень здоров'я дитини і працездатності, неухильне зростання спортивного майстерності, стабільність спортивної форми, швидку адаптацію до різноманітних умов. Гігієнічні чинники мають важливого значення у забезпеченні спортивного довголіття. Аналіз підготовки видатних спортсменів показує, що з головних умов його стабільних успіхів було неухильне виконання спортивного режиму уже багато років життя. Особливу роль гігієнічні чинники грають на етапі безпосередньої підготовки, а як і при виступі спортсменів з найбільших міжнародних змаганнях у непростих кліматичні умови.

Структура системи гігієнічного забезпечення підготовки спортсменів

Система гігієнічного забезпечення підготовки спортсменів має певну структуру і складається з таких елементів:

- гігієнічні вимоги до тренувальному процесу і змагань;

- оптимальнісоциально-гигиенические чинникимикросреди, побуту, навчання, праці;

- раціональний добовий режим;

- особиста гігієна;

- загартовування;

- спеціалізованого харчування і раціональний питної режим;

- оптимальні умови під час проведення тренувань і змагань;

- допоміжні гігієнічні заходи щодо відновлення та підвищенню працездатності;

- спеціалізовані комплекси гігієнічних заходів для підготовки і виступ у складних умовах.

Система гігієнічного забезпечення має проводитися всіх етапах підготовки спортсменів. Мета системи гігієнічного забезпечення підготовки спортсменів – сприяти збереженню та зміцнення здоров'я, підвищенню спортивної працездатності, продовження спортивного довголіття, профілактиці спортивного травматизму, швидкої адаптації спортсменів при тренуваннях і змаганнях за скрутних умов.