Функціональна класифікація кровоносних судин.

Кровообіг - це рух крові по замкнутій системі кровоносних судин, що забезпечує обмін речовин між тканинами і зовнішнім середовищем, бере участь у регуляції функцій організму та підтриманні гомеостазу. Система кровообігу водночас із нервовою системою поєднує різні функціональні системи в цілісний організм.

Кровообіг має такі основні риси:

1) кров рухається по замкненій системі судин, центром якої є серце,

2) при скороченні серце виштовхує кров в артерії, по яких вона під значним тиском рухається в бік капілярів і тканин, де відбувається обмін речовин і газів,

3) з тканин кров збирається в венули, а потім вени і тече до серця, утворюючи кола кровообігу,

4) судини, по яких кров тече від серця, не зважаючи на те, яка вона за змістом (артеріальна чи венозна) називаються артеріями, а судини, по яких кров тече до серця, називаються венами.

 

Будова органів кровообігу

Система кровообігу складається із серця та кровоносних судин і являє собою замкнуту систему.

Кровоносні судини представлені:

- артеріями, що несуть кров від серця,

- венами, по яких кров тече до серця,

- мікроциркуляторним руслом, яке розташоване між артеріями й венами і представлене:

- артеріолами,

- гемокапілярами,

- венулами,

- артеріоло-венулярні анастомозами.

 

Схематично класифікацію кровоносних судин можна представити таким чином:

Артерії (aer - повітря, tereo - вміщаю) - це судини, по яких кров під значним тиском рухається від серця до органів і тканин.

Стінка артерій складається з 3-х оболонок:

1) внутрішня оболонка -tunica intima - розташована з боку просвіту судини і представлена ендотелієм, який надає судині зсередини надзвичайної гладкості. Під ендотелієм залягає внутрішня еластична мембрана, від товщини якої залежить тип артерії (чим більший діаметр артерії, тим товща еластична мембрана);

2) середня оболонка - tипіса теdіа – сама потужна оболонка, має 2 шари гладких м'язових волокон: зовнішнього - поздовжнього і внутрішнього - колового;

3) зовнішня оболонка - tипісаexterna s. Adventitia –міститьсполучнотканинні волокна.

 

В залежності від товщини еластичної мембрани всі артерії поділяються на 3 типи:

1) еластичний тип - це самі крупні артерії - аорта та її гілки; кількість еластичних волокон переважає над кількістю м'язових волокон. Така будова цих судин дозволяє витримувати високий артеріальний тиск, при цьому стінка спрацьовує як амортизатор;

2) м'язово - еластичний тип - це артерії середнього калібру, в них кількість еластичних волокон = кількості м'язових;

3) м'язовий тип - це артерії малого калібру, кількість м'язових волокон значно переважає кількість еластичних. Ці артерії здатні скорочуватися, тому їх називають „ периферичним серцем“.

По калібру розрізняють такі типи артерій:

1) великі (діаметр більше 8 мм),

2) середні (діаметр 2 - 8 мм),

3) дрібні (діаметр менше 2 мм).

Самі дрібні артерії називаються артеріолами. Вони регулюють приток крові до органа, тому їх ще називають „ кранами судинної системи ".

Стінка артеріоли містить один ряд міоцитів. У прекапілярних ар­теріолах м'язові клітини розташовані поодиноко, відстань між ними збіль­шується у дистальних відділах. Перед початком капілярів можуть бути роз­ташовані прекапілярні сфінктери, які регулюють надходження крові до органів.

Артеріоли переходять в прекапіляри, в яких м'язових шар вже не суцільний і м'язові клітини розкидані по судині. Далі прекапіляри переходить в капіляри.

 

КАПІЛЯРИ - це найтонші судини, які виконують обмінну функцію і розташо­вані між артеріями і венами.

Будова стінки капілярів:

- 1 шар ендотелію,

- базальна мембрана.

Розрізняють 3 види капілярів:

1) невікончасті(безперервні),

Вікончасті,

3) перервні.

Безперервні мають суцільну базальну мембрану і щільно розміщені ендотеліоцити. Поміж кліти­нами є численні пори діаметром 3-5 нм. Звичайно, такі капіляри пропускають ли­ше низькомолекулярні речовини: неор­ганічні йони, глюкозу, амінокислоти, воду тощо. Вони знаходяться в тих тканинах і органах, де немає потреби переносити високомолекулярні сполуки — у скелетних і гладких м'язах, легенях, нервовій, жировій тканинах.

У вікончастих капілярах шар ендотеліоцитів пронизаний отворами — віконця­ми до 0,1 мкм діаметром, базальна мембра­на суцільна. Капіляри цього типу знахо­дяться в органах, де через їхню стінку повинні проходити значні об'єми рідини або відносно великі молекули: у нирках, кишках, екзо- та ендокринних залозах.

Капіляри третього типу мають значні проміжки як між ендотеліоцитами, так і в несу- цільній базальній мембрані. Це дає змогу їм пропускати не тільки макромоле­кули, а й навіть цілі клітини. Такі капіля­ри є в кістковому мозку, селезінці, печінці; Іх називають синусоїдними.

 

Також існують "чудові" капілярні сітки:

у нирці - артеріальна чудова сітка, де капіляри розміщені між двома ар­теріями,

в печінці - венозна чудова сітка, у якій капіляри розташовані між двома венами.

 

 

Артеріо-венулярні анастомози забезпечують скидання крові без переходу її через капілярне русло. У стані спокою частина капілярів закрита.

Посткапілярні венули (діаметр 8-30 мкм) переходять до збиральних венул, а далі - до дрібних збиральних вен.

Артеріоли, гемокапіляри, венули, а також артеріоло-венулярні анасто­мози утворюють

мікроциркуляторне русло (МЦР) - функціональний комплекс кровоносних судин, оточений лімфатичними капілярами та су­динами разом із навколишньою сполучною тканиною, який виконує функції кровопостачання органів, транскапілярний обмін, дренаж, депо­нування крові.

Мікроциркуляторне русло

є головним відділом судинного русла, де кров виконує свої основні функції. Провідна роль належить капілярам.

Середній капіляр має радіус від 2-3 до 6 мкм, довжину 750 мкм. Якщо площа поперечного перерізу капіляра ЗО мкм², то обмінна площа складає близько 14000 мкм²

Швидкість кровотоку в капілярі найменша -0,3 мм/с, що дозволяє кожній частці крові (наприклад еритроциту) знаходитися у ньому близько 2-3 с.

У стінках капілярів м'язових волокон немає, тому регуляцією кровотоку через них займаються артеріоли і венули.

Об'єм крові, що надходить до капілярів, залежить від просвіту як артеріол, так і венул. Розширення артеріол, які розташовані попереду, інтенсифікує кровотік, підвищує тиск в устях капілярів. У результаті капіляри пасивно відкриваються. Звуження артеріол, навпаки, зменшуючи кровотік, забез­печує закривання капілярів.

Оскільки стінка капілярів складається з одного шару ендотеліальних клітин, між якими наявні ще й вузькі щілини, то це забезпечує можливість вільного обміну між кров'ю і тканинами.