Функціональний аналіз діяльності менеджера

Основне завдання менеджерів полягає у створенні навколишніх умов для групової діяльності таким чином, щоб індивіди вносили свій внесок у досягнення групових цілей з мінімальною витратою грошей, часу, зусиль і матеріалів, а також з мінімальними незручностями.

Змістом діяльності менеджера є процес реалізації функцій планування, організації, координації, мотивації і контролю.

Дослідження показують, що значимість різних функцій управління в діяльності менеджерів різних рівнів неоднакова. Так, менеджери вищого рівня витрачають більше часу на планування, на нижчому ж рівні управління найбільш важлива функція мотивації. У той же час менеджери усіх рівнів управління витрачають майже в два рази більше часу на планування, ніж на організацію, координування, мотивацію і контроль разом узяті.

Управлінська діяльність передбачає розподіл функцій, повноважень, відповідальності.

Менеджер виконує такі функції:

1. Адміністраторська функція: менеджер розробляє та реалізує кадрову політику (комплектує штати, здійснює набір, навчання, розставлення та переміщення кадрів), а також реалізує усі загальні функції управління.

Таким чином, у ролі адміністратора менеджер виконує свої повноваження для забезпечення руху системи у відповідності до цілей підприємства та суспільства в цілому.

При здійсненні менеджером адміністраторської функції особливу роль в сучасних умовах відіграють стратегічне планування та контроль.

Контроль в діяльності менеджера повинен відповідати таким вимогам:

• постійність;

• об'єктивність (контроль не повинен залежати від особистих симпатій або антипатій менеджера по відношенню до підлеглих);

• вибірковість (контроль не повинен бути тотальним, оскільки це губить у працівників всіляку самостійність, а також схильність до ініціативи і творчості);

• відкритість (підлеглі повинні знати: хто їх контролює, у якій формі, якими засобами реалізується контроль);

• результати контролю повинні бути доведені до виконавців;

• економічність (результати від здійснення контрольних заходів повинні перевищувати витрати на них);

• мотивуючий ефект (підлеглі розглядають контроль як прояв уваги до себе, до своєї роботи, що підвищує їх мотивацію; хто не контролює, той не цікавиться досягненнями свого персоналу).

2. Стратегічна функція: полягає у плануванні і прогнозі можливих подій як у сфері діяльності конкретного менеджера, так і стосовно підприємства в цілому. Реалізація цієї функції пов'язана, з одного боку, із встановленням найближчих планів, з іншого — із визначенням плану роботи на перспективу.

3. Експертно-консультативна функція: має три напрямки реалізації:

• реалізація професійної компетентності менеджера (обумовлює ефективність його дій не тільки у виробничо-економічній, комерційній сферах функціонування підприємства, а й стосовно сфери міжособистих відносин);

• делегування повноважень (передавання менеджером окремим підлеглим деяких своїх прав та відповідальності, що стосуються виконання тих чи інших завдань);

• використання у повсякденній роботі менеджера елементів консультування підлеглих, проведення з ними бесід, консультацій і т. п.

4. Представницька функція: менеджер представляє свій колектив на різних рівнях внутриорганізаційної вертикалі та горизонталі. Можливий також і міжорганіза-ційний вид реалізації даної функції: представництво свого підприємства у взаємовідносинах із зовнішніми партнерами.

5. Виховна функція: її менеджер здійснює шляхом своїх реальних повсякденних вчинків.

Основу виховної функції складають:

• принцип єдиної моралі, який означає визнання менеджером тієї обставини, що моральні норми, на які належить орієнтуватися людям у повсякденному житті (зокрема — у самому підприємстві), слід застосовувати в абсолютно рівному ступені як керівникам, так і підлеглим;

• єдність слова і справи менеджера;

• використання фундаментальних законів соціального навчання людей;

• адаптація працівників до колективу;

• культура внутриорганізаційних відносин;

• створення і підтримка у колективі позитивних традицій.

6. Психотерапевтична функція: менеджер створює атмосферу психологічного комфорту у колективі, основними елементами якого є:

• відчуття безпеки у працівників;

• відсутність у працівників неспокою за майбутнє;

• оптимістичний погляд на події, що відбуваються у колективі;

• бажання зберігати членство у підприємстві;

• впевненість у підтримці і захисті з боку керівництва та колег у складній ситуації.

7. Комунікативно-регулююча функція: полягає у регулюванні і координації індивідуальних зусиль працівників підприємства з подальшою трансформацією та переводом у єдиний упорядкований організаційний процес.

Виділяють такі сфери комунікативної взаємодії керівництва з персоналом підприємства:

• найняття на роботу (мета комунікації у даному випадку — переконати потенційного працівника у перевагах роботи на даному підприємстві, а також отримати певне враження про претендента на роботу);

• орієнтація (мета комунікації — забезпечення працівника необхідною інформацією про його робочі функції та ролі у підприємстві);

індивідуальна оцінка (за допомогою комунікації менеджер повідомляє підлеглому свою оцінку його вкладу у діяльність підприємства);

• особиста безпека (комунікація дозволяє надати працівникам інформацію про заходи та ступінь їх безпеки у трудовому процесі);

• дисципліна (мета комунікації — ознайомлення працівника з правилами та інструкціями підприємства).

Причинами неефективних комунікацій можуть бути:

• несприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;

• особисті аспекти;

• неповнота інформації, яка сприймається;

• погана структура повідомлень;

• слабка пам'ять;

• відсутність зворотного зв'язку.

8. Інноваційна: розробка і впровадження інновацій у діяльність підприємства, створення менеджером «інноваційної атмосфери» у колективі, стимулювання інноваційної активності персоналу.

Виконуючи дану функцію, кожен менеджер повинен знати і дотримувати певних принципів організації роботи з людьми в періоди розробки і впровадження інновацій. Фахівці визначили, що до таких принципів належать:

• інформування про суть проблеми;

• превентивна оцінка тієї ціни, яку треба «сплатити» за нововведення;

• ініціатива знизу;

• тотальність; перманентне інформування;

• безперервність нововведень;

• індивідуальна компенсація;

• урахування типологічних особливостей сприйняття інновацій різними людьми.

 

 

Вимоги,які ставлять до сучасного менеджера.

До менеджера сучасності ставляться такі вимоги:

Професійні:

- високий рівень освіти, практичний досвід, компетентність у професії;

- ерудиція, широта поглядів;

- глибокі знання своєї та суміжних професій;

- прагнення до самовдосконалення;

- пошук нових форм і методів роботи;

- допомога оточуючим, їх навчання;

- вміння організувати свою роботу;

- високий рівень організації праці.

Особисті:

- психологічне і фізичне здоровя;

- високий рівень внутрішньої культури;

- енергійність;

- принциповість та рішучість;

- чесність та справедливість;

- чуйність й дбайливість;

- висока вимогливість до себе та оточуючих;

- почуття гумору;

- оптимізм та впевненість в собі;

- доброзичливе відношення до людей.

Ділові:

- вміння організації підприємства, забезпечення його усіма видами ресурсів;

- вміння стратегічно мислити;

- вміння підбирати та ефективно використовувати працівників;

- вміння ставити реальні задачі та ефективно їх розподіляти;

- вміння самостійно і вчасно приймати ефективні рішення

- вміння мотивувати, прагнути до влади, лідерство;

- комунікативність, сміливість, рішучість, наполегливість;

- вміння переконувати;

- вміння делегувати повноваження;

- готовність йти на ризик;

- прагнення до інновацій.