Охарактеризуйте процес розподленості термінів судження.

Розподіленість термінів у категоричних судженнях

Суб'єкт і предикат судження називають його термінами. З точки зору формальної логіки винятково важливо знати, яка інформація насправді наявна в судженні, а яка відсутня, але з тих чи інших причин може домислюватися тим, хто ЇЇ отримує. Ця проблема розв'язується з допомогою понять "розподілений термін" і "нерозподілений термін".

Розподілений термін - термін, який мислиться в повному обсязі, тобто обсяг якого повністю включається в обсяг іншого або повністю з нього виключається.

Так, у судженні "Всі паралелограми - чотирикутники" суб'єкт, безумовно, є розподіленим, тобто мислиться в повному обсязі, повністю включається своїм обсягом в обсяг поняття "чотирикутники". Це засвідчує вже кванторне слово "всі". Те саме можна сказати і про суб'єкт будь-якого загальностверджувального і загальнозаперечного судження. У судженні "Жоден хімічний елемент не є складною речовиною" суб'єкт ("хімічний елемент") є розподіленим, оскільки всі хімічні елементи в цьому судженні мислено виключаються із множини складних речовин. Про це свідчить і кванторне слово "жоден", яке в контексті квантора загальності ототожнюється з кванторним словом "усі".

Явно нерозподіленим є суб'єкт часткового визначеного судження. Так, у судженні "Тільки деякі метали тонуть у воді" суб'єкт, безумовно, нерозподілений. Про це свідчить словосполучення "тільки деякі", яке означає, що суб'єкт цього судження мислиться не в повному обсязі, тобто його обсяг і не повністю включається в обсяг предиката ("те, що тоне у воді"), і не повністю виключається.

 

171 Модальні судження

Види:

1.Алетичні включають такі модальності: «нобхідно», «можливо», «випадково» та їх модифікації

2.Епістемічні вкл до свого складу «знаю», «вірю», «вважаю», «доведено», «відомо», «спростовано».

3.Темпоральні вкл такі оцінки змісту, в яких необхідні уточнення з використанням часових характеристик «було/буде так, що», «раніше/пізніше», «завжди було/буде так, що», «одночасно»

4.Деонтичні характеризують наявність або відсутність в судж певних норм за допомогою таких модальностей: «обовязково/необовязково», «дозволено/недозволено», «заборонено/незаборонено»

Складні судження

 

Складними називаються судження, які складаються з декількох простих суджень, що поєднуються між собою логічними зв’язками: “і (та)”, “або”, “якщо..., то”, “якщо і тільки якщо”.

Види складних суджень визначаються за ознакою логічної зв’язки в них. Таким чином є такі види складних суджень: з’єднувальні, розділові та умовні.

З’єднувальне судження (кон’юнкція) є поєднання двох і більше суджень за допомогою логічної зв’язки “і”. В таких судження може бути декілька Суб’єктів та спільний їм Предикат: S1, S2, S3 є P. Наприклад: МАУП, КГУ та КПІ – київські вузи. Може бути також один S з декількома належними його Р. S є Р1 і S є Р2. Дачний будинок теплий і затишний.

Розділове судження (диз’юнкція) – це зв’язок двох і більше суджень з допомогою логічної зв’язки “або” (чи). При цьому сильна диз’юнкція буде тоді, коли запропоновані Р виключають один одного. В середу буде сонячна, похмура чи дощова погода. Якщо ж запропоновані Р можуть співіснувати в одному і тому ж Суб’єкті, то диз’юнкція вважається слабкою. Наприклад: Ножом можно різати і (чи) колоти.

Умовне судження (імплікація) – це поєднання двох простих суджень за допомогою логічної зв’язки “якщо..., то”. В ньому істинність першого судження (антедецента – основи, підстави) достатня для того, що визнати істинність судження другого (консеквента - наслідку). Наприклад: Якщо іде дощ, то тротуар мокрий. Якщо воду нагріти до 100 градусів, то вона за нормального тиску закипить. В ньому антецедент прийнято позначати буквою “р”, консеквент - “q”, змістовну зв’язку між ними – вертикальною лінією з приєднаною до неї стрілкою:

173 Безпосередні умовиводи (БУ)

 

БУ наз дедуктивні умовиводи, які виводять з одного засновку:

1)Перетворення – вид БУ, в якому змінюється якість засновків без зміни їх кількості

2)Оберненням – наз такий БУ, в якому у висновку субєктом стає предикат, а предикатом – субєкт. Бувають прості (без обмежень)-утв тоді, коли S і P іабо розподілені, або нерозподілені; з обмеженнями- коли субєкт-розподілениий, а предикат-нерозподілений, і навпаки.

3)Протистпвлення предикату – такий БУ, у якому в новому судженні субєктом виступає поняття, яке суперечить предикату вихідного судження, а предикатом є субєкт вихідного прложення, причому звязка змінюється на протилежну

4)Умовивід за логічним квадратом

Дайте коротку характеристику логічному силогізму,його фігурам та модусам.

 

КС- вид дедуктивного умовиводу, в якому з 2ох категоричних суджень, звязаних середнім терміном (М), при додержані правил обовязково випливає висновок.У складі:два засновки і два висновки.

Терміни – це поняття, що входять до силогізму. Більший засновок має в собі більший за розміром термін і навпаки.В основі висновку в КС лежить аксіома силогізму-все що стверджується або заперечується стосовно виду, належить до даного роду.

Модусами КС наз його різновиди, що відрізняються один від одного якісною і кількісною хар-кою засновків, що входять до нього, і висновком.

Ентимемою наз скорочений КС, в якому пропущений один із засновків або висновок.

Епіхейрема-складноскорочений силогізм, до складу якого входять два засновки, принаймі один з них є ентимемою.

Основні фігури категоричного силогізму

Фігурами КС наз форми силогізму, які розрізняються за положеннями середнього терміна М у засновках. Розрізняють:

1фігура: більший засновок повинен бути загальним, а менший-стверджувальним

2фігура:більший засновок є загальним, а один із засновків і висновок-заперечними

3фігура:менший засновок повинен бути ствердним, а висновок –частковим

4фігура:загальностверлних висновків не дає; якщо більший засновок ствердний, тоді менший повинен бути загальним.

Якщо один із засновків заперечний,то більший повинн бути загальним

Модуси категоричного силогізму

КС- вид дедуктивного умовиводу, в якому з 2ох категоричних суджень, звязаних середнім терміном (М), при додержані правил обовязково випливає висновок.У складі:два засновки і два висновки.

Терміни – це поняття, що входять до силогізму. Більший засновок має в собі більший за розміром термін і навпаки.В основі висновку в КС лежить аксіома силогізму-все що стверджується або заперечується стосовно виду, належить до даного роду.

Модусами КС наз його різновиди, що відрізняються один від одного якісною і кількісною хар-кою засновків, що входять до нього, і висновком. У чотирьох фігурах правильних млдусів 19.

ЩО таке полісилогізми,сорит?

Полісилгізмом наз два або декілька простих КС, повязаних один з одним так, що втсновок одногоє засновкомдля іншого:

1.Прогресивний полісилогізм-висновок попереднього силогізму стає більшим засновком наступного силогіму.

Прогресивний сорит можна отримати з прогрествного полісилогізму шляхом послідовного вилучення висновків передуючих силогізмів і більших наступних засновків.

2.Регресивний полісилогізм-висновок перелуючого силогізму стає меншим засновком наступного силогізму

Регресивний сорит можна отримати з регресивного полісилогізму шляхом послідовного вилучення висновків передуючих силогізмів і менших засновків,що випливають з них.

Сорит— це ланцюжок пов'язаних між собою суджень, у якому кожне наступне судження випливає з попереднього

Що таке ентимема?

 

Ентимема — це скорочений силогізм, у якому один із засновків не висловлюється через його очевидність. Припустивши, що ми добре знаємо теорему Піфагора, замість фрази, наведеної як приклад силогізму, можна вжити ентимему:

Трикутник ABC — прямокутний із прямим кутом А, отже, ВС2 = АВ2+АС2.

Ось приклад більш розгорнутої ентимеми, вжитої в літературному мовленні.

Отже, оскільки наша література стає нарешті на свій "власний шлях розвитку", остільки перед нами стоїть таке питання: на яку із світових літератур вона мусить взяти курс? (За М. Хвильовим)

Пропущений засновок можна відтворити так: кожна література, що тільки стає на свій шлях, повинна орієнтуватись на літературу більш розвинену.

Що таке епіхейрема?

 

Епіхерема — це розгорнутий силогізм, який використовується в красномовстві. В аргументах цього виду, як і в силогізмах, висновок випливає з двох взаємопов'язаних засновків, але вони виражені розгорнутими висловами.

(1) Благословенні ті, що з доброї волі живуть із ближніми щиро і доброчесно, (2) бо якщо добрих справ чинити не будемо, віра наша без них буде мертвою; (3) віра ж, сама будучи мертвою, не може оживити й урятувати нас (Із християнської проповіді).

У цьому реченні перша частина є висновком із судження (2) і (3).

Сорит — це ланцюжок пов'язаних між собою суджень, у якому кожне наступне судження випливає з попереднього.

Наприклад. Віруюча людина шанує Бога; той, хто шанує Бога, шанує його заповіді; одна із заповідей — милосердя до ближнього; милосердя запобігає злочинам, полегшуючи страждання і злидні; запобігання злочинам служить інтересам держави. Отже, віруюча людина служить інтересам держави (За Н. Безменовою).

Іще один із основних видів аргументу — це дилема, різновид силогізму, засновки якого є протилежними за змістом і заперечують один одного. Як приклад дилеми можна навести таке судження:

Кожна держава дбає про своє озброєння, щоб захистити мирне життя своїх громадян. Але надмірна кількість зброї лише сприяє жорстокості війн. То чи варто виготовляти знаряддя війни, щоб захистити мир?