Поняття надр як об’єкту використання і правової охорони. Державний фонд надр

Поняття надр як об’єкту використання і правової охорони. Державний фонд надр

Закон України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» називає надра одним із видів природних ресурсів, що підлягають державній охороні, а їх використання — регулюванню. Зазвичай надра як частина довкілля виконують економічну, еко­логічну, оздоровчу, культурну та інші важливі функції. КпН визна­чає їх як частину земної кори, що розташована під поверхнею і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1). Проте не все, що знаходиться під земною поверх­нею, можна вважати надрами. Так, не вважаються частиною надр підземні води. Відповідно до законодавства України вони є самостійним природним об'єктом. Зокрема, ВК України, визнача­ючи склад водного фонду, включає до нього підземні води та дже­рела (ст. 3).

Нерідко надра ототожнюють із корисними копалинами. Однак надра та корисні копалини дещо різняться за своїми властивостя­ми. Корисні копалини є лише частиною надр. Корисні копалини — це мінеральні речовини в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання визнаються придатними для промислового викорис­тання. Вони є самостійним об'єктом правового регулювання, особливо, коли йдеться про їх видобування.

Надра не мають чітко вираженої нижньої межі. Тобто юридич­но надра простягаються до центру Землі. Але фактично глибина їх використання визначається межами, що є доступними для гео­логічного вивчення та технічного освоєння цього природного об'єкта.

Об'єктом охорони та використання вважаються надра, що розміщуються під земною поверхнею в межах усієї території України. Разом вони утворюють державний фонд надр.

Відповідно до ст. 5 КпН державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ті ділянки, що не залу­чені до використання, в тому числі континентального шельфу і

виключної (морської) економічної зони. Отже, закон по суті ототожнює поняття «надра» і «державний фонд надр».

Надра можуть використовуватися як основний засіб виробництва (при видобуванні корисних копалин) і як просторова операційна база (для розміщення підземних споруд, захоронення шкідливих ре­човин і відходів виробництва, скидання стічних вод тощо).

Корисні копалини бувають загальнодержавного і місцевого зна­чення. Зарахування корисних копалин до відповідних груп здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціаль­но уповноваженого центрального органу виконавчої влади з гео­логічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Існують спеціальні переліки корисних копалин загальнодер­жавного та місцевого значення. Вони були затверджені постано­вою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. Відповідно до цієї постанови корисними копалинами загальнодержавного значення вважаються: природний газ, нафта, буре та кам'яне вугілля, залізні та марганцеві руди, руди кольорових металів та інші; корисними копалинами місцевого значення є: вапняк, галь­ка, гіпс, пісок, глина, крейда тощо.

Корисні копалини залягають у родовищах корисних копалин, які поділяються на природні та техногенні. Техногенними родови­щами корисних копалин прийнято вважати такі місця їх заляган­ня, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникати також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів пере­робки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин із запасами, оціненими як промислові, становлять державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин — резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є час­тиною державного фонду надр (ст. 5 КпН).

 

Права та обов’язки користувачів надр. Плата за користування надрами

— використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

— забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

— забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього при­родного середовища;

— приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан,,придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

— виконувати інші вимоги щодо користування надрами, вста­новлені законодавством України.

Користування надрами е платним, що врегульовано стаття­ми 28—36 Кодексу України про надра. Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами;

2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3) збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);

4)акцизного збору.

Стаття 29 Кодексу України про надра закріплює випадки звільнення від плати за користування надрами, а саме:

1) землевласники і землекористувачі, які здійснюють у вста­новленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для гос­подарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи ко­ристування земельних ділянках;

2) користувачі надр — за проведення регіональних геолого-геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних робіт, у тому числі розвідувального буріння з відбором зразків, проб, спрямованих на загальне вивчення надр, пошуки і розвідку ро­довищ корисних копалин, та робіт по прогнозуванню землетру­сів і дослідженню вулканічної діяльності, інженерно-геологіч­них, еколого-геологічних та палеонтологічних досліджень, кон­тролю за режимом підземних вод, а також за виконання інших робіт, що проводяться без порушень цілісності надр, якщо вони
виконуються за рахунок державного бюджету, бюджетів Авто­номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

3) користувачі надр — при організації геологічних об'єктів природно-заповідного фонду;

4) користувачі надр — за здійснення розвідки корисних ко­палин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобування корисних копалин;

5) дитячі спеціалізовані санаторно-курортні заклади за здійс­нення видобутку мінеральних вод у частині, що використовуєть­ся для лікування на їх території.

Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків та (або) регулярних платежів, які визначаються на основі відповідних еколого-економічних розра­хунків.

Детальніше регулювання відповідних відносин здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. «Про затвердження базових нормативів плати за користуван­ня надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин»¹, постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. «Про затвердження переліку матеріалів, продуктів та послуг, що не можуть бути використані як плата за користу­вання надрами»², Інструкції про порядок обчислення і справ­ляння платежів за користування надрами для видобування ко­рисних копалин, затвердженої наказом Мінекобезпеки Украї­ни, Мінпраці України, ДПА України, Держкомгеології України 30.12.1997 р.³, Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами в цілях на пов'язаних з видобу­ванням корисних копалин, затвердженої наказом Мінекоресур-сів України, Мінпраці України, ДПА України, Мінфіну Украї­ни 8.02.2001 рЛ

 

Правові заходи охорони надр

Правова охорона надр може розглядатися в широкому розумінні як комплекс закріплених законодавством організацій­них, технічних, екологічних, економічних, власне правових захо­дів, спрямованих на забезпечення раціонального використання надр, недопущення безгосподарного, самовільного надрокорис-тування, запобігання забрудненню надр, збереження запасів ко­рисних копалин, ведення господарської діяльності щодо надр з дотриманням вимог екологічної безпеки.

У широкому розумінні правові вимоги по забезпеченню охо­рони надр передбачені практично всіма нормами Кодексу Украї­ни про надра і проявляються і в особливому порядку надання надр в користування, і в системі прав і обов'язків користувачів надр, і в безпосередньому процесі їх використання. Разом з тим Кодекс України про надра включає самостійний розділ 6 «Охо

рона надр», в якому міститься перелік основних вимог в галузі охорони надр (ст. 56), можливість у випадку порушення ст. 56 та інших норм Кодексу обмеження, зупинення чи припинен­ня користування надрами (ст. 57), спеціальні правила забудо­ви площ залягання корисних копалин (ст. 58), особливості охо­рони надр, що становлять особливу наукову або культурну цін­ність (ст. 59).

Відповідно до ст. 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і ком­плексного геологічного вивчення надр; додержання встановле­ного законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональ­не вилучення і використання запасів корисних копалин і наяв­них у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів ко­рисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуату­ються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона ро­довищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; за­побігання необгрунтованій та самовільній забудові площ заля­гання корисних копалин і додержання встановленого законодав­ством порядку використання цих площ для інших цілей; запобі­гання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишньо­го природного середовища.

Норми, що встановлюють заходи правової охорони надр, містяться у КпН та інших нормативно-правових актах, що регулю-ють відносини надрокористування.

Заходи у сфері охорони надр мають специфічний характер, що зумовлено особливостями об'єкта охорони (неможливість відтво-рення, знаходження під поверхнею суші, невизначеність чіткої межі надр тощо). Ці заходи мають здійснюватися при використанні надр для різних, передбачених законом цілей та на всіх стадіях їх використання.

Основними вимогами щодо охорони надр є:

— забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

— додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;?

— раціональне вилучення і використання запасів корисних ко-палин і наявних у них компонентів;

— недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з корис-туванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсер-вовані, а також підземних споруд;

— охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обвод-нення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

— запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законо-давством порядку використання цих площ для інших цілей;

— запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин та матеріалів, захороненні шкідли-вих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод тощо.

У разі порушення цих вимог користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами охорони навколишнього природного середовища України, Державного гірничого нагляду, Державного геологічного контролю та іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.

Законодавством про надра передбачено особливі вимоги щодо забудови площ залягання корисних копалин. Забороняється про-ектування і будівництво населених пунктів, промислових ком-плексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.

Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержав-ного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, допус-кається у виняткових випадках лише за погодженням із відпо-відними територіальними геологічними підприємствами та орга-нами Державного гірничого нагляду. При цьому мають здійснюватися заходи, які б забезпечували можливість видобування з надр корисних копалин.

Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення визначається Положенням про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 р.

Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значен-ня, а також розміщення на ділянках їх залягання підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускається за погодженням із відповідними місцевими Радами.

 

Поняття надр як об’єкту використання і правової охорони. Державний фонд надр

Закон України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» називає надра одним із видів природних ресурсів, що підлягають державній охороні, а їх використання — регулюванню. Зазвичай надра як частина довкілля виконують економічну, еко­логічну, оздоровчу, культурну та інші важливі функції. КпН визна­чає їх як частину земної кори, що розташована під поверхнею і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1). Проте не все, що знаходиться під земною поверх­нею, можна вважати надрами. Так, не вважаються частиною надр підземні води. Відповідно до законодавства України вони є самостійним природним об'єктом. Зокрема, ВК України, визнача­ючи склад водного фонду, включає до нього підземні води та дже­рела (ст. 3).

Нерідко надра ототожнюють із корисними копалинами. Однак надра та корисні копалини дещо різняться за своїми властивостя­ми. Корисні копалини є лише частиною надр. Корисні копалини — це мінеральні речовини в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання визнаються придатними для промислового викорис­тання. Вони є самостійним об'єктом правового регулювання, особливо, коли йдеться про їх видобування.

Надра не мають чітко вираженої нижньої межі. Тобто юридич­но надра простягаються до центру Землі. Але фактично глибина їх використання визначається межами, що є доступними для гео­логічного вивчення та технічного освоєння цього природного об'єкта.

Об'єктом охорони та використання вважаються надра, що розміщуються під земною поверхнею в межах усієї території України. Разом вони утворюють державний фонд надр.

Відповідно до ст. 5 КпН державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ті ділянки, що не залу­чені до використання, в тому числі континентального шельфу і

виключної (морської) економічної зони. Отже, закон по суті ототожнює поняття «надра» і «державний фонд надр».

Надра можуть використовуватися як основний засіб виробництва (при видобуванні корисних копалин) і як просторова операційна база (для розміщення підземних споруд, захоронення шкідливих ре­човин і відходів виробництва, скидання стічних вод тощо).

Корисні копалини бувають загальнодержавного і місцевого зна­чення. Зарахування корисних копалин до відповідних груп здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціаль­но уповноваженого центрального органу виконавчої влади з гео­логічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Існують спеціальні переліки корисних копалин загальнодер­жавного та місцевого значення. Вони були затверджені постано­вою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. Відповідно до цієї постанови корисними копалинами загальнодержавного значення вважаються: природний газ, нафта, буре та кам'яне вугілля, залізні та марганцеві руди, руди кольорових металів та інші; корисними копалинами місцевого значення є: вапняк, галь­ка, гіпс, пісок, глина, крейда тощо.

Корисні копалини залягають у родовищах корисних копалин, які поділяються на природні та техногенні. Техногенними родови­щами корисних копалин прийнято вважати такі місця їх заляган­ня, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникати також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів пере­робки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин із запасами, оціненими як промислові, становлять державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин — резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є час­тиною державного фонду надр (ст. 5 КпН).