Державне управління і контроль в галузі використання і охорони надр

Управління в галузі вивчення, використання і охорони надр яв­ляє собою засновану на правових нормах діяльність відповідних органів Української держави по організації вивчення, раціонально­го використання надр для задоволення потреб, у мінеральній сиро­вині й інших потреб господарського комплексу, охорони надр в їх тісному взаємозв'язку з іншими природними об'єктами, забезпе­чення безпеки робіт при користуванні надрами, а також охорони прав підприємств, організацій, установ і громадян у цій сфері.

Розрізняють державне управління в галузі вивчення, використання і охорони надр, яке здійснюється державними органами і від імені держави, і внутрішньогосподарське управління, що здійснюється ко­ристувачами надр.

Відповідно до ст. 11 Кодексу України про надра державне уп­равління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, Мінприроди України, МНС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші дер­жавні органи, місцеві ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства України.

Основним завданням державного управління відносинами надроко-ристування є забезпечення відтворення мінерально-сировинної ба­зи, її раціонального використання і охорони надр.

Завданнями державного управління є:

— визначення обсягів видобування основних видів корисних копалин на поточний період і на перспективу по Україні в цілому і по регіонах;

— забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази і підго­товка резерву ділянок надр, які використовуються для будівництва підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копа­лин;

— встановлення квот на поставку мінеральної сировини, що ви­добувається;

— запровадження зборів (платежів), пов'язаних з користуван­ням надрами, а також регулювання цін на окремі види мінераль­ної сировини;

— встановлення стандартів (норм, правил) у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, безпечного ведення робіт, пов'язаних з користуванням надрами.

Органи державного управління в галузі використання і охорони надр прийнято поділяти на органи загального і спеціального дер­жавного управління.

Органи загального державного управління в галузі використання і охорони надр — це уповноважені органи державної виконавчої влади, на які поряд із загальними повноваженнями в сфері соціально-економічного розвитку держави покладені також функції щодо забезпечення вивчення, ефективного використання і охорони надр. Такими органами, зокрема, є: Президент України; Рада національної безпеки і оборони України; Кабінет Міністрів України; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; обласні, районні та міські державні адміністрації.

Органи спеціального державного управління відносинами надро-користування — спеціально уповноважені органи центральної ви­конавчої влади, що реалізують функції управління в галузі вивчен­ня, використання і охорони надр, забезпечення безпеки робіт при користуванні надрами, охорони прав надрокористувачів, охорони навколишнього природного середовища від забруднення, пов'яза­ного з надрокористуванням тощо.

Органи спеціальної компетенції, які здійснюють функції дер­жавного управління в галузі вивчення, використання і охорони надр, за характером своїх завдань і діяльності поділяють на два ос­новних види: міжгалузеві і галузеві (відомчі).

Такими органами є, зокрема, органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології — Мінприроди України, МОЗ України, МНС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; органи спеціалізованого природоресурсного та галузе­вого управління — Держкомприродресурсів України, Мінпаливе-нерго України тощо.

Міністерство охорони навколишнього середовища України є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з геологіч­ного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Основними завданнями зазначеного органу є: забезпечення реалі­зації державної політики у сфері геологічного вивчення і раціо­нального використання надр; забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази, організація геологічного, геофізичного, геохіміч-

ного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного та еколого-гео-логічного вивчення надр, пошуку і розвідки корисних копалин на території України, в межах територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, раціо­нального використання надр; здійснення державного моніторингу геологічного середовища та мінерально-сировинної бази, прове­дення еколого-геологічних досліджень; здійснення державного контролю за геологічним вивченням надр, участь у здійсненні державного контролю і нагляду за охороною та використанням надр.

До спеціальних органів, які здійснюють регулювання гірничих відносин, належить також Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобиль­ської катастрофиДержнаглядохоронпраці України, який є спеці­ально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що здійснює державне нормативне регулювання питань забезпечення промислової безпеки на території України, а також спеціальні дозвільні, наглядові і контрольні функції. Основним завданням цього органу є: організація і здійснення на території України про­мислової безпеки і державного нагляду за всіма надрокористувача-ми та дотриманням вимог по безпечному веденню робіт у промис­ловості; здійснення гірничого нагляду; розробка і здійснення за­ходів щодо профілактики виробничого травматизму та ін.

У регіонах України, де ведуться пошукові та геологічні роботи, створюються територіальні геологічні управління і трести, межі компетенції, яких часто не збігаються з межами адміністративних районів і областей. Порядок організації пошукових і розвідуваль­них робіт визначається інструкціями і положеннями Мінприроди України.

Деякі функції в галузі управління відносинами надрокористу-вання в Україні покладено на відомства добувних галузей промис­ловості (вугільної, нафто- та газодобувної тощо).

Основними функціями державного управління у галузі гео­логічного вивчення, використання і охорони надр є: планування використання і охорони надр; державна експертиза та оцінка за­пасів корисних копалин; державний облік та кадастр родовищ, за­пасів і проявів корисних копалин та державний баланс запасів ко­рисних копалин; правове регулювання розподілу та перерозподілу надр і корисних копалин; державний контроль і нагляд за веден-

ням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охо­роною надр; вирішення спорів з питань користування надрами.

Планування використання і охорони надр. Основою для планово­го використання надр і їх охорони є облік родовищ, запасів і про­явів корисних копалин, а також ділянок надр, наданих у користу­вання, не пов'язане з видобуванням корисних копалин. Проекти планів використання і охорони надр складаються відомствами, які видобувають і переробляють мінеральну сировину, галуззю в ціло­му і по найважливіших басейнах і підприємствах — Мінприроди України з подальшим затвердженням Кабінетом Міністрів України.

Плани використання і охорони надр підлягають узгодженню з органами МНС України.

Планування використання і охорони надр дає змогу узгодити ці питання з потребами промислового виробництва в мінеральній си­ровині, а також з іншими потребами господарського комплексу держави.

Державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин. З ме­тою створення умов для раціонального комплексного використан­ня надр, визначення плати за користування надрами, меж ділянок надр, наданих у користування, запаси розвіданих корисних копа­лин підлягають державній експертизі.

Надання надр у користування для видобування корисних копа­лин дозволяється тільки після проведення державної експертизи їх запасів.

Висновок державної експертизи є підставою для постановки розвіданих корисних копалин на державний облік. Державна екс­пертиза може проводитися на будь-якій стадії геологічного вивчен­ня родовища за умови, що геологічні матеріали, які подаються на експертизу, дозволяють дати об'єктивну оцінку кількості й якості запасів корисних копалин.

Державній експертизі підлягає також геологічна інформація про Ділянки надр, які придатні для будівництва і експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з розробкою родовищ корисних копалин. Надання таких ділянок надр у користування дозволяється тільки після проведення державної експертизи геологічної інформації.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України про надра для визначен­ня промислової цінності родовищ і оцінки запасів корисних копа­лин по кожному родовищу встановлюються кондиції на мінеральну сировину, що становлять сукупність вимог до якості і кількості

корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовищ.

Кондиції на мінеральну сировину розробляються з урахуванням раціонального використання всіх корисних копалин, а також наяв­них у них цінних компонентів і підлягають експертизі Державною комісією України із запасів корисних копалин.

Порядок розробки кондицій на мінеральну сировину встанов­люється зазначеною державною комісією.

Запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родо­вищ, підлягають експертизі та оцінюються Державною комісією України із запасів корисних копалин у порядку, який встанов­люється Кабінетом Міністрів України.

Державний облік та державний кадастр родовищ і проявів корис­них копалин та державний баланс запасів корисних копалин. Для за­безпечення планування робіт по геологічному вивченню надр, роз­робки державних і регіональних програм геологічного вивчення надр та розміщення підприємств гірничодобувної промисловості, узагальнення і максимального використання результатів вивчення надр, запобігання дублюванню цих робіт, раціонального комплекс­ного використання родовищ корисних копалин, а також для вирішення інших господарських завдань ведеться державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин.

Родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку в державному кадастрі родовищ і про­явів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин.

Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснюється у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 1995 р.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів ко­рисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геоло-го-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корис­них копалин.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин ве­деться Мінприроди України.

Своєрідним продовженням державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин є державний баланс запасів корисних копалин. Державний баланс запасів корисних копалин містить відомості про кількість, якість та ступінь вивчення запасів корис­них копалин стосовно родовищ, які мають промислове значення. Відповідно до ст. 44 Кодексу України про надра державний баланс запасів корисних копалин містить відомості про розміщення родовищ, які мають промислове значення, рівень промислового освоєння, а також відомості про видобуток, втрати і забезпеченість суспільного виробництва розвіданими запасами корисних копа­лин.

Державний баланс запасів корисних копалин ведеться Мінпри­роди України.

Видобуті корисні копалини, запаси корисних копалин, які втра­тили промислове значення, а також втрачені у процесі видобуван­ня або не підтверджені під час наступних геологорозвідувальних робіт чи розробки родовищ, підлягають списанню з обліку гірничо­добувного підприємства. Положення про порядок списання запасів корисних копалин з обліку гірничодобувного підприємства затверд­жено постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р.

Результати списання з обліку запасів корисних копалин обліку­ються у Державному інформаційному геологічному фонді України.

Державному обліку підлягають також ділянки надр, надані для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Веденням такого обліку донедавна занимався Держнаглядохоронпраці України (ст. 47 Кодексу України про надра). Тепер ці функції у зв'язку з ліквідацією комітету покладено на МНС та у справах захисту насе­лення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правове регулювання розподілу і перерозподілу надр і корисних копалин. Порядок розподілу і перерозподілу надр, який здійсню­ється при наданні й вилученні ділянок надр, залежить від цілей, для яких ці ділянки надаються, і, відповідно, від видів користуван­ня надрами. Наприклад, для геологічного вивчення надра надають­ся на підставі дозволів, які видаються спеціально уповноваженими державними органами в установленому порядку.

Користування надрами здійснюється на підставі гірничого відво­ду, ліцензії і угоди про розподіл продукції, якщо користувачем надр є інвестор.

Угода про розподіл продукції укладається з переможцем кон­курсу, який проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про угоди про розподіл продукції».

Інвесторами можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами Ук­раїни, які мають відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надра­ми, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора.

Порядок і умови укладення угод про розподіл продукції визна­чені Законом України «Про угоди про розподіл продукції». Згідно з цим Законом угода про розподіл продукції — це правочин, за яким Україна (держава) доручає іншій стороні — інвестору на виз­начений строк проведення пошуку, розвідки та видобування ко­рисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати до­ручені роботи за свій рахунок і на всій ризик з подальшою компен­сацією витрат і отримання плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.

Прибуткова продукція — це частина виробленої продукції, що розподіляється між інвестором і державою та визначається як різниця між виробленою і компенсаційною продукцією. Відповідно вироблена продукція — це загальний обсяг продукції, ви­добутої відповідно до угоди про розподіл продукції й доставленої у пункт виміру; компенсаційна продукція — це частина виробленої продукції, що передається у власність інвестора в рахунок компен­сації його витрат.

Сторонами угоди про розподіл продукції виступають інвестори і Кабінет Міністрів України та Верховна Рада Автономної Рес­публіки Крим або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах угоди про розподіл продукції, які укладають таку угоду після її погодження з постійно діючою Міжвідомчою комісією.

Постійно діюча Міжвідомча комісія утворюється Кабінетом Міністрів України у складі представників державних органів, ор­ганів місцевого самоврядування, народних депутатів України і уповноважена вирішувати питання з організації укладення та ви­конання угод про розподіл продукції.

У разі потреби до роботи Міжвідомчої комісії залучаються відповідні виробничі та наукові організації, а також експерти і кон­сультанти.

Положення про Міжвідомчу комісію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися в користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України за спільним поданням Міжвідомчої комісії та відповідних централь­них органів виконавчої влади з попереднім узгодженням Переліку з органами місцевого самоврядування (залежно від виду та місця розташування корисних копалин) та публікується в офіційних дру­кованих виданнях України та іноземних засобах масової інфор­мації.

Перелік ділянок надр, що становлять особливу наукову, куль­турну або природно-заповідну цінність і не можуть надаватися в користування на умовах угод про розподіл продукції, затверд­жується Верховною Радою України.

Інвестор може звернутися до Кабінету Міністрів України або Міжвідомчої комісії з пропозицією про вирішення питання щодо включення певної ділянки надр до вищезазначеного переліку. Про результати розгляду поданої пропозиції інвестор повідомляється не пізніше тримісячного строку.

Надра надаються в користування спеціалізованим підприємствам, установам, організаціям і громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні мож­ливості для користування надрами, лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр.

Надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування над­рами здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для потреб, перед­бачених гірничим законодавством, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Право на користування надрами засвідчується актом про надан­ня гірничого відводу (ст. 19 Кодексу України про надра).

Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для про­мислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межа­ми гірничого відводу забороняється.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу (ліцензії) у випадках, передбаче­них Кодексом України про надра.

Так, згідно зі ст. 20 Кодексу України про надра для геологічно­го вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються в користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу (ліцензії) на геологічне вивчення надр.

Для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надра надаються в користування без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються після попереднього погодження з органами спеціально уповнова­женого центрального органу виконавчої влади з геологічного вив­чення та забезпечення раціонального використання надр — Мін­природи України, МНС та у справах захисту населення від наслід­ків Чорнобильської катастрофи та МОЗ України на місцях.

Згідно зі ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і зем­лекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів (ліцензій) та гірничого відводу видобува­ти для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 мет­рів та прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин за­гальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних ко­палин, надаються МНС, крім випадків, передбачених Кодексом України про надра.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду.

Порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Надрокористувач, який одержав гірничий відвід, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до наданої ліцензії.

Ділянці надр, яка надається згідно з ліцензією для геологічного вивчення без суттєвого порушення цілісності надр (без проходки тяжких гірничих виробок і буріння свердловин для видобування корисних копалин або будівництва підземних споруд для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин), за рішенням орга­ну управління Державним фондом надр або його територіального підрозділу надається статус геологічного відводу. В межах гео­логічного відводу можуть одночасно проводити роботи кілька ко­ристувачів надр. їх взаємовідносини визначаються при наданні надр у користування.

Для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих ре­човин, скидання стічних вод допускається надання надр у винят­кових випадках при додержанні норм, правил та вимог, передбаче­них законодавством України.

Надра для вказаних цілей надаються відповідно до ст. 19 Кодек­су України про надра за результатами спеціальних досліджень та на підставі проектів, виконаних на замовлення заінтересованих підприємств, установ і організацій.

Користування окремими ділянками надр може бути обмежено або заборонено з метою забезпечення національної безпеки і охо­рони навколишнього природного середовища.

Користування надрами на територіях населених пунктів, при­міських зон, об'єктів промисловості, транспорту і зв'язку може бу­ти частково або повністю заборонено у випадках, якщо таке вико­ристання може створити загрозу життю і здоров'ю людей, завдати шкоди господарським об'єктам або навколишньому середовищу.

Для видобування корисних копалин (з надр чи з поверхні), окрім гірничого відводу, як правило, необхідні відповідні ділянки земної поверхні для будівництва на них технічних і господарських будівель і споруд. Право на гірничий відвід не дає права на земель­ну ділянку, але є підставою для порушення клопотання про відве­дення (надання) земельної ділянки, порядок і умови якого регулю­ються ЗК України.

Гірничий відвід за клопотанням органів державного гірничого нагляду може бути вилучений у підприємств до повної виробки ко­рисних копалин, якщо вони не виконують зобов'язань, передбаче­них актом про надання гірничого відводу.

Державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вив­чення надр, їх використанням та охороною. Державний контроль за

раціональним використанням і охороною надр спрямований на за­безпечення дотримання всіма надрокористувачами встановленого порядку користування надрами, законодавства, затверджених у встановленому порядку стандартів, норм і правил у галузі геоло­гічного вивчення, використання і охорони надр, правил ведення державного обліку і звітності. Він здійснюється органами держав­ного геологічного контролю у тісній взаємодії з органами держав­ного гірничого нагляду, природоохоронними й іншими контроль­ними органами.

Державний контроль за використанням та охороною надр у ме­жах своєї компетенції здійснюють ради, органи державної вико­навчої влади на місцях, Мінприроди України, МНС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і їх ор­гани на місцях (ст. 61 Кодексу України про надра).

Державний контроль за геологічним вивченням надр (держав­ний геологічний контроль) здійснюється Мінприроди України та його органами на місцях.

Органи державного геологічного контролю перевіряють вико­нання державних програм геологорозвідувальних робіт, викорис­тання рішень з питань методичного забезпечення робіт по гео­логічному вивченню надр, обгрунтованість застосування методик і технологій, якість, комплексність, ефективність робіт по гео­логічному вивченню надр, повноту вихідних даних про кількість та якість запасів основних і спільно залягаючих корисних копалин, своєчасність і правильність державної реєстрації робіт по гео­логічному вивченню надр, наявність спеціальних дозволів (ліцензій) на використання надр та виконання передбачених ними умов; виконання рішень Державної комісії України по запасах ко­рисних копалин; дотримання під час дослідної експлуатації родо­вищ корисних копалин технологій, які забезпечували б необхідне їх вивчення; збереження розвідувальних гірничих виробок і сверд­ловин для розробки родовищ корисних копалин, а також гео­логічної документації, зразків порід, дублікатів проб, що можуть бути використані під час подальшого вивчення надр.

Органи державного геологічного контролю в межах своєї ком­петенції забезпечують вирішення інших питань щодо геологічного вивчення надр.

Органам державного геологічного контролю надано право: а) припиняти всі види робіт по геологічному вивченню надр, що

проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричи­нити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків; б) зупиняти діяльність підприємств і організацій, що займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів (ліцензій) або з порушенням умов, передба­чених цими дозволами; в) давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час ге ологічного вивчення надр.

Органам державного геологічного контролю відповідно до зако­нодавства України можуть бути надані й інші права по запобіган­ню і припиненню порушень правил та норм геологічного вивчен­ня надр.

Завданням державного нагляду за безпечним веденням робіт, пов'язаних із використанням надр, є забезпечення дотримання всіма надрокористувачами законодавства, затверджених у встанов­леному порядку стандартів, норм, правил по безпечному веденню робіт, запобіганню і усуненню їх шкідливого впливу на населення, навколишнє природне середовище, будівлі і споруди, а також по охороні надр.

Державний нагляд за безпечним веденням робіт, пов'язаних із користуванням надрами, покладається на органи державного гірничого нагляду, які здійснюють свою діяльність у взаємодії з ор­ганами державного геологічного контролю, природоохоронними й іншими контрольними органами, професійними спілками.

Державний нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, а також використанням і пе­реробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснювався Держнаглядохоронпраці України та його органами на місцях відповідно до Положення про порядок здійснення держав­ного гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1995 р. Нині ці фунції є компетенцією МНС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Крім того, здійснюється виробничий контроль за використан­ням і охороною надр підприємствами, установами і організаціями (надрокористувачами), які перебувають у віданні відповідних ор­ганів.

Правильність розробки родовищ корисних копалин контро­люється маркшейдерською, геологічною та іншими службами. Але

найбільш широким і всеохоплюючим наглядом за правильністю експлуатації надр і їх охороною, який включає нагляд за всіма ви­дами користування надрами, є державний гірничий нагляд.

Органи державного гірничого нагляду перевіряють: повноту вивчення родовищ корисних копалин, гірничо-технічних, інженер­но-геологічних, гідрогеологічних та інших умов їх розробки, будівництва та експлуатації підземних споруд, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва; своєчасність та пра­вильність введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин; виконання вимог щодо охорони надр при веденні робіт по їх вивченню, встановленні кондицій на мінеральну сировину та експлуатації родовищ корисних копалин; правильність розробки родовищ корисних копалин; повноту видобування оцінених за­пасів корисних копалин і наявних у них компонентів; додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин; обгрун­тованість і своєчасність їх списання; додержання правил проведен­ня геологічних і маркшейдерських робіт під час розробки родовищ корисних копалин; додержання правил та технологій переробки мінеральної сировини з метою забезпечення повнішого вилучення корисних компонентів та поліпшення якості кінцевої продукції; правильність і своєчасність проведення заходів, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, вирішення інших питань з нагляду за використанням та охороною надр у межах їхньої компетенції.

Для виконання такого широкого кола повноважень органи дер­жавного гірничого нагляду наділені правами: а) давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень норм і правил по веденню робіт під час геологічного вивчення надр, їх ви­користання та охорони; б) у порядку, встановленому законодавст­вом України, припиняти роботи, пов'язані з користуванням надра­ми, у разі порушень відповідних норм і правил; в) вимагати від ко­ристувачів надр обгрунтування щодо списання запасів корисних копалин; г) давати рекомендації по впровадженню нових прогре­сивних технологій переробки мінеральної сировини.

Органам державного гірничого нагляду законодавством України можуть бути надані й інші права з метою запобігання порушенням законодавства про надра та їх припинення.

Розпорядження геологічною інформацією. Геологічна інформація — це зафіксовані дані геологічного, геофізичного, геохімічного, аерокосмічного, економічного змісту, що характеризують будову надр, наявні в них корисні копалини, умови розробки родовищ, інші якісні й кількісні параметри та особливості надр, і отримані за результатами геологорозвідувальних, геологоекономічних, на­уково-дослідних, експлуатаційних та інших робіт.

Порядок розпорядження (надання в користування і продаж) відкритою геологічною інформацією про надра, отриманою за ре­зультатами робіт з геологічного вивчення надр, експлуатації родо­вищ корисних копалин або використання надр з іншою метою, здійснюється відповідно до Положення про порядок розпоряджен­ня зазначеною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р.

Порядок розпорядження геологічною інформацією з обмеже­ним доступом визначається чинним законодавством України, зок­рема про державну таємницю.

Геологічна інформація, створена (придбана) на кошти держав­ного бюджету, є державною власністю і реалізується Міністерством охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди) України згідно з зазначеним Положенням.

Геологічна інформація є об'єктом товарних відносин і може ви­користовуватись як частина внеску до статутного фонду під час створення підприємств.

Геологічна інформація, створена (придбана) на власні кошти юридичних і фізичних осіб, є їх власністю. Реалізація цієї інфор­мації здійснюється її власником за погодженням з Мінприроди України.

Така геологічна інформація може переходити до державної власності у разі передачі її до відповідних банків даних, фондів або архівів на договірній основі.

Геологічна інформація незалежно від форми власності підлягає обов'язковій реєстрації та обліку в Державному інформаційному геологічному фонді Мінприроди України (Геоінформі).

Склад і обсяг інформації, яка підлягає обов'язковій передачі до Геоінформу, порядок її обліку та користування нею визначаються Мінприроди України.

Геологічна інформація, створена (придбана) на кошти держав­ного бюджету і передана до Геоінформу, надається в користування

на договірній основі, причому державним органам, місцевим орга­нам влади і самоврядування, державним підприємствам, установам і організаціям — безоплатно.

Юридичні та фізичні особи, що бажають отримати для користу­вання геологічну інформацію, надсилають до Геоінформу запит, в якому зазначається: мета отримання інформації; район або родо­вище корисних копалин; вид корисних копалин; перелік замовле­них відомостей та ступінь їх детальності; вид носія інформації; форма надання інформації.

Геоінформ визначає наявність інформації і протягом 10 кален­дарних днів письмово повідомляє запитувача про умови, термін і форму надання інформації або відмову чи відстрочення її надання із зазначенням причин. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця.

Геологічна інформація, створена (придбана) на власні кошти юридичних та фізичних осіб, надається у користування власником інформації на умовах, визначених договором.

Геологічна інформація, що передана на зберігання Геоінформу і не перейшла до державної власності, може надаватись у користу­вання Геоінформом на умовах, визначених власником цієї інфор­мації.

Згідно з чинним гірничим законодавством та законодавством про зовнішньоекономічну діяльність може здійснюватись також експорт геологічної інформації.

Митне оформлення геологічної інформації провадиться відповідно до діючих вимог та за наявності позитивного висновку експертної комісії Держкомприродресурсів України.

Юридичні та фізичні особи України, інших держав, які отрима­ли геологічну інформацію з порушенням Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, до проведення геолого­розвідувальних робіт та освоєння родовищ корисних копалин на території України не допускаються.

Вирішення спорів з питань надрокористування. Спори з питань користування надрами розглядаються органами державного гео­логічного контролю, державного гірничого нагляду, охорони на­вколишнього природного середовища, радами, судом загальної компетенції, господарським судом або третейським судом у поряд­ку, встановленому законодавством України (ст. 64 Кодексу Украї­ни про надра).

До компетенції рад віднесені спори з питань користування над­рами, пов'язані з розробкою родовищ загальнопоширених корис­них копалин (місцевого значення), торфу, прісних підземних вод.

До відання органів державного гірничого нагляду віднесено вирішення спорів між надрокористувачами з питань користування надрами в зв'язку з розробкою родовищ корисних копалин (крім родовищ загальнопоширених корисних копалин), з питань корис­тування надрами з метою, не пов'язаною з видобуванням корисних копалин.

До відання органів державного геологічного контролю належить вирішення спорів між надрокористувачами з питань користування надрами з метою геологічного вивчення надр.

Розгляду судом загальної компетенції або господарським судом підлягають: фінансові, майнові та інші спори, пов'язані з користу­ванням надрами; оскарження рішень державних органів, які супе­речать вимогам чинного гірничого законодавства, в тому числі про відмову в наданні ліцензії на право користування надрами або до­строкове припинення права користування надрами; оскарження дій і рішень посадових осіб і органів, які суперечать вимогам чин­ного гірничого законодавства; оскарження стандартів, норм і пра­вил по технології ведення робіт, пов'язаних із користуванням над­рами, охороною надр і навколишнього природного середовища, які суперечать законодавству.