Поняття запасів, їх визнання та класифікація.

Поняття запасів, їх визнання та класифікація.

Організація обліку запасів, визначення первісної вартості, оцінка на дату балансу.

Документальне оформлення руху виробничих запасів.

Облік запасів на складі та його зв'язок з обліком у бухгалтерії.

Синтетичний облік виробничих запасів.

Особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Облік готової продукції

Оцінка вибуття запасів.

Інвентаризація запасів.

Поняття запасів, їх визнання та класифікація.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"

Запаси - активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" не розповсюджуються на:

- незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними (регулюється П(С)БО 18 "Будівельні контракти");

- фінансові активи (регулюється П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції");

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за справедливою вартістю відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для додержання умов визнання запасів активами необхідне набуття підприємством права власності на такі запаси. На балансових рахунках підприємства відображаються всі запаси, незалежно від місця їх знаходження, на які воно має право власності. Запаси, що не є власністю підприємства, але знаходяться на території, що йому належить відображаються на позабалансових рахунках. Розподіл запасів підприємства за належністю на них права власності наведено на рис.1.

 

 

Рис. 1. Класифікація запасів за наявністю права власності.

Розподіл власних запасів для цілей бухгалтерського обліку наведено на рис.2.

 

 

 

 

Рис. 2. Класифікація запасів для цілей бухгалтерського обліку.

При веденні господарської діяльності запаси підприємства використовуються не однаково. Розподіл запасів за способом їх використання та призначенням наведено на рис.3.

 

 

Рис. 3. Класифікація запасів за способом їх використання та призначенням.

 

 

Для контролю забезпеченості технологічного процесу необхідними видами цінностей та організації аналітичного обліку виробничих запасів, вони класифікуються за технічними властивостями та поділяються на групи. Ця класифікація встановлюється Держкомстатом України. У зв'язку з цим підприємствами подаються статистичні форми звітності: N 3-мтп "Звіт про залишки і витрати матеріалів", N 4-мтп "Звіт про залишки і використання палива та пально-мастильних матеріалів", N 11-мтп "Звіт про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії", N 14-мтп "Звіт про утворення, використання та поставку вторинної сировини і відходів виробництва".

Оцінка на дату балансу

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів.

 

Рис. Розподіл МШП за місцезнаходженням.

 

Придбані або виготовлені малоцінні інструменти і пристосування надходять на центральний інструментальний склад. Потім їх передають в інструментальні роздавальні кладові цеху, звідки видають робітникам. Для правильного обліку інструментів і пристосувань в експлуатації необхідна правильна організація інструментального господарства. облік інструментів і пристосувань на заводських складах і в роздавальних коморах повинний бути організований так само, як і на матеріальних складах

Розрізняють бухгалтерський й оперативний облік малоцінних і швидкозношуваних інструментів, і пристосувань(див. схему).

У залежності від терміну і часу використання інструментів на робочих місцях їх підрозділяють на постійні й оборотні. Перші використовуються робітниками щодня, другі - нетривалий час (декілька часів, зміну).

Початкову видачу постійних інструментів і пристосувань робітникам на місця оформляють запискою на відпуск інструмента. При видачі інструментів і пристосувань робітником на короткий час (зміну, декілька годин) застосовують спеціальні металеві жетони-марки. Для одержання в короткочасне користування дефіцитних або дорогих інструментів на багатьох підприємствах робітник крім марки пред'являє вимогу на інструмент.

 

 

Рис. Організація обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів і пристосувань.

Сортовий облік інструментів по номенклатурних номерах здійснюється в роздавальною коморою цеху так само, як сортовий облік матеріалів на складах, тобто оперативно-бухгалтерським методом. На кожний номенклатурний номер інструментів і пристосувань у роздавальною коморою цеху відкривається картка складського облік матеріалів. Порядок ведення карток такий, як і з обліку матеріалів. Внутрішній рух інструментів і пристосувань (видача робочим, передача в заточення, ремонт і повернення) у цих картках не відображається. Дані карток кількісного обліку інструментів і пристосувань у роздавальних коморах цеху зіставляються з фактичною наявністю цих предметів, із даними картотеки особових інструментальних карток і інструментальних марок, що знаходяться в стелажах. Картки сортового кількісного обліку інструментів і пристосувань у роздавальних коморах цеху заповнюють комірники. Документи, на підставі яких зроблені записи в картки кількісного сортового облік інструментів і пристосувань приймають у бухгалтерію по реєстрам.

Малоцінний інвентар на відміну від малоцінних інструментів і пристосувань при передачі в експлуатацію зберігається не в роздавальних коморах цеху, а в службових приміщеннях (столи, стільці, чорнильні й інші предмети). Весь малоцінний інвентар значиться на матеріальній відповідальності тієї або іншої особи. Облік здійснюється по місцях збереження малоцінного інвентарю і матеріально відповідальним особам.

Аналітичний облік малоцінного інвентарю в експлуатації ведеться в описах, що відкриваються на рік на кожну матеріально відповідальну особу, у цілому або з підрозділом по окремих службових приміщеннях, у яких використовується господарський інвентар. Описи складають у двох примірниках, один зберігається в бухгалтерії, а інший у матеріально відповідальної особи. Матеріально відповідальна особа одержує інвентар по вимогах звичайної форми. На основі цих вимог в описах роблять записи про прихід інвентарю.

Списання малоцінного інвентарю, що став непридатним для використання, оформляють актами. На підставі цих актів в описах відображається списання інвентарю. Передачу малоцінного інвентарю з матеріальної відповідальності однієї особи на матеріальну відповідальність іншої оформляють накладними. Накопичувальні відомості синтетичного обліку руху інвентарю складають у цілому по підприємству з підрозділом по місцях експлуатації предметів аналогічно відомостям для малоцінних інструментів і пристосувань.

Аналітичний облік малоцінного інвентарю в експлуатації відрізняється від обліку інструментів і пристосувань – не ведуться картки сортового обліку і книги залишків. Для звіряння даних аналітичного і синтетичного обліку складають оборотну відомість. У ній підсумкам кожного опису, тобто кожній матеріально відповідальній особі, приділяється один рядок, у якому показуються рух господарського інвентарю за звітний період і його залишки.

Постільні приналежності враховуються в експлуатації так, як і господарський інвентар. Їх аналітичний облік ведуть по місцях експлуатації і матеріально відповідальним особам

Облік спецодягу і спецвзуття на складахведуть по номенклатурних номерах у картках складського обліку матеріалів. Облік спецодягу і спецвзуття, що видаються робочим безплатно, алогічний обліку інструментів і пристосувань, що видаються робочим на тривале користування. Видачу оформляють вимогами звичайної або спеціальної форми. У цих вимогах вказують термін користування. Списання спецодягу оформляють актом. Форма така ж, як форма акту на вибуття інструментів і пристосувань. Повернення робітником спецодягу у випадку звільнення, переводі на іншу роботу і т.п. оформляють накладними.

Виданий робітникам спецодяг записують в особові. картки обліку спецодягу. Особові картки обліку спецодягу відкриваються на кожного робітника, що одержав спецодяг, спецвзуття. Для одержання підсумкових показників обліку спецодягу в експлуатації складають накопичувальні відомости, аналогічні відомостям обліку інструментів і пристосувань.

Первісні документи з руху малоцінних та швидкозношуваних предметів на ведені у таблиці.

Таблиця

Таблиця

Порядок застосування рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

Синтетичний рахунок (рахунок першого порядку)
Код та назва рахунку- 22"Малоцінні та швидкозношувані предмети";сфера застосування - усі види діяльності
Призначення рахунку	Рахунок кореспондує
За дебетом з кредитом рахунків	За кредитом з дебетом рахунків
Рахунок призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів. За дебетом рахунку відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети. За кредитом - за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів. З метою забезпечення збереження вказаних предметів в експлуатації підприємство повинно організувати належний контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному вираженні. При поверненні на склад з експлуатації таких предметів, що придатні для подальшого використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та кредитом рахунку 71 "Інший операційний дохід". Аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів по однорідних групах, установлених, виходячи з потреб підприємства.	23 "Виробництво" 24 "Брак у виробництві" 26 "Готова продукція" 28 "Товари" 37 "Розрахунки з різними дебіторами" 41 "Пайовий капітал" 42 "Додатковий капітал" 46 "Неоплачений капітал" 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" 64 "Розрахунки за податками й платежами" 68 "Розрахунки за іншими операціями" 71 "Іншій операційний дохід" 73 "Інші фінансові доходи" 74 "Інші доходи"	15 "Капітальні інвестиції" 23 "Виробництво" 39 "Витрати майбутніх періодів" 37 "Розрахунки з різними дебіторами" 42 "Додатковий капітал" 80 "Матеріальні витрати" 84 "Інші операційні витрати" 85 "Інші затрати" 91 "Загальновиробничі витрати" 92 "Адміністративні витрати" 93 "Витрати на збут" 94 "Інші витрати операційної діяльності" 99 "Надзвичайні витрати"

 

Для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів призначені такі ж облікові регістри, як і для виробничих запасів.

 

Облік готової продукції

Готовою продукцією промислового підприємства вважаються конкретні вироби, що пройшли всі стадії технологічної обробки на цьому підприємстві, відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і здані на склад або безпосередньо замовнику. Продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю. Готова продукція може мати кількісні та якісні характеристики. Але завжди продукція матиме вартісну характеристику.

Класифікація готової продукції наведена на рисунку. За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція – це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

В поточному обліку продукція (роботи, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці одногороднім і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

Рис. Класифікація готової продукції.

Згідно пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 готова продукція, виготовлена на підприємстві, для цілей бухгалтерського обліку включається в запаси, тому методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 "Запаси" і П(С)БО 16 "Витрати".

Відпуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони виписуються у двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі. На підставі другого примірника накладної матеріально відповідальна особа робить записи в картках складського обліку про оприбуткування готової продукції, після чого разом із матеріальним звітом передає накладні в бухгалтерію. Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг повинні вимірюватися, підраховуватися і, у разі необхідності, зважуватися.

На складі в облікових реєстрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується в кількісному виразі. Облік готової продукції в картках складського обліку ведуть по найменуваннях і сортах (номенклатурних номерах). Записи в картках робляться по кожному прибутковому і видатковому документі з виведенням залишку після кожного запису.

При створенні повністю автоматизованих складів облік готової продукції в традиційній картковій формі не ведеться, а необхідні для управління дані отримують як інформацію по запиту.Для цього використовуються сучасні комп'ютерні системи із відповідним програмним забезпеченням.

У бухгалтерії на підставі здавальних накладних ведуть Відомість випуску готової продукції за звітний місяць, у якій випущена з виробництва продукція групується по видах і сортах (номенклатурних номерах) і відображається у двох оцінках:

— за обліковими цінами (за плановою собівартістю);

—за фактичною собівартістю), яка визначається наприкінці місяця після упорядкування звітної калькуляції, яка базується на даних аналітичного обліку.

Порівнюючи ці показники між собою, визначають відхилення між плановою і фактичною собівартістю (економію, перевитрату) як по окремих видах продукції, так і по усьому випуску. Ці відхилення враховуються на окремих аналітичних рахунках по однорідних групах виробів, що відкриваються в складі рахунку готової продукції. У реєстрах аналітичного обліку записи по випуску коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом їх зіставлення. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Від'ємна сума відхилень фіксується методом червоного сторно, додатна — звичайним записом.

Дані Відомості випуску готової продукції з виробництва використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

У бухгалтерському балансі залишки готової продукції відображаються за фактичною виробничою собівартістю.

На підставі первинних документів протягом місяця заповнюються накопичувальні відомості відвантаженої продукції. Ціна проставляється на підставі номен-клатури-цінника, наявність якого є однією з важливих умов організації обліку готової продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка, фасон тощо), присвоєний йому код, супутній номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції в цій організації, та облікові ціни.

Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру: натуральних (характеризують кількість, обсяг та вагу продукції відповідно до їх фізичних властивостей, використовують для кількісного обліку готових виробів); умовно-натуральних (показники, необхідні для одержання узагальнених показників з обліку однорідної продукції, що визначають за допомогою певних коефіцієнтів співвідношення вартісним (ціннісним) показником виготовленої продукції є обсяг товарної продукції і вартісних показниках).

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується в кількісному виразі.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку;

2) безкартковим способом.

При першому способі в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання. При безкартковому способі за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. При цьому необхідно звернути особливу увагу на збалансованість даних по прибуткуванню, відпуску і залишках продукції. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

При створених повністю автоматизованих складів облік готової продукції в традиційній картковій формі не ведеться, а необхідні для управління дані отримують як інформацію по запису. Картки замінюються оперативними машинограмами залишків та руху готової продукції по кожному найменуванню та виду.

У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Аналітичний облік прийому і відпуску готової продукції, який оформлюється прибутковими і видатковими документами, здійснюється за видами готової продукції, яка може відображатися за обліковими цінами (плановою собівартістю, оптовими та відпускними цінами тощо) з виділенням в регістрах відхилень фактичної виробничої собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами.

Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено рахунок 26 „Готова продукція". Цей рахунок активний, балансовий, використовується для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством. За дебетом рахунку 26 “Готова продукція” відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю. Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів. При списанні готової продукції з рахунку 26 сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається по кредиту рахунку 26 і по дебету відповідних рахунків.

Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків із покупцями (замовниками) ведеться у журналі №3. Записи в цьому журналі (як і в журналі № 5) здійснюються в позиційному (лінійному) порядку, що дає можливість бачити, по якому розрахунковому документі яка сума підлягає оплаті покупцем, а також робиться відмітка про плату.

Вартість відвантаженої продукції по облікових цінах розраховується по відомості відвантаження і реалізації продукції. За даними журналу №5 визначають фактичну виробничу собівартість відвантаженої протягом місяця готової продукції — по середньому відсотку її відхилення від вартості за прийнятими обліковими (плановими) цінами. Середній відсоток відхилення визначається шляхом розподілу загальної суми відхилення на загальну вартість залишку готової продукції на початок місяця і її випуску з виробництва за місяць і множенням на 100.

Якщо облік готової продукції ведеться за обліковими цінами, то по закінченню звітного періоду, після визначення фактичної собівартості готової продукції, записи по випуску і відвантаженню коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом їх співставлення. Від’ємна сума відхилень фіксується методом червоного сторно, додатна – звичайним записом.

Покупцям готова продукція відпускається за дорученням або за наказом. У цих документах вказується, куди і як відправити продукцію. Комірник на відібрану й упаковану продукцію виписує накладну, у якій розписуються представник покупця і працівник відділу збуту підприємства. На багатьох підприємствах наказ і накладна об'єднуються в один документ — наказ-накладну, що виписується в трьох примірниках.

Накази-накладні після здійснення операції передаються в бухгалтерію, де служать підставою для виписування рахунків-фактур, за допомогою яких зводиться інформація про покупців, про факт відвантаження (відпуску) продукції, вказується сума, що належить за цю продукцію (разом з податком на додану вартість), а також виписуються платіжні документи банку для одержання плати з покупців за відвантажену їм продукцію.

На основі наказів-накладних роблять відповідні записи в картках складського обліку про відпуск готової продукції зі складу, а також ведуть облік відвантаженої продукції в бухгалтерії.

Кореспонденція рахунків з обліку руху готової продукції наведена в таблиці.

Таблиця.

Кореспонденція рахунків з обліку руху готової продукції

№ з/п	3міст господарської операції	Кореспонденція рахунків
Дебет	Кредит
	Оприбуткована на склад готова продукція
	Передача на склад готової продукції напівфабрикатів, призначених для реалізації
	Дооцінка готової продукції
	При інвентаризації виявлені надлишки готової продукції
	Готова продукція, призначена для власних потреб, оприбуткована як матеріали, МШП	20,22
	Недостача, виявлена при інвентаризації готової продукції, віднесена на винну особу
	Списана на фінансові результати первісна вартість готової продукції (якщо використовується тільки 8 клас рахунків)
	Списана собівартість реалізованої готової продукції
	Використана готова продукція для адміністративних потреб
	Списано готову продукцію на витрати зі збуту
	Списано витрати, пов'язані із знеціненням (уцінкою) готової продукції
	Списана нестача готової продукції, що виявлена в процесі її збереження та реалізації, якщо винуватця не встановлено
	Списано втрати готової продукції від стихійного лиха, техногенних катастроф, аварій та інших надзвичайних подій

 

Оцінка вибуття запасів

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

 

Інвентаризація запасів

 

 

При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбується і комісія переходить у наступне приміщення Інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені у строк покупцями відвантажені товари і цінності, та на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці) Кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей На прибуткових документах на товарно-матеріальні цінності, що надійшли на об'єкт і прийняті під час його інвентаризації матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка "після інвентаризації" з посиланням на дату опису, де записані ці цінності На видаткових документах про товарно-матеріальні цінності, які відпущені зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка, та вони заносяться до окремого опису в порядку, аналогічному для цінностей, що надійшли під час інвентаризації Допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в опису.

При регулюванні інвентаризаційних різниць взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущено тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той же період, що перевіряється, та однієї і тієї ж особи, яка перевіряється. Органи державного управління, до відання яких відносяться підприємства, можуть установлювати порядок, коли такий залік може бути допущений стосовно однієї і тієї ж групи товарно-матеріальних цінностей, якщо цінності, що входять до її складу, мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару (при відпуску їх без розпаковки тари); У разі, коли при заліку нестач лишками при пересортиці вартість цінностей, що виявились у нестачі, більше вартості цінностей, що виявились у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб. Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності. За такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути наведені вичерпні пояснення причин, за якими різниці не можуть бути віднесені на винних осіб. Перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей і результатів фінансово-господарської діяльності; Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у 5-денний термін розглянутий і затверджений керівником підприємства; Затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня місяця звітного року.

Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

 

Поняття запасів, їх визнання та класифікація.