III Самоврядування національних меншин в одиницях самоврядування.

Стаття 23

Для розвитку, збереження та захисту статусу національних меншин в суспільстві члени національної меншини можуть обирати органи самоврядування меншини, або представників меншини в одиниці самоврядування в порядку, та за умов визначених в цьому Конституційному Законі.

Стаття 24

(1) Органи самоврядування меншини обираються в одиницях самоврядування, де члени національної меншини складають щонайменше 1,5 % всього населення, або, де проживають більш ніж 200 членів національної меншини, або на території регіональної одиниці самоврядування, де проживає більш ніж 500 членів національної меншини.

(2) 10 представників обираються до самоврядування меншини в муніципалітеті, 15 – до самоврядування меншини міста, 25 – до самоврядування меншини округа.

(3) У випадках, коли, принаймні, одна вимога до виборів до самоврядування меншини згідно з параграфом 1 цієї статті не виконується, та для територій, де проживає щонайменше 100 членів національної меншини, то представник національної меншини обирається від території цієї одиниці самоврядування.

(4) Кандидати в самоврядування меншини, або кандидати в представники меншини можуть висуватися для обрання від організацій меншин, або, принаймні, двадцятьма членами національної меншини від муніципальної території, або тридцятьма – від територій міста, або п’ятдесятьма – від території округу.

(5) Члени самоврядування меншини та представники меншини обираються на основі загального таємного голосування строком на чотири роки; процедура проведення виборів виконується відповідно до закону, який регулює вибори представників в представницькі органи місцевих одиниць самоврядування.

(6) За результатами національного перепису населення та відповідно з визначенням кількості членів національної меншини, з метою застосування положень цієї статті – кількість виборців, які заносяться до списків, або виключаються з цих списків може бути збільшена, або зменшена. Цей список складається з метою обрання представників до представницьких органів місцевих одиниць самоврядування.

Стаття 25

(1) Самоврядування меншини розглядається як некомерційна юридична особа. Його правовий статус встановлюється при реєстрації у міністерстві, яке відповідає за загальні адміністративні справи.

(2) Самоврядування меншини відповідає по своїм зобов’язанням в межах всіх його активів.

(3) Назва самоврядування меншини має бути подана хорватською мовою та латинським письмом, мовою і письмом національної меншини, яка утворює самоврядування меншини.

(4) Назва самоврядування меншини містить посилання на національну меншину, про яку йдеться, та на територію, де вона розташована.

(5) Міністр у справах державного управління визначає зміст реєстру самоврядування меншини та спосіб за яким цей реєстр ведеться, а також форму заяви про внесення в реєстр національних меншин.

Стаття 26

Члени самоврядування меншини обирають голову таємним голосуванням. Самоврядування меншини також обирає особу, яка буде діяти від імені голови у випадку його/її відсутності, або неспроможності виконувати його/її обов’язки.

Стаття 27

(1) Самоврядування меншини приймає свою програму роботи, фінансовий план та річний баланс, а також статут, який регулює питання стосовно роботи самоврядування меншини.

(2) Голова самоврядування меншини представляє та діє від імені самоврядування меншини, скликає засідання ради, та виконує повноваження і обов’язки, як зазначено в статуті самоврядування меншини.

(3) Статут, програма, фінансовий план та річний баланс самоврядування меншини затверджуються більшістю голосів членів ради.

(4) Статут, програма, фінансовий план та річний баланс самоврядування меншини публікуються в офіційній газеті одиниці самоврядування на території де цей орган самоврядування розташований.

Стаття 28

(1) Одиниці самоврядування забезпечують кошти для роботи органів самоврядування меншини, включаючи кошти, які необхідні для адміністративних послуг, а також забезпечує фінансування окремих видів діяльності, які визначаються в програмах відповідного самоврядування меншини.

(2) Кошти, які необхідні для забезпечення програм самоврядування меншини можуть надаватися з державного бюджету.

Стаття 29

(1) Кошти отримані самоврядуванням меншини від її власності, пожертвувань, грантів, успадкувань та з інших джерел можуть бути використані на діяльність та в цілях відповідної національної меншини, як це визначено в її програмі.

(2) Кошти отримані самоврядуванням меншини з державного бюджету, або з бюджету одиниці самоврядування можуть використовуватися виключно на цілі передбачені в бюджеті, або законом, або рішенням, яке регулює витрати бюджету, або коли йдеться про кошти державного бюджету на цілі визначені Радою Національних Меншин.

(3) При купівлі товарів, або послуг, або виконанні робіт, які фінансуються з коштів згаданих в параграфі 2 цієї статті самоврядування меншини може використовувати їх виключно за умов та у спосіб визначений актом про закупівлю.

Стаття 30

(1) Члени самоврядування меншини, та її органів як правило виконують свої обов’язки добровільно та з сумлінністю доброго господаря.

(2) Члени самоврядування меншини, та її органів можуть отримувати відшкодування витрат під час виконання ними їх обов’язків з самоврядування меншини та отримувати винагороди щомісяця, або інакше, якщо це затверджено відповідно до лімітів схвалених міністром з питань загального управління.

Стаття 31

(1) Самоврядування національних меншин в одиницях самоврядування мають право:
- пропонувати одиницям самоврядування заходи покращення становища відповідних національних меншин в межах всієї країни, або на окремій території, що включає пропозиції підзаконних актів, які регулюють питання в сфері компетенції цієї національної меншини;
- пропонувати кандидатів для виконання обов’язків в адміністративних органах управління та в органах одиниць самоврядування;
- бути поінформованими щодо будь-яких питань, які обговорюватимуться в комітетах представницьких органів одиниць самоврядування, які стосуються цієї національної меншини;
- висловлювати свою точку зору та вносити пропозиції до органів одиниць самоврядування стосовно питань місцевих та регіональних радіо та телевізійних програм для національних меншин, або стосовно питань, що торкаються національних меншин;

(2) У своїх підзаконних актах органи одиниць самоврядування визначають спосіб, строки та процедуру, які застосовуються при реалізації прав наданих параграфом 1 цієї статті.

Стаття 32

(1) При підготовці проектів підзаконних актів адміністрація одиниць самоврядування вислуховує думку та пропозиції самоврядування меншини, сформованого на цій території, які відносяться до положень, що регулюють права і свободи меншин.

(2) У разі, якщо самоврядування меншини вважає, що підзаконний акт одиниці самоврядування меншини, або будь-які його положення суперечать Конституції, цьому Конституційному закону, або іншим спеціальним законам, що регулюють права та свободи меншини, про це необхідно невідкладно сповістити міністерство в справах загального управління, адміністрацію одиниці самоврядування, Раду Національних Меншин.

(3) Якщо Міністерство відповідальне за загальне управління або Рада національних меншин вважають підзаконний акт з параграфу 2 цієї статті або будь-яке з його положень таким, що суперечить Конституції, цьому Конституційному Закону, або спеціальним законам, що регулюють права та свободи меншин, Міністерство призупиняє його дію протягом восьми діб.

(4) Рішення про призупинення дії такого підзаконного акту негайно вручається меру, або префекту округу, а також голові представницького органу, який прийняв такий підзаконний акт, і повідомлення про рішення надсилається Раді національних меншин, і самоврядуванню меншини, на основі повідомлення якого приймається рішення.

(5) Міністерство в справах загального управління направляє Уряду Хорватії рішення, яке призупиняє дію підзаконного акту разом з пропозицією Конституційному суду Республіки Хорватія розпочати дослідження та оцінку відповідності такого акту Конституції та закону, про що сповіщається, відповідну одиницю самоврядування.

(6) Призупинення підзаконного акту не діє якщо Уряд Хорватії не зміг ініціювати процедуру, яка описана в параграфі 5 цієї статті протягом 30 днів з дня отримання рішення стосовно цього.

Стаття 33

(1) Два або більше самоврядування місцевих або регіональних одиниць самоврядування можуть створити наглядовий комітет самоврядування меншини з метою гармонізації та розвитку спільних інтересів.

(2) Через цей наглядовий комітет самоврядування меншин гармонізують їх погляди на питання в межах їх відповідальності.

(3) Самоврядування меншин можуть уповноважити наглядовий комітет від їх імені вживати заходи зі ст. 31 цього Конституційного Закону.

(4) Самоврядування регіональних одиниць самоврядування розглядають створення наглядового комітету на території Республіки Хорватія, у разі коли більше половини всіх самоврядувань меншин регіональних самоврядувань дійшли згоди з цього питання.

(5) Наглядовий комітет самоврядування меншин, заснований самоврядуваннями меншин регіональних одиниць самоврядування на території Республіки Хорватія може приймати рішення про знаки та символи національної меншини, свята меншини за погодженням з Радою Національних Меншин.

Стаття 34

(1) Представник меншини виконує свої обов’язки під титулом хорватською мовою та латинським письмом та мовою і письмом національної меншини, яка його/її обрала, та з позначенням регіону від якого він/вона були обрані.

(2) Представник меншини відкриває рахунок для отримання коштів, які використовуються для діяльності, що забезпечує права меншини на території одиниці самоврядування від якої він/вона були обрані. Він представляє фінансовий план використання таких коштів та готує баланс. Фінансовий план та баланс використання коштів для забезпечення прав меншини публікується в офіційній газеті одиниці місцевого самоврядування території від якої представник меншини був обраний.

(3) Повноваження та обов’язки представника меншини регулюються положеннями статей 28, 29, 30, 31, 32, 33 цього закону.

IV Рада національних меншин

Стаття 35

(1) Рада національних меншин запроваджується для розгляду та внесення пропозицій щодо засобів регулювання та вирішення питань, що стосуються забезпечення та гарантування прав та свобод меншин. З цією метою Рада співпрацює з компетентним Урядом та органами самоврядування, самоврядуваннями меншин, організаціями національних меншин та юридичними особами, які займаються діяльністю, пов’язаною із здійсненням прав та свобод меншин.

(2) Рада національних меншин має повноваження:
- пропонувати законодавчим та виконавчим органам організовувати обговорення окремих питань, пов’язаних з життям національної меншини, особливо щодо застосування цього Конституційного закону та спеціальних законів які регулюють права та свободи меншини;
- пропонувати законодавчим та виконавчим органам влади заходи, які покращували б становище національної меншини в державі вцілому та на окремих її територіях;
- висловлювати свої погляди та вносити пропозиції відносно передач державного радіо та телебачення, які призначені для національних меншин, або щодо розгляду питань стосовно національних меншин на державному радіо та телебаченні та в інших засобах масової інформації;
- пропонувати певні економічні, соціальні та інші заходи на територіях, де традиційно проживають представники національної меншини з огляду збереження їх існування в цих регіонах;
- шукати та отримувати від центрального Уряду та місцевих, регіональних органів уряду інформацію та відомості, необхідні для вирішення питань, що знаходяться в їхній компетенції;
- запрошувати та вимагати присутності представників центрального уряду, або місцевих та регіональних органів уряду, відповідальних за питання в межах компетенції Ради, як зазначено Конституційним законом та статутом Ради.

(3) Рада національних меншин співпрацює в питаннях, які торкаються інтересів національних меншин в Республіці Хорватія з компетентними міжнародними організаціями та інституціями, які займаються вирішенням питань меншин та з компетентними органами державної влади країн походження національних меншин Республіки Хорватія.

(4) Рада національних меншин витрачає кошти з державного бюджету виділені на потреби національних меншин. Бенефіціари цих коштів складатимуть річні звіти про використання коштів, наданих їм з державного бюджету, про які в свою чергу Радою звітує перед хорватськими Урядом та Парламентом.
(5) У разі, якщо Рада національних меншин не може прийняти рішення про надання коштів, згідно з параграфом 4 даної статті протягом 90-денного строку після прийняття державного бюджету, то питання вирішується хорватським Урядом.

Стаття 36

(1) Члени Ради національних меншин призначаються Урядом Хорватії строком на чотири роки, а саме:
- сім членів від меншини, з осіб, запропонованих самоуправлінням меншини;
- п’ять членів меншини від провідних культурних, наукових, професійних або релігійних діячів, запропонованих організаціями меншини, релігійними спільнотами, юридичними особами або окремими членами національних меншин.

(2) Члени Ради національних меншин є також депутатами Парламенту від національних меншин.

(3) Рада національних меншин має голову та заступника голови, які призначається Урядом Хорватії з числа членів Ради.

(4) При призначенні членів Ради національних меншин Уряд Хорватії враховує частку окремої національної меншини в загальному населенні Республіки Хорватія, а також необхідність того, щоб склад Ради відображав своєрідність та відмінні риси цих національних меншин, їх історичні цінності, їх етнічні, культурні та інші відмінності.

(5) Голова Ради національних меншин виконує його/її адміністративні та технічні обов’язки професійно і очолює адміністративні та технічні служби Ради.

(6) Уряд Хорватії утворює адміністративну службу Ради для виконання технічних та адміністративних обов’язків Ради національних меншин та визначає приблизну кількість її штату.

(7) Рада національних меншин має свій статут, який затверджується Урядом Хорватії. Статут визначає більш детально коло обов’язків Ради та організацію.

(8) Рада національних меншин схвалює порядок денний, фінансовий план, баланс, та рішення про виплату коштів державного бюджету, призначених для задоволення потреб національних меншин.

(9) Рада національних меншин затверджує правила внутрішнього розпорядку запропоновані головою Ради, якими вона керується при здійсненні своїх професійних обов’язків.

(10) Рішення які приймає Рада національних меншин схвалюються більшістю голосів всіх її членів.

(11) Порядок денний, фінансовий план та баланс Ради національних меншин а також підзаконні акти, згідно з якими Рада витрачає кошти державного бюджету на потреби національних меншин публікуються в офіційній газеті.

V Нагляд

Стаття 37

(1) Застосування прав і свобод меншин гарантовано Конституцією, цим Конституційним законом та іншими спеціальними законами, контролюється відповідними державними органами в межах їх відповідальності.

(2) Хорватський Уряд координує роботу урядових органів із застосування цього Конституційного закону та інших спеціальних законів, що регулюють питання, що стосуються національних меншин.

(3) Принаймні один раз на рік хорватський Уряд звітує перед Парламентом Республіки Хорватія стосовно стану справ щодо застосування цього Конституційного закону та використання коштів державного бюджету на потреби національних меншин; тоді як Рада національних меншин подає звіти двічі на рік до Парламенту Республіки Хорватія або в його комітети з питань прав національних меншин, з питань відповідальності Ради та квартальні звіти з використання коштів державного бюджету на потреби національних меншин.

Стаття 38

(1) Самоврядування меншини, або представник меншини в одиниці самоврядування може звернутися з проханням від імені компетентного урядового органу стосовно перегляду застосування цього Конституційного закону та спеціальних законів, що регулюють права і свободи меншин одиницями самоврядування де вони були утворені, та вжити заходів для забезпечення легітимності процедури, та повідомити про це Раду національних меншин, яка в свою чергу інформує самоврядування меншини, або представника меншини про свою позицію щодо цього питання.

(2) Рада національних меншин може звернутися з проханням до Уряду Республіки Хорватія переглянути застосування цього Конституційного закону та спеціальних законів, що регулюють права і свободи меншин органами державної влади та вжити заходів для забезпечення законності процедури.

(3) Відповідно до положень Конституційного акту про Конституційний Суд Республіки Хорватія, самоврядування меншин, або представник меншини та Рада національних меншин можуть звернутися з конституційним зверненням до Конституційного Суду, якщо на їх думку або, якщо, діючи за ініціативою членів національної меншини, вони вважають, що права і свободи членів національних меншин, захищені положеннями Конституційного закону та спеціальних законів, порушуються.