Організація відділу маркетингу та збуту на торгівельних підприємствах.

Залежно від умов навколишнього бізнес-середовища і намірів підприємства можливі такі концепції організації маркетингу на підприємстві:

-- відділ збуту — маркетингові функції, як правило, виконуються спеціалістами, яких наймають тимчасово; відділ збуту відіграє важливу роль у структурі підприємства й займається виключно розподілом. Щодо інших маркетингових функцій, таких як дослідження ринку, реклама тощо, їхній час ще не настав – адже практично вся продукція, яка виготовляється, продається. У нашій країні цей період позначено характерним дефіцитом більшості споживчих товарів. Щодо розробки товару ця функція завжди існувала, але виконувалася конструкторським бюро або аналогічними підрозділами фірми.

-- маркетингово-збутовий відділ — збутові й окремі маркетингові функції виконують штатні працівник відділу; Відділ збуту з маркетинговими функціями. Цей етап пов'язаний з першими серйозними проблемами зі збутом продукції. Стає зрозумілим, що функціями збуту вже не обмежитися. Потрібні й дослідження ринку, і реклама, і сервіс. Таке "прозріння" вимагає і певних змін у структурі фірми. Представникові топ-менеджменту (найчастіше це віце-президент з питань збуту або комерційний директор) доручається керівництво не тільки суто збутом, а й іншими, пов'язаними зі збутом, функціями (обслуговування клієнтів, реклама, планування збуту, дослідження ринку), які раніше належали до компетенції інших підрозділів.

-- відділ маркетингу — збутові функції виносять за межі відділу, працівники концентрують увагу на виконанні тільки маркетингових функцій;

сучасна схема управління маркетингом — виконання маркетингових і збутових функцій об'єднують у єдиний комплекс під керівництвом заступника директора зі збуту і маркетингу, а до виконання маркетингових функцій залучаються в разі потреби всі робітники і службовці підприємства. Спеціалізований відділ маркетингу. На цьому етапі відділ маркетингу виокремлюється в самостійний підрозділ, який відповідає за ціноутворення, планування продукту, рекламу та є абсолютно самодостатнім в організаційному плані. На фірмі діють два відділи – маркетингу та збуту, підпорядковані віце-президенту. Зазначимо, що кожен з підрозділів фірми, зорієнтований на споживачів, виконує певні маркетингові функції, але автономно від інших.

Можна виділити декілька базових організаційних структур маркетингу:

- функціональна

- продуктова

- ринкова

- орієнтована на покупця

- регіональна

Функціональна організаційна структура формується виходячи з функцій маркетингу, які він виконує на підприємстві. Маркетинг(досліждення, реклама, стимулювання збуту, збут, маркетинг-логистика, розробка і планування продукту) виступає, як лінія поряд з іншими функціями (постачання, виробництво, персонал фінанси) підприємства.

Продуктова організаційна структура доцільна для підприємств, що випускають велику кількість різноманітної продукції, яка потребує специфічних умов виробництва і збуту.

Ринкова організаційна структура застосовується для підприємств з однорідною продукцією

Організаційна структура маркетингу з орієнтацією на покупця (групу покупців) базується на проведенні маркетингової діяльності і маркетингових заходів, які різняться за цільовими групами покупцівю. Стратегія маркетингу розробляється для кожної групи покупців

Регіональна організаційна структура маркетингу застосовується для підприємств, що випускають продукцію, яка продається у багатьох регіонах з різними вимогами (для вітчизняного покупця, на експорт).

 

37. Порядок позначення цін та використання. Засобів вимірювання в роздрібній торговельній мережі.

Інформування покупців про роздрібні ціни на товари здійснюється за допомогою таких засобів:

ярликів цін (цінників) на зразках товарів або покажчиків цін в підприємствах роздрібної торгівлі;

ярликів цін (цінників), прейскурантів алкогольних напоїв, меню та прейскурантів цін на куповані товари в підприємствах громадського харчування.

Ярлик цін (цінник) призначається для надання покупцям основної інформації на окремий товар, покажчик цін і прейскурант цін на куповані товари - на ряд товарів, що є у продажу, меню -

про перелік страв, кулінарних, булочних, борошняних кондитерських виробів, що пропонуються протягом дня.

Ярлики цін (цінники) та покажчики цін повинні мати такі реквізити:

для продовольчих товарів:

для вагових товарів - назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів;

для товарів чи напоїв, що продаються на розлив, - назва товару чи напою, сорт, ціна за одиницю місткості або одиницю ваги;

для штучних товарів та напоїв в пляшках - назва товару чи напою, вага або місткість, сорт, ціна за штуку;

для товарів, що розфасовані, - назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів, вага одиниці розфасовки, ціна за одиницю розфасовки;

для непродовольчих товарів:

для товарів, на які ціни встановлені в залежності від сортності, - назва товару, сорт, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки;

для товарів, на які ціни по сортах не встановлені, - назва товару, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки;

для дрібних штучних товарів (парфумерні, галантерейні та ін.)

- назва товару, вага або місткість, ціна за штуку або одиницю упаковки.

Роздрібні ціни також можуть бути позначені на товарних ярликах, етикетках підприємств-виготівників, упаковці, в якій товар продається населенню, або безпосередньо на самому товарі, якщо позначення ціни не псує його товарний вигляд та не знижує якість товару.

Засіб вимірювальної техніки — технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики (ст. 1 Закону про метрологію).

гідно з документами, що регулюють порядок провадження торговельної діяльності1, ЗВТ повинен:

— бути у справному стані;

— мати провірочне тавро (клеймо);

— проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.

Покупець має право перевірити точність ваги відпущеного товару. А суб’єкт господарювання, своєю чергою, зобов’язаний на його вимогу провести перевірку, зокрема, міри та ваги товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів.

 

 

38. Стан та перспективи розвитку торгівлі будівельними матеріалами та виробами в Україні.

У 2010 році спостерігалося пожвавлення у будівельній галузі. За підсумками І півріччя 2010року було введено в експлуатацію 3247тис.кв.м житла, що на 43,2% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Відновлення будівельних робіт на проектах вплинуло на динаміку обсягів виробництва будівельних матеріалів. Так, у січні-вересні 2010року, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, обсяги виробництва плит та керамічної плитки зросли на 15,1%, до 36,4млн.кв.м, вапна – на 9,1%, до 3070тис.тонн, блоків та цегли з цементу – на 21,0%, до 823млн.умовних шт., збірних елементів конструкцій для будівництва – на 4,3%, до 1221тис.куб.м. Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише по напрямах виробництва керамічної цегли та цементу.

У 2009 році, порівняно з 2008роком, скоротилися обсяги як експорту, так і імпорту будівельних матеріалів. Зменшення обсягів експорту було, насамперед, пов’язано зі скороченням попиту на будівельні матеріали у Російській Федерації та інших країнах СНД, які є основними споживачами української будівельної продукції. На зменшення обсягів імпорту, окрім коливань попиту, вплинула девальвація національної валюти, внаслідок якої суттєво зросли ціни на іноземну продукцію. Основними постачальниками будівельних матеріалів в Україну є підприємства Польщі, Туреччини, Іспанії, Італії та Китаю.

У 2010 році зовнішньоекономічна діяльність дещо активізувалася. Зросли обсяги експорту-імпорту каменів для будівництва, шлаковати та силікатної вати, виробів з асфальту, вогнетривкої цегли, а також плит та керамічної плити.

У 2009 році український ринок нерухомості втратив інвестиційну привабливість. Проте на сьогодні є перспективи розвитку у торговельній та житловій сфері, оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла. У 2010 році зросли обсяги кредитування будівельної галузі. Так, за підсумками 9місяців 2010року, банками було надано нових кредитів на суму 20,1млрд.грн., що на 40,6% більше, ніж за аналогічний період попереднього року.

Подальший стан галузі залежатиме від відновлення іпотечного кредитування та зростання платоспроможності населення. Спеціалісти прогнозують, що вихід з кризового стану підприємств будівельного сектору розпочнеться не раніше, ніж через рік.

У 2010 році спостерігалося деяке пожвавлення у будівельній галузі, в результаті чого зріс попит на будівельні матеріли, що позначилося на збільшенні обсягів їх виробництва. Так, у січні-вересні 2010року зросли обсяги виробництва плит та керамічної плитки, вапна, блоків та цегли з цементу, збірних елементів конструкцій для будівництва тощо. Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише у напрямах виробництва керамічної цегли та цементу. На сьогодні є певні перспективи розвитку у торговельній та житловій сфері оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла. Проте подальший стан галузі залежатиме від відновлення іпотечного кредитування та зростання платоспроможності населення. Спеціалісти прогнозують, що вихід з кризового стану підприємств будівельного сектору розпочнеться не раніше, ніж через рік. Підрядний ринок України містить більш семи тисяч юридично самостійних будівельних, ремонтних та реставраційних організацій. Помірний економічний розвиток країни та ріст інвестиційних потреб і спроможностей суспільства обумовив зріст обсягів будівництва за останні три роки на 15-35%. Конкурентне середовище було передумовою створенню тендерних засад для відбору кращих виконавців робіт і виробників матеріалів.

Дослідження та прогнозування попиту на будівельні матеріали набуває все більшого значення в умовах розвитку малого та середнього бізнесу в Україні та очікуваного „будівельного буму” в 2007 році. В результаті проведеного маркетингового дослідження підрядного ринку України встановлені основні тенденції розвитку будівельної галузі та ринку будівельних матеріалів у найближчі 10 років.

Насичення житлового сегменту столичного ринку нерухомості у зв’язку із конкуренцією підрядних організацій, призведе до підвищення обсягів житлового та комерційного будівництва в інших регіонах України. Будівлі старої забудови міст і так звані 5-ти поверхові “хрущівки” примусять інвестувати їх відновлення через майже 80% знос та непридатність до експлуатації. Окрім цивільного будівництва у наступні 10 років активніше почнуть заповнюватися такі досі вільні ніши як реставрація будівель культурного та історичного значення, промислове будівництво та ремонт (більшість підприємців використовують старі майже зношені цехи). Особливою нішею є будівництво дошкільно-шкільних та вищих навчальних закладів нового зразка, що нині проектуються. Останнім часом, великої уваги заслуговують “євроремонти” об’єктів, які потребують матеріалів більш високого класу якості. Здебільшого це приміщення офісів, банків, магазинів, підприємств громадського харчування, престижних житлових будинків, навчальних закладів та інших об’єктів. З часом, з досвіду розвинутих країн, ці тенденції посилюватимуться.

Український ринок зараз переживає період, який польський ринок пережив 6-7 років назад. Доречи у Польщі як і в інших західноєвропейських країнах зараз спостерігається перенасичення будівельного ринку.

Дослідженнями встановлено, що найближчим часом перспективними для розвитку бізнесу в Україні є ринок будівництва і ринок будівельних матеріалів.

Умовами, що сприяють розвитку галузі будівельних матеріалів України є наступні: зростання попиту на високоякісні вироби; наявна сировинна база; відносно дешеві трудові ресурси; зацікавленість іноземних фірм у просуванні виробничого обладнання на український ринок; зацікавленість відомих зарубіжних фірм у відкритті виробництва матеріалів під своєю торговою маркою в Україні; наявність Держстандартів України щодо будівельних матеріалів, технічних умов виробництва та постійне їх удосконалення; досвід отримання виробниками будівельних матеріалів сертифікатів відповідності продукції міжнародним стандартам якості на підприємствах галузі; розвиток банківської сфери, зокрема кредитування підприємств; сприятлива політика держави щодо підтримки вітчизняного виробника та розвитку експорту; досвід “піонерів ” російського та вітчизняного ринку у створенні корпорацій в галузі будівництва.

Негативними умовами розвитку заводів будівельних матеріалів України є тривалий пошук інвесторів, відсутність кваліфікованих кадрів з виробництва матеріалів через тимчасовий “застій ” у галузі, а також розвиток нових технологій виробництва матеріалів, помірне зростання конкуренції, повільне налагодження каналів товаропросування будівельних матеріалів. Доречі деякі негативні умови вже почали змінюватись в позитивному напрямку, зокрема з’явились мережі з роздрібної та оптової торгівлі будівельними матеріалами. Наприклад, центри оптової торгівлі типу «Епіцентр», мережі магазинів будівельних матеріалів.