Вени ( з грецької - phleb, звідси запалення стінки вени -флебіт , з латинської -vеnа ) - це судини, по яких кров тече від органів і тканин до серця .

Особливості будови стінки вен:

1) всі оболонки стінки значно тонші, ніж у артерій, мають менше еластичних і м'язових волокон, тому порожні вени спадаються (просвіт же артерій на розрізі відкритий),

2) вени нижньої половини тіла мають більш потужний м'язовий шар,

тому здатні до скорочення, що допомагає відтоку крові,

3) ендотелій вен утворює парні півмісяцеві клапани, які перешкоджають руху крові в зворотньому напрямку і сприяють руху крові тільки в бік серця (верхня порожниста вена та вени голови і шиї не мають клапанів, тому тривале знаходження вниз головою вкрай небезпечне),

4) середні і дрібні артерії супроводжуються 2-ма венами, а крупні -однією.

Збиральні вени мають зовнішню оболонку, яка утворена колагеновими волокнами і фібробластами.

Стінка вен має ті ж три оболонки, що й артерії, але будова має відмінності внаслідок інших умов гемодинаміки, якими є низький кров'яний тиск та незначна швидкість кровотоку.

Підґрунтям класифікації вен є наявність м'язових елементів у стінці та ступінь їх розвитку:

- вени безм 'язового (волокнистого) типу,

- м` язового типу (вени із слабким розвитком м 'язових елементів та вени з сильним розвитком м 'язових елементів).

 

За калібром вени поділяють на:

- великі,

- середні,

- малі.

Ємність веноз­ної системи значно більша, ніж ємність артеріальної.

Додаткові судини:

АНАСТОМОЗИ - це судини, які, як містки, сполучають між собою судини, що проходять поряд.

КОЛАТЕРАЛІ - це судини, які ідуть поруч з магістральними судинами і

беруть участь в процесі кровообігу тільки при аваріях з основними судинами.

Колатералі значно тонші за магістральні судини і по них рух крові в нормі дуже повільний і незначний.

 

Закономірності розподілу судин.

Всі кровоносні судини відповідно до будови різних частин тіла та систем органів, особливостей їх іннервації поділяють на:

а) судини, що починають та закінчують мале і велике коло кровообігу - аорта і легеневий стовбур, порожнисті й легеневі вени;

б ) магістральні судини, що розподіляють кров по організму, великі і се­редні позаорганні артерії м'язового типу й позаорганні вени;

в ) внутрішньоорганні судини, що забезпечують обмінні процеси, внутрішньоорганні артерії, вени і капіляри.

Функціональні типи судини

Тип судини	Характеристика
Амортизуючі судини	Аорта,легенева артерія, ділянки великих судин, що приля­гають до них. У середній оболонці переважають еластичні елементи, які згладжують виникаючі під час систол підйоми кров'яного тиску
Резистивні судини	Кінцеві артерії та артеріоли. Мають товсті гладком'язові стінки, які спроміжні змінювати просвіт судини, що є основ­ним механізмом регуляції кровопостачання органів і АТ
Судини-сфінктери	Кінцеві ділянки прикапілярних артеріол, спроможні зміню­вати свій внутрішній діаметр, визначаючи число функціо­нуючих капілярів, тобто величину обмінної поверхні
Обмінні судини	Капіляри, в яких відбувається обмін різних речовин та га­зів між кров'ю та тканинною рідиною. Стінки складаються з одного шару епітелію та зірчастих клітин
Ємнісні судини	Посткапілярні венули, вени та великі вени. За будовою схо­жі з артеріями, але середня стінка тонше, мають клапани, що перешкоджають зворотному току крові. Можуть містити та викидати великі кількості крові, сприяючи її перероз­поділу в організмі
Шунтуючі судини	Знаходяться в деяких областях тіла (шкіра вуха, носа, сто­пи та ін.), являють собою анастомози, які зв'язують арте­ріальне русло з венозним, минаючи капіляри. Регулюють регіонарний периферичний кровотік, беруть участь у тер­морегуляції, в регуляції тиску крові
Регуляція судинного тонусу
Вазоконстрикція (скорочення гладких м'язів)	Вазодилатація (розслаблення гладких м'язів)
Нервові впливи
Симпатичні волокна (через а-адренорецептори)	• симпатичні волокна (через р-адреноре-цептори) мозку та міокарда • симпатичні волокна холінергічні, які іннервують судини скелетних м'язів • парасимпатичні волокна • соматичні аферентні волокна задніх рогів
Гуморальні впливи
• ренін-ангіотензин • адреналін • серотонін	• гістамін • брадикінін • простагландини
Місцеві впливи (тканинні метаболіти)
	• зростання рС02 в міжтканинній рідині; • збільшення концентрації Н+; • зменшення р02; • підвищення концентрації кислих про­дуктів розпаду — лактату, аденозину та ін.

 

 

Для тулуба характерний сегментарний розподіл судин:

сегменту тіла відповідає судинний сегмент - судини хребців, спинного мозку, міжре­берні артерії.

 

Кожна частина тіла має один великий артеріальний стовбур:

- тулуб - аорту,

- кожна половина голови і шиї - загальну сонну артерію;

- верхня кінцівка - підключичну артерію, яка переходить у пахвову артерію;

- нижня кінцівка - зовнішню клубову, яка переходить у стегнову артерію.

Подальший розподіл цих головних магістральних судин відповідає орга­нам, що складають дану частину тіла.

 

У грудній порожнині артерії ділять­ся на:

- парні, наприклад, бронхіальні артерії легенів,

- непарні - артерії сер­цевої сумки, стравоходу, діафрагми.

 

У черевній порожнині артерії мають:

- парний (надниркові залози, ниркові) і

- непарний (діафрагмальна, черев­ний стовбур, верхня і нижня брижові) поділ.

 

Артерії віддають гілки до кісток, суглобів, м'язів.

Розташування артерій має сувору закономірність:

- на тулубі і шиї вони розташовані по передній стінці та спереду до хребта,

- на розгинальних по­верхнях, на спині і потилиці великих судин немає,

- на кінцівках артерії проходять по їх згинальних поверхнях у захищених місцях,

- у деяких ділянках тіла окремі частини артерій проходять поверхнево, вкриті шкірою, підшкірною жировою клітковиною і фасцією. У цих місцях ар­терії можна притиснути до кісток (скронева, зовнішня сонна, плечова, ліктьова, променева, стегнова тощо), пальпаторно оцінити пульс, а також зупинити кровотечу

 

Артерії йдуть до органів від місця розгалуження (ут­ворення) найкоротшим шляхом.

Місце входження судинно-нервового пучка до органа називається воротами.

 

Топографія судин в органі відповідає його будові, функції і розвитку:

- у зв'язках, м'язах і нервах, що мають паралельний хід волокон, судини проходять уздовж волокон;

- у нир­ках, печінці, легенях, які мають частки, судини підходять до кожної із них;

- в органах, що мають трубчасту будову (кишка, маткові труби), судини проходять перпендикулярно до осі органа.

 

Функціональна характеристика судин.

У функціональному відношенні всі кровоносні судини можна поділити на такі типи:

- амортизувальні судини,

- судини опору, або резистивні,

- судини-сфінктери,

- обмінні,

- ємнісні,

- шунтувальні.

 

Амортизувальні судини — це су­дини еластичного типу — аорта і легене­вий стовбур. Завдяки значним пружним властивостям їхньої стінки вони згладжу­ють, амортизують різкі коливання тиску в артеріальній системі після кожного ви­штовхування серцем крові й підтримують безперервний плин крові від аорти по всіх судинах.

 

Судини опору (резистивні судини) — це переважно артерії м'язового типу: дрібні артерії та артеріоли, які чинять найбільший опір рухові крові. Звужуючись або роз­ширюючись за рахунок скорочення чи роз­слаблення гладких м'язів стінки, вони змінюють свій опір і таким чином здійсню­ють перерозподіл крові між органами й тка­нинами. Їх ще називають «периферичним серцем»

Звичайно опір руху крові чинять також інші кровоносні судини: магістраль­ні артерії, капіляри, венули й вени різного діаметра. Проте найбільший внесок (май­же 50 %) у створення загального судин­ного опору роблять кінцеві артерії й арте­ріоли, через що й дістали назву судин опо­ру. Це передкапілярні судини опору. Капі­ляри також беруть участь у загальному опо­рі, тоді як опір післякапілярних судин — венул і вен — дуже незначний (6-7 %).

 

Передкапілярні артеріоли (судини-сфінктери)— це відгалуження артеріол, від яких відходять капіляри, де містяться ос­танні в артеріальному руслі гладкі м'язові клітини (всього 2-3); вони утворюють пе­редкапілярнісфінктери. Під час їх скоро­чення сфінктер стискається і в капіляр не надходить кров. Таким чином, передкапі­лярні артеріоли регулюють кількість від­критих капілярів. Це «крани судинної системи»

 

До обмінних судин належать капі­ляри й венули, стінка яких позбавлена серед­ньої і майже повністю зовнішньої оболо­нок. Завдяки цьому через неї відбувається обмін речовин між кров'ю і прилеглими тканинами.

 

Ємнісні (акумулюючі ) судини — це дрібні, середні й великі вени, які можуть розпрямлятись і розтягуватись, утримуючи досить значний об'єм крові. Так, у спокій­ному стані організму у венах міститься понад 70 % загального об'єму крові, тоді як в артеріях — 15 і в капілярах — до 10 % крові. Ємнісну функцію виконують також депо крові.

 

Шунтувальні судини (артеріовеноз­ні анастомози) — це досить дрібні судини (20-500 мкм у діаметрі) з добре розвине­ним м'язовим шаром, які з'єднують між собою артеріоли з венулами. Їхня функція полягає в шунтуванні, перекиданні артері­альної крові у венозне русло в обхід капіля­рів.

Вони є в тих тканинах, де з тих чи ін­ших причин виникає потреба в припиненні руху крові через капіляри без зупинки кро­вотоку в цій ділянці судинного русла. На­приклад, у шкірі на холоді анастомози відкриваються і кров переходить з артерій у вени, не потрапляючи до поверхнево роз­міщених капілярів, що зменшує втрати тепла організмом. За потреби віддати надлишок тепла анастомози, навпаки, закриваються, і тоді кров тече через капіляри, шкіра набуває рожевого кольору — віддається тепло. Подібні артеріовенозні анастомози є в тон­кій кишці, в легенях.

Вони регулюють капі­лярний кровообіг, пристосовуючи його до процесів секреції і транспорту в кишках і розвантажуючи правий шлуночок серця при звуженні судин малого кола кровообігу.

 

Крім артеріовенозних існують також артеріо-артеріальні та вено-венозні анастомо­зи, які з'єднують між собою сусідні одно­йменні судини, забезпечуючи нормальний кровотік в органі чи тканині у разі закупо­рювання однієї з судин. Особливо добре розвинені вено-венозні анастомози в під­шкірній клітковині, брижі, стінках травно­го каналу.

 

 

Депо крові — це ті органи, які не тільки здатні містити в своїх судинах великі об'є­ми крові, а й можуть активно виводити її до кровоносного русла.

 

Наприклад, селезінка, печінка, легені, шкіра, незважа­ючи на відносно невелику масу, разом містять майже половину всієї крові організму і мо­жуть виштовхнути 40-50 % утримуваної у своїх судинах крові. Селезінка масою, що не перевищує 1 % маси тіла, утримує близько 15 % усієї крові і здатна викидати у системний кровообіг до 75% депонованої крові.

Печінка також є важливим депо крові. В її судинах, переважно ворітних і печін­кових венах і синусоїдах міститься до 20 % всієї крові, яка не вилучається з кровообі­гу, як у селезінці, а постійно, хоча й по­вільно, тече крізь печінку.

Легені. У легенях міститься близько 10 % всієї крові організму, причому вона розподіляється не тільки у венах, айвартеріях, стінка яких значно тонша і здат­на більше розтягуватись, ніж в артеріях великого кола кровообігу.

Шкіра. Вени й капіляри шкіри у люди­ни можуть містити близько 1 л крові. Де­понування крові шкірою здійснюється зде­більшого для забезпечення терморегуляції.