Право на безоплатне або пільгове придбання ліків входить в систему медико-реабілітаційних пільг

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303 передбачено, що право на безоплатне придбання ліків за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування мають:

1) особи, яким передбачено безоплатне відпускання лікар­ських засобів згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту": інваліди війни, учас­ники бойових дій, учасники війни, особи, які мають особливі заслуги перед державою (у першу чергу), а також особи, на яких поширюється чинність вказаного закону;

241Тема 9

2) особи, які мають особливі трудові заслуги перед державою відповідно до Закону України "Про основні засади соціального за­хисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні";

3) особи, яким передбачено безоплатне відпускання лікар­ських засобів згідно із Законом України "Про статус і соціаль­ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи": громадяни, які віднесені до категорії 1—4 по-страждалих; діти, які належать до потерпілих;

4) пенсіонери з числа колгоспників, робітників, службовців, які одержують пенсію за віком, у разі інвалідності та в разі втра­ти годувальника в мінімальних розмірах (за винятком осіб, які одержують пенсію на дітей у разі втрати годувальника);

5) діти віком до трьох років;

6) діти-інваліди до 16 років;

7) діти віком до 18 років, які перенесли у 1988 р. хімічну інтоксикаційну алопецію в м. Чернівцях;

8) дівчата-підлітки і жінки з протипоказаннями вагітності, а також жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи (забезпечуються безоплатно засобами контрацепції відповідно до Національної програми планування сім'ї, затвер­дженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 1995 р. № 736).

Окрім названих категорій осіб, додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303 ви­значено перелік категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно: онкологічні захворювання, гематологічні захворювання, діабет (цукровий і нецукровий), ревматизм, пухирчатка, туберкульоз, дизентерія, дитячий церебральний параліч, бронхіальна астма, інші види захворювань, передбачені постановою.

Лікарські засоби за переліченими категоріями захворювань відпускаються безоплатно лише в разі амбулаторного лікуван­ня основного захворювання, за яким надано пільги (наприклад, якщо особа, яка хворіє бронхіальною астмою, лікує саме цю хворобу, ліки за рецептом лікаря їй відпускатимуться безоплат­но; якщо ця сама особа лікує грип, ліки відпускаються в загаль­ному порядку, тобто за гроші).

Соціальні пільги

Хворі на СНІД та ВІЛ-інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на безоплатне відпускання лікар­ських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань.

Групи населення, за амбулаторного лікування яких лікар­ські засоби за рецептами лікарів відпускаються з оплатою 50 % їхньої вартості такі:

1) інваліди І та II груп унаслідок трудового каліцтва, про­фесійного або загального захворювання;

2) інваліди з дитинства І та II груп;

3) діти віком від 3 до 6 років;

4) особи, реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", які ста­ли інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами;

5) особи, нагороджені знаком "Почесний донор України" та "Почесний донор СРСР" відповідно до Закону України "Про донорство крові та її компонентів".

Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби вітчизняного та іноземного виробництва згідно з пере­ліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1071 "Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров'я, що фінан­суються з бюджету" (всього понад 2000 найменувань).

Лікарські засоби дітям-інвалідам віком до 16 років відпус­кають за рецептами лікарів незалежно від місця проживання цих дітей, але в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Витрати, пов'язані з оплатою вар­тості лікарських засобів, беруть на себе органи охорони здоро­в'я за місцем відпускання таких засобів.

Наступною пільгою, яка входить до системи медико-реабі-літаційних є безоплатне або пільгове санаторно-курортне лікування та виплата компенсації за невикористане право на пільгове санаторно-курортне лікування.

Інваліди війни забезпечуються путівками на санаторно-ку­рортне лікування позачергово щороку, але не частіше ніж один раз на календарний рік у міру надходження путівок; учасники бойових дій мають першочергове право на одержання путівок.

243Тема 9

Учасники війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соці­ального захисту", забезпечуються путівками один раз на два роки в міру надходження путівок і мають переважне право на їх одержання.

Інваліди від загального захворювання, інваліди внаслідок репресій, а також пенсіонери з числа репресованих, які реабі­літовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", ветерани праці, інваліди з дитинства (безплатне забезпечення непрацюючих інвалідів з дитинства І та II групи), багатодітні матері, які удостоєні зван­ня "Мати-героїня" або нагороджені орденом "Материнська Сла­ва", мають переважне право на отримання путівки.

Усі інші пенсіонери забезпечуються путівками в порядку черги на загальних підставах, але не частіше ніж один раз за два календарних роки.

Грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки для інвалідів війни і компенсація вартості самостійного сана­торно-курортного лікування для учасників бойових дій, учас­ників війни, осіб, на яких поширюється Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та ве­теранів праці, за їхнім бажанням виплачується за умови пере­бування їх на обліку для одержання путівки в органах праці та соціального захисту.

Надання санаторно-курортної путівки особам, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи, або одержання компенсації здійснюється згідно із Законом України "Про ста­тус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи":

1) категорії 1 — позачергове щорічне безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання грошових компен­сацій у розмірі середньої вартості путівки;

2) категорії 2 — першочергове щорічне безплатне надання або одержання грошової компенсації у розмірі середньої вар­тості путівки;

3) категорії 3 (категорії 4) — першочергове щорічне забез­печення пільговою санаторно-курортною путівкою чи одержан-

Соціальні пільги

ня за їх бажанням компенсації в розмірі 70 % (50 %) середньої вартості путівки;

4) потерпілі від аварії на ЧАЕС мають право на щорічне бе­зоплатне забезпечення путівками на оздоровлення строком до двох місяців.

Інваліди І групи всіх категорій при направленні на санатор­но-курортне лікування забезпечуються путівкою на супровід­ну особу в разі наявності відповідного висновку лікувально-профілактичного закладу про необхідність супровідника.

До найбільш використовуваних транспортних пільг нале­жить право безкоштовного проїзду всіма видами пасажир­ського міського (комунального) та приміського транспорту.

Так, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" правом на безкоштовний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту, авто­мобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом при­міського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області за місцем проживання користуються: ветерани війни та особи, на яких поширюється вказаний Закон (пункт 7 статті 12, пункт 7 статті 13, пункт 7 статті 14).

Правом безкоштовного користування внутрішньоміським транспортом (трамваєм, автобусом, тролейбусом, метрополіте­ном, водними переправами) і поїздами приміського сполучен­ня, а в сільській місцевості автобусами внутрішньообласних ліній користуються особи, які мають особливі заслуги та особ­ливі трудові заслуги перед державою.

Репресовані громадяни, реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Украї­ні", мають право на пільгу щодо безкоштовного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та на автомобільному транспорті загального користування (крім таксі) в сільській місцевості в межах адміністративного райо­ну (ст. 6).

Безкоштовно користуються всіма видами міського та при­міського транспорту:

245Тема 9

1) громадяни, віднесені до категорії 1; учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесені до категорії 2; діти, інва­лідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою (крім таксі з числом посадочних місць пасажирів не більше 9) (пункт 15 статті 20; пункт 9 статті 21, пункт 1 абзацу 3 статті 30);

2) пенсіонери за віком та інваліди, незалежно від причин інвалідності (крім метрополітену і таксі) (постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. № 354 та від 16 серпня 1994 р. № 555);

3) діти-сироти, що виховуються або навчаються у навчаль­но-виховних та навчальних закладах.

Правом безкоштовного проїзду всіма видами міського, при­міського та міжміського транспорту користуються учасники Великої Вітчизняної війни та особи, прирівняні до них відпо­відно до Міжурядової угоди держав — учасниць СНД "Про взаєм­не визнання прав на пільговий проїзд інвалідів і учасників Ве­ликої вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них" від 12 березня 1993 р.

Пільгою безкоштовного проїзду один раз на рік до будь-яко­го пункту України (туди і назад) автомобільним, повітряним, залізничним, водним транспортом з правом першочергового придбання квитків користуються громадяни, віднесені до ка­тегорії 1; 50-відсотковою знижкою вартості проїзду — громадя­ни, віднесені до категорії 2.

Інвалідам війни І та II груп надається право безкоштовного проїзду один раз на рік всіма видами транспорту, а особам, які супроводжують інвалідів І групи (не більше одного супровідни­ка), та інвалідам III групи — 50-відсоткова знижка вартості проїзду.

Безкоштовний проїзд один раз на два роки (туди і назад) вказаними видами транспорту, або проїзд один раз на рік з 50-відсотковою знижкою передбачено для учасників бойових дій та осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Правом безкоштовного проїзду один раз на рік (туди і назад) у двомісному купе спальних вагонів швидких і пасажирських поїздів, водним транспортом у каютах 1 класу експресних і

Соціальні пільги

пасажирських ліній, повітряним або міжміським транспортом користуються особи, які мають особливі заслуги або особливі трудові заслуги перед державою.

50-відсоткова знижка вартості проїзду в осінньо-зимовий період залізничним транспортом незалежно від факту роботи надається інвалідам з дитинства І та II групи та не більш як одному супровіднику інваліда І групи.

Пільгові перевезення здійснюються пасажирськими пере­візниками усіх форм власності та підпорядкування.

До соціально-трудових пільг належать такі.

Право на позаконкурсне зарахування до вищих навчаль­них закладів при одержанні позитивних оцінок

Умови прийому до вищих навчальних закладів затвердже­но Наказом Міністерства освіти і науки від 19 лютого 2001 р. (зареєстровано Мінюстом 7 березня 2001 р. № 200/5391).

Відповідно до пункту 23 цих умов правом позаконкурсного зарахування користуються:

— діти-сироти та діти, які залишились без піклування батьків;

— інваліди І та II групи, яким не протипоказано навчання за обраною спеціальністю;

— діти, чиї батьки загинули або стали інвалідами на вугле­добувних підприємствах, при вступі на навчання за гірничими спеціальностями;

— учасники бойових дій на території інших держав;

— особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

— громадяни, віднесені до категорій 1, 2 постраждалих від аварії на ЧАЕС та діти, інвалідність яких пов'язана з Чорно­бильською катастрофою (з обов'язковим наданням гуртожитку і гарантованою виплатою стипендії, підвищеної на 100 %; осо­би, які закінчили середні навчальні заклади з відзнакою, прий­маються за результатами співбесіди та навчаються за рахунок держави);

— громадяни, віднесені до категорії 3, які проживають на територіях радіоактивного забруднення і направлені на навчан-

247Тема 9

ня згідно з планом цільової підготовки або договорами з підпри­ємствами (навчаються за рахунок держави).

За інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації та профе­сійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких: обидва батьки є інвалідами; один з батьків — інвалід, а інший помер; одинока матір з чис­ла інвалідів; батько — інвалід, який виховує дитину без матері. Під час навчання названим категоріям громадян стипендія та призначена пенсія (державна соціальна допомога з дитинства і дітям-інвалідам) виплачуються у повному розмірі (ст. 22 Зако­ну "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

До соціально-трудових пільг також належать: право поза­чергового працевлаштування за спеціальністю; переважне пра­во на залишення на роботі при скороченні чисельності або шта­ту та на працевлаштування у випадку ліквідації підприємства; підвищений розмір виплати допомоги в разі тимчасової непра­цездатності; використання щорічної відпустки у зручний для них час і т. ін.*

До соціально-побутових пільг належать такі.

1. Безоплатне або пільгове встановлення телефонів.

Першочергове (позачергове) і безоплатне встановлення те­лефонів передбачено для осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед державою (інваліди війни).

Позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 % від тарифів вартості основних та 50 % — додаткових робіт) встановлено для учасників бойо­вих дій, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасників війни.

Встановлення телефону з оплатою 50 % вартості передбаче­но для категорії 1 та сім'ї, що має дитину-інваліда, якій вста­новлено інвалідність, пов'язану з катастрофою на ЧАЕС (поза чергою)'та категорії 2 (у першу чергу).

* Детальніше вони вивчаються в курсі "Трудове право України".

Соціальні пільги

2. Безплатне або пільгове користування телефоном.

Правом безоплатного користування телефоном наділені осо­би, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги пе­ред державою.

50-відсоткова знижка за користування телефоном законо­давством встановлена: для громадян, віднесених до категорій 1 та 2; дружини (чоловіка) померлих громадян з числа учас­ників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до кате­горії 3, смерть яких пов'язана з катастрофою; опікуна (на час опікунства) дітей померлих громадян; сімей, що мають дити­ну-інваліда, якщо інвалідність пов'язана з катастрофою на ЧАЕС; учасників бойових дій; інвалідів війни; учасників війни; осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про ста­тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; інвалідів І та II групи; сімей, в яких два або більше інвалідів.

До соціально-побутових пільг також слід віднести право: на безоплатне або пільгове забезпечення автомобілем; по­зачергове влаштування в заклади соціального захисту, а також на обслуговування службами соціального захисту вдома (більш детально їх зміст ми розглянемо у розділі 10 "Соціальне обслуговування"); надання безвідсоткової пози­ки для організації підприємницької діяльності, селянсько­го господарства.

Всі перелічені вище пільги є матеріальними за характером. У національному законодавстві передбачено велику кількість соціальних пільг, які є нематеріальними послугами, породже­ними дефіцитом у минулому, та за умов ринкових змін в Украї­ні ці пільги стали просто деклараціями, які не несуть змісто­вого навантаження. До таких пільг, наприклад, можна віднес­ти: першочерговий відпуск місцевих будівельних матеріалів на будівництво чи капітальний ремонт; першочергове право на вступ до житлово-будівельних кооперативів; позачергове обо­в'язкове забезпечення місцями в дошкільних закладах освіти незалежно від відомчої підпорядкованості; першочергове обслу­говування в аптеках; користування при виході на пенсію та зміні роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи, і т. ін.

_ Тема 9

За ступенем персоніфікації соціальні пільги можна класи­фікувати на одноособові (наприклад, пільга щодо оплати меди­каментів, забезпечення санаторно-курортним лікуванням) та сімейні (пільга на оплату житлово-комунальних послуг); за періодичністю їх виплати — на одноразові (забезпечення спец-автотранспортом) та щомісячні (оплата житла).

IV. Задачі

1. Громадянка Т. є постраждалою від Чорнобильської ката­строфи категорії 2. 25 квітня 2002 р. вона звернулась із рецеп­том для безоплатного придбання лікарських препаратів до при­ватної аптеки "Медик". Однак їй відмовили, мотивуючи тим, що право безоплатного та пільгового придбання ліків може бути використано тільки при їх придбанні у закладах та установах охорони здоров'я, які фінансуються з бюджету.

Проаналізуйте наведену ситуацію. Якими нормативними актами врегульовано питання безоплатного придбання ліків громадянами?

2. Громадянка К. — пенсіонер за вислугу років (з числа осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ). Разом з ним проживають його дружина (працює медсестрою в районній поліклініці) та син (21 рік) — студент 4-го курсу очної форми навчання університету "Львівська політехніка". Вони проживають у власній квартирі загальною площею 84 кв. м. Розмір пенсії К. становить 280 грн/міс.

28 січня 2003 р. ЗАТ "УТЕЛ" та ВАТ "Львівобленерго" по­передили К. про те, що у 2003 р. він не матиме права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, оскільки різниця вартості таких послуг за 2002 р. не була їм компенсована місце­вим бюджетом.

Чи правомірна відповідно до умов задачі відмова у наданні соціальних пільг на житлово-комунальні послуги?

Які нормативно-правові акти врегульовують ці питання?

Хто належить до членів сім'ї громадянина К.? Чи поши­рюватиметься на них пільга щодо оплати житлово-комуналь­них послуг?

Соціальні пільги

Які норми надання пільг у сфері житлово-комунальних послуг?

3. Громадянин Ц. (1970 р. н.) — інвалід з дитинства II гру­пи. 25 січня 2003 р. він звернувся до поліклініки за місцем про­живання; йому поставили діагноз — двостороннє запалення легенів та виписали рецепт на безоплатне придбання усіх необ­хідних ліків.

Однак, коли Ц. звернувся до державної аптеки № 24 Заліз­ничного району м. Львова, у безоплатній видачі ліків йому відмовили, мотивуючи тим, що правом безоплатного придбан­ня ліків особа може скористатись лише у випадку амбулатор­ного лікування конкретних (передбачених у спеціальному пе­реліку) захворювань (наприклад, бронхіальна астма). Проана­лізуйте ситуацію, дайте відповідь на такі запитання.

Чи правомірною є відмова?

Назвіть суб'єктів права на безоплатне та пільгове придбан­ня ліків.

Чи передбачено законодавством обмеження щодо пільгово­го придбання ліків?

Який порядок пільгового придбання медикаментів грома­дянами?

4. Громадянин Л. був військовослужбовцем за контрактом; отримав інвалідність І групи при ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи. Проживає у м. Пустомити Львівської області.

24 липня 2002 р. Л. звернувся до органу праці і соціального захисту Пустомитівського району із заявою про забезпечення його санаторно-курортною путівкою у м. Трускавець. Однак йому відмовили, вказуючи на те, що для отримання путівки на санаторно-курортне лікування він повинен: 1) принести рішен­ня МСЕК про необхідність забезпечення такого лікування; 2) написати заяву про необхідність поставити його в чергу для придбання такої путівки.

Чи правомірними є дії та пояснення інспектора органу праці та соціального захисту? ⁽

Який порядок пільгового забезпечення громадян путівками на санаторно-курортне лікування?

251Тема 9

Хто є джерелом фінансування путівки в цій ситуації? У яких випадках виплачується компенсація за невикорис­тану путівку на санаторно-курортне лікування?

5. Громадянка С. (1985 р. н.) у 1998 р. залишилась круглою сиротою. У червні 2003 р. вона подала документи для вступу на філологічний факультет Київського національного університе­ту імені Тараса Шевченка. Іспити С. склала позитивно, однак для зарахування на навчання їй не вистачило двох балів.

Проаналізуйте наведену ситуацію та дайте відповідь на такі запитання.

У чому полягає пільгове зарахування до вищих навчальних закладів?

Чи матиме С. право на пільгове зарахування на філологіч­ний факультет КНУ імені Тараса Шевченка?

Які нормативно-правові акти врегульовують це питання?

6. Учасник бойових дій помер у березні 2002 р. Його дружи­на у квітні 2002 р. звернулася до районної МСЕК про встанов­лення причинного зв'язку з пораненням, одержаним під час Великої Вітчизняної війни. Чи може МСЕК у цьому випадку встановити причину смерті у зв'язку з пораненням? Чи мати­ме право вдова на пільги і на які?

7. Громадянин М. інвалід з дитинства III групи. 25 вересня 2002 р. він хотів поїхати до родичів до м. Львова. У касі за­лізничного вокзалу йому пояснили, що він зобов'язаний пов­ністю оплатити проїзд. М. заперечував, оскільки вважав, що як інвалід з дитинства має право на пільги, зокрема на без­коштовний проїзд. Право на які пільги на проїзд мають інва­ліди з дитинства III групи? Якими нормативними актами це врегульовано?

8. Громадянин В., працівник органів внутрішніх, справ за­гинув при виконанні своїх обов'язків. Його дружина звернула­ся до житлово-експлуатаційної організації із заявою про зміну розміру квартирної плати. їй пояснили, що право на зменшен­ня розміру квартирної плати мають члени сімей загиблих

Соціальні пільги

військовослужбовців. Оскільки її чоловіків не був військово­службовцем Збройних Сил України, то вона не має права на пільги з квартирної плати. Право на які пільги мають члени сімей загиблих працівників органів внутрішніх справ? Хто на­лежить до членів сімей загиблих?

Нормативно-правові акти

1. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21 березня 1991 р. // Відо­мості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 21. — Ст. 252.

2. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соці­альне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р. № 2240-ИІ // Офіційний вісник України. — 2001. — №8. — Ст. 310.

3. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соці­альне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності" від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ // Офіційний вісник України. — 1999. — № 42. — Ст. 2080.

4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соці­альне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р. № 1533-ІП // Офіційний вісник України. — 2000. — № 13. — Ст. 505.

5. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Порядок на­дання і розміри грошових компенсацій вартості санаторно-ку­рортного лікування деяким категоріям громадян" від 3 квітня 1995 р. № 236 // Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 7. — Ст. 161.

6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про норми надан­ня послуг з харчування та облаштування на нічліг у спеціаль­но відведених для цього місцях особам, які не мають житла, операції з надання яких звільняються від оподаткування подат­ком на додану вартість" від 27 квітня 1998 р. № 573 // Офіцій­ний вісник України. — 1998. — № 17. — Ст. 632.

7. Наказ Міністерства соціального захисту населення Украї-

253Тема 9

ни "Про затвердження типових положень (взірцевих) про тери­торіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і про відділення соціаль­ної допомоги вдома" від 1 квітня 1997 р. № 44 // Офіційний вісник України. — 1997. — Число 39. — Ст. 57.

8. Постанова Ради Міністрів УРСР "Про спеціальні будин-ки-інтернати для престарілих та інвалідів" від 2 березня 1990 р. № 49 // ІАЦ Ліга.

9. Наказ Міністерства праці України "Про затвердження типових положень про будинки-інтернати (пансіонати) для гро­мадян похилого віку, інвалідів та дітей" від 29 грудня 2001 р. № 549 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 5. — Ст. 212.

10. Наказ Міністерства праці України "Типове положення про дитячий будинок-інтернат" від 29 грудня 2001 р. № 549 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 5. — Ст. 212.

11. Наказ Міністерства праці України "Типове положення про психоневрологічний інтернат" від 29 грудня 2001 р. № 549 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 5. — Ст. 212.

12. Наказ Міністерства оборони України "Про затверджен­ня Інструкції про порядок санаторно-курортного забезпечення у Збройних Силах України" від 11 лютого 2003 р. № 33 // Офі­ційний вісник України. — 2003. — № 9. — Ст. 424.

13. Постанова Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності "Про затвердження Інструк­ції про порядок планування, обліку, видачі путівок на санатор­но-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, придбаних за рахунок коштів Фонду соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності" від 24 грудня 2001 р. № 51 // Все про бухгалтерський облік. — 2003. — № 35. — Квітень.

14. Постанова Правління Фонду соціального страхування "Про затвердження Інструкції про порядок планування і видачі путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок, при­дбаних за кошти соціального страхування" від 19 травня 1999 р. № 5 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 28. — Ст. 1440.

15. Наказ Міністерства праці України "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувально-оздоров-

Соціальні пільги

чих установ в органах соціального захисту населення України" від 25 грудня 1997 р. № 42 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 9. — Ст. 370.

16. Постанова Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захво­рювань "Про затвердження Положення про забезпечення інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві або про­фесійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування та облік, зберігання, розподіл і видачу путівок" від 15 серпня 2001 р. № 32 // Орієнтир. — 2001. — № 36. — Вере­сень.

17. Наказ Міністерства України у справах захисту населен­ня від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС "Про затвер­дження Порядку виплати компенсації середньої вартості путі­вки на санаторно-курортне лікування та відпочинок дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 3 жовт­ня 1995 р. № 102 // ІАЦ Ліга.

18. Постанова Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності "Про граничні витрати коштів Фонду на санаторно-курортне лікування" від 19 верес­ня 2001 р. № 36 // Бухгалтер. — 2002. — № 19. — Травень.

19. Наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про за­твердження зразка санаторно-курортної путівки" від 22 січня 2002 р. № 19 // Все про бухгалтерський облік. — 2002. — № 32. — Квітень.

20. Наказ Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України "Про затвердження Інструкції про порядок санаторно-курортного лікування та відпочинку в Прикордонних військах України" від 7 червня 1999 р. № 279 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 28. — Ст. 1442.

21. Наказ Міністерства соціального захисту населення України "Про затвердження Положення про підсобне господар­ство та промислові виробництва інтернатних установ Міністер­ства соціального захисту населення України" від 1 квітня 1997 р. № 42 // Офіційний вісник України. — 1997. — Чис­ло 39. — Ст. 54.

22. Постанова Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захво-

255Тема 9

Соціальні пільги

рювань "Про затвердження Положення про забезпечення про­тезно-ортопедичними виробами інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" від 15 серпня 2001 р. № 31 // ІАЦ Ліга.

23. Постанова Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захво­рювань "Про затвердження Положення про порядок фінансу­вання витрат потерпілим на слухові апарати, лікарські засоби, окуляри, протезування зубів і очей" від 31 січня 2002 р. № 10 // Орієнтир. — 2002. — № 18. — Травень.

24. Наказ Міністерства праці України "Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення населення України про­тезно-ортопедичними виробами" від 9 березня 2000 р. № 53 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 20. — Ст. 847.

25. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затверджен­ня Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" від 8 верес­ня 1997 р. № 999 // Офіційний вісник України. — 1997. — Число 37. — Ст. 37.

26. Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда: Затв. Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 22 лютого 1992 р. № 73 // Зібрання постанов Уряду України. — 1992. — № 3. — Ст. 68.

Література

1. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР. — М., 1987.

2. Батпигин К.С. Право социального обеспечения. Общая часть: Учеб. пособие. — М., 1995.

3. Захаров М.Л., Тучкова 9.Г. Социальное обслуживание рабочих и служащих. — М., 1987.

4. Иванова Р. И„ Тарасова ВЛ. Предмет и метод советского права социального обеспечения. — М., 1983.

5. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспече-нию в СССР. — М.: Изд-во МГУ, 1986.

6. Право социального обеспечения: Учеб. пособие / Под ред. К.Н. Гусова. — М.: Проспект, 1999.

7. Социальное обеспечение в странах запада. — М., 1994.

8. Соціальні послуги і неприбуткові недержавні організації // Соціальний захист. — 1999. — № 6. — С. 54—60.

9. Спгашків Б. Соціальному обслуговуванню — законодавче закріплення // Право України. — 1997. — № 10. — С. 31—35.

10. Теренс М. Ганслі. Соціальна політика та соціальне забез­печення за ринкової економіки: Пер. з англ. — К.: Основи, 1996.

11. Фогель ЯМ. Социальное обслуживание в СССР. — М., 1980.

12. Фогель ЯМ. Социальное обслуживание инвалидов.— М.: Юрид. лит., 1986.

Тема 10

Соціальне обслуговування

І. Основні питання

1. Поняття та принципи соціального обслуговування.

2. Соціальні послуги, що надаються за рахунок коштів соці­альних страхових фондів:

а) загальна характеристика страхових послуг;

б) страхові послуги у зв'язку з втратою працездатності;

в) страхові послуги у зв'язку з втратою роботи;

г) інші види страхових послуг.

3. Соціальне обслуговування громадян похилого віку та оди­ноких непрацездатних громадян на дому.

4. Стаціонарне соціальне обслуговування громадян похило­го віку.

5. Стаціонарне соціальне обслуговування інвалідів з числа звільнюваних з місць позбавлення волі.

6. Соціальне обслуговування дітей.

7. Соціальна реабілітація та адаптація інвалідів.

8. Санаторно-курортне лікування.

9. Забезпечення протезно-ортопедичними виробами. 10. Забезпечення засобами пересування.

Соціальне обслуговування

II. Додаткові контрольні питання

1. Складіть схему "Види соціальних послуг за законодав­ством України".

2. Визначте ознаки, за якими соціальні послуги відрізня­ються від соціальних допомог.

3. У чому виявляється принцип адресності надання соціаль­них послуг?

4. Які соціальні ризики є підставою для надання соціальних послуг?

5. У чому полягає стаціонарне соціальне обслуговування?

6. Назвіть перелік соціальних послуг, які надаються на дому.

7. Які види соціальних послуг надають психоневрологічні інтернати?

8. Які соціальні послуги є платними?

9. Назвіть види медичних послуг, які надаються згідно із законодавством України.

10. Назвіть джерела фінансування соціальних послуг.

11. Підготуйте зразки документів, необхідних для надання окремих видів соціального обслуговування (за вказівкою ви­кладача).

III. Методичні рекомендації

Соціальне обслуговування має комплексний характер і включає різні види соціальних послуг, спрямованих на задо­волення особливих потреб громадян, зумовлених хворобою, інвалідністю, старістю та іншими соціальними ризиками. Воно являє собою діяльність державних, або уповноважених державою органів щодо надання соціально-побутових, соці­ально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-право­вих послуг і матеріальної допомоги, проведення соціальної адаптації і реабілітації громадян, які перебувають у важкій життєвій ситуації.

Соціальне обслуговування може надаватися в таких формах: соціальні послуги; матеріальна підтримка.

259Тема 10

Матеріальна підтримка полягає в наданні особі, яка перебу­ває у важкій життєвій ситуації, матеріальних благ: речей, одя­гу, засобів пересування і т. д. У деяких випадках соціальне об­слуговування може здійснюватися у формі надання грошової допомоги або грошової компенсації.

Розрізняють такі види соціальних послуг:

1) соціальні послуги, що надаються за рахунок коштів стра­хових фондів;

2) соціальне обслуговування громадян похилого віку та оди­ноких непрацездатних громадян на дому;

3) стаціонарне соціальне обслуговування громадян похило­го віку;

4) стаціонарне соціальне обслуговування інвалідів з числа звільнюваних з місць позбавлення волі;

5) соціальне обслуговування дітей;

6) соціальна реабілітація та адаптація інвалідів;

7) санаторно-курортне лікування;

8) забезпечення протезно-ортопедичними виробами;

9) забезпечення засобами пересування.

Соціальні послуги, що надаються за рахунок коштів соці­альних страхових фондів

У разі настання страхового випадку Фонд соціального стра­хування від нещасних випадків надає такі види соціальних послуг:

1) сприяє створенню умов для своєчасного надання кваліфі­кованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настан­ня нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

2) організовує цілеспрямоване та ефективне лікування по­терпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактич­них закладах або на договірній основі в інших лікувально-профі­лактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здо­ров'я застрахованого;

3) забезпечує потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг по-

Соціальне обслуговування

стійно доступної, раціонально організованої медичної допомо­ги, яка має включати:

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікаря­ми загальної практики;

б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, проте­зами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).

4) вживає всіх необхідних заходів для підтримання,