Економічний розвиток. Сучасні економічні проблеми

1. Економічне зростання, його типи та фактори. Економічний розвиток.

2. Циклічні коливання.

3. Безробіття, його види, причини та наслідки.

4. Інфляція, її види, причини та наслідки.

5. Економічні проблеми охорони довкілля.

1. Економічне зростання – це збільшення кількості матеріальних благ та послуг, які виробляються в країні. Економічне зростання – основа підвищення життєвого рівня населення, розв’язання проблем обмеженості ресурсів.

Економічне зростання вимірюють як темпами зростання реального ВВП, так і темпами зростання ВВП в розрахунку на душу населення.

Розрізняють два основні типи економічного зростання:

• екстенсивний, при якому збільшення обсягів виробництва відбувається за рахунок залучення додаткових ресурсів (виробничих потужностей, робочої сили, землі). При цьому продуктивність праці залишається незмінною.

• інтенсивний, при якомузбільшення обсягів виробництва досягається за рахунок впровад­ження новітніх технологій, раціонального використання наявних ресурсів, підвищення кваліфі­кації робітників. Насправді обидва типи зростання співіснують у різних пропорціях.

Економічне зростання може відбуватись за наявності двох основних груп факторів:

• факторів попиту, тобто коли є потенційні покупці, які зможуть купити вироблену в країні додаткову продукцію. До них відносяться домогосподарства, фірми, уряд та закордон.

• факторів пропозиції, які відображають фізичні можливості виробництва забезпечити економічне зростання – кількості та якості природних ресурсів, наявності трудових ресурсів, рівня їх кваліфікації та ставлення до праці; обсягу капітальних благ, їх технічного та технологічного рівня.

Економічне зростання також зумовлене структурою національного виробництва, участю країни в міжнародному поділі праці, законодавчою базою, рівнем управління економічними процесами в країні, економічною свободою та ін.

Економічне зростання – основа економічного розвитку. Економічний розвиток відображає процес змін в усіх сферах життєдіяльності країни. Його характеризує система економічних показників. Важливими показниками економічного розвитку країни є:

- обсяг ВВП на душу населення;

- індекс людського розвитку (включає очікувану тривалість життя населення, рівень його освіти, обсяг ВВП в розрахунку на жителя країни та ін.).

Рівень економічного розвитку відображають також показники ефективності економіки, зокрема структура національного виробництва (в його складі – частка високотехнологічної продукції, її конкурентноспроможність та ін.).

2. Циклічні (економічні) коливання - це періодичні зміни національного обсягу виробництва, зайня­тості та доходів. Економічний цикл – це період, протягом якого економіка проходить чотири фази: 1) пік (вершина); 2)спад (рецесія); 3)дно; 4)піднесення.

Пік – найвища точка піднесення при якій досягається повна зайнятість, виробництво працює на повну потужність, що забезпечує найвищий обсяг ВВП. Спад характеризується скороченням обсягу національного виробництва (не менше двох кварталів), падінням сукупного попиту, ростом безробіття. Дно – найнижча точка спаду – найнижчий обсяг ВВП, зайнятості. Піднесення – зростання реального ВВП, прибутків, зайнятості населення.

Циклічність зумовлена як зовнішніми факто­рами (війни, стихійні лиха, збурення на ринках енергоносіїв, політичні процеси), так і тими, які знаходяться всередині самої економічної системи (сукупним попитом, інвестиціями, цінами, сподіваннями тощо). Пом’якшення циклічності здійснюється державою через її вплив як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію. При цьому використовується монетарна та фіскальна політика держави.

3. Важливою проблемою сучасності є забезпечення зайнятості працездатного населення. Показник, який характеризує рівень зайнятості – безробіття. Безробітні - це особи працездатного віку, які не мають роботи, шукають її та зареєстровані на біржі праці. Рівень безробіття визначається як відношення кількості безробітних до загальної кількості робочої сили (зайнятих та безробітних). Розрізняють природний рівень безробіття, жорстке безробіття (11 - 12 %) та критичне (18 %). Причини безробіття відображають такі його види:

• фрикційне, пов'язане із переїздом населення, зміною місця роботи, пошуком її після закінчення навчання та ін.;

• структурне, пов'язане із змінами у виробництві, і відповідно, і змінами попиту на робочу силу певних професій. Воно є тривалішим від фракційного безробіття. Сума фрикційного і структурного безробіття становить природний рівень безробіття;

• циклічне безробіття, яке спричиняється спадом виробництва в результаті циклічних коливань.

Розрізняють також такі типи безробіття, як інституційне, приховане та добровільне.
Втрати від безробіття:

• недоодержання ВВП (за законом Оукена, перевищення фактичного рівня безробіття над природнім на 1 % зумовлює зменшення ВВП на 2,5%);

• зростання навантаження на державний бюджет (зменшення податкових надходжень і збільшення видатків на допомогу по безробіттю).

• втрата кваліфікації безробітними, їх моральний занепад;

Державна політика у сфері зайнятості включає:

• забезпечення належної роботи державних служб зайнятості;

• реалізацію програм з професійної підготовки та перепідготовки працівників;

• сприяння створенню нових робочих місць, організацію так званих соціальних робіт та ін.

4. Інфляція - це підвищення загального рівня цін в економіці протягом певного періоду, яке призводить до зниження купівельної спроможності національної грошової одиниці.

Вимірюється інфляція за допомогою показників індексу цін та темпів інфляції. При цьому використовується показник ІСЦ (індекс споживчих цін).

 

ІСЦ=

 

Залежно від рівня інфляції розріз­няють такі її види:

- помірна - коли темп інфляції за рік є нижчим від 10 %. Якщо її темп нижче 5%,інфляція називається повзучою;

- галопуюча (обвальна) - коли темп інфляції вищий від 20 % на рік та може досягати десятків і сотень відсотків на рік. Вона характеризує економічну нестабільність в країні. Властива для країн, що розвиваються.

- гіперінфляція характеризується темпом, який становить тисячі відсотків на рік.
Залежно від причин розрізняють інфляцію попиту і інфляцію пропозиції.

• Інфляція попиту – виникає тоді, коли сукупний попит зростає швидше, ніж виробники можуть збільшити обсяг вироб­ництва, ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит із пропозицією;

• Інфляція витрат (пропозиції), зумовлену зростанням витрат виробництва на одиницю продукції (на матеріальні ресурси та оплату праці);

• Дефляція – це зниження загального рівня цін. Одночасне зростання цін та зростання безробіття називається стагфляцією.

Негативні наслідки інфляції:

• перерозподіл доходів, між різними групами населення, при якому втрачають громадяни із фіксованими доходами та кредитори;

• знецінення заощаджень населення;

• зменшення обсягів виробництва і зайнятості. За високого рівня інфляції понад 40%, економічне зростання стає неможливим, ціни перестають виконувати функцію регулятора. При гіперінфляції розриваються економічні зв'язки між фірмами і може настати хаос в економіці і фінансовий крах.

5. В процесі розвитку суспільного виробництва поглиблюються економічні проблеми, пов’язані з використанням обмежених природних ресурсів (зокрема – енергетичних)та збереження довкілля. Найважливішими проблемами є нагромадження відходів, забруднення водойм і повітряного басейну, ерозія та деградація земель сільськогосподарського призначення. Це негативно позначається на здоров’ї людей, якості продовольчих товарів та ін. Значні площі земель вилучаються із сільськогосподарського використання. В результаті суттєво зростають витрати на попередження та ліквідацію тих негативних явищ. Використання новітніх екологічно-безпечних безвідходних та ресурсоощадних технологій в усіх сферах національного виробництва, переробка відходів вимагають значних витрат. Для цього необхідними є: розробка і впровадження природоохоронного законодавства, вдосконалення нормативної бази, використання податкових пільг та субсидій, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації.

 

Тема 10