Тема 2. Якість робочої сили, освіта та професійна підготовка

 

В темі розглядаються питання:

1. Якість робочої сили і кваліфікація працівника.

2. Освіта та професійна підготовка в інфраструктурі ринку праці.

3. Нові підходи до питань фінансування освіти та професійної підготовки.

 

Основні терміни і поняття:

Адаптованість працівника, відповідальність, вправність (вміння, навички), етапи освіти, здоров’я як характеристика робочої сили, інноваційність, інтереси, кваліфікація працівника, компетентність, мобільність, мотивованість, послуга професійної освіти, професійна освіта, професійна придатність, професійні знання, профорієнтованіть, розумові здібності, система освіти, фізичні характеристики робочої сили людини, якість робочої сили

Завдання 1

Підберіть одну або декілька правильних відповідей

1. Основоположний фактор сучасного економічного розвитку:

а) ефективність виробництва;

б) науково – технічний прогрес;

в) дотримання технологічних планів.

2. Вправність людини визначається її:

а) фізичними даними, необхідними для виконання виробничого завдання;

б) духовними якостями, необхідними для спілкування.

3.Відповідальність за власну роботу полягає у:

а) належному використанні матеріальних ресурсів та часу, у встановленні та дотриманні необхідних з точку зору виконання завдань, зв’язків та контактів з людьми та інстанціями всередині та за межами підприємства;

б) розпізнаванні та попереджанні небезпеки для людей, що знаходяться в довіреній зоні відповідальності.

4. Сукупність людських характеристик, що проявляються в процесі праці й включають в себе кваліфікацію та особисті якості працівника, це:

а) розумові здібності;

б) кваліфікація працівника;

в) якість робочої сили.

5. Сукупність загальної і спеціальної професійної освіти, необхідних знань, умінь, професійних навичок та виробничого досвіду для виконання певних видів робіт певної складності, це:

а) розумові здібності;

б) кваліфікація працівника;

в) якість робочої сили.

6. Вміння і навички людини визначаються:

а) віком;

б) рівнем освіти;

в) її фізичними даними, необхідними для виконання виробничого завдання.

7. До фізичних характеристик людини відносять:

а) вага, об’єм рук, розмір ноги;

б) вік, стан здоров’я, швидкість реакцій, зріст, сили.

8.Розумові здібності особи можна визначити як:

а) здатність ефективно використовувати свій інтелект – мислення, навчання, спостереження, вирішення проблем;

б) здатність роботи собі кар’єру за допомогою розумових здібностей.

9. Адаптованість це –

а) здатність працівника пристосуватися до змісту і умов трудової діяльності й безпосередньо соціального середовища, вдосконалювати свої ділові й особисті якості;

б) здатність працівника пристосуватись до техногенних змін.

10. Мобільність це –

а) здатність працівника пристосуватись до техногенних змін;

б) здатність працівника пристосуватись до змін настрою керівника;

в) здатність і готовність працівника до професійних і територіальних переміщень.

11. Мотивованість це –

а) здатність працівника реагувати на мотиватори, тобто зовнішні фактори, що збуджують його до певного виду трудової поведінки для досягнення цілей підприємства;

б) фактор, який є стимулом для роботи працівника.

12. Інноваційність це –

а) здатність працівника пропонувати нові ідеї щодо підвищення рівня виробництва;

б) готовність людини для інновацій, тобто здатність до розробки нових ідей, нових технологій і нових виробів до їх впровадження.

13. Профорієнтованість це-

а) здатність і спільний інтерес людини до певного виду трудової діяльності, вміння обирати найідеальнішу для себе професію із втягуванням своїх психофізичних характеристик, інтересів, здібностей;

б) певний вид роботи, яку людина вибирає в залежності від своєї освіти, бажання, інтересів.

14. Рівень кваліфікації характеризується:

а) розумовими здібностями;

б) розрядом, категорією, вченим ступенем;

в) посадою, величиною заробітної плати.

15. Освіта це –

а) цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства, держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянином встановлених державою освітньо-кваліфікаційних рівнів;

б) рівень розумових здібностей людини, які вона придбала у процесі навчання в освітніх закладах, або в процесі самоосвіти.

 

Завдання 2

Запитання та завдання для індивідуальної роботи

1. Поясніть тезу - «…в наш час цивілізоване суспільство рухається від економіки робочої сили і сили техніки до економіки сили розуму».

 

2. Якими об’єктивними чинниками викликане зростання вимог до якості робочої сили?

3. Сформулюйте поняття «якість робочої сили» і охарактеризуйте її складові.

4. Наведіть приклади різних трудових процесів і проаналізуйте, які складові якості робочої сили є визначальними для результатів роботи в тому чи іншому випадку.

5. Охарактеризуйте поняття здоров’я і його економічне значення для людини, підприємства і суспільства.

6. Охарактеризуйте освіту та професійну підготовку з точки зору теорії людського капіталу.

7. Яка роль системи освіти в інфраструктурі ринку праці?

Тема 3. Соціальне партнерство та соціальна політика

В темі розглядаються питання:

1. Сутність соціального партнерства.

2. Соціальна політика.

3. Соціальний захист.

Основні терміни і поняття:

Групи суб’єктів соціального партнерства, держава, найманий працівник, патерналізм, профспілки, роботодавець, роботодавці, соціальне партнерство, соціальний захист.

Залежно від методів і способів вирішення трудових протиріч основними типами соціально-трудових відносин є патерналізм і соціальне партнерство. Жорстке державне регулювання соціально-трудових процесів – основна характеристика патерналізму. Соціальне партнерство передбачає рівноправне співробітництво найманих робітників, роботодавців та держави, заснований на взаємовигідних економічних відносинах.

Ідеологія соціального партнерства – «конфліктна співпраця», а не «конфліктна суперечка». Метод вирішення проблем – компроміс, шлях мирних переговорів. Основою соціального партнерства є угода, суспільний договір сторін щодо виконання певних умов співіснування на основі узгодження їхніх інтересів.

Суб’єкти соціального партнерства: держава – гарант громадянських прав, впроваджує соціальну політику, виступає власником (роботодавцем), розробляє правові та нормативні документи, що регламентують соціально-трудові відносини; профспілки – об’єднання робітників для захисту своїх соціальних, економічних та професійних прав; роботодавці – в особі їхніх представницьких органів захищають господарсько-трудові інтереси власників: здійснюють представництво під час проведення консультацій та переговорів, здійснюють сервісне обслуговування в наданні підприємцям консультаційних послуг.

Соціальна політика – підсистема політики держави, спрямована на регулювання соціальних відносин, соціальний розвиток та забезпечення соціальної перспективи. Існує два напрямки розвитку і функціонування соціальної політики – ліберальний та соціал-демократичний (патерналістський).

Ліберальний – надання можливостей для вирішення індивідуальних проблем самому громадянину, а держава формує для цього умови та бере на себе ті функції, які не може виконати власними силами особа або сім’я. Основна мета соціально-демократичного розвитку – досягнення соціальної справедливості в суспільстві. Держава гарантує визначений рівень доходів та соціальних послуг незалежно від особистого трудового внеску. Потреби населення є підставою для визначення межі соціальних витрат. Витрати на соціальні послуги розглядаються як інвестиції в людський капітал. Для цій моделі характерно – зрівнялівка, соціальна однорідність, зниження соціальної та економічної активності.

Суть соціального захисту полягає у проведенні активної соціальної політики на рівні держави, підприємства. Трипартизм – система представництва підприємців, профспілок та уряду.

Завдання 1

Дайте відповіді на питання:

1. Охарактеризуйте сутність соціального партнерства.

2. У чому полягає мета соціального партнерства?

3. Які принципи соціального партнерства.

4. Які принципи партнерства в процесі здійснення колективних переговорів?

5. Назвіть принципи, яких необхідно дотримуватися при взаємних консультаціях і контролі.

6. Яких принципів необхідно дотримуватися при вирішенні колективних спорів (конфліктів)?

7. На чому ґрунтується система соціального партнерства в Україні?

8. Які існують правові та організаційні проблеми становлення системи соціального партнерства в Україні?

9. Що Ви розумієте під діловим та соціальним юніонізмом?

10. Яка роль держави як арбітра та роботодавця на ринку праці?

11. Які напрямки розвитку соціальної політики в Україні?

12. Що Ви розумієте під об’єктами і суб’єктами соціальної політики?

13. Які основні принципи побудови соціального захисту населення?

14. Які основні складові механізму соціального захисту?

15. В чому полягає соціальний захист безробітних?

16. В чому полягає захист прав громадян, що виїжджають на постійну й тимчасову роботу за кордон?

17. Дайте характеристику бюджетно-страхової системи фінансування охорони здоров’я.

18. Які відбулися зміни в пенсійному законодавстві в Україні?

19. Розкрийте сутність соціальної політики.

20. Яка мета соціальної політики?

21. Охарактеризуйте суб’єкт соціальної політики «особистість».

22. Охарактеризуйте суб’єкт соціальної політики «держава».

23. Яка роль громадських організацій як суб’єктів соціальної політики?

24. Розкрийте суть соціального захисту.

25. У чому полягає соціальна підтримка?

Теми рефератів

1. Соціальне партнерство як система.

2. Профспілки як орган робітничого руху.

3. Історія формування концепції соціального партнерства.

4. Соціальне партнерство та його розвиток в Україні.

5. Роботодавці та їхні об’єднання як суб’єкти соціального партнерства.

6. Механізм функціонування соціального партнерства в Україні.

7. Міжнародний досвід соціального партнерства.

8. Моделі соціального діалогу.

9. Профспілковий рух в Україні.