Форвардні операції на фінансовому ринку.

 

Термінова або форвардна (англ. forward transantions -термінова угода) операція є угодою, при якій платежі проводять­ся у встановлений термін (від одного тижня до п'яти років) за курсом, зафіксованим на час укладення угоди за контрактом, тобто це угоди, в яких сторони домовляються про поставку пев­ної суми валюти через конкретний період часу після укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді.

Форвардні операції діляться на два види: угоди аутрайт і угоди своп. Операція аутрайт означає, що продавець зобо­в'язується продати, а покупець - купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом. Угоди своп ~ комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами ва­лютування.

 

38. Операції опціон і своп на фінансовому ринку.

 

Оцпіон — один з видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Залежно від прав, що надаються власнику (покупцю) опціону, останні поділяють на опціони put та call.

Опціон put (на продаж) дає власнику (покупцю) опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною певного виду фінансового чи іншого активу. Продавець опціону PUT зобов'язаний купити такий актив у покупця опціону.

Опціон call (на купівлю) дає власнику право на купівлю через визначений час за наперед обумовленою ціною певного активу, який йому зобов'язаний продати продавець опціону.

Як і на ринку ф'ючерсів, на ринку опціонів проводять операції дві основні категорії учасників: хеджери та спекулянти.

Біржовий опціонний контракт — це дериватив, згідно з яким на біржовому ринку одна сторона контракту (покупець опціону) має право, але не зобов'язання, купити (у разі call-on опціону) й продати (у разі put-опціону) фіксовану кількість відповідних базових активів за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за юною, зафіксованою на момент укладення угоди (ціна виконання опціону). Друга сторона контракту (продавець опціону) зобов'язується продати чи купити фіксовану кількість відповідних базових активів за ціною виконання,

Опціонні контракти мають важливі переваги порівняне з іншими інструментами хеджування. Насамперед йдеться про можливість вибору під час прийняття рішення про виконання опціону. Перевага полягає також у тому, що прибуток покупця опціону не обмежується, як це властиво для інших інструментів хеджування. Крім того, опціон обмежує ризик покупця величиною опціонної премії яка визначається в момент укладання контракту, що дає змогу планувати діяльність у напрямі компенсації ймовірних втрат за опціоном.

Існування біржового та позабіржового опціонних ринків надає учасникам ширші можливості вибору для хеджування опціонами порівняно з іншими інструментами, оскільки для форвардних контрактів і снопів діє лише позабіржовий ринок, а для ф'ючерсів — лише біржовий. При використанні опціонів можна найточніше дібрати потрібний (відповідний) тип опціона (американський, європейський), його категорію, вид торгівлі (біржова, позабіржова), які найповніше задовольняють потреби учасника ринку. Різноманітність опціонів є однією і переваг цього виду деривативїв.

Головним недоліком опціонії є їх висока вартість. Опціони є зручними й гнучкими фінансовими інструментами страхування від ризиків, але їх вартість досить висока і в середньому становить близько З—5% від суми угоди, тоді як по форвардах комісійні не стягуються, по ф'ючерсах — витрати мінімальні, вартість свопів — близько 1% від суми контракту. Іншими недоліками є необхідність виплати всієї опціонної премії наперед, тобто в момент укладання угоди, а також щодо біржових опціонів — це стандартні суми, терміни виконання та види базових фінансових інструментів, що не завжди відповідають потребам учасників ринку.

Своп-контракти –це угода між контрагентами про обмін певної к-сті базових інструментів на визначених умовах в майбутньому. Своп-контракти найчастіше укладаються в розрахунку на умовну суму, що передбачає лише обмін різницями в цінах базових інструментів, а не самими інструментами.Умовні суми, які обмінюються в свопі, можуть бути однаковими або змінюватися.

Основною особливістю свопів є взаємовигідність, коли завдяки проведенню операцій обміну обидві сторони досягають тієї мети, яку вони перед собою поставили. Угоди своп укладаються тоді, коли потенційні учасники хочуть скористатися такими можливостями іншої сторони, яких самі вони не мають. Отже, від своп-контракту переваги отримують обидва учасники, жоден з них не програє і не виграє, завдяки чому вдається знизити вартість опера рації своп. Своп-контракти – порівняно недорогі інструменти хеджування ризиків і за здійснення операцій зацікавлена сторона сплачує комісійну винагороду в розмірі близько 1% від суми угоди. Розрізняють два види своп-контрактів – валютний своп і відсотковий, кожний з яких має на меті хеджування відповідного виду ризику – валютного чи відсоткового. На практиці ці свопи часто поєднуються в одній угоді.

Відсотковий своп-контракт — це угода між двома контра­гентами про обмін відсотковими платежами в розрахунку на визначену суму з метою встановлення нижчих витрат запозичення. На притиці прийнято розрізняти два типи відсоткових свопів:

1) прості — свопи, які передбачають обмін фіксованої відсоткової ставки на плаваючу чи плаваючої ставки на фіксовану.

2) базисні свопи - в результаті яких плаваюча ставка обмінюється на плаваючу, але розраховану на основі іншої балютної ставки.

Валютний своп або своп з крос-курса, чи салют, полягає в обміні процентних платежів та номіналу в одній валюті на процентні платежі та номінал в іншій валюті.

В порівнянні з іншими дериктивами свопи мають ряд переваг:

• обидві сторони контракту отримують можливість досягти поставленої мети хеджування ризику або зниження витрат із залучення коштів;

• вартість свопів значно нижча за вартість інших Інструментів хеджування, наприклад опціонів, крім того в разі взаємної домовленості комісійні за угодами своп можуть взагалі не стягуватися;

• угоди укладаються на будь-який період і базовий інструмент;

• ринок свопів добре розвинутий, і тому процедура укладання своп-контрактів легко реалізується, умови обговорюються, як правило, по телефону;

• можливість достроково вийти з операції своп кількома способами. Для цього укладаються зворотні свопи, коли новий контракт компенсує дію вже існуючого. Крім того, під час підписання угоди можна обумовити випадки припинення її дії, які дозволяють: кожній зі сторін за певну платню розірвати контракт;

• зниження ризику за даним видом операцій, у разі невиконання зобов'язань однією зі сторін втрати іншої сторони обмежуються контрактними відсотковими платежами або різницями вал. курсів, а не поверненням основної суми борг

 

39. Сектори фондового ринку та критерії їх класифікації.

 

Фондовий ринок — це система економічних і правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. За способом розміщення цінних паперів: Первинний ринок — це сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів. Це ринок перших та по-вторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладення капі-талу в різні галузі економіки. Первинне розміщення цінних паперів різних компаній може проводитися шляхом передплати, відкритого продажу або проведення аукціонів. Вторинний ринок — сукупність право-відносин, пов 'язаних з обігом цінних паперів. На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів та загального обсягу інвестицій в економіку. Голов-ною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цін-них паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, у свою чергу, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів і невисоких витратах на реалізацію

 

40. Формування курсової вартості акцій.

 

Акція є цінним папером, який дає право його власнику брати участь в управлінні акціонерним товариством, його при­бутками і розподілі залишків майна при його ліквідації.

Акція має номінальну (ціна, позначена на акції) і ринкову (ціна, за якою реально купується акція або курсова) вартість.

Залежно від особливостей порядку нарахування та випла­ти дивідендів акції поділяються на привілейовані та звичайні.

Прибуток за акціями сплачується у вигляді дивіденду, під яким розуміється частина чистого прибутку акціонерного товариства, що підлягає розподілу між акціонерами.

Курс акції залежить від річного дивіденду, який вона при­носить, рівня позичкового процента та співвідношення між про­позицією акцій та попитом на них. Іншими словами, курс акцій знаходиться в прямій залежності від розміру одержуваного за ними дивіденду й у зворотній залежності від рівня позичкового (банківського) відсотка. Тобто курс акції тим вищий, чим більшим є дивіденд, що виплачується за нею, і чим нижчим є рівень позич­кового процента, оскільки, купуючи акції, власник грошового капіталу завжди порівнює виплачуваний за ними дивіденд з тим доходом, який він міг би одержати, поклавши свій капітал у банк, тобто з позичковим процентом.

Курс акцій = Дивіденд / Банк, відсоток X 100%.

За допомогою наведеної формули легко можна підрахува­ти курс привілейованої акції, тоді як оцінка курсу звичайної акції пов'язана з труднощами, бо розмір річного дивіденду за такими акціями можна тільки передбачити.

Курсова ціна акції акціонерного товариства закритого ти­пу, за якою вона продається всередині товариства, визначається вартістю чистих активів товариства, що приходяться на одну оп­лачену акцію, і називається балансовою вартістю акцій:

Б = А/К,

де Б - балансова вартість акції, гр. одн.;

А - чисті активи акціонерного товариства, гр. одн.;

К - кількість оплачених акцій, шт.

Балансова вартість акції застосовується при лістингу акцій.