Завдання 5 (для обговорення)

Сьогодні в Україні існує реальна небезпека, катастрофічна і непоправна за своїми наслідками, назва якій – демографічна криза. Найбільшими матеріальними збитками для будь якої країни світу за будь яких часів були і є людські втрати.

Започатковуючи аналіз основних демографічних показників, слід звернути увагу на те, що негативні демографічні процеси не з’явилися на цій землі з появою незалежності України. Їхнє коріння сягає в недалеке минуле.

Серед факторів, які погіршували демографічну ситуацію (в 70-90 рр. 20 сторіччя) основні:

1) наявність хибної системи стимулювання дітонароджуваності, яка не була спрямована на надання пільг слов’янським і прибалтійським жінкам за народженням другої чи третьої дитини, а підтримувала високу народжуваність у середньоазіатських республіках, жінки яких у 1989 році народжували 22,3 % радянських малюків, тоді як частка населення цих республік становила близько 11,5 %. Поряд з цим рівень дитячої смертності (віком до 1 року) в цьому регіоні був один із найвищих;

2) негативний вплив на здоров’я багатьох людей (особливо молоді), мала система розподілу (молодих спеціалістів, організованого набору на новобудови, служба в Збройних силах тощо) в райони Сибіру, Далекого Сходу та Крайньої півночі;

3) орієнтація централізованого планування на переміщення та концентрацію в Україні екологічно шкідливих виробництв металургійного, вугле- та уранодобувного, теплоенергетичного та хімічного походження за умови високої густоти населення (85,6 осіб на 1 км ² у 1989 р.). Окремою сторінкою лягла на плечі українців чорнобильська трагедія, яка спричинила появу нових проблем, у тому числі екологічних.

Тенденції народжуваності мають найбільший вплив на сучасну демографічну кризу. Внаслідок цілої низки чинників – насамперед, подальшого зниження життя рівня широких верств населення, погіршення медичного обслуговування, стану дитячого дошкільного та шкільного виховання, зростання безробіття – сучасна сім’я все частіше обмежується однією дитиною. З погляду окремої родини – це, можливо, оптимальне рішення, але такий рівень народжуваності неминуче підриває основи розподільчої системи пенсійного забезпечення: надто малий загал населення працездатного віку має своєю працею забезпечити фінансування пенсій досить численної групи пенсійного віку.

Негативним впливом тенденцій народжуваності на співвідношення працездатних і непрацездатних контингентів населення України справа не обмежується – до цього ще додається негативний вплив тенденцій смертності, які зумовлені глибоким економічним занепадом, різким спадом життєвого рівня (що негативно вплинуло перш за все на якість харчування), погіршенням екологічного середовища і невизначеністю майбутнього. Майже третина чоловіків, які починають трудову діяльність вмирають ще у працездатному віці. Відповідно вони не відпрацьовують весь свій працездатний вік і не сплачують протягом якогось періоду конче потрібні внески. Зрозуміло, що цей вплив тим сильніший, чим раніше настає смерть. Взагалі ж імовірність померти у віці високої економічної і трудової активності для чоловіків України в півтора рази вища за середньоєвропейські, і майже вдвічі – за відповідні японські показники.

Результуючим інтенсивним демографічним чинником відтворення трудового потенціалу є очікувана тривалість життя населення, що визначається повіковими рівнями його смертності. Передчасна смертність населення України в інтервалі високої економічної активності (працездатного віку) обертається відчутними втратами для її трудового потенціалу. Уявлення про ці втрати та їх співвідношення за статтю та типом поселення дає аналіз основних характеристик смертності населення працездатного віку, отриманих на основі моделей доживання – таблиць смертності й очікуваної тривалості життя.

 

Таблиця 3.14

 

Демографічний розвиток України у 1970-2026 (на початок року)

 

Показники						2026*
Населення – всього, тис. осіб
Частка в загальній чисельності населення, %:
населення старше працездатного віку	17,7	18,8	21,2	21,2	22,9	30,0
пенсіонерів	18,8	20,5	24,5	24,7	28,3	32,1
населення понад 60 років	13,9	15,7	18,0	18,3	18,9	26,3
населення понад 65 років	9,1	11,8	11,7	12,0	13,9	19,8
населення понад 75 років	-	3,8	5,0	5,2	4,5	8,7
Демоекономічне навантаження, ‰:
на населення працездатного віку населенням пенсійного віку
на населення 20-59 років пенсіонерами
на населення 15- 64 років населенням понад 65 років
на населення 20-59 років населенням понад 60 років
Співвідношення чисельності жінок та чоловіків після 60 років	1,96	2,13	2,05	2,00	1,84	1,07

*За умови незмінного пенсійного віку (прогноз).

 

Зіставляючи показники необоротних демографічних втрат, викликаних передчасною смертністю в працездатному віці, відзначимо разючі відмінності за статтю, зумовлені феноменом надсмертності чоловіків. Аналіз емпіричних коефіцієнтів смертності свідчить, що нині смертність чоловіків працездатного віку втричі перевищує показник для жінок у відповідному віковому інтервалі (від 16-59 років). Найвищі рівні надсмерності чоловіків порівнянню з жінками фіксуються за віковими групами 25-29 років. Істотно меншими є відмінності у рівнях смертності і відповідно режимові доживання населення працездатного віку в міських поселеннях і сільській місцевості України. Серед городян на 8-10% у середньому менше, ніж для жителів сільських поселень як число втрачених життів у працездатному віці, так і скорочення працездатного життя. Відмітною особливістю й перевагою демоекономічної оцінки трудового потенціалу є врахування не лише наявних властивостей працездатного населення, яке нині реалізує свою здатність до праці, але і потенційних трудових можливостей інших контингентів, зокрема, молодших за працездатний вік, що поповнюватимуть економічно активні групи населення. Сукупний час майбутнього трудового життя для населення залежить не лише від режиму доживання у межах працездатного вікового інтервалу, а й смертності до досягнення економічно продуктивного віку.

 

Питання:

1. Яка на Ваш погляд основна причина демографічної кризи в Україні

(в Миколаївській області)?

2. Які основні причини і статеві особливості смертності населення?

3. Яка частина чоловік вмирає в працездатному віці?

4. Серед загальної чисельності пенсіонерів в Україні (Миколаївської області) яка категорія пенсіонерів займає на протязі останнього десятиріччя найбільшу питому вагу?

5. Чи свідчить динаміка демографічних показників про постаріння населення? Чому?

6. З чим пов’язано зростання демографічного навантаження на населення працездатного віку населенням пенсійного віку?

7. Що є однією з головних причин зростання чисельності пенсіонерів?

8. Що вважається результуючим інтенсивним демографічним чинником відтворення трудового потенціалу?

9. Що розуміється під очікуваною тривалістю життя населення?

Завдання 6 (для самостійної роботи)

Прогнозування чисельності населення займає значне місце в діяльності демографічних підрозділів як економічно розвинутих, так і країн, що розвиваються.

Прогнозні розрахунки – обов’язковий елемент підготовки до розробки планів. Перший подібний розрахунок було виконано в Госплані СРСР ще в 1921 р. на матеріалах перепису населення 1920 р. під керівництвом Е.М. Тарасова та С.Г. Струміліна.

Склад та вимоги до прогнозного сценарію суттєво залежать від періоду прогнозу. Класифікація прогнозів: короткострокові (на період до 5 років), середньострокові (5-30 років) та довгострокові (від 30 до 60, а інколи і більше років).

Короткострокові враховують збереження та розвиток тих тенденцій демографічних процесів, які спостерігались у роки, безпосередньо передуючі прогнозному періоду. Прогнозний сценарій зводиться по суті до гіпотези про те, що тенденції які спостерігалися, будуть збереженні і в майбутньому. Його основою слугує уявлення про високу інерціонність демографічних процесів, що в свою чергу підтверджується всією демографічною історією.

Але, є випадки, коли такий екстраполяційний прогноз не має сенсу. Це періоди порушення плавності динаміки демографічних процесів під впливом або яких то подій в житті суспільства, або (що буває найчастіше) під дією тих чи інших заходів, що направлені на зміну демографічної ситуації

Досвід країн Східної Європи показує, що введення тих чи інших заходів, що направлені на підвищення народжуваності, дає інколи достатньо значний, але не достатньо довгостроковий ефект, екстраполяція якого навіть на найближче п’ятиріччя неправомірна. Така ситуація склалась в СРСР після введення на початку 80-х років відпусток по догляду за дитиною до 1,5 років та ряду інших заходів демографічної політики. В цьому та подібних випадках короткостроковий прогноз стає складною задачею і передбачає такі ж підходи, які використовуються в середньостроковому прогнозуванні.

При сучасному рівні демографічних знань кожний середньостроковий прогноз був та залишається самостійним науковим дослідженням. Треба розуміти, що відома, інколи значна невизначеність є об’єктивна властивість демографічного розвитку. Якщо до 19 сторіччя динаміка чисельності суттєво реагувала на коливання клімату або епідемії небезпечних інфекцій, то в сучасному житті на неї впливають зміни в соціально-економічному житті суспільства, політичні зміни та наукові досягнення.

Довгостроковий прогноз як правило має аналітичний характер. Його основна задача – допомогти формулюванню цілей політики населення, або більш широко визначити межі соціальної, економічної та політичної політики. Довгострокові прогнози здійснюються як правило у рамках глобальних футурологічних досліджень та будуються по принципу «що буде, якщо…»

Середньострокові прогнози проводяться, як правило, по країнам з урахуванням їх внутрішнього адміністративно-територіального ділення, а довгострокові оперують групами країн та континентами.

Спробуйте зробити прогноз демографічного розвитку Миколаївської області на найближчі 5 років. Зверніть увагу на такі питання:

1. Чи збільшиться чисельність і частка осіб працездатного віку?

2. Чи буде далі зменшуватися частка дітей у загальній чисельності населення?

3. Чи буде відбуватися короткочасове призупинення постаріння трудового потенціалу?

4. Чи відбудеться певне зниження навантаження працездатного населення непрацездатними (дітьми і особами похилого віку)?

5. Чи можливе незначне збільшення абсолютного числа народжень у найближчі роки за рахунок динаміки продукуючої сукупності (т. б. вступу до найактивніших груп дітородного віку 20-29 років більш численних поколінь жінок, народжених наприкінці 70-х- першій половині 80-х років).

6. Чи можлива така ситуація: на початку наступного десятиріччя групу працездатних осіб поповнюватимуть нечисленні покоління народжених у кризові дев’яності роки, а полишатимуть її за віком покоління народжених у післявоєнні п’ятдесяті роки двадцятого сторіччя?

 

Завдання 7 (для обговорення і самостійної роботи)

Були неодноразові спроби зрозуміти механізм розвитку людства і методи його керування. Піонером у цій сфері став англійський економіст Т.Мальтус. Він сформував певний «природний закон», за яким населення Землі зростає в певній геометричній прогресії, водночас як засоби існування – лиш в арифметичній. Звідси неминучість етапу «абсолютного перенаселення», з яким можна боротися за допомогою війн, голоду, епідемій, а також шляхом регламентації шлюбів. Такі варварські проекти, звичайно, виявилися неприйнятними. Проте Мальтус був першим, хто наголосив на потребі віднаходити засоби для регулювання народжуваності. Виявилась необхідність обговорити питання на Всесвітній конференції. Перша Всесвітня конференція з народонаселення відбулась в Римі в 1954 році. У ній взяли участь вчені 70 країн і експерти, запрошені ООН. Загалом в обговоренні брало участь понад 600 науковців різних галузей знань, котрі вивчали населення в різних аспектах. Конференція характеризувалась боротьбою двох напрямів за основним питанням розвитку народонаселення – неомальтузіанською і прогресивною. Природно, що делегація Радянського Союзу намагалася продемонструвати реакційність мальтузіанських ідей. У 60-ті роки неомальтузіанці запропонували нову концепцію виходу зі «світової кризи перенаселення». Однак висновки, яких вони дійшли, були принаймні дивними: виявляється, збільшувати виробництво засобів існування для задоволення зростаючих потреб населення не має сенсу, оскільки це лише збільшить число споживачів. Неомальтузіанці розмірковували таким чином: у бідних неосвічених суспільствах (які найперші загрожують планеті перенаселенням) народжуваність визначається тільки фізіологічними можливостями жінки. Таким чином, будь-яке поліпшення життя дає змогу жінці народжувати більше. Отже, треба припинити процес індустріалізації й модернізації сільського господарства, збільшення матеріальних благ.

Міжнародний інтерес до демографічних проблем упродовж останніх десятиріч виявився на сесіях Генеральної Асамблеї ООН, МОП, ФАО, ЮНЕСКО, ВОЗ і на різних симпозіумах учених. Обговорюються питання скорочення чисельності населення. Оскільки за аксіому береться потреба багаторазово скоротити населення планети, залишається відкритим питання: як скорочувати населення? В літературі зустрічаються радикальні пропозиції. Приміром, щоб цілеспрямовано регулювати стать зародків (така можливість забезпечена сучасною біохімією), досягаючи глобального співвідношення дев’ять хлопчиків, що народилися на одну дівчинку; за такого підходу народжуваність в наступному поколінні має різко скоротитися.

Недоцільно говорити про небезпечність таких проектів. Головними соціально-економічними чинниками, що впливають на зниження народжуваності, є такі:

1. Індустріалізація і пов’язана з нею міграція, зростання чисельності й питомої ваги міського населення.

2. Надання жінці рівних прав з чоловіками і зростання участі жінки в економічному, культурному, і політичному житті.

3. Продовження віку вступу до шлюбу і скорочення дітородного віку жінки;

4. Порушення в сімейному житті й різке погіршення економічного стану сім’ї.

5. Зниження рівня шлюбності внаслідок війн, криз та інших негативних зрушень в економіці.

Говорячи про сучасну Україну, слід згадати, що питання чи потрібно нам зростання населення має дискусійний характер. Немає єдності думок ні серед демографів, ні економістів, ні в колах політиків. Якщо держава не може на сучасному рівні доглядати немовлят, лікувати хворих дітей, якщо сім’я і суспільство не спроможні забезпечити дитину повноцінним харчуванням і доглядом, гарантувати дітям умови для цікавого та здорового дозвілля, якщо в дитячих будинках у 2,5 разу більше дітей, ніж було після Другої Світової війни, то чи потрібно турбуватися з приводу низької народжуваності?

У 1988 р. в Україні на одну жінку припадало дві дитини, а з 1998 р. цей показник знизився до 1,3 дитини. Для того щоб у перспективі населення не зменшувалось, на кожну жінку має припадати в середньому 2,15 дитини. Порівняно з високорозвинутими країнами Західної Європи і Північної Африки 1,3 дитини на жінку – низький показник. У більшості з них на жінку припадає від 1,6 до 3,2 дітей. Лише Німеччина, Італія та Іспанія мали в останні роки 1,3 дитини на жінку. За даними Міжнародної організації харчування, за раціонального використання наявного у людства науково-технічного потенціалу можна прогодувати 20-25 млрд. осіб, тобто це більше, ніж максимальна чисельність осіб, які житимуть наприкінці 21 ст.

Питання:

1. В чому суть «природного закону», що сформував Т. Мальтус?

2. Коли відбулась Перша Всесвітня конференція з народонаселення?

3. Які основні напрями розвитку народонаселення обговорювались на конференції?

4. В чому полягає суть неомальтузіанської концепції?

5. Які радикальні пропозиції зустрічаються в літературі, щодо скорочення населення?

6. Які головні соціально-економічні чинники, що впливають на зниження народжуваності?

7. Чи носить питання, щодо зростання чисельності населення України дискусійний характер, чому?

8. Чи можливо прогодувати населення Землі, що буде жити наприкінці 21 сторіччя?

Контрольні запитання.

1. Чи має значення вивчення людських ресурсів для оцінки ринку праці?

2. В чому полягає специфіка людських ресурсів в порівнянні з іншими факторами економічного розвитку?

3. Що є найширшим поняттям для означення людських ресурсів?

4. Охарактеризуйте варіанти класифікації населення в економіці праці.

5. Що являє собою економічно активне населення?

6. Які верстви населення належать до економічно неактивного населення.

7. Які категорії належать до трудових ресурсів?

8. Хто належить до працездатних осіб?

9. Хто належить до непрацездатних осіб?

10. Охарактеризуйте МОП, її функції.

11. Що називають реальними людськими ресурсами (це визнано на міжнародному рівні)?

12. У чому полягають позитивні сторони поняття «трудові ресурси»?

13. Що є реальною частиною трудових ресурсів?

14. Чому поняття «трудові ресурси» втрачає свою актуальність?

15. Поміркуйте, як можна було б вдосконалити пенсійне законодавство в нашій країні?

16. Що таке відтворення населення і якими видами руху населення воно характеризується?

17. Чим відрізняються різні типи і режими відтворення населення?

18. Який взаємозв’язок між відтворенням населення та відтворенням ресурсів для праці?

19. Що таке трудовий потенціал? Які складові його обумовлюють?

20. Проаналізуйте, як змінюється трудовий потенціал України останнім часом.

 

Завдання 8

Підберіть до кожного визначення в лівому стовпчику правильне значення з правого

 

№	Визначення	№	Визначення
	Економічно активне населення		Діти та непрацюючі пенсіонери, в тому числі пільгові, підлітки, інваліди
	Економічно неактивне населення		Працездатне населення в працездатному віці + працюючі підлітки + працюючі інваліди + працюючі пенсіонери – непрацюючі пільгові пенсіонери
	Трудові ресурси		Всі, хто працює або активно шукає роботу
	Частина населення країни, яка за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знанням здатна працювати в народному господарстві		Працівники, для яких пенсійний вік настає раніше на 5-10 років (і більше)
	Пільгові пенсіонери		Поняття узагальнене і дещо умовне, визначається системою законодавчих актів (для чоловіків 16-59 років, для жінок 16-54 років)
	Працездатний вік		Трудові ресурси

 

Контрольні запитання

1. Як називається механічне просторове переміщення населення?

2. Якими причинами викликані ці переміщення?

3. З чим пов’язана зовнішня міграція?

4. Що відображає внутрішня міграція?

5. Що розуміється під еміграцією?

6. Якими причинами найчастіше обумовлена внутрішня міграція?

Завдання 9

 

Дані демографічних процесів Миколаївської області з 1897 р. свідчать, що природний рух впливав на чисельність населення. До 1913 р. показники природного приросту населення коливались в межах 17-20,5 на 1000 чоловік населення. За роки існування радянського Союзу при постійному зниженні показників народжуваності і смертності природний рух знизився до 1967р. в межах 7-8 на кожні 1000 чоловік населення. Від’ємний приріст населення, зміна його чисельності та вікового-статевого складу дають можливість скласти уяви про тип населення області. Радянський демограф А.М. Мерков і зарубіжний Г. Зунденберг в 60-х роках 20 століття обґрунтували типи населення, поділяючи їх на прогресивний, стаціонарний та регресивний в залежності від вікового складу населення та кількості жіночої статі для відтворення населення.

 

Таблиця 3.15

Розподілення населення області за типами

 

Вік	% усіх вікових груп до загальної чисельності населення
Прогресивний тип	Стаціонарний тип	Регресивний тип
за А.Мерковим
0-14
15-49
50 і старші
за Г.Зундбергом
0-14		26,5
15-49		50,5
50 і старші

Аналіз даних перепису населення області з 1897р. продемонстрував різку зміну вікової структури населення від 0 до 14 років, 15-49 років, 50 і більше років.

 

Таблиця 3.16

Вікова структура населення

Вік	у % до загальної чисельності наявного населення області
0-14	40,1	33,6	25,0	24,0	22,2	20,4	17,0
15-49	49,1	55,2	53,7	51,9	41,6	43,2	51,0
50 і ст.	10,8	11,2	21,3	24,1	36,2	36,4	32,0

 

За роки перепису населення з 1926 по 1989 рр. в Радянському Союзі чисельність дітей віком до 14 років скоротилась у 2,3 рази, зросла чисельність осіб віком від 15-49 років – в 1,03 рази і віком від 50 і більше років – в 3 рази.

Для відтворення населення важливо знати, яку частку цієї вікової групи складає жіноча стать, яку кількість дівчаток повинні народити жінки для відтворення майбутніх поколінь.

Народжуваність, як і інші демографічні процеси, виражається за допомогою статистичних коефіцієнтів або показників з розрахунку на 1000 чоловік населення, але ці коефіцієнти не обчислюють статево-вікове відношення. При цьому треба зрозуміти, що лише частина жіночого населення в змозі народжувати дітей. У світі прийнято вважати плодовитим (відтворювальним) вік жінки з 15 до 49 років, хоча поодинокі випадки можуть бути раніше 15 років або старші 49 років.

Для більш точного відображення процесу відтворення населення розрахунки народжуваності проводяться серед жінок вікової групи 15-49 років. Оскільки найчастіше народжують жінки, які перебувають у шлюбі, окремо розраховуються показники для цієї групи жінок.

Таким чином, народжуваність визначається за допомогою спеціальних показників народжуваності, тобто коефіцієнтів плодючості (фертильності) двох типів: коефіцієнтів загальної плодючості або коефіцієнтів плодючості і коефіцієнтів шлюбної плодючості. Кп –коефіцієнт плодючості, Кшп – коефіцієнт шлюбної плодючості.

 

Ці показники можуть бути розраховані на жінок віком 15-18-20-25-30-35-40-45-50 і більше років.

Визначте за даними таблиці 3.12 тип населення області, коефіцієнт плодючості.

Завдання 10

Юридичною базою природного руху населення є шлюби і розлучення. Загальні коефіцієнти шлюбності та розлучуваності розраховуються як відношення кількості зареєстрованих протягом календарного року шлюбів і розлучень до середньорічної кількості наявного населення.

Взагалі, в Миколаївській області виникла стійка тенденція зменшення коефіцієнта шлюбності (кількість шлюбів на 1000 чоловік наявного населення) – від 10,5 у 1985 році до 7,4 у 2006 році. Процес розлучень серед сільського населення прогресує майже по всій Україні, якщо в 2001 році число розлучень становило 33457 то вже в 2006 році – 40130.

Зростає співвідношення між кількістю розлучених і одружених: в 1980 р. розпадалася кожна сьома сім’я, то вже у 2000 р. – кожна друга. Отже, дана ситуація юридично підриває природну основу демовідтворювальних процесів населення завдає значні матеріальні та моральні збитки розлученим парам, погіршується виховання та психологічний стан дітей неповних сімей, що має негативні наслідки для всього суспільства.

Розлучення молодих сімей негативно впливає і на сумарний коефіцієнт народжуваності (кількість дітей, яку може народити в середньому жінка за існуючих рівнів плідності): якщо в 1985 р. в Миколаївській області він становив 2,3 то вже у 2007 р. – 1,4.

Проаналізуйте таблицю 3.17, зробить висновки.

 

 

Таблиця 3.17

Частка дітей, народжених жінками, які

не перебували у зареєстрованому шлюбі

Роки	% до загальної кількості народжень
всього	міські поселення	сільська місцевість
	16,2	12,6	22,9
	17,8	14,9	22,3
	23,8	20,3	29,1
	24,1	20,6	29,8
	26,4	22,2	33,6
	27,7	23,7	35,4
	29,9	25,8	37,4
	30,3	25,3	38,7
	30,6	26,2	37,9
…..

 

Завдання 11

(для обговорення і самостійної роботи)

За оцінками багатьох дослідників у світі протягом року переміщується між країнами з метою отримання заробітків від 40 до 60 млн. осіб. За різними розрахунками обсяг українців - міждержавних трудових мігрантів коливається 5,0-7,0 млн. особо-переміщень на рік. По оцінкам спеціалістів еміграція з України поділяється на три етапи:

1) до першої світової війни;

2) між двома світовими війнами (політична міграція);

3) після другої світової війни.

За підрахунками істориків Ю.Бачинського, Н.Настасивського, П.Кравчука, тільки в США з Галичини в роки першої світової війни виїхало 470 тис. осіб, ще 170 тис. осіб – в Канаду. Друга хвиля еміграції (не менше ніж 100 тис. осіб) була після громадянської війни. Трудова міграція буває добровільна та примусова. До примусової під час СРСР можна віднести колективізацію, будівництво Беломорканалу, Каракумського каналу, Байкало-Амурської магістралі, підняття целіни, будівництво різноманітних промислових комплексів. Під час масової колективізації з України виселили приблизно 1 млн. осіб. До 1944 року більше 3 млн. українців - остарбайтерів і різного виду евакуйованих знаходилися на окупованій Німецькій території. Третина з них в 1945-1948 роках репатрійована в СРСР.

Наявність високого рівня регіональної мобільності населення за межі країни, стійких і «наповнених» потоків трудящих-мігрантів свідчить, що країнам відтоку робочої сили притаманні такі (одна або кілька) характеристик, за якими їх можна систематизувати:

1. Кризові явища в економіці, спад виробництва, згортання сфери прикладання праці, скорочення робочих місць та попиту на робочу силу, зростання рівня офіційного та на повному ринку праці безробіття (Молдова, України, Грузія, Албанія та ін.);

2. Розширене відтворення населення країни, окремих її регіонів та відставання від нього темпів зростання сфери працевлаштування (Пакістан, Індія, В’єтнам, Нігерія та ін.);

3. Природно-економічні, політичні та інші чинники, які не дозволяють повним обсягом створювати сприятливі умови для залучення інвестицій до праценадлишкових країн та регіонів (Іран, Ірак, України, РФ, Білорусія, Монголія, чимало країн Латинської та Центральної Америки та ін.);

4. Надлишкова підготовка кадрів з високим рівнем кваліфікації за кон’юнктурними (на ринку праці) професіями для їхнього подальшого працевлаштування за кордоном, іншими словами – торгівля висококваліфікованими кадрами (США, Канада, країни Бенілюксу, Франція, Австрія, Індія, та ін.);

Мотивацію населення України до міждержавної трудової міграції пов’язують зі станом внутрішніх та зовнішніх ринків праці. В умовах зниженого попиту на робочу силу, монопольного становища роботодавців на ринку праці, коли вони антиринковими засобами підтримують низьку оплату праці найманих працівників, підвищується мотивація населення до міждержавної трудової міграції в напряму ринків праці, де йому пропонують вільні робочі місця або вигідніші умови працевлаштування.

За типом імміграційної політики розвинуті країни розподіляються на дві групи: традиційні країни імміграції – США, Канада, Австралія і нові країни імміграції – держави Західної Європи. Потік емігрантів, що зростає, призводить до перебудови демографічної карти світу.

Америка – держава іммігрантів. Найсильніша за останні п’ятдесят років хвиля імміграції забезпечує робочою силою американську економіку і збільшує число платників податків. І все ж у поєднанні з динамікою народжуваності, що змінилася, у США імміграція призводить до ще одного важливого демографічного зрушення – глибокої перебудови етнічного складу країни.

Народжуваність серед білих американців неухильно зменшується, водночас як у іспаномовних і азіатських поселенців неухильно зростає. За інформацією служби перепису населення США, в 2005 році питома вага білих американців 71%, іспаномовних – 13%, афроамериканців – 12% і азіатів – 4% від загальної чисельності населення США. До 2050 р. частка білих американців зменшиться до 53 %, а частка іспаномовних зросте до 25 %, афроамериканців – до 14%, азіатів – до 8%. Безперечно США перетворяться на країну, де водночас співіснуватимуть кілька конкуруючих культур, еліт і традицій, що спираються на різні корені, а підтримка політичного балансу між ними потребуватиме вмілої державної політики.

Японська нація старіє набагато швидше, ніж населення будь-якої іншої країни світу - у 2-4 рази швидше, ніж Франція, Німеччина чи Англія. За оцінками МВФ, витрати держави на виплату пенсій і охорону здоров’я зростуть з 9% ВВП у 1980 р. до 21,5% у 2025 р. Експерти ООН вважають, що до 2050 р. в Японії частка осіб старше 65 років перевищить 30%. Зростання чисельності громадян похилого віку не зможе заповнити катастрофічне знижування народжуваності. Японія має щороку приймати не менше як 600 тис. іммігрантів, щоб заповнити працездатне населення, що стрімко скорочується. До 2050 р., на думку експертів, їхнє число в країні варто довести до 33 млн. За іншою, більш радикальною рекомендацією, Японії потрібно приймати до 10 млн. іммігрантів щороку протягом 50 років, щоб «пом’якшити» важку демографічну ситуацію.

Китайське суспільство запрограмоване на екстенсивне освоєння життєвого простору. Треба враховувати, що населення країни щороку збільшується на 14-15 млн. осіб. У світовому ВВП частка провідних країн світу розподілилася так: США – 21%, Західна Європа – 20, Японія –7,5, Китай – 12,5%. Згідно із прогностичними дослідженнями, в рамках регіональної економічної інтеграції, що поглиблюється, до 2015 р. США матимуть 18% світового ВВП, Західна Європа – 16, Японія – 5,5, Китай – 16,5%.

Питання:

1. Які характеристики з вищенаведених притаманні Україні (Миколаївській області)?

2. З чим пов’язують мотивацію населення України до міждержавної трудової міграції?

3. Які країни найбільш приваблюють потенційних мігрантів?

4. Кого більше серед потенційних трудових мігрантів чоловіків чи жінок? Чому?

5. Чи може розширене відтворення населення країни бути причиною міждержавної трудової міграції?

6. Які основні засоби пошуку робочих місць за кордоном?

7. Який головний мотив потенціальної трудової міграції населення до інших країн?

8. Чи впливає на вибір країни майбутнього працевлаштування критерій отримання високої оплати праці?

9. Чи можна стверджувати, що Україну логічно назвати країною-експортером, а не країною - імпортером робочої сили?

10. Чи повинна державна еміграційна політика обов’язково розроблятись із урахуванням фінансової, банківської, митної і податкової інвестиційної стратегії розвитку економіки України?

11. Чи можливе виникнення міжетнічних конфліктів внаслідок міграційних процесів?

12. Чи може імміграція привести до глибокої перебудови етнічного складу країни? Яким країнам це загрожує? Чому?

13. Яка нація старіє набагато швидше, ніж населення будь-якої іншої країни світу?

14. Яку чисельність іммігрантів повинна щороку приймати Японія, щоб заповнити працездатне населення?

15. Китай – країна-імпортер робочої сили?

Завдання 12

На рівні підприємства в якості трудових ресурсів виступає персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і мають досвід практичної діяльності.

Залежно від виконуваних функцій працівники підприємства розподіляються по категоріях, зокрема на промислово-виробничий персонал і непромисловий персонал підприємства.

Персонал розподіляється на такі професійні групи: керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці, робітники сфери торгівлі і побутових послуг, робітники з інструментом, оператори та складальники устаткування і машин, найпростіші професії.

Практичну цінність мають відомості про стан і рух наявного персоналу підприємства, одержувані в результаті аналізу рівня і динаміки таких показників:

· структура робочої сили по категоріях зайнятих, зокрема чисельність виробничих працівників на одного невиробничого, число виробничих працівників на одного адміністративного, частка адміністративних працівників у загальній чисельності;

· вікова структура робочої сили, зокрема середній вік працівників підприємства, динаміка вікової структури по категоріях працівників, окремих підрозділах, спеціальностях;

· освітня структура – склад робочої сили за рівнем одержаної освіти;

· стаж роботи – середня тривалість роботи на підприємстві в цілому, по окремих підрозділах, категоріях працівників, спеціальностях;

· статева структура організації – відсоткове співвідношення чоловіків та жінок;

· показник відсутності (абсентеїзм) – відношення робочого часу, пропущеного працівниками протягом певного часу (враховуються всі види пропусків, окрім відпусток з примусових відгулів з ініціативи адміністрації), до загального балансу робочого підприємства за цей період;

· внутрішня мобільність персоналу, зокрема коефіцієнт мобільності (відношення кількості працівників, які змінили посади протягом певного періоду, до середньої кількості працівників), історична динаміка і порівняння із середніми показниками по галузі, розподіл робочої сили за тривалістю роботи на невизначеній посаді, тобто який відсоток працює на цій посаді менше року, від одного до трьох років, від трьох до п’яти, від п’яти до десяти тощо;

· оборот кадрів, зокрема коефіцієнти загального обороту (відношення сумарної кількості прийнятих працівників і тих, які вибули з підприємства за певний період, до середньооблікової чисельності), обороту з прийому (відношення кількості прийнятих до середньооблікової чисельності), обороту з вибуття (відношення кількості тих, що вибули з підприємства, до середньооблікової чисельності працюючих);

· коефіцієнт поповнення працівників – відношення чисельності прийнятих працівників до чисельності тих, які вибули з підприємства протягом періоду;

· коефіцієнт сталості кадрів – відношення чисельності працівників, які є в обліковому складі протягом усього року, до середньооблікової чисельності за рік;

· плинність кадрів – відношення кількості працівників, які залишили підприємство (за виключенням звільнених за скороченням штатів), до середньої кількості зайнятих протягом року.

На основі наведених даних таблиці 3.18 вивчить динаміку кадрів підприємств