Поняття декларування. Форми декларування. Форми мит декларацій та документів, які використ при мит контролі та мит оформленні. Порядок їх застосування

Декларування - це операція, яка є складовою частиною процедури розміщення товарів і транспортних засобів під визначений митний режим або по завершенню дії такого режиму. Суть декларування полягає в заяві за встановленою формою митному органу відомостей про товари і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон Росії, товари і транспортні засоби, вже переміщених через митний кордон, митний режим яких змінюється, а також про інші товари і транспортні засоби, які підлягають декларуванню.

Стадія основного митного оформлення призначена для митного декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон. Крім того, відповідно до ст. +168 ТК декларуванню також підлягають товари та транспортні засоби, митний режим яких змінюється (у тому числі за відсутності факту переміщення через митний кордон).

Форма декларування - це спосіб заяви відомостей про товари і транспортні засоби та інших необхідних для митного оформлення відомостей відповідно до встановлених вимог до порядку їх фіксації на носіях інформації для передачі митному органу.

Декларування здійснюється у письмовій, усній, електронній та інших формах.

Нормами митного законодавства (ст. 169 ТК) передбачено три форми декларування:

усна форма, що застосовується у ряді випадків при декларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон фізичними особами;

письмова (основна) форма;

декларування у формі подання відомостей в електронному вигляді на магнітних носіях інформації (є допоміжною формою і використовується одночасно з письмовою формою у випадках декларування з використанням вантажної митної декларації).

В даний час в РФ використовується в основному письмова форма декларування. Причому в залежності від цілей переміщення можливі кілька різновидів письмових форм.

У галузі зовнішньоекономічної діяльності (у разі переміщення товарів суб'єктами господарської діяльності) застосовується встановлена форма вантажної митної декларації (ВМД). Прототипом вантажної митної декларації є єдиний адміністра-тивний документ, який використовується для митного декларування товарів у країнах Європейського Союзу. Цей документ, введений в дію з 1 січня 1988 р. (у ВМД застосовується з 1 квітня 1989 р.), замінив собою численну національну товаро-супровідну документацію (близько 80 видів формулярів і декларацій, заповнення яких було потрібно при проходженні митного контролю на кордонах країн-членів Європейського Союзу). Введення ЕАД спростило митні формальності, зменшило пов'язані з цим фінансові витрати і втрати в часі, підготувало перехід на повністю автоматизовані облік та обробку документів при ввезенні та вивезенні товарів.

При переміщенні товарів фізичними особами не для комерційних цілей письмова форма декларування представлена кількома бланками - ТД-6 (митна декларація) і МД-7.

МД-6 заповнюється при переміщенні через митний кордон товарів фізичною особою, що досягли шістнадцятирічного віку.

МД-7 заповнюється також фізичною особою, що досягли шістнадцятирічного віку, але вже у випадках переміщення через митний кордон України транспортних засобів (легкових автомобілів) в несупроводжуваному багажі (контейнер, платформа тощо). Декларування товарів у письмовій формі фізичними особами може супроводжуватися, а для легкових автомобілів обов'язково супроводжується поданням митному органу документів, що підтверджують право власності або володіння та користування переміщуваним товаром. Також поданням підлягають документи, в яких вказуються вартість товару, країна походження та інші необхідні відомості, у тому числі на право застосування існуючих пільг (вид на проживання під час переміщення на постійне місце проживання в, документ, що підтверджує статус біженця та ін.)

електронної форми декларування. Однак на сучасному етапі розвитку митної справи в Росії електронна форма декларування в самостійному вигляді не застосовується, а використовується в якості дубліката ВМД.

Важливо відзначити, що електронна форма декларування митної у міжнародній практиці використовується з початку 80-х рр.. XX століття (США, Японія). Можна без перебільшення сказати, що це - перспектива вдосконалення механізму митних процедур в Росії. Крім того, електронна форма подання, приймання та обробки відомостей, необхідних для митних цілей, передбачає так званий безконтактний спосіб декларування товарів. А це, у свою чергу, суттєво зменшує можливості чиновницького свавілля і зловживань з боку співробітників митних органів.

Крім зазначеної письмової форми декларування може використовуватися і інша, відмінна від ВМД документація. Так, наприклад, якщо вартість переміщуваного товару не перевищує суму, еквівалентну 100 євро, товар не підлягає оподаткуванню, а також відсутні будь-які кількісні обмеження на ввезення / вивезення товару, то декларування можливо за допомогою заяви, складеного в довільній формі. У заяві повинні міститися відомості про особу, які переміщують товари, найменування товару, його кількості та митної вартості.

В окремих випадках митну декларацію можуть заміняти товаросупровідні, транспортні, а також комерційні документи (при декларуванні, наприклад, транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та / або товарів).

Таким чином, при декларуванні товарів учасниками ЗЕД застосовується, як правило, встановлена форма ВМД, а у випадках, передбачених відповідними документами ГТК, замість ВМД можливе застосування заяв, товаротранспортних та інших документів.

 

45. Порядок постановки на митний облік суб`єкта ЗЕД

З метою ефективного проведення в життя митної політики України в частині захисту її економічних інтересів, посилення митного контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) суб'єктів господарювання запроваджено обов'язковий облік суб'єктів ЗЕД.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності при необхідності здійснювати митне оформлення будь-яких вантажів до моменту здійснення митного оформлення повинен звернутись до митного органу (вантажного відділу або митного поста) за місцем своєї державної реєстрації і стати на облік.

Порядок ведення обліку суб'єктів ЗЕД в митних органах затверджено наказом Державного митного комітету України від 31 травня 1996 року №237 "Про затвердження Порядку ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах" запроваджено обов'язкове ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності митними органами.

Постановка на облік проводиться за місцем розташування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

Обліку в митному органі підлягають суб'єкти ЗЕД, які знаходяться в зоні діяльності цього митного органу незалежно від форми власності.

Митні органи забезпечують ведення обліку суб'єктів ЗЕД, які здійснюють переміщення товарів через митній кордон України; надання Міністерству статистики, Міністерству зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі та Головній державній податковій інспекції інформації про цей облік.

Документи, необхідні для взяття на облік суб'єкта ЗЕДв митному органі. Для ведення обліку суб'єкт ЗЕД або за його дорученням митний брокер подає в митницю оригінали та завірені копії документів згідно з переліком, викладеним в Наказі ДМКУ від 31.05.96. №237:

1. установчі документи:

Ш рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, такими рішеннями є установчий договір;

Ш статут підприємства (якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційної форми суб'єкта підприємництва);

2. свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради або в районній, міській міст Києва і Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням (місцем проживання); свідоцтво про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні.

3. довідка органів статистики про занесення суб'єктів підприємницької діяльності - юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та присвоєння кодів території - СПАТО, форми власності - ЗКФВ.

4. довідка уповноваженого банку про наявність гривневого та (або) валютного рахунків, прізвище, ім'я, по батькові головного бухгалтера підприємства, №№ телефонів.

5. наказ по підприємству про призначення відповідальних працівників за роботу з митницею, їх прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, зразки підписів, зразок печатки, яка використовується при оформленні документів в митних органах.

6. свідоцтво про взяття на облік платника податку по ПДВ, або довідка ДПІ, що суб'єкт підприємницької діяльності не є платником ПДВ.

А також суб'єкт ЗЕД подає два примірники оригіналів "Облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності" за зразком, які заповнені суб'єктом ЗЕД. Облікова картка повинна бути заповнена з використанням ПЕОМ або друкарської машинки. Картки, заповнені від руки або з виправленнями, до обліку не приймаються.