Якими шляхами інфікування віл не відбувається .

А. Статевим

В. Парентеральним

С. Трансфузійним

Д. Аліментарним і аерозольним

Е. Вертикальним

133. Інфіковані ВІЛ зобов’язані:

А. Утримуватися від сексуальних зв’язків

В. Не приймати участь в донорській здачі крові, сперми, тканин

С. При звернені за медичною допомогою повідомляти про свою інфікованість

Д. Не ухилятися від обліку та диспансерного спостереження

Е. Усе зазначене

134. Всі вірусні гепатити відносяться до:

А. Антропонозів

В. Зоонозів

С. Сапронозів

Д. Антропозоонозів

Е.Сапрозоонозів

135. Зазначте вірусні гепатити (ВГ), які не поширюються парентеральним шляхом:

А. ВГА, ВГЕ, ВГF

В. ВГВ

С. ВГС

Д. ВГD

Е. ВГG

136. Хворі вірусним гепатитом В може представляти епідемічну небезпеку в:

А. Інкубаційному періоді

В. Переджовтяничному періоді

С. Жовтяничному періоді

Д. Періоді затяжної реконвалесценції

Е. В усіх означених періодах

137. Заражений вірусом гепатиту В являє епідемічну небезпеку:

А. На початку інкубаційного періоду

В. В кінці інкубаційного періоду

С. Протягом усього інкубаційного періоду

Д. Заражений в інкубаційному періоді є безпечним для оточуючих його людей

Е. Питання про епідемічну небезпеку зараженого в інкубаційному періоді залишається відкритим

138. Найбільша концентрація вірусу гепатиту В визначається в:

А. Сечі

В. Слині

С. Крові

Д. Спермі

Е. Сльозі

139. Збереження вірусу гепатиту В як біологічного виду забезпечується наступними шляхами передачі:

А. Повітряно-крапельним

В. Фекально-оральним

С. Парентеральним, інтранатальним і контактно-побутовим

Д. Вертикальним

Е. Статевим

140. В якому випадку зараження вірусом гепатиту В не відбувається?

А. При гемотрансфузіях

В. При використанні медичного інструментарію багаторазового застосування

С. При статевих контактах

Д. Під час проведення лікувальних інгаляційних процедур

Е. Під час проведення косметичних маніпуляцій, пов’язаних з порушенням цілісності шкіри

141. Профілактичні заходи при вірусному гепатиті В передбачають:

А. Обстеження певних категорій хворих перед госпіталізацією в стаціонар на вірусоносійство

В. Використання засобів специфічної профілактики

С. Застосування одноразових медичних інструментів

Д. Заміну трансфузій препаратів крові кровозамінниками

Е. Усе зазначене

142. Джерелом вірусу гепатиту С є:

А. Хворі люди

В. Кровосисні комахи

С. Хворі тварини

Д. Кров та інші біологічні рідини організму

Е. Медичний інструментарій та предмети побуту

143. Якими шляхами вірус гепатиту С вірогідно не передається?

А. Парентеральним

В. Харчовим та повітряно-крапельним

С. Статевим

Д. Інтранатальним

Е. Трансфузійним

144. В даний час найбільший ризик інфікування вірусом гепатиту С пов'язаний з:

А. Переливанням крові

В. Статевими контактами

С. Вертикальною передачею

Д. Проведенням парентеральних лікувальних процедур

Е. Внутрішньовенним введенням наркотиків

145. Провідне значення у підтримці епідемічного процесу дифтерії належить:

А. Хворому з типовою формою дифтерії

В. Хворому зі стертою формою дифтерії

С. Реконвалесцентам

Д. Бактеріоносіям токсигенних корінебактерій

Е. Усім означеним

146. Укажіть можливий шлях передачі збудника дифтері:

А. Пиловий

В. Крапельний

С. Харчовий

Д. Побутовий

Е. Усі означені

147. Контингенти, що підлягають бактеріологічному обстеженню на дифтерію:

А. Хворі з підозрою на дифтерію

В. Хворі з ангінами

С. Особи, які контактували з хворими дифтерією

Д. Організовані дитячі колективи

Е Усі зазначені контингенти

148. Хворий на кір найбільш заразний:

А. На початку інкубаційного періоду

В. В останні 2 дні інкубаційного періоду і в перші дні висипання

С. У продромальному періоді

Д. В період реконвалесценції

Е. Протягом усіх періодів клінічного перебігу хвороби

149. Збудник кору може передаватися таким шляхом:

А. Контактно-побутовим

В. Повітряно-крапельним

С. Аліментарним

Д. Повітряно-пиловим

Е. Усіма зазначеними

150. Провідними напрямками профілактики дифтерії і кору є:

А. Рання діагностика і рання ізоляція хворих

В. Повне виявлення і реєстрація всіх клінічних форм

С. Спостереження за повнотою охоплення всіх, хто підлягає вакцинації і ревакцинації

Д. Дотримання санітарно-епідеміологічних правил в дитячих закладах і в побуті

Е. Усі зазначені

Доцент В.І. Слободкін, 2009 р.

ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДІ

до тестових питань з епідеміології для студентів 8 семестру стоматологічного факультету

1 – Е	31 – Д	61 – Е	91 – Д	121 – Е
2 – В	32 – С	62 – А	92 – А	122 – Е
3 – Д	33 – С	63 – Е	93 – А	123 – А
4 – Е	34 – Е	64 – Д	94 – Д	124 – Е
5 – Е	35 – Д	65 – Е	95 – Д	125 – С
6 – С	36 – В	66 – Е	96 – С	126 – Е
7 – С	37 – Д	67 – А	97 – Е	127 – Е
8 – В	38 – А	68 – Д	98 – Е	128 – Д
9 – А	39 – А	69 – С	99 – Е	129 – В
10 – Е	40 – А	70 – С	100 – А	130 – В
11 – Д	41 – Е	71 – Е	101 – Е	131 – Е
12 – А	42 – В	72 – Е	102 – Е	132 – Д
13 – Д	43 – Д	73 – В	103 – Е	133 – Е
14 – Д	44 – В	74 – Е	104 – Е	134 – А
15 – В	45 – А	75 – С	105 – В	135 – А
16 – Д	46 – Е	76 – Д	106 – В	136 – Е
17 – Е	47 – С	77 – В	107 – Е	137 – В
18 – Е	48 – Е	78 – В	108 – С	138 – С
19 – С	49 – Д	79 – С	109 – Д	139 – С
20 – В	50 – Д	80 – С	110 – А	140 – Д
21 – Д	51 – Е	81 – Е	111 – В	141 – Е
22 – Е	52 – Е	82 – Е	112 – В	142 – А
23 – Е	53 – Е	83 – А	113 – Д	143 – В
24 – А	54 – Е	84 – В	114 – Е	144 – Е
25 – Е	55 – А	85 – А	115 – Е	145 – Д
26 – Е	56 – Е	86 – Е	116 – С	146 – Е
27 – А	57 – С	87 – А	117 – Е	147 – Е
28 – Д	58 – В	88 – А	118 – Д	148 – В
29 – В	59 – С	89 – А	119 – С	149 – В
30 – С	60 – Д	90 – Е	120 – С	150 – Е

До факторів специфічної резистентності належать клітинний (природжений видовий і трансплацентарний) і набутий (природний і штучний) імунітет.

Таким чином, епідемічний процес потрібно розглядати як спосіб збереження збудника-паразита в природі як біологічного виду завдяки безперервному пасивуванню від одного сприйнятливого організму до іншого. При цьому на здійснення епідемічного процесу суттєвий вплив спричиняють біологічні, природні і соціальні фактори. Усі вони діють взаємопов’язано, обумовлюючи характер перебігу і темпи еволюції інфекційних захворювань та кількісні і якісні характеристики епідемічного процесу.

Збудником інфекції є патогенний мікроорганізм. Його основними специфічними властивостями є: Патогенність – здатність збудника спричиняти інфекційне захворювання.

Вірулентність – ступінь патогенності (ця ознака не стабільна для різних видів і клонів).

Токсичність – здатність синтезувати і виділяти ендо- і екзотоксини.

Адгезивність та інвазивність – здатність до фіксації на клітинних мембранах і проникати в клітину.

Здатність до розмноження (паразитування) в організмі хазяїна (людини, тварини).

За рівнем патогенності збудники поділяють на патогенні (облігатні паразити) та умовно (потенційно) патогенні мікроорганізми. Потенційно патогенні і навіть непатогенні мікроорганізми за певних умов теж можуть спричинити захворювання людини. Це пов’язується з імунним статусом людини, дозою збудника і опортуністичними властивостями деяких штамів непатогенних мікроорганізмів.