Гігієнічні вимоги до структури,змісту,об’єму і інтенсивності фізичних навантажень в процесі фізичного виховання.

Гігієнічні вимоги до структури, змісту і дозування фізичних навантажень, до комплексу занять ОФВ протягом доби та тижня.
При нормуванні навантажень в заняттях ОФВ потрібно враховувати їх структуру, зміст і дозування в тижневому мікроциклі, який є основним циклом у системі занять ОФВ. Поєднання та кількість занять ОФВ в окремі дні тижня можуть бути однаковими або різнитися, але тижневі цикли приблизно схожі, на відміну від спорту, в якому використовують декілька варіантів тижневих мікроциклів у різноманітних поєднаннях в залежності від періоду підготовки.
Дозування навантажень у тижневому циклі занять ОФВ може змінюватися в залежності від того, яке з двох основних завдань у даний момент вирішується – досягнення гігієнічного нормативу фізичної підготовленості або його утримання. У першому випадку буде спостерігатися тенденція до збільшення об’єму та інтенсивності навантажень у послідовних тижневих мікроциклах, у другому випадку тижневі мікроцикли будуть відносно стабільні.
Підготовчо-стимулюючі форми занять ОФВ повинні застосовуватися щоденно або в робочі дні, відновні форми – щоденно (прогулянка перед сном або лише у вихідні, туризм вихідного дня).
Розвиваючі форми застосовуються в різних варіантах протягом тижня, проте в їх розкладі повинні дотримуватися три основні гігієнічні вимоги: повинно бути не менше двох розвиваючих занять в тижні (оптимально 3-7 занять); інтервали між заняттями повинні бути приблизно однаковими (при 2-, 4-кратних заняттях у тиждень); заняття бажано проводити приблизно в один і той же час доби.
Перша вимога обумовлена тим, що при одноразових заняттях у тиждень, терміновий і відставлений тренувальні ефекти практично зникають, і все починається ніби спочатку, тобто сумації (кумуляції) тренувальних ефектів не виникає, а отже, розвиток рухових якостей не відбувається. Більше того, досягнутий рівень, який відповідає гігієнічному нормативу, може навіть зменшитися. До того ж, при одноразових заняттях у тиждень підвищується небезпека перенапружень і травм, оскільки адаптації до навантажень практично не виникає.
При дворазових заняттях у тиждень тренованість зростає в меншій мірі, ніж при трьохразових при одному і тому ж об’ємі виконаної роботи за тиждень, тобто варіант тричі в тиждень по 60 хв дає більший ефект, ніж двічі по 90 хв При більш дробному розподілі об’єму істотної різниці в ефекті не спостерігається, тобто варіанти 3×60 хв і 4×45 хв на тиждень дають приблизно рівний тренувальний ефект за інших рівних умов.
Проте при цьому повинна витримуватися друга вимога до структури тижневого циклу приблизно однакові інтервали між заняттями. При дворазових заняттях у тиждень інтервал між заняттями не повинен перебільшувати 96 год, другий інтервал – 72 год. Якщо один інтервал буде більшим 96 год, то тренувальний ефект від попереднього заняття буде послаблюватися. При трьохразових заняттях у тиждень два заняття повинні проводитися з інтервалом більше 48 год і одне – через 72 год; при чотирьохразових – три інтервали по 48 год і один – д 24 год Сенс такої періодизації – у становленні певного біоритму в поєднанні процесів втоми та відновлення.
Третя вимога про доцільність проведення розвиваючих занять в один і той же час також обумовлено виробленням біоритму.

 

 

6.Поділ дітей і підлітків на медичні групи для занять фізичними вправами.
терміни допуску до занять з фізичної культури після захворювань.
Виділяють 5 груп здоров’я
І група здоров'я — це здорові діти і підлітки з нормальним ро> витком і нормальним рівнем функцій, які не мають гострих або хронічних хвороб. За критеріями таблиці 21 мають середній і вищий бал оцінки стану здоров'я. Такі діти можуть залучатись до фізично активної діяльності без обмежень, але з врахуванням вікових можливостей.
II група здоров'я — це практично здорові діти і підлітки, які мають не значні функціональні або морфологічні відхилення розвитку, мають послаблений рівень імунного захисту, або не суттєві хронічні захворювання. До фізично активної діяльності такі діти можуть залучатись без обмежень, але з врахуванням не тільки вікових, а і індивідуальних особливостей розвитку. Такі діти потребують спеціальних тренувальних занять або занять, що загартовують і після оздоровлення можуть бути переведені у першу групу здоров'я.
ІІІ група здоров'я — це діти і підлітки які мають хронічні хвороби у стані компенсації, та обмежені функціональні можливості. До цієї ж групи тимчасово відносять дітей І і II груп здоров'я під
час гострого захворювання, а також у перші 10-15 діб після перенесених гострих захворювань, в тому числі інфекційного характеру (після корі, скарлатини, грипу, ангіни, тощо). Такі діти з обмеженістю допускаються до фізичних навантажень, або зовсім від них тимчасово звільняються (за показаннями). Для таких дітей доцільно проводити спеціальні оздоровчі заняття (вправи) з фізичної культури.
IV група здоров я — це діти і підлітки з хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації та із зниженими функціональними можливостями. Такі діти до фізично активної діяльності не допускаються, дозволяються лише дозовані лікувально-оздоровчі фізичні навантаження, з'ясовані з лікарем, або ті, що здійснюються під контролем медичних працівників.
V група здоров'я — це діти із суттєвими вадами розвитку (інваліди), які до загальних фізично-активних дій не повинні залучатися. Відхилення у фізичному розвитку, а також хронічні та гострі захворювання, порушення гостроти зору або слуху значно впливають на активність та працездатність дітей як при розумовій, так і при фізичній праці. Про це обов'язково слід пам'ятати при організації навчального процесу, особливо на уроках фізичної культури, трудового виховання та ін.
Так, наприклад, діти, які мають хронічні або перенесли гострі нервові захворювання, які страждають на ендокринні розлади, неврівноважений психічний стан, яким притаманна анемія (зменшена кількість еритроцитів у крові) відрізняються низькою або вкрай неврівноваженою розумовою та фізичною працездатністю. Зменшену працездатність мають також діти, хворі на ревматизм, ускладненнями якого можуть бути порушення у нервовій системі (хорея), у роботі серцево-судинної системи і, навіть, ендокринні розлади, особливо з боку надниркових та статевих залоз. Саме діти, хворі на ревматизм, найчастіше потребують звільнень від занять фізичною культурою. В результаті у таких дітей можуть розвиватись хронічні хвороби серця, судин, суглобів. У них також може спостерігатись відставання в розвитку м'язової системи, можуть формуватись низькі функціональні можливості серцево-судинної та дихальної систем, може послаблятись загальна імунна активність. Враховуючі, що серед сучасних дітей достатньо поширені саме ревматичні захворювання, то перед вчителями, особливо викладачами фізичної культури, стоїть відповідальна задача оздоровлення таких дітей, в тому числі шляхом формування (разом з лікарями) спеціальних груп здоров'я, шляхом підбору лікувально— оздоровчих фізичних вправ, шляхом навчання хворих дітей спеціальним прийомам ранкової гімнастики та оздоровчого загартовування.

 

1 )—Фізіолого-гігієнічна оцінка фізіологічних систем організму в умовах фізичних навантажень

- Праця потребує від людини багато зусиль і тому спричинює низку порушень в організмі.

Поділ праці на фізичну та розумову нині може бути лише умовним, бо теперішня комплексна автоматизація і механізація виробництва зумовила те, що поряд зі зростанням кількості робітників, праця яких характеризується розумовим і нервовим напруженням, є велика кількість робітників, чия праця характеризується вимушеним темпом і ритмом, а також багаторазовим повторенням одноманітних дій. Головними чинниками трудового процесу нині є стереотипне локальне м'язове напруження, що повторюється, тривале збереження вимушеної робочої пози, монотонія та нервове і психоемоційне напруження.

Функціональне напруження організму під час трудового процесу має енергетичний та інформаційний аспекти. Енергетичний бік характерний для фізичної праці, а інформаційний — для розумової. Тому напруження характеризує працю, яка потребує інтенсивної роботи головного мозку i під час отримання і аналізу інформації, а тяжкість характеризує навантаження на організм під час виконання праці, яка вимагає м'язових зусиль і відповідного енергетичного забезпечення.

Напруження, що виникає під час праці і характеризує трудову діяльність та віддзеркалює фізіологічне навантаження на організм за інтенсивної роботи мозку, лежить в основі класифікації розумової праці. Вона може бути ненапруженою, малонапруженою, напруженою і дуже напруженою. Фізичну працю класифікують так: легка праця, праця середньої тяжкості, тяжка і дуже тяжка.

Якщо тяжкість праці є інтегральним поняттям, то напруження спостерігається гам, де немає м'язових зусиль і праця не може оцінюватися з точки зору тяжкості.

Фізична тяжкість визначається за потужністю праці, за величиною статичного зусилля. Враховуються маса виробу, який переміщується, і віддаль його переміщення, робоча поза, характер рухів, ступінь напруження фізіологічних функцій, щільність завантаження робочого дня.

Нервове напруження визначається ступенем напруження уваги, щільністю сигналів, емоційним напруженням, станом зоромогорної і слухомоторної реакції, станом серцево-судинної системи за частотою пульсу з урахуванням темпу праці, щільності робочого дня.

Воснові усіх форм трудової діяльності людини лежить відповідна мета. Вона зумовлює утворення в ЦНС визначеної програми дій з подальшим відображенням її у поведінці.

У процесі трудової діяльності в ЦНС надходить інформація про перебіг виконання програм і це зумовлює в організмі зростання рівня активності низки фізіологічних систем, що забезпечують виконання праці. У процесі життєдіяльності людини внаслідок повторення процесів праці формується динамічний стереотип, який дає змогу виконувати роботу найекономніше стосовно затрат нервової і м'язової енергії. Динамічний стереотип — це складна врівноважена система всіх внутрішніх процесів, характеризується динамічністю внаслідок мінливості умов існування і діяльності організму. Теорія функціональної системи пояснює, що цілеспрямована поведінка людини визначається не лише впливом на неї навколишнього середовища, а й пов'язана із задоволенням внутрішніх потреб і спрямована на корисний результат трудової діяльності.

)---