ТОП 10:

Страховий ринок: принципи побудови, учасники, послуги.



В основу розвитку страхового ринку України покладаються такі принципи:

верховенство права – правове регулювання страхової діяльності;

системність – узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обґрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування і т.п

конкурентність – держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для розвитку страхування.

стабільність – забезпечення сталого, надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;

обмеження присутності держави на страховому ринку – держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається у діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, контролю за платоспроможністю страховиків і т.п.

мотивація діяльності страховиків і страхувальників – держава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи зацікавлені у страхових послугах, а страхові компанії – в наданні цих послуг;

довіра – внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку, основана на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником.

Учасниками відносин на страховому ринку є страхувальники, страховики, страхові агенти, страхові брокери.

Страховиками є юри-дичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали зі страховиками договори страхування. Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових агентів і страхових брокерів.

Страхувальники вправі укладати зі страхо-виками угоди про страхування третіх осіб, на користь останніх (за-страхованих осіб).

Застрахований (посмертний одержувач, вигодонабувач, правонас-тупник, бенефіціар) – особа, на чию користь укладено договори страхування, що має право отримати компенсацію при виникненні страхового випадку

Державні страхові компанії – це організації, діяльність яких грунтується державній власності.

Акціонерний страхових (товариство з обмеженою відповідаль-ністю) – форма страхової компанії, джерело якої в об'єднанні капі-талу кількох економічних суб’єктів.

Товариства взаємного страхування– це об’єднання, в яких ко-жен засновник одночасно виступає страховиком. Ці некомерційні організації утворюються лише заради страхування своїх членів.

Страховий пул – добровільне об'єднання страховиків, що не є юри-дичною особою, створене за умов солідарної відповідальності його за виконання зобов'язань, укладених від його від імені. Діяльність пулу будується з урахуванням співстряхування.

Страхові агенти – фізичні чи юридичні особи які діють від імені страховика і за його дорученням відповідно до наданих повноважень. Страховими агентами юридичних осіб виступають зазвичай бюро шлюбних знайомств, туристські агентства, юридичні консуль-тації та нотаріальні контори, які з послугами основної діяльності оформляють ті чи інші договори страхування.

На сьогодні у світовій практиці виділено три основних типи агентських мереж.

Просте агентство – має місце в разі, якщо агент укладає договір зі страховою компанією і працює самостійно під наглядом штатних працівників компанії.

Пірамідальна структура – страхова компанія укладає договір з генеральним агентом – котра є фізичною особою, яка самостійно формуває систему субагентів. Ті, у свою чергу, можуть набирати су-багентів. Комісія розподіляється за принципом: чим нижчий рівень субагента, тим менша ставка. Найвища ставка у агента, який укладає договір страхування.

Багаторівнева мережа – агентами є самі страхувальники.

Страхові брокери – юридичні чи фізичні особи, зареєстровані в установ-леному порядку як підприємці, здійснюють посередницьку діяль-ність зі страхування від імені страхувальника або страховика.

+

Аквізитор - це працівник страхової компанії, страховий агент, який здійснює діяльність по заключенню та поновленню страхових контрактів, договорів про страхування; агент транспортної компанії, який залучає нових вантажовідправників.

Компанії, що займаються перестрахуванням - це організації, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у перестрахування ризики інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.

Професійні оцінювачі ризиків і збитків є, як правило, уповноваженими особами страховика та виконують визначені функції.

Андерайтер має право від імені страховика брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договору страхування цих ризиків на основі норм страхового права та економічної доцільності.

Сюрвеєр — інспектор або агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на страхування, його оцінку та визначає ймовірну ступінь настання страхового випадку.

Аварійний комісар встановлює причини, характер і розмір збитку в результаті страхового випадку, як правило, ДТП.

Аджастер представляє інтереси страховика у вирішенні та врегулюванні заявлених претензій страхувальника, пов'язаних зі страховим випадком.

Диспашер - спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляючи збитки між судном, вантажем, фрахтом. Функції диспашера може виконувати аджастер.

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.225.194.144 (0.004 с.)