Методичні вказівкищодо підготовки

ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінар є видом навчального заняття, яке відбувається у складі академічної групи.

Форми його проведення – дискусія, доповідь та обговорення. На семінарському занятті з історії

філософії викладач організовує обговорення питань з визначених у робочій навчальній програмі

тем, обов’язково підсумовуючи обговорення теми та оцінюючи участь у ньому студентів.

Участь у семінарських заняттях враховують під час виставлення підсумкової оцінки з історії

філософії.

На семінарах студенти вчаться самостійно працювати з книгою, бути вимогливими до

своєї відповіді й до відповіді товариша. Семінарське заняття вимагає не механічного

запам’ятовування, а свідомого засвоювання, активної пізнавальної діяльності всіх студентів.

Семінарові більше, ніж лекції, властиві ідейно-виховна й логіко-методологічна функції.

Особливість філософського семінару в тому, що він є не лише формою закріплення знань,

здобутих у процесі вивчення історії філософії, а й школою творчої самостійності студентів, у

якій формується методологія наукового пошуку, удосконалюється культура мислення.

Безперечно, що в процесі дискусії, обміну думками відшліфовується мислення майбутнього

фахівця. Дискусія є дуже важливим елементом семінару, оскільки сприяє інтелектуальному

напруженню, активності студентів, привчає їх мислити розкуто, вільно, творчо. Участь у

дискусії, прагнення переконувати один одного будуть, можливо, першою серйозною спробою

застосувати на практиці знання, здобуті на лекціях, із підручників та першоджерел. Дискусія на

семінарі цінна також тим, що привчає студента до спілкування з аудиторією, адже виховувати в

собі полемічну культуру – завдання кожного інтелігента.

Щоб підготувати відповіді на запитання семінару, потрібно використати лекції,

підручники, першоджерела, додаткову літературу. Вибрати матеріал з декількох джерел,

вибудувати відповідь логічно як завершений вислів, аргументувати її, наводити приклади. Це

вимагає складніших умінь: аналізувати, систематизувати, узагальнювати вивчений матеріал.

Одним із найдоступніших засобів активізації розумової діяльності студентів є проблемне

запитання. До кожної теми семінарського заняття викладач формує пакет запитань, які можна

поділити на кілька типів: проблемні запитання, що узагальнюють знання студентів у сфері

інших дисциплін; запитання, метою яких є повне засвоєння основних філософських понять і

їхніх співвідношень; запитання, у яких передбачено зв’язок філософських знань з практикою

аналізу дійсності.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО УЧАСНИКІВ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ З ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ:

· обов’язково прочитати текст першоджерела та рекомендовану додаткову літературу;

· підготуватися до виступу з кожного питання плану семінарського заняття;

· підготувати відповіді на запитання, наведені під кожним із пунктів плану заняття;

· рекомендовано виступати не з місця, а перед усією аудиторією;

· викладати думки своїми словами, а не завченими фразами, формулюваннями;

· будувати виступ згідно з планом, користуючись конспектом лише в разі цитування

першоджерел;

· враховувати, що кожен виступ має складатися з трьох частин: вступу, основної частини і

висновку;

· вільно триматися перед аудиторією, грамотно і переконливо говорити;

· кожен студент бере участь в обговоренні всіх питань семінару;

· після відповіді товариша вміти прокоментувати основне положення проблеми, задати

йому додаткове запитання;

· формулювання своєї позиції розпочинати словами «я стверджую, що...», «я вважаю, що»,

«моя позиція з цього питання така»;

· для підтвердження або ж спростування тієї чи іншої тези наводити аргументи (цитати з

тексту першоджерела, або думки, істинність яких обґрунтована).

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДІ СТУДЕНТА

НА СЕМІНАРСЬКОМУ ЗАНЯТТІ

(за п’ятибальною шкалою)

5 балів – вичерпна відповідь на питання семінарського заняття. Студент відповідає логічно,

послідовно, систематично. Відповідь свідчить про глибоке знання матеріалу. Студент

опанував основну й додаткову літературу з теми, рекомендованої планом семінарського

заняття. Доповідає впевнено, творчо, у доповіді виявляє науковий підхід, не підглядає у

конспект, доцільно використовує терміни, правильно пояснюючи їх. Правильно

відповідає на більшість питань викладача та учасників семінарського заняття.

4 бали – студент виявляє досить повні знання матеріалу, не припускається у своїй відповіді

суттєвих неточностей, засвоїв основну літературу, рекомендовану планом. Дає

відповіді на питання викладача та учасників семінарського заняття. Доволі часто під

час відповіді користується конспектом.

3 бали – студент виявляє знання матеріалу в обсязі, достатньому для подальшого навчання і

роботи за спеціальністю. Доповідач сильно «прикутий» до конспекту, припускається

помилок. Матеріал не повно розкриває проблему. Відповідає на поставлені запитання з

помилками, однак спроможний зі сторонньою допомогою виправити їх.

2 бали – студент відповідає, читаючи з конспекту, без допомоги якого у матеріалі орієнтується

слабо, допускає принципові помилки. Відповідає на поставлені запитання тільки зі

сторонньою допомогою. Матеріал не розкриває проблему.

1 бал – студент читає з конспекту, матеріал відповіді студента розкриває проблему поверхово

чи фрагментарно. На запитання викладача та студентів відповісти не може.

0 балів – відповіді немає або вона абсолютно не розкриває сутності питання.

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬ СТУДЕНТАМ

У процесі вивчення модулю «Історія філософії» знання студентів оцінюються за 100-

бальною шкалою (50 балів поточна успішність + 50 балів успішність на іспиті) з таким

переведенням у державну оцінку:

Оцінка ECTS та

Визначення

Кількість балів

Від 1 до 100

Оцінка за традиційною

П’ятибальною системою

А - відмінно 90-100 Відмінно 5

В – дуже добре 81-89 Добре 4

С - добре 71-80 Добре 4

D - задовільно 61-70 Задовільно 3

Е – достатньо

(задовольняє

мінімальні критерії)

51-60 Задовільно 3

FX - незадовільно 25-50 Незадовільно 2

F – незадовільно

(потрібна додаткова

робота)

0-24 Незадовільно 2

Дисципліна «Історія філософії» на філологічному факультеті читається впродовж одного

семестру і поділяється на два змістові модулі. Оцінка 100 балів є сумою 50-ти балів за поточну

успішність (протягом семестру) та 50-ти балів, які студент зможе отримати на іспиті.

Поточна успішність з дисципліни «Історія філософії» оцінюється за п’ятибальною

шкалою і складається:

_ з балів, які студент отримуватиме на семінарських заняттях;

_ з балів, отриманих студентом за написання реферату;

_ з балів, якими оцінюватиметься контрольно-модульна робота І (ІІ) змістового модуля

(протягом І (ІІ) змістового модуля виконується лише одна КМР).

Контрольно-модульна робота І (ІІ) змістового модуля з історії філософії, як і всі види

робіт, оцінюється за п’ятибальною шкалою і складається з 5-ти питань, кожне з яких

оцінюватиметься 1 балом. Отже, максимальна кількість балів, отримана студентом за умови

успішного виконання КМР І (ІІ), становитиме 5 балів. Студент, який був відсутній під час

написання КМР І (ІІ) з поважних причин, про які засвідчить відповідний документ (наприклад,

медична довідка), матиме можливість написати КМР І (ІІ) у призначений викладачем час. Якщо

ж студент не написав контрольно-модульної роботи, то йому у такому випадку за цей вид робіт

буде виставлена оцінка 0 балів.

Всі питання, які формують КМР І (ІІ), складені відповідно до змісту тем лекцій, а також

тем, винесених на семінарські заняття та самостійне опрацювання відповідного модуля.

В кінці семестру виводиться середнє арифметичне усіх одержаних оцінок (за відповіді

на семінарських заняттях та за реферати) і окремо середнє арифметичне із оцінок на модулях

(бали за контрольно-модульну роботу І додають до балів, отриманих за контрольно-модульну

роботу ІІ, і цю суму ділять на два). Ці два середні арифметичні додаються і їхня сума множиться

на коефіцієнт 5. У підсумку отримують бали за поточну успішність протягом семестру.

Підсумковою формою семестрового контролю для студентів філологічного факультету з

модулю «Історія філософії» є усний іспит (оцінюється максимально 50 балів), який дасть змогу

оцінити системне засвоєння навчального матеріалу студентами цього факультету. Питання на

іспит складено відповідно до тем робочої навчальної програми курсу «Історія філософії» для

студентів філологічного факультету та тем, запропонованих на самостійне опрацювання для

змістового модуля І та змістового модуля ІІ. Екзаменаційний білет складається з трьох питань

по різних періодах історії філософії.

Оцінювання знань студента, виявлених на підсумковій формі контролю (іспиті)

ґрунтується на таких критеріях:

«відмінно» – виставляється, якщо: студент у повному обсязі володіє матеріалом

навчального курсу; вільно і логічно-аргументовано висвітлює

навчальну проблему; бачить місце питання, яке розглядається в

контексті історії філософії та загальної структури філософського

знання; при відповіді на питання посилається на рекомендовану

програмою курсу додаткову науково-монографічну літературу; вміє

показати методологічне значення філософських теорій, вчень і

концепцій для вибору шляхів вирішення конкретних науково-

природничих або соціально-політичних проблем;

«добре» – виставляється, якщо: студент володіє фактичним матеріалом курсу

але припускається окремих, несуттєвих помилок; висновки і

узагальнення зроблені ним не є вичерпними; відсутні посилання на

додаткову літературу; практичне застосування теоретичних знань є

нечітким;

«задовільно» – виставляється, якщо: студент в основному володіє фактичним

матеріалом курсу, але в окремих аспектах питань припускається

суттєвих помилок; не в змозі самостійно висновувати,

узагальнювати, поєднувати теоретичні знання з практикою; виклад

матеріалу утруднений, неповною мірою використовується

категоріальний апарат навчальної дисципліни;

«незадовільно» – виставляється, якщо: студент не володіє матеріалом курсу «Історія

філософії» і не орієнтується в його проблематиці; при спробі

викладу матеріалу припускається грубих помилок; не може

самостійно зробити висновки та узагальнення; не прослідковує

зв’язку аналізованих проблем з практикою.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ

1. Предмет та завдання історії філософії.

2. Періодизація історії філософії.

3. Становлення філософських поглядів у країнах Стародавнього Сходу.

4. Філософія Стародавньої Індії.

5. Ортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії.

6. Неортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії.

7. Індійські веди та їх тлумачення в брахманах та упанішадах.

8. Філософія школи н’яя.

9. Філософія школи санкх’я.

10.Школа йоги.

11. Філософія Буддизму.

12. Загальна характеристика шкіл китайської філософії.

13. Філософське вчення Конфуція.

14. Філософія послідовників Конфуція: філософія Мен Цзи.

15. Філософія послідовників Конфуція: філософія Сюнь Цзи.

16. Філософія моїстів.

17. Філософська школа законників (легістів).

18. Основні принципи філософії даосизму.

19. Завершення “золотої доби” китайської філософії (перша культурна революція).

20. Загальна характеристика філософії античності.

21. Основні періоди розвитку античної філософії.

22. Іонійська філософія.

23. Натурфілософія мілетської школи (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен).

24. Філософське вчення Геракліта Ефеського.

25. Характеристика італійської філософії.

26. Філософія піфагорійців.

27. Філософське вчення елеатів (Парменід, Зенон Елейський).

28. Апорії Зенона Елейського.

29. Філософія Емпедокла.

30. Філософське вчення Анаксагора.

31. Атомістична філософія Демокріта.

32. Софістика як явище культури і філософський напрямок.

33. Філософія софістів (Протагор, Горгій).

34. Філософія Сократа.

35. Сократівська іронія і маєвтика як складові елементи діалогічного методу.

36. Малі сократичні школи.

37. Об’єктивний ідеалізм Платона.

38. Гносеологія Платона.

39. Докази безсмертя душі у філософії Платона (за діалогом Платона «Федон»).

40. Філософське вчення Арістотеля.

41. Вчення Арістотеля про діалектику матерії та форми.

42. Сутність речей та її розгортання (ентелехія). Чотири причини становлення речі.

43. Критика Арістотелем учення Платона про ідеї.

44. Основні __________риси елліністичної (післяарістотелівської) філософії.

45. Основні філософські школи в період еллінізму.

46. Епікур і його філософське вчення.

47. Матеріалізм Тіта Лукреція Кара (за твором “Про природу речей”).

48. Філософія стоїків.

49. Античний скептицизм (Піррон).

50. Еклектизм.

51. Неоплатонізм Плотіна.

52. Загальні риси середньовічної філософії.

53. Біблійна основа середньовічної філософії: екзегетика Філона Олександрійського.

54. Основні етапи середньовічної філософії.

55. Патристика та її місце у розвитку християнської філософії.

56. Східна апологетика. Юстин Мученик.

57. Олександрійська богословська школа. Климент Олександрійський.

58. Східна апологетика. Оріґен.

59. Західна апологетика. Тертуліан.

60. Каппадокійські отці церкви. Аврелій Августин.

61. Проблема віри і розуму у філософії Августина.

62. Теорія ілюмінації Августина.

63. Проблема добра і зла у філософії Августина.

64. Боецій і його філософське вчення.

65. Псевдо-Діонісій та «Ареопагітики».

66. Схоластика.

67. Реалізм і номіналізм у середньовічній філософії.

68. Філософія Ансельма Кентерберійського.

69. Номіналізм Іоана Росцеліна.

70. Філософія Авіценни.

71. Філософське вчення Аверроеса.

72. Основні проблеми філософського вчення Томи Аквінського.

73. Тома Аквінський про співвідношення віри та розуму.

74. Докази існування Бога у філософії Томи Аквінського.

75. Проблема пізнання у філософії Томи Аквінського.

76. Основні риси та періодизація філософії епохи Відродження.

77. Гуманістичні ідеї у творчості Ф.Петрарки.

78. Філософія Миколи Кузанського.

79. Пантеїстична натурфілософія Джордано Бруно.

80. Загальні риси філософії Нового часу.

81. Вчення Ф.Бекона про метод і обґрунтування емпіризму.

82. Вчення Р.Декарта про метод.

83. Принцип універсального сумніву Р.Декарта.

84. Дуалізм картезіанської філософії.

85. Гносеологія Р.Декарта.

86. Вчення Б.Спінози про субстанцію.

87. Вчення про монади Г.Ляйбніца.

88. Філософське вчення Томаса Гоббса.

89. Сенсуалістична теорія пізнання Д.Локка.

90. Суб’єктивний ідеалізм Дж. Берклі.

91. Скептицизм Д.Г’юма.

92. Загальні риси філософії Просвітництва.

93. Теорія пізнання І. Канта.

94. Принцип тотожності мислення і буття у філософії Гегеля.

95. Антропологічний ідеалізм Л.Фоєрбаха.

96. Філософські погляди К.Маркса та Ф.Енгельса.

97. Філософія «життя».

98. Екзистенційна філософія та її представники.

99. Неотомістська філософія.

100. Загальна характеристика прагматизму (Ч.Пірс).

101. Позитивізм (О.Конт).

102. Емпіріокритицизм.

103. Неопозитивізм.

104. Основні риси аналітичної філософії.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ

1. Андрущенко В. П. Історія соціальної філософії. – К., 2000.

2. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. - К.: Либідь,

2001. – 408 с.

3. Бойченко І. В., Бойченко М. І. Філософія: Навч. посібн. для дистанц. навч. – К.:

Університет “Україна”, 2004.

4. Вандишев В. М. Філософія. Ч. 1. Історико-філософський вступ: Конспект лекцій. Ч. 2.

Антропологія. Гносеологія. Соціологія. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000.

5. Введение в философию: Учебник для вузов: В 2 ч./ Под общ. Ред. И. Т. Фролова. – М.,

1989. – Ч.1. – Разд. 1.

6. Волинка Г. І., Гусєв В. І., Мозгова Н. Г. та ін. Історія філософії в її зв’язку з освітою:

Підручник. За ред. Г. І. Волинки. – К.: Каравела, 2006.

7. Вступ до філософії: Історико-філософська пропедевтика: Підручник / Г.І.Волинка,

В.І.Гусєв, І.В.Огородник, Ю.О.Федів; За ред.. Г.І.Волинки. – К., 1999. – 624 с.

8. Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии. – СПб, 2001. – Кн.1. – С. 69-158.

9. Горак Г.І. Філософія. Курс лекцій – К., 1998. – 272 с.

10. Захара І. С. Лекції з історії філософії. – Львів: Видавництво ЛБА, 1997.

11. Ильин В. История философии: Учеб. Для вузов. – Спб., 2003.

12. История философии / Под ред. Ч. С. Кирвеля. – Минск, 2001.

13. История философии в кратком изложении / Пер. с чеш. И.И.Богута – М.: Мысль, 1991. –

590 с.

14. История философии: Энциклопедия. – Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом. 2002. –

1376 с.

15. Історія філософії: Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін..; за ред.

В.І.Ярошовця. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. – 774 с.

16. Історія філософії: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2003.

17. Канке В. А. История философии. Мыслители, концепции, открытия: Учебное пособие. –

М.: Логос__________, 2005.

18. Канке В. А. Философия. Исторический и систематический курс: Учебник для вузов. – М.,

1996.

19. Кирхнер Ф. История философии с древнейшего до настоящего времени. – Спб., 1902.

20. Кондзьолка В.В. Філософія і її історія. – Львів, 1996. – С. 3-89.

21. Краткий очерк истории философии / Под ред. М. Т. Иовчука и др. – 4-е изд. – М.: Мысль,

1981.

22. Кремень В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В. Г. Кремень,

В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005.

23. Кунцман П., Буркард Ф.-П., Відман Ф. Філософія: dtv-Atlas: Пер. З 10-го нім. вид. / Наук.

ред. Пер. В. П. Розумний. – К.: Знання-Прес, 2002.

24. Петрушенко В. Л. Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти

I–IV рівнів акредитації. – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ–2000”, 2001.

25. Подольська Є. А. Філософія. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

26. Причепій Є. М., Черній А. М., Гвоздицький В. Д. та ін. Філософія: посібник для студентів

вищих навчальних закладів. – К.: Вид. центр “Академія”, 2001.

27. Сморж Л. О. Філософія: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004.

28. Татаркевич В. Історія філософії. – У 3-х т. – Львів, 1997.

29. Философский энциклопедический словарь. – М., 1983.

30. Філософія. Курс лекцій: Навч.посібник. / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. - 2-е вид. -

К.: Либідь, 1994. -576 с.

31. Філософія: Навч. Посіб. /За ред. І.Ф.Надольного. - К.: Вікар, 1999. - 624 с.

32. Філософія: Підруч. / Г. А. Заїченко, В. М. Сагатовський, І. І. Кальний та ін./ За ред.

Г. А. Заїченка та ін. – К.: Вища шк., 1995.

33. Хамар У. В. Історія філософії: Курс лекцій. – Львів, 2008. – 360 с.

34.Щерба С. П., Загладь О. А., Тофтул М. Т. та ін. Вступ до філософії (стислий виклад). – К.:

МАУП, 2002.

35. Ярошовець В. І., Бичко І. В. та ін. Історія філософії. – К., 2002.